Вимоги безпеки під час виконання робіт на висоті з використанням вантажопідіймальних кранів, машин та пристроїв

Керування вантажопідіймальними кранами, машинами, пристроями, а також виконання стропування вантажів дозволяється працівникам, які пройшли навчання та перевірку знань з охорони праці відповідно до вимог.

Під час підйому (опускання) та переміщення вантаж закріплюється таким чином, щоб унеможливити падіння.

Не дозволяється на вантажах, що піднімаються, спускаються чи переміщуються, залишати будь-які речі, інструменти тощо.

Знімання вантажних стропів виконується тільки після встановлення у стійке положення чи надійного закріплення вантажу, яке виключає можливість його падіння, перекидання або сповзання.

Вимоги безпеки під час виконання робіт з риштувань та помостів

Вимоги безпеки під час виконання робіт з приставних риштувань та помостів

Риштування приставні і помости мають відповідати вимогам ГОСТ 24258-88 та ГОСТ 27321-87.

Риштування і помости мають бути інвентарними, виготовлятись за типовими проектами та мати паспорти виробників.

У виняткових випадках, коли висота, на якій виконується робота, перевищує 4 м, допускається використання неінвентарних риштувань, які споруджують за індивідуальним проектом і вводять в експлуатацію тільки після прийняття їх комісією з оформленням акта і затвердженням його головним інженером (технічним директором, керівником) підприємства.

Установлювати та розбирати риштування слід з дотриманням послідовності виконання робіт, передбаченої ПВР.

Працівників, які установлюють та розбирають риштування, перед початком виконання робіт інструктує керівник робіт щодо способів та послідовності проведення цих робіт і заходів безпеки.

Риштування та належні до них пристрої виготовляються з міцного матеріалу з урахуванням максимального робочого навантаження (з коефіцієнтом запасу міцності не менше 4). Дерев’яні риштування і помости споруджуються з сухої деревини хвойних порід не нижче 2-го сорту за ГОСТ 8486-86, яку захищають антисептиком.

Металеві конструкції риштування ґрунтують та фарбують.

Конструкція коробчатих та трубчастих риштувань має унеможливлювати накопичення вологи в їх внутрішніх порожнинах.

Риштування кріпиться до надійних конструкцій, елементів конструкцій будови, споруди тощо (далі — споруди) по вертикалі та по горизонталі.

Місця закріплення вказуються в технічній документації виробників риштувань. У разі відсутності цього в технічній документації передбачають місця кріплення до стін споруди у ПВР: не менше ніж через два прольоти — для верхнього ярусу та одного кріплення — на кожні 50 кв.м проекції поверхні риштувань на фасад споруди.

Не дозволяється кріпити риштування до балконів, парапетів, карнизів тощо.

Риштування обладнуються надійно закріпленими до них драбинами або трапами з відстанню один від одного не більше ніж 40 м, які забезпечують безпечні шляхи піднімання на конструкцію риштувань та спускання працівників.

На риштуваннях довжиною понад 40 м установлюються не менше двох драбин або трапів.

Верхній кінець драбини або трапа надійно закріплюється за поперечину риштувань.

Ухил трапа має бути не більше 1:3, а кут нахилу драбини до горизонтальної площини — не більше 60 град.

Місце верхнього виходу з драбини на риштування обладнується огородженнями.

Риштування повинні мати жорстку конструкцію, не хитатися, для чого вони закріплюються розпірками або іншими конструктивними елементами.

У місцях піднімання працівників на риштування слід установити плакати з вказівкою допустимих значень навантажень на риштування, схем розміщення вантажу, матеріалів тощо та шляхів евакуації.

Під час виконання робіт на висоті інвентарні риштування повинні мати огородження з бортовими елементами відповідно до вимог чинного законодавства.

У разі виконання робіт з риштувань висотою 6 м і вище слід установлювати два настили: робочий (верхній) і захисний (нижній), а кожне робоче місце на риштуваннях, крім того, має бути захищено зверху настилом, обладнаним на висоті не менше 2 м від робочого настилу.

Не допускається одночасна робота декількох бригад на різних ярусах будівлі, розташованих по вертикалі, без захисних настилів

Проходи під місцем виконання робіт огороджують та позначають плакатами та знаками безпеки відповідно до вимог ГОСТ 12.4.026-76.

Риштування, з яких не виконувались роботи понад 30 днів, перед продовженням роботи слід повторно приймати в експлуатацію.

Навантаження на риштування та помости не мають перевищувати розрахункових. Вантажі по змозі слід розподіляти по всій площині риштувань (помостів) рівномірно. На риштування (поміст) слід подавати матеріали, які безпосередньо використовуються у роботі. Перед установленням механізмів і пристроїв на риштування вживають спеціальні запобіжні заходи щодо забезпечення необхідної міцності і стійкості риштувань.

Риштування оглядаються відповідальним виконавцем робіт — кожний день перед початком роботи, майстром або призначеним наказом роботодавця працівником чи відповідальним керівником робіт — не рідше одного разу на 10 днів. Результати огляду записуються у Журнал приймання та огляду риштувань та помостів.

Вимоги безпеки під час виконання робіт з підвісних риштувань, колисок та помостів

Підвісні риштування та помости (далі — підвісні риштування) допускаються до експлуатації після їх монтажу і проведення випробувань. Допуск до експлуатації оформлюється актом і заноситься в Журнал приймання та огляду риштувань та помостів.

Підвісні риштування випробуються статичним навантаженням, яке перевищує розрахункове максимальне робоче на 25%, і динамічним навантаженням, яке перевищує розрахункове на 10% відповідно до документів з експлуатації виробників.

Укладання настилів на підвісні риштування та їх використання допускається після надійного закріплення елементів підвішування риштувань.

Під час експлуатації підвісні риштування для унеможливлення їх розкачування закріплюються до надійних конструкцій споруд або до спеціально призначених конструктивних елементів.

Працівникам на підвісних риштуваннях та колисках слід користуватися страхувальними канатами, місця закріплення яких не збігаються з місцями закріплення тросів приводів лебідок, за допомогою яких переміщуються риштування та колиски.

Підвісні риштування після закінчення робіт опускаються на землю.

Пульти керування розміщуються на риштуваннях.

Необхідно прийняти заходи щодо неможливості доступу сторонніх осіб до механізмів приводу лебідок та пультів керування.

