5.Послуги банків щодо здійснення грошових платежів та розрахунків

Об'єктом купівлі-продажу на грошовому ринку виступають тимчасово вільні грошові кошти, які мають високу ліквідність, найменший рівень фінансового ризику, просту систему ціноутворення.

Основними суб'єктами грошового сегмента ринку фінансових послуг є домогосподарства, фірми, банки, структури державного управління та інші небанківські інститути, які мобілізують, перерозподіляють грошові кошти і в операціях з купівлі-продажу грошей беруть саму активну участь.

Фінансові послуги грошового сегмента ринку фінансових послуг мають відносно просту систему ціноутворення на послуги і переважно пов'язані з короткостроковими цінними паперами, платіжними документами, грошовими коштами, електронними платіжними засобами.

Ринкова економіка потребує створення механізму розрахунків між суб'єктами ринку та економіки в цілому і забезпечення на цій основі безперервних платежів. Розглянемо їх.

Розрахунки — це організація та регулювання платежів за грошовими вимогами і зобов'язаннями, а система розрахунків — це платіжна організація, учасники системи розрахунків та взаємовідносини, що виникають між ними щодо здійснення розрахунків за валютні цінності та фінансові інструменти.

Платежі в системі розрахунків на грошовому ринку поділяють на декілька груп: 1) залежно від особливостей взаємозв'язків з процесом відтворення — це група, пов'язана з основною діяльністю товаровиробників і включає:

а) платежі за товарними операціями — пов'язані з матеріальними та трудовими витратами, є найбільш важливим різновидом безготівкових розрахунків;

б) платежі за нетоварними операціями — охоплюють розрахунки за результатами основної діяльності господарюючих суб'єктів з фінансовою системою (податки до державного та місцевих бюджетів, виплати відсотків, платежі банківським і небанківським установам) і платежі, які пов'язані з формуванням і використанням спеціальних фондів підприємства (резервних, страхових та ін.);

2) залежно від сфери обслуговування діяльності підприємств — група, яка включає:

а) платежі за основною виробничою діяльністю;

б) платежі, пов'язані з інвестиційною діяльністю;

3) залежно від виду операцій, за якими здійснюють платежі — група, яка охоплює:

а) внутрішньогосподарські платежі — здійснюються всередині підприємства (розрахунки між філіями, підрозділами) і займають незначну питому вагу у загальному платіжному обороті підприємства;

б) міжгосподарські платежі — основна частина розрахунків і платежів підприємства;

4) залежно від обігу грошей, за допомогою яких здійснюють платежі — група, яка включає:

а) платежі готівкою;

б) безготівкові платежі.

Переважна більшість платежів, що здійснюється в економіці, поділяється на:

• готівкові — це платежі, які здійснюються готівкою та обслуговують рух товарів і послуг. Такі платежі в основному обслуговують розрахунки населення. Оскільки в розвинутих країнах, як і в нашій, успішно розвивається система електронних платежів, частка готівкових розрахунків має тенденцію до зниження;

• безготівкові — це розрахунки та платежі, які обслуговують діяльність фірм і підприємств, а також розрахунки між юридичними особами, розрахунки за участю фізичних осіб, що пов'язані зі здійсненням ними підприємницької діяльності. Здійснюються безготівкові розрахунки за допомогою банківської системи, яка значно полегшує процес контролю та регулювання грошової сфери, зменшує витрати та сприяє збільшенню швидкості обігу грошей. Набір форм і видів безготівкових розрахунків визначається законодавством. На вибір форми безготівкових розрахунків впливає характер взаємозв'язків між партнерами, фінансове становище партнерів, тривалість договірних відносин, особливості поставки-приймання продукції, розташування сторін та інші.

Послуги щодо забезпечення грошових розрахунків суб'єктів господарювання реалізуються банками на умовах договору на розрахунково-касове обслуговування.

Розрахунково-касове обслуговування — це послуги, що надаються банком клієнту на підставі відповідного договору, укладеного між ними, які пов'язані із переказом коштів з рахунка (на рахунок) цього клієнта, видачею йому коштів у готівковій формі, а також здійснення інших операцій, передбачених договором.