Підвісні колиски мають відповідати вимогам безпеки відповідно до документів з експлуатації виробників.

Перед початком роботи відповідальний керівник робіт разом з відповідальним виконавцем робіт перевіряють стан підвісних риштувань, страхувальних канатів та пультів керування.

Розміри робочої платформи розраховуються на розміщення на них необхідних для роботи матеріалів, інструменту тощо та мають забезпечувати відповідний ступінь свободи працівникам під час виконання робіт.

Вимоги безпеки під час виконання робіт з опорних пересувних риштувань

Опорні пересувні риштування (далі — риштування)

підлягають контрольному збиранню з попередньою перевіркою стану кожного вузла металоконструкцій та проведенням їх випробувань.

Випробування риштувань проводиться рівномірним статичним навантаженням верхнього ярусу з розрахунку 250 кГ/кв.м протягом 10 хвилин та динамічним навантаженням, яке перевищує розрахункове максимальне робоче навантаження на 10%, у терміни та за методикою, зазначеною в документах з експлуатації виробників.

Результати випробувань оформлюються актом та заносяться до Журналу приймання та огляду риштувань та помостів.

Риштування мають відповідати вимогам ГОСТ 28012-89.

Для піднімання і опускання працівників риштування обладнуються драбинами.

Кожне колесо риштувань забезпечується своїм, окремим гальмом.

Під час пересування риштувань не допускається на них перебування людей, розташування матеріалів, тари тощо.

Перехід з риштувань на конструкції споруди та з конструкції споруди на риштування виконується з використанням двостропних запобіжних поясів.

Техніка безпеки при виконанні вантажно-розвантажувальних робіт

Загальні положення

Вантажно-розвантажувальні роботи (далі-ВРР) повинні виконуватися, як правило, механізованими засобами відповідно до вимог ГОСТ 12.3.009-76“Работы погрузочно-разгрузочные. Общие требования безопасности” і “Правил будови і безпечної експлуатації вантажопідiймальних кранів” ДНАОП 0.00-1.03-93.

Майданчики для навантажувальних і розвантажувальних робіт повинні бути сплановані і не мати ухилу понад 5^о.

У відповідних місцях повинні бути встановлені таблички з написами “В’їзд”, “Виїзд”, “Розворот” та інше.

В зимову пору року майданчики необхідно регулярно очищати від снігу і криги, посипати протиожеледним матеріалом.

 Організація ВРР повинна передбачати дотримання технології робіт, послідовність операцій і узгодженість дій ро-бiтникiв, заходів, що забезпечуватимуть безпеку.

ВРР повинні виконуватися під керівництвом осіб, що відповідають за безпечне виконання робіт по переміщенню вантажів кранами (майстер, виконроб), які зобов’язані :

перед початком робіт ознайомити робiтникiв з технологією робіт і безпечними прийомами їх виконання;

переконатися у наявності відповідних посвідчень у сигнальників і машиністів засобів механізації;

перевірити наявність і справність всіх механізмів, такелажу та інших допоміжних облаштувань;

установити наявність і відповідність одягу і засобів захисту робiтникiв належно вiд характеру заданих робіт;

не допускати в небезпечну зону навантаження-вивантаження сторонніх осіб, а також осіб, що не мають прямого відношення до проведення ВРР.

Навантаження-вивантаження вантажів 3-ї групи (горючi матеріали) повинно бути механізоване. Транспортують ці вантажі в спеціальних автомобілях.

При переміщенні вантажів масою понад 50кг (для кожного місця окремого) або на висоту понад 3 м, цi роботи повиннi виконуватися механiзованим способом, для чого власник зобов’язан забезпечити робiтникiв засобами малої механізації: лебідками, блоками, домкратами чи піднімальними кранами, якi повинні бути у справному стані.

Стропування вантажів необхiдно робити у відповідності до технологічних схем інвентарними стропами або спеціальними вантажозахватними пристроями, якi виготовленi за затвердженими кресленнями. Засоби стропування повинні відповідати схемі стропування даного вантажу і виключати можливість випадкового розстропування вантажу при підйомі та переміщуванні. У разі відсутності схеми стропування на якийсь конкретний вантаж, вид його стропування повинна вказати особа, відповідальна за безпечне виконання робіт.

При підйомі вантажу краном на висоті до 300 мм подальший підйом вантажу треба припинити, щоб переконатися в правильності його стропування і надійності дії гальм.

При виконанні ВРР не допускається:

• стропування вантажу, що знаходиться в нестійкому положенні;

• зміщення стропувальних пристроїв на піднятому вантажі;

- виправляти положення піднятого вантажу в просторі шляхом додання додаткового вантажу. Цю операцію допускається робити тільки шляхом перестропування при опущеному вантажі.

 Перед навантаженням або вивантаженням панелей, блоків та інших залізобетонних конструкцій монтажні петлі повинні бути оглянуті, очищені від бетону і при необхідності виправлені без ушкодження конструкції.

При складуванні вантажу в штабель поблизу залізничних колій відстань до зовнішньої грані ближчої рейки при висоті штабелю до 1,2 м не повинн а бути менше 2 м, а при більшій висоті — не ближче 2,5 м.

Вантажно-розвантажувальні роботи, що виконуються вручну

До навантаження і вивантаження вибухонебезпечних, отруйних і легкзаймистих вантажів допускаються досвідчені робiтники, які пройшли цільовий інструктаж. Робiтники повинні знати маркування перелічених вантажів і дотримуватися заходів безпеки і особистої обережності, оберігати такі вантажі від поштовхів, не кантувати і не трясти.

Гранична норма перенесення вантажів вручну на рівній і горизонтальній поверхні на одну людину не повинна перевищувати:

 

для чоловіків-	(понад 18років) — 30кг;
для підлітків (юнаків) -	(16-18років) — 16кг;
для жінок —	10кг за умови, що підйом і переміщування вантажів йдуть у черзі з іншою роботою (до 2-х разiв на годину); 7кг, якщо підняття та переміщення вантажів проводиться протягом усієї зміни.

При цьому сумарна маса вантажів, що підіймаються і якi переміщаються за 1 годину зміни жінками, не повинна перевищувати:

350кг — з робочої поверхні;

175кг — з підлоги.

Забороняється переносити матеріали по приставних драбинах і стрем’янках.

Транспортування вантажів 1-ї категорії (дрібноштучні вагою до 30кг) від складу до місця навантаження або з місця розвантаження до складу можливо вручну, якщо відстань по горизонталі не перевищує 25 м, а для сипких вантажів (що перевозяться навалом) — 3,5 м.

При більшій відстані такі вантажі повинні транспортуватися за допомогою механізмів і пристроїв.

Важкі штучні матеріали, а також ящики з вантажами необхiдно переміщати за допомогою спеціальних ломів або інших пристосувань.

Вантажно-розвантажувальні роботи з вантажами, що перекочуються, слід, як правило, виконувати механізованим методом; у виняткових випадках їх потрiбно виконувати за допомогою нахилених площадок (трапів). При цьому утримують вантаж канатами з протилежної сторони. Робiтники повинні знаходитися збоку від вантажу, що опускається або підіймається.

При переміщенні балонів iз стислим газом, барабанів з карбідом кальцію, а також матеріалів у скляній тарі необхідно вжити заходiв по запобіганню поштовхів і ударіВ. Забороняється переносити і перевозити балони з киснем спільно з жирами і мастилами, а також пальними і легкозаймистими рідинами.

Розвантажувати барабани з карбідом кальцію можна тільки по нахилених дерев’яних площадках (трапах) або іншим безпечним засобом. Скидати барабани, наносити удари по них і кантувати забороняється, бо це може призвести до порушення їх герметичності.

 Кисневі балони слід переміщувати від місця розвантаження до складу і робочого місця тільки на спеціальних носилках чи візках.

При перенесенні балонів з киснем не можна торкатися до вентиля балона замасленими руками.

Переміщення бочкових вантажів шляхом перекочування допустиме лише на одному рівні. При різних рівнях вантаж вагою понад 35кг повинен переміщуватися по трапах. Перенесення бочкових вантажів на спині заборонено.

При перекочуванні бочок, рулонів, барабанів тощо робiтник повинен знаходитися за вантажем, що переміщується, та не допускати, щоб він котився швидше кроку працюючого.

При перенесенні довгомірних матеріалів (бруси, дошки, підтоварник тощо) на плечах кількома робiтниками потрiбно підбирати робiтникiв приблизно однакового зросту і сили. Підіймати і опускати вантаж необхiдно плавно і одночасно по команді.

Переносити такі вантажі робiтники повинні або тільки на правому, або тільки на лівому плечі.

Рейки, балки та інші довгомірні вантажі необхідно переносити за допомогою спеціальних захватів.

При навантаженні барабанів з кабелем, проводами чи тросами та ін., не можна скидати їх із платформи автомобіля на землю. Навантажені вручну барабани необхідно утримувати відтяжками за допомогою лебідок або інших пристроїв, що встановленi з протилежної сторони транспортних засобів.

Нахилені площини чи трапи, по яких спускається вантаж, повинні бути достатньо міцними і мати пристрої для запобігання зiсковзуванню i розсуненню між собою.

Забороняється знаходитися попереду вантажу, що скочується по нахиленій площині.

При навантаженні, вивантаженні і переміщуванні важких вантажів необхідно дотримуватися таких умов:

• при м’якому грунті і нерівній поверхні на шляху переміщування вантажу необхідно укладати дошки, бруси або шпали;

• як котки можна використовувати металеві труби, а при їх відсутності — круглий ліс з удаленою корою і зчищеними сучками.

Довжина котків не повинна перевищувати 300-400 мм габариту вантажу з кожної сторони;

• для підведення котків під вантаж необхiдно користуватися ломами або рейковими домкратами;

• при переміщуванні вантажу на похилій площині униз необхідно застосовувати пристрої, що його утримують (лебідки, мотузки тощо);

• під час пересування вантажу необхiдно берегтися виштовхнутих з-під вантажу котків;

• забороняється брати коток для перекладування його наперед раніше, ніж він повністю звiльниться з-під вантажу;

• при переміщенні вантажу необхідно слідкувати за тим, щоб котки зберігали перпендикулярність напряму переміщення вантажу.

Виправляти положення котка допускається ломом або кувалдою. Поправляти положення котка ногою заборонено.

Кантувати ваговитi вантажі, підводити під них стропи необхідно за допомогою спеціальних ломів або рейкових домкратіВ. Застосовувати для цього випадкові предмети, бруски або обрізки труб і т.п. забороняється.

Транспортування вантажів 4-6класів (кислоти, луги та інші отруйні рідкі речовини) в скляній тарі від місця розвантаження до складу і навпаки належить здійснювати в пристосованих для цього носилках, візках, тачках і т.д. Перенесення цих вантажів без спеціальних пристроїв забороняється.

Перенесення бутелів з кислотою за ручки кошеля можливо тільки після попередньої перевірки дна і ручок кошеля.

При ушкодженні тари необхідно доповісти особі котра відповідальна за навантаження, і котра зобов’язана вказати безпечні засоби транспортування.

Переносити бутелі з кислотою і лугом на спині, плечах і перед собою забороняється.

З порожньою тарою з-під кислот треба поводитися так само обережно, як і із повною. Нахиляти порожні бутелі забороняється.

У місцях, де обробляються вантажі 4-6класів, повинні знаходитися вода і нейтралізуючі розчини, для надання негайної допомоги від випадкових опікіВ. Забороняється робити прибирання розбитих бутелів з кислотою або розсипаної їдкої речовини без протигазу.

.

При виконанні вантажно-розвантажувальних робіт на автомобільному транспорті

Особою, яка відповідає за правильне навантаження вантажу на автомобіль, включаючи порядок укладання, його кріплення і дотримання вантажопідйомності автомобіля, є водій, і його вимоги в цій частині до вантажників, а також вимоги до особи, що супроводжує вантаж, щодо дотримання його правильного розміщення в навантаженому кузові для зазначених осіб повинні бути обов’язковими для виконання.

Автомобілі і причепи повинні завантажуватися в межах їх вантажопідйомності.

При відкриванні бортів спочатку треба відкривати задній борт, а після цього бокові. Робочі повинні знаходитися збоку борту ,що відкривається. Забороняється відкривати борти, якщо в кузові знаходяться люди.