В договорі обумовлюються види послуг банку та винагорода за їх надання, обов'язки сторін і відповідальність за їх невиконання, умови припинення договору. Переважна частина розрахунків здійснюється за допомогою банків, які діють на підставі законодавчих і нормативних документів, де визначені певні умови, принципи, правила, механізми проведення розрахунків готівкою та у безготівковій формі. Ведення безготівкових розрахунків базується на принципах, що представлені на рис. 1.6.

Безготівкові розрахунки здійснюються за допомогою розрахункових документів, які мають встановлену форму. Залежно від виду розрахункових документів, способу платежу та організації документообігу в банку, платники та одержувачі коштів можуть використовувати такі форми безготівкових розрахунків:

• розрахунки за допомогою платіжних доручень — найбільш поширена форма розрахунків в Україні. Платіжне доручення — це розрахунковий документ, письмове розпорядження платника своєму банку про перерахування певної суми коштів з рахунку платника на рахунок отримувача. Приймається банком лише при наявності коштів на рахунку платника. Розрахунки платіжними дорученнями можуть бути авансовими, тобто такими, що здійснюються до відвантаження продукції, та акцептними, які реалізуються після відвантаження товарів або надання послуг;

Принципи ведення безготівкових розрахунків

Рис. 6.1. Принципи ведення безготівкових розрахунків (Розроблено автором за джерелом [20] )

• розрахунки за допомогою платіжних вимог-доручень — новий вид розрахункових документів для України. Платіжна вимога-доручення — розрахунковий документ, що містить вимогу отримувача безпосередньо до платника сплатити суму коштів та доручення платника банку, який його обслуговує, здійснити переказ визначеної платником суми коштів зі свого рахунка на рахунок отримувача. Платіжна вимога-доручення — це вимога постачальника товарів і послуг до покупця оплатити, на підставі направлених платіжних документів про відвантаження товарів, вартість товарів і послуг відповідно до договору. Банківська установа здійснює платіж за цими документами лише за наявності коштів на рахунку платника. Доставка платіжної вимоги-доручення до платника може здійснюватися банком, який обслуговує отримувача коштів, через банк, що обслуговує платника, а також за допомогою засобів зв'язку;

• розрахунки за платіжними вимогами. Платіжна вимога - розрахунковий документ, що містить вимогу стягувача (або при договірному списанні отримувача) до обслуговуючого платника банку здійснити без погодження з платником переказ визначеної суми коштів з рахунку платника на рахунок отримувача. При таких розрахунках банківські установи забезпечують переказ коштів з рахунків платників за ініціативою отримувача коштів при договірному списанні та у випадку примусового списання коштів на підставі виконавчих документі які видані судами;

• розрахунки акредитивами — форма розрахунків, яка широко використовується в розвинутих країнах. її сутність полягає в тому, що платник доручає своєму банку провести за рахунок депонованих коштів або під гарантію банку оплату товарноматеріальних цінностей за місцем знаходження отримувача коштів на умовах, які передбачені платником у заяві на відкриття акредитиву. Розрізняють покритий і непокритий акредитив. При відкритті покритого акредитиву банк здійснює бронювання грошових коштів платника на окремому рахунку. У випадку відкриття непокритого акредитива банк-емітент гарантує оплату за акредитивом при тимчасовій відсутності коштів на рахунку платника за рахунок банківського кредиту;

• розрахунки чеками — самий популярний і надійний вид розрахунків за товарними операціями, а також і нетоварними платежами. Банківські установи за заявою клієнтів здійснюють видачу лімітованих чекових книжок. Чековими книжками можуть користуватись як юридичні, так і фізичні особи. Розрахунковий чек — це паперовий розрахунковий документ, що містить нічим не обумовлене розпорядження платника банку, який його обслуговує, провести переказ суми коштів на користь визначеного в ньому отримувача; письмове доручення чекодавця банку, який його обслуговує, про перерахування певної суми грошей з його рахунка на рахунок отримувача коштів. Чек може виступати інструментом розрахунків у випадках, коли 1) платник не бажає здійснювати платіж до отримання товарів, а постачальник — передавати цей товар до отримання гарантії платежу; 2) продавець товарів і послуг заздалегідь невідомий. При надходженні чека банківська установа перевіряє правильність заповнення всіх його реквізитів та здійснює платіж.