При укладанні штучних вантажів у кузов автомобіля треба дотримуватися таких вимог:

• при механізованому укладанні вантажу вантажники не повинні знаходитися в кузові до його укладання на підлогу кузова;

• вантаж повинен укладатися щільно одне місце до одного, починаючи від переднього борту. При неповному заповненні кузову за допомогою розпорок повинні бути вжитi заходи проти можливого переміщення вантажу під час руху;

• вантажі у бочковій тарі повинні встановлюватися на торець і при наявності у бочок пробок — пробкою догори;

• скляну тару з рідинами треба встановлювати стоячи в один ряд по висоті з вживанням заходів щодо кріплення кожного місця;

• штучні вантажі, що піднімаються над бортами кузову, необхідно ув’язувати міцним і справним такелажем (прядивними канатами, вiрьовками). Користуватися металевим канатом і дротом забороняється;

• робiтники, що ув’язують вантажі, повинні знаходитися тільки на вантажно-розвантажувальному майданчику;

• висота вантажу не повинна перевищувати висотний габарит під шляхопроводами, що зустрічаються під час слідування, і бути понад 4 м від поверхні дороги до найвищої частини вантажу.

При навантаженні вантажів 5-го класу (кислоти, каустику, рідких химікатів) в металевій тарі перед початком роботи необхідно ретельно оглянути кожне місце. При наявності невеликого ушкодження тари необхідно вжити додаткові запобіжні заходи, що забезпечують безпеку вантажників і водіїв.

При навантаженні, вивантаженні і транспортуванні вантажів 2-го класу (балони з стислим газом) необхідно дотримуватися таких правил:

• пересувати балони до місця навантаження або назад слід на спеціальних візках, конструкція яких повинна оберiгати балони від струсів і ударів (візки обладнують гніздами по розміру балонів, оббитими повстю), балони повинні розміщатися на візках тільки лежачими;

• використовувати для цієї мети піднімально — транспортні механізми треба з дотриманням зазначених вище умов;

• вентилі балонів зі стислим газом повинні бути закриті металевими ковпаками;

• кузов автомобіля (причепа) повинен бути обладнаний стелажами з виїмками по розміру балона, оббитими повстю;

• стелажі повинні мати запорні пристрої, що оберiгають балонивід струсів і ударів під час руху;

• при навантаженні балонів в кузов більше ніж в один ряд необхiдно застосовувати прокладки, що захищають балони від доторкання один до одного. Перевезення балонів без прокладок забороняється;

• перевозити балони на автомобілях в прямовисному положенні можна тільки в спеціальних контейнерах. При цьому навантаження-вивантаження контейнерів з балонами повинно бути механізованим;

• балони із пропан-бутаном потрiбно перевозити у прямовисному положенні без контейнерів;

при перевезенні балонів в літній (жаркий) час їх необхідно захищати від сонця.

Забороняється сумісне транспортування кисневих і ацетиленових балонів (наповненних або порожніх), за винятком доставки двох балонів на спеціальному візку на пост зварювання (у зварювальне відділення).

Навантаження і перевезення вантажів, що перевищують своїми розмірами на 2 м довжину кузову автомобіля (довгомірні вантажі) допускається на автомобілях, що обладнанi причепами-розпусками і напівпричепами необхідної довжини.

Вивантаження довгомірних штучних вантажів (рейок, балок, круглого лісу і т.д.), як правило, повинно бути механізоване, вивантаження вручну вимагає обов’язкового застосування міцних нахилених площадок або трапіВ. Ця робота повинна виконуватися не менше, як двома вантажниками.

Забороняється проводити вивантаження довгомірних вантажів шляхом витягування транспортного засобу з-під вантажу.

Забороняється вантажити довгомірний вантаж по діагоналі в кузові, залишаючи виступаючі за бокові габарити автомобіля кінці, а також загороджувати вантажем двері кабіни водія.

Забороняється пиломатеріали і круглий ліс вантажити вище стоякiв.

При навантаженні довгомірних вантажів на причепи-розпуски треба залишати відстань між задньою стінкою кабіни автомобіля і вантажем так, щоб причiп міг вільно повертатися по відношенню до автомобіля на 90о у кожну сторону.

Під час навантаження і розвантаження контейнерів, залізобетонних конструкцій, залізопрокату та ін. на автомобіль водію і іншим особам забороняється знаходитися як в кузові, так і в кабіні автомобіля, під стрілою і в зоні дії крану.

Контейнери встановлюють на двовісні причепи дверцятами назовні. Причепи, призначені для перевезення контейнерів, обладнують спеціальними направляючими. Проїзд людей в кузові автомобіля, де встановлені контейнери, і в самих контейнерах забороняється.

При вантажно-розвантажувальних операціях з сипучими вантажами слiд дотримуватися таких вимог:

вантаж не повинен виходити більше висоти існуючих чи нарощуваних бортів;

вантажі, що порошать, повинні перевозитися в кузовах із ущiльненими стиками бортів;

перевезення незатареного в мішки цементу допускається тільки автомобілем-цементовозом;

навантажувати або розвантажувати навалом вапно та інші їдкі вантажі, що порошать, можна тільки механізованими засобами. Навантаження цих вантажів накиданням вручну заборонено;

вантажі, що порошать, повинні бути вкритi у кузові брезентом;

при роботі з вантажами, що порошать, робочі повинні забезпечуватися протипиловими окулярами і респіраторами.

 При навантаженні автомобілів (автопоїздів) екскаваторами повинні виконуватися такі вимоги:

автомобіль, що очікує на навантаження повинен знаходитися за межами радіусу дії екскаваторного ковша і ставати під навантаження тільки після особливого сигналу машиніста;

поданий під навантаження автомобіль повинен бути загальмований;

навантаження ковшем повинно вестися збоку кузова, пронесення ковша над кабіною заборонено;

за відсутності захисного козирка над кабіною автомобіля водій при навантаженні зобов’язаний виходити з кабіни.

Під час навантаження і вивантаження легкозаймистих вантажів двигун не повинен працювати, якщо він не використовується для приводу в дію насосів та інших пристроїв, що забезпечують завантаження або вивантаження автомобіля. В останньому випадку повинні бути вжитi заходи пожежної безпеки.

Навантаження та розвантаження цементу

Вантажно-розвантажувальні операції з пороховидними матеріалами (цемент, мінеральний порошок та ін.) необхідно виконувати, як правило, механізованим способом. Ручні роботи по розвантаженню цементу і мінерального порошку при температурі 40°C

та вище не допускаються.

Працюючі вручну на перевантаженні цементу навалом повинні користуватися респіраторами і протипиловими окулярами. В цьому випадку робітникам періодично надається відпочинок, під час якого респіратор повинен бути обов’язково знятий.

Фільтр респіратора — марлеву прокладку — треба змінювати за її забрудненням, але не менше одного разу в робочу зміну.

Устаткування для вивантажування і транспортування цементу повинно бути герметичним і не створювати запорохованості повітряного середовищА. Якщо в шнеці, елеваторі чи аерожолобі виявлено щілини, крізь які в повітряне середовище проникає пил, роботу необхiдно припинити, повідомивши про це майстра.

Забороняється транспортувати цемент шнеками, що мають зламані покришки чи за відсутності останніх.

Не дозволяється спиняти елеватор під час завантаження його цементом чи при завантажених ковшах, а також користуватися ковшем елеватора на ходу. Чистити і ремонтувати ковшi можна тільки після повного розвантаження ковшів і зупинки елеваторА. При цьому бiля рубильника вивішується табличка: “НЕ ВКЛЮЧАТИ, РЕМОНТ”. Приямок елеватора повинен утримуватися в чистоті.

Мішки з цементом, що знаходяться у штабелі, повинні бути укладенi у перев’язку. Рвані мішки з цементом треба укладати окремо.

Вимоги безпеки під час складування будівельних матеріалів і конструкцій

Складування матеріалів, прокладання транспортних шляхів, установлення опор повітряних ліній електропередачі та зв'язку повинні виконуватись за межами призми обвалення ґрунту незакріплених виїмок (котлованів, траншей), а їх розміщення у межах призми обвалення ґрунту біля виїмок із кріпленням допускається за умови попередньої перевірки стійкості закріпленого укосу відповідно до паспорта кріплення або розрахунку стійкості цього укосу з урахуванням динамічного навантаження від транспортних засобів, що пересуваються поблизу укосу.

Матеріали (конструкції) необхідно розміщувати на вирівняних майданчиках та вживати заходів, що запобігають самовільному зсуву, осіданню, опаданню і розкочуванню. Майданчики для складування повинні мати стоки поверхневих вод. Забороняється здійснювати складування матеріалів, виробів на насипних неущільнених ґрунтах.

Під час транспортування і складування виробів, матеріалів, комплектувальних елементів необхідно дотримуватись загальних правил безпеки згідно з ГОСТ 12.3.020. Способи складування матеріалів, конструкцій та виробів визначаються в технологічних картах ПВР на виконання цих робіт. Одночасно необхідно забезпечити безпечне стропування та піднімання (спускання) вантажів на штабелі, стелажі, касети тощо.

Складування матеріалів та виробів відповідно до ПВР повинен забезпечувати керівник робіт. У разі виявлення порушення вимог чинних правил складування він повинен терміново вжити заходів для усунення порушення. Застосування матеріалів та виробів, що були за складовані з порушенням правил, керівником робіт повинно бути тимчасово зупинено до вирішення питання про можливість їх подальшого використання. Це рішення повинно бути задокументовано.

Складувати матеріали, вироби, конструкції, устаткування на будівельному майданчику і робочих місцях необхідно так:

- цеглу у пакетах на піддонах - не більше ніж у два яруси, у контейнерах - в один ярус, без контейнерів - висотою не більше ніж 1,7 м;

- фундаментні блоки та блоки стін підвалів - у штабелі висотою не більше ніж 2,6 м на підкладках з прокладками;

- стінові панелі - у касети чи піраміди (панелі перегородок - у касети вертикально);

- стінові блоки - у штабелі у два яруси на підкладках із прокладками;

- плити перекриттів - у штабелі висотою не більше ніж 2,5 м на підкладках із прокладками;

- ригелі та колони - у штабелі висотою до 2,0 м на підкладках із прокладками;

- круглий ліс - у штабелі висотою не більше ніж 1,5 м із прокладками між рядами та встановленням упорів для запобігання розкочуванню, ширина штабеля повинна бути менше ніж його висота;

- пиломатеріали - у штабелі висотою при рядовому укладанні не більше половини ширини штабеля, при укладанні у клітки - не більше ширини штабеля;

- дрібносортний метал - у стелаж висотою не більше ніж 1,5 м;

- чорні прокатні метали (листова сталь, швелери, двотаврові балки, сортова сталь) - у штабель висотою до 1,5 м на підкладках із прокладками;

- санітарно-технічні та вентиляційні блоки - у штабелі висотою не більше ніж 2,0 м на підкладках з прокладками;

- великогабаритне і великовагове устаткування та його частини - в один ярус на підкладках;

- скло в ящиках і рулонні матеріали - вертикально в один ряд на підкладках;

- труби діаметром більше ніж 300 мм - у штабель висотою до 3 м у сідло без прокладок із кінцевими упорами;

- труби діаметром менше ніж 300 мм - у штабель висотою до 3 м на підкладках із прокладками і кінцевими упорами.

Складування інших матеріалів, конструкцій і виробів необхідно здійснювати відповідно до вимог стандартів на ці матеріали. Методи та способи складування нестандартних матеріалів і конструкцій необхідно зазначати в ПВР. Складувати матеріали та обладнання на робочих місцях необхідно так, щоб не створювалась небезпека під час виконання робіт і не звужувались проходи.

Підкладки та прокладки в штабелях матеріалів та конструкцій необхідно розміщувати в одній вертикальній площині; їх товщина під час штабелювання панелей, блоків тощо має перевищувати висоту монтажних петель, що виступають, не менше ніж на 20 мм.

Пилоподібні матеріали необхідно зберігати у закритих ємностях, вживаючи заходів, що запобігають розпорошенню у процесі завантаження та розвантаження. Завантажувальні отвори ємностей повинні закриватися захисними ґратами, а люки - затворами.

Бункери та інші ємності глибиною більше ніж 2 м для зберігання сипких та пилоподібних матеріалів повинні бути обладнані засобами для запобігання утворенню склепінь та зависань матеріалів або для примусового їх обвалення.

Матеріали, які містять шкідливі або вибухонебезпечні речовини, необхідно зберігати у герметично закритій тарі.

Між штабелями (стелажами) на складах слід передбачити проходи шириною не менше ніж 1,0 м і проїзди, ширина яких залежить від габаритів транспортних засобів і вантажно-розвантажувальних механізмів, що обслуговують склад.

Притуляти (спирати) матеріали і конструкції до огорож, елементів тимчасових і капітальних споруд тощо не допускається.

Виробнича безпека при виконанні електрозварювальних та газозварювальних робіт

Загальні вимоги

Під час виконання газополуменевих робіт повинні бути передбачені заходи та засоби із запобігання впливу на робітників небезпечних та шкідливих факторів:

- розташування робочих місць у небезпечних зонах, замкнених об'ємах, на значній висоті відносно землі або значно нижче рівня землі;

- ймовірність пожеж та вибухів;

- підвищена напруга в електричному колі, замикання якого може відбутися через тіло людини;

- підвищена запиленість (загазованість) повітря робочої зони.

У проектно-технологічній документації (ПОБ, ПВР), крім заходів захисту від небезпечних і шкідливих факторів, повинно бути передбачено:

- забезпечення належного стану зварювального обладнання, електрокабелю, газових шлангів, їх прокладання і під'єднання;

- дотримання вимог безпеки зберігання, транспортування і експлуатації газових балонів.

Під час виконання електрозварювальних і газополуменевих робіт необхідно виконувати вимоги Закону України «Про пожежну безпеку», цього розділу, НПАОП 0.00-1.20, НПАОП 0.00-1.30, ДБН В.2.5-20, НАПБ А.01.001, НАПБ В.01.034, ДСТУ 7234, ДСТУ ГОСТ 12.2.061, ГОСТ 12.2.062, ГОСТ 12.3.002, ГОСТ 12.3.003, ГОСТ 12.3.036, НПАОП 40.1-1.21, НПАОП 40.1-1.32, НПАОП 45.2-1.02, а також вимоги, викладені у розділі 6 цих Норм.

До виконання електрозварювальних та газополуменевих робіт допускаються особи не молодше 18 років, які пройшли медичний огляд, передбачений вимогами НПАОП 0.00-1.16, спе-ціальну підготовку і перевірку теоретичних знань та практичних навичок із конкретних способів зварювання і визначених видів зварювальних робіт, склали екзамен атестаційній комісії та мають відповідне посвідчення.

Електрозварники повинні мати групу з електробезпеки не нижче II. Працівники, які порушили вимоги електробезпеки або пожежної безпеки, повинні пройти позачергову перевірку знань.

До виконання електрозварювальних та газополуменевих робіт на висоті 5 м і більше допускаються зварювальники, які пройшли спеціальний медичний огляд, мають стаж верхолазних робіт не менше одного року, розряд зварювальника не нижче III.

Електрозварники повинні бути забезпечені спеціальним одягом з вогнестійким просоченням згідно з ГОСТ 12.4.045, спеціальним взуттям, іншими засобами індивідуального захисту згідно з НПАОП 45.2-3.01 та користуватися ними під час роботи.

Для захисту від ураження електричним струмом електрозварники відповідно до ГОСТ 12.1.013 повинні використовувати електрозахисні засоби: рукавички діелектричні, галоші, боти, килими згідно з НПАОП 40.1-1.07, НПАОП 45.2-3.01.

Проводити зварювання, різання і нагрівання відкритим полум'ям апаратів, посудин та трубопроводів, які містять будь-які рідини або гази під тиском, а також заповнених займистими чи шкідливими речовинами, або таких, що належать до електротехнічних пристроїв, не допускається.

Перед запаюванням, зварюванням (різанням) ємностей з-під горючих та легкозаймистих рідин їх необхідно попередньо очистити (промити, пропарити, провентилювати п'яти-шести- кратним змінюванням повітря) до вилучення слідів цих рідин із наступним контролем стану повітряного середовища. Такі ємності перед запаюванням і зварюванням повинні бути наповнені і підживлюватись під час пайки чи зварювання нейтральними газами й обов'язково з відкритими пробками (кришками).

Одночасне виконання електрозварювальних і газополуменевих робіт усередині замкнених ємностей не допускається.

Не допускається використовувати бензорізи під час виконання газополуменевих робіт у резервуарах, колодязях та інших замкнених ємностях.

Не дозволяється виконувати зварювальні роботи на відкритому повітрі під час дощу та снігопаду.

Вимоги безпеки до технічного стану зварювального обладнання

Устаткування, що використовується для зварювання, повинно відповідати вимогам ГОСТ 12.2.003, ДСТУ 7234, ГОСТ 12.2.007.0, Правилам будови електроустановок (НПАОП 40.1-1.32), Правилам безпечної експлуатації електроустановок (НПАОП 40.1-1.01).

В електрозварювальних апаратах і джерелах їх живлення елементи, які перебувають під напругою, необхідно закрити огороджувальними пристроями.

Підключення і відключення електрозварювального обладнання, а також його ремонт повинні виконуватись електротехнічним персоналом (підключення зварювального апарата може виконати зварник, якщо у нього є третя група з електробезпеки).

З'єднання зварювальних кабелів необхідно робити опресуванням чи зварюванням пайкою з наступною ізоляцією місць з'єднань.

Під'єднання кабелів до зварювального устаткування необхідно здійснювати за допомогою опресованих чи припаяних кабельних наконечників.

Під час прокладання чи переміщення зварювальних проводів необхідно запобігати ушкодженню їх ізоляції і контакту з водою, маслами, сталевими канатами і гарячими трубопроводами. Відстань від зварювальних проводів до гарячих трубопроводів і балонів із киснем має бути не менше ніж 0,5 м, з горючими газами - не менше ніж 1 м.

Металеві частини електрозварювального устаткування, які не перебувають під напругою, а також вироби і конструкції, що зварюються, на весь час зварювання необхідно заземлити.

Крім цього, заземлюючий болт корпуса зварювального трансформатора повинен бути з'єднаний із затискачем вторинної обмотки, до якого підключається зворотний провід.

Зворотним проводом або його елементами можуть служити металеві конструкції або шини, якщо їх переріз унеможливлює нагрівання через протікання зварювального струму.

З'єднання між собою окремих елементів, які використовуються як зворотний провід, повинні бути надійним і виконуватися болтовим з'єднанням, затискачами або зварюванням.

Забороняється використовувати провід мережі заземлення, труби санітарно-технічних мереж (водопровід, газопровід тощо), металеві конструкції будівель, технологічного обладнання як зворотний провід електрозварювання.

Під час контролю якості зварних швів методом гамма-дефектоскопії необхідно дотримувати вимог чинних «Основних санітарних правил роботи з радіоактивними речовинами та іншими джерелами іонізуючого випромінювання», затверджених МОЗ України (ОСП-72) та НРБУ-97/Д.

Під час контролю якості зварних швів ультразвуковим методом необхідно дотримувати вимог Правил технічної експлуатації електроустановок споживачів (наказ Мінпаливенерго України від 25.07.2006 № 258).

Вимоги безпеки на робочих місцях, де виконуються електро- і газозварювальні роботи

Вимоги безпеки з улаштування, оснащення і організації робочих місць для проведення зварювальних робіт повинні відповідати вимогам ГОСТ 12.1.005, ДСТУ ГОСТ 12.2.061, ГОСТ 12.3.036, ГОСТ 12.4.045, НПАОП 0.00-1.30, НПАОП 40.1-1.32.

На постійних місцях електрозварювальних та газополуменевих робіт повинні бути встановлені захисні огорожі і знаки безпеки згідно з ГОСТ 23407, ГОСТ ССБТ 12.2.062, ГОСТ 12.4.026.

Ширина проходів з кожної сторони робочого стола чи стелажа повинна бути не менше ніж 1 м.

Місця виконання зварювальних робіт поза постійних зварювальних постів повинні бути визначені письмовим дозволом керівника робіт або спеціаліста, який відповідає за пожежну безпеку.

Місця виконання зварювальних робіт повинні бути забезпечені засобами пожежогасіння.

Робочі місця, де виконуються електро- і газозварювальні роботи, проходи до них на висоті 1,3 м і більше та на відстані менше ніж 2 м від межі перепаду по висоті, повинні бути захищені тимчасовими огорожами відповідно до ГОСТ 12.4.059. Під час зварювання в атмосфері вуглекислого газу огорожі не повинні доходити до підлоги на 300 мм.

За неможливості встановлення цих огорож роботи на висоті необхідно виконувати з використанням запобіжних поясів згідно з ГОСТ 12.4.089 і страхувальних канатів згідно з ГОСТ 12.4.107.

Виконувати зварювальні роботи з приставних переносних драбин і драбинок забороняється.

Місця виконання електрозварювальних та газополуменевих робіт на даному, а також на нижче розташованих ярусах (якщо немає захисного вогнетривкого настилу або настилу, захи-щеного вогнетривким матеріалом) повинні бути звільнені від горючих матеріалів у радіусі не менше ніж 5 м, а від вибухонебезпечних матеріалів і обладнання (газогенераторів, газових балонів тощо) - не менше ніж 10 м.

Під час різання елементів конструкцій повинні бути передбачені заходи для запобігання випадковому обваленню відрізаних елементів.

Робочі місця зварювальників у приміщенні під час зварювання відкритою дугою повинні бути відгороджені від суміжних робочих місць і проходів негорючими та такими, що не пропускають світло, екранами (ширмами, щитами) висотою не менше ніж 1,8 м.

Під час зварювання на відкритому повітрі огорожі необхідно ставити у випадку одночасної роботи декількох зварювальників поблизу один від одного та на ділянках інтенсивного руху людей.

Під час виконання електрозварювальних і газополуменевих робіт усередині закритих ємностей, порожнин конструкцій, підземних споруд робочі місця повинні бути обладнані витяжною вентиляцією. Швидкість руху повітря усередині ємності (порожнини) повинна бути у межах 0,3 м/с - 1,5 м/с, температура повітря, що подається, - не нижче ніж плюс 20 °С, вимірювання повинні виконуватися спеціальною службою.

Якщо зварювальні роботи виконуються з використанням зріджених газів (пропану, бутану) і вуглекислого газу, робочі місця зварників повинні бути облаштовані місцевим відсмоктуванням знизу.

Місця виконання зварювальних робіт повинні бути обладнані витяжною вентиляцією. Не допускається проведення зварювання, якщо місцева витяжна вентиляція не працює.

Робота у замкнених або обмежених ємностях повинна виконуватися зварювальником за нарядом-допуском під контролем наглядача з кваліфікаційною групою з електробезпеки II і вище, який повинен перебувати ззовні. Зварювальник повинен користуватися запобіжним поясом зі страхувальним канатом, кінець якого знаходиться у наглядача.

Під час виконання зварювальних робіт у приміщеннях малого об'єму, які погано провітрюються, у зачинених ємностях, колодязях тощо необхідно застосовувати засоби індивідуаль-ного захисту очей і органів дихання.

Освітлення під час виконання зварювальних робіт усередині металевих ємностей необхідно здійснювати за допомогою світильників спрямованої дії, установлених ззовні, або ручних переносних ламп напругою не більше ніж 12 В, обладнаних захисною сіткою. Разом з тим освітленість робочої зони повинна відповідати ГОСТ 12.1.046 і бути не менше ніж 30 лк.

Зварювальний трансформатор, ацетиленовий генератор, балони із зрідженими газами повинні бути встановлені ззовні ємностей, в яких виконуються зварювальні роботи.

Зварювальні апарати повинні бути заземлені.

Вимоги безпеки під час зберігання та експлуатації газових балонів

Газові балони необхідно зберігати і використовувати відповідно до вимог НПАОП 0.00-1.07, НПАОП 0.00-1.20 та ДБН В.2.5-20 у спеціальних сухих і провітрюваних приміщеннях, а на відкритих майданчиках - під навісами з негорючих матеріалів, які захищають їх від опадів та прямих сонячних променів.

Газові балони необхідно захищати від ударів та розміщувати від опалювальних приладів на відстані не менше ніж 1 м.

Балони із зрідженим вуглеводневим газом (ЗВГ), що мають башмаки, необхідно зберігати у вертикальному положенні в спеціальних стояках, інших пристроях, що виключали б їх падіння. Балони, що не мають башмаків, необхідно зберігати у горизонтальному положенні на рамах або стелажах. Висота штабелю у такому разі не повинна перевищувати 1,5 м, балони необхідно укладати вентилями в один бік і закривати запобіжними ковпаками.

Порожні балони необхідно зберігати окремо від балонів, наповнених газом.

Зберігати горючі матеріали та виконувати роботи, пов'язані із застосуванням відкритого вогню (зварювальні, паяльні тощо), дозволяється на відстані не менше ніж 25 м від складських приміщень, в яких зберігаються балони.

Газові балони дозволяється перевозити, зберігати, видавати і отримувати тільки особам, які пройшли навчання і мають відповідне посвідчення.

Розміщувати ацетиленові генератори в проїздах, місцях масового перебування чи пересування людей, а також поблизу місць забору повітря компресорами або вентиляторами не допускається.

Переміщувати газові балони необхідно спеціально призначеними для цього пристроями, в контейнерах, із забезпеченням їх стійкості з обов'язковими прокладками між балонами. У якості прокладок можуть використовуватись дерев'яні бруски з вирізаними отворами для балонів, мотузяні, гумові, з інших матеріалів кільця товщиною не менше ніж 25 мм (по два кільця на балон).

Переносити балони на руках або на плечах заборонено.

Під час експлуатації, зберігання і транспортування балонів з киснем повинен бути унеможливлений контакт балонів з мастилами, промасленим ганчір'ям чи одягом робітників та обтиральними матеріалами, які мають сліди мастил.

Під час перерви у роботі, в кінці робочої зміни зварювальну апаратуру необхідно вимикати. Шланги - роз'єднати, а в паяльних лампах повністю зняти тиск.

Після закінчення роботи балони з газом повинні бути розміщені в спеціально відведеному для зберігання балонів місці, яке б виключало доступ до них сторонніх осіб.

Переносні ацетиленові генератори необхідно вивільняти від карбіду кальцію з наступним видаленням його у спеціально відведені місця.

Виробнича безпека при виконанні покрівельних робіт

Загальні вимоги

Під час виконання покрівельних робіт необхідно вживати заходів із запобігання впливу на працівників таких небезпечних і шкідливих виробничих факторів:

- розташування робочого місця поблизу перепаду по висоті 1,3 м і більше;

- підвищена загазованість повітря робочої зони;

- підвищена чи знижена температура поверхонь устаткування, матеріалів, повітря робочої зони;

- гострі крайки, шорстка поверхня устаткування, матеріалів;

- підвищена напруга в електричному колі, замикання якого може відбутися через тіло людини.

За наявності небезпечних і шкідливих виробничих факторів, зазначених у 17.1.1, безпека покрівельних робіт повинна бути забезпечена відповідно до вимог цих Норм, вимог безпеки, зазначених у проектно-технологічній документації (ПОБ, ПВР тощо), і зокрема:

- організацією безпечних робочих місць на висоті, улаштуванням безпечних шляхів проходу робітників на робочі місця, вжиттям особливих заходів безпеки під час робіт на покрівлях з ухилом;

- вжиттям заходів безпеки під час приготування і транспортування гарячих мастик і матеріалів;

- визначенням методів і засобів для піднімання на покрівлю матеріалів та інструменту, порядку їх складування, послідовності виконання робіт.

Виконання покрівельних робіт газополуменевим способом необхідно здійснювати за нарядом-допуском, у якому передбачено заходи безпеки, та згідно з ДСТУ Б А.3.2-11.

Застосування у конструкції покрівлі горючих і важкогорючих утеплювачів, наклеювання бітумних рулонних матеріалів газополуменевим способом дозволяється тільки по улаштованій цементно-піщаній або асфальтовій стяжці.

Організація робочих місць

Під час організації робочих місць і забезпечення безпеки праці необхідно виконувати вимоги розділу 16 цих Норм.

Місця виконання покрівельних робіт газополуменевим способом повинні бути забезпечені не менше ніж двома евакуаційними виходами (сходами), а також первинними засобами пожежогасіння відповідно до ДБН В.1.1.7.

Підніматися на покрівлю і спускатися з неї необхідно тільки по сходових маршах і обладнаних для піднімання на дах драбинах. Використовувати для цього пожежні сходи забороняється.

Під час виконання робіт на плоских дахах, що не мають постійної огорожі (парапета), робочі місця повинні бути огороджені відповідно до вимог ГОСТ 23407.

Для проходу робітників, які виконують роботи на дахах з уклоном понад 20°, а також на дахах з покриттям, що не розраховано на навантаження від ваги працюючих, повинні бути застосовані трапи шириною не менше ніж 0,3 м з поперечними планками для упору ніг. Трапи на час роботи необхідно закріпити.

Під час виконання робіт на даху з уклоном більше ніж 20° робітники повинні використовувати запобіжні пояси.

Крани малої вантажопідіймальності, що застосовуються для подавання матеріалів під час улаштування покрівель, необхідно встановлювати й експлуатувати відповідно до інструк-цій заводів-виробників. Підіймання вантажу необхідно здійснювати в контейнері або тарі.

Поблизу будівель у місцях підіймання вантажів та виконання покрівельних робіт повинні бути визначені та позначені небезпечні зони, межі яких визначаються згідно з додатком Е цих Норм.

Розміщувати на даху матеріали можна тільки в місцях, передбачених ПВР, та вживати заходів, що запобігають їх падінню, зокрема під дією вітру. Запас матеріалів не повинен перевищувати змінної потреби. Під час перерв у роботі інструмент, технологічні пристрої, матеріали повинні бути закріплені або прибрані з покрівлі.

Порядок виконання робіт

Порядок виконання робіт із застосуванням гарячих мастик повинен бути визначений в ПВР з урахуванням вимог розділу 16 цих Норм.

Елементи і деталі покрівель, зокрема компенсатори у швах, захисні фартухи, ланки водозливних труб, ринви, зливи, звиси тощо перед подаванням на робочі місця повинні бути підготовлені до монтажу. Заготовлення зазначених елементів і деталей безпосередньо на даху не допускається.

Встановлення (підвішування) готових водостоків, жолобів, ринв, а також ковпаків і парасолей на димові і вентиляційні труби, покриття парапетів, оброблених піддаш необхідно здійснювати із застосуванням риштовань, засобів підмощування відповідно до ГОСТ 24258.

Використовувати для зазначених робіт приставні драбини забороняється.

Під час виконання покрівельних робіт газополуменевим способом необхідно