Розрізняють чеки на пред'явника, іменні та ордерні. За чеком на пред'явника платіж здійснюється на користь особи, яка пред'явила чек у банк, за іменним чеком — на користь особи, яка вказана у цьому документі (чекодержателя), за ордерним чеком — на користь чекодержателя або за його наказом. Сплата за чеком є гарантованою;

• розрахунки за інкасовими дорученнями. При проведенні таких розрахунків банківська установа за дорученням клієнта та за його рахунок здійснює дії щодо одержання від платника належної грошової суми. Для виконання інкасового доручення суб'єктом розрахункової послуги може бути залучена інша банківська установа (виконуючий банк). При надходженні грошових сум від платника виконуючий банк передає їх у розпорядження банку клієнта, відрахувавши на свою користь належну плату та відшкодування видатків;

• розрахунки за допомогою векселів — це сучасна та перспективна форма безготівкових розрахунків. Вексель є цінним папером, який засвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця сплатити після настання терміну визначену суму грошей власнику векселя (векселедержателю). Випуск векселів здійснюється для обслуговування комерційного кредиту за фактично поставленими товарами, виконаними роботами, наданими послугами. Векселі випускаються у документарній формі на спеціальних вексельних бланках з відповідним ступенем захисту від підроблення. Платіж за векселем може бути здійснений тільки у безготівковій формі. Боржник підтверджує свою згоду на оплату переказного векселя шляхом вчинення акцепту.

Всі банківські установи використовують вексель як конкретний договір. З часом цей цінний папір від нього відокремлюється і функціонує як самостійний борговий документ, який надає можливість банкам проводити з векселями різноманітні фінансові операції. Переказ векселя на іншу особу здійснюється за допомогою індосаменту, який є передавальним записом, що засвідчує перехід прав за векселем до іншої особи. Індосамент окрім передавальної функції виконує і гарантійну функцію. Кожен наступний векселедержатель несе солідарну відповідальність за платіж разом з векселедавцем та акцептантом.

Розглянуті найпоширеніші форми безготівкових розрахунків, які удосконалюються, формують нові види інструментів, що з ними пов'язані і нові послуги. До розрахункових послуг грошового ринку також відносять:

• продаж дорожніх чеків, які є розрахунковими документами без терміну давності, що надають право власникам одержати готівкові кошти у будь-якій країні світу. Чеки пропонуються клієнтам банківських установ, які дбають про безпеку власних коштів під час подорожі і пропонуються у доларах США, у євро та інших вільноконвертованих валютах. Дорожні чеки завжди можна обміняти на готівку, а у випадку втрати — одержати відшкодування від компанії — емітента. У випадку невикористання дорожніх чеків їх можна зберігати або обміняти на готівкові кошти. За продаж та інкасацію дорожніх чеків банківські установи одержують комісійну винагороду;

• розрахункові послуги, які пов'язані з розвитком комп'ютерних технологій, поширенням банківських автоматів і терміналів у торговельних установах:

- переказ грошей з одного карткового рахунка на інший;

- здійснення платежів за допомогою банківських платіжних карток;

- оплата рахунків за товари та послуги за телефоном, який з'єднується з комп'ютером банківської установи тощо.

У сучасних умовах на грошовому сегменті ринку фінансових послуг все більше поширюються розрахунки за допомогою дебетових і кредитових доручень, які переказуються по системі міжбанківського та поштового зв'язку. Ця система розрахунків базується на використанні замінників готівкових грошей та спеціалізованого технічного обладнання, які використовуються з метою їх автоматизованої обробки. Обслуговування як юридичних, так і фізичних осіб здійснюється банками за допомогою:

- автоматизованих розрахункових палат — використовуються для здійснення масових, регулярних платежів за дебетовими та кредитовими операціями;

- банківських автоматів — з їх допомогою можна отримати позику в межах відкритого ліміту, зняти гроші з поточного або ощадного рахунка, обміняти іноземну валюту, здійснити переказ грошей з рахунка на рахунок та інші операції;

- терміналів у торговельних установах — дозволяють здійснювати платежі за допомогою банківської пластикової карти;

- оплати рахунків за товари та послуги за телефоном, який з'єднується з комп'ютером банківської установи;

- міжбанківських систем електронного переказу грошей, що дозволяє значно підвищити ефективність роботи, швидкість та якість операцій, які пов'язані з переказом грошей в межах певної країни та у міжнародній системі електронного переказу (наприклад, СВІФТ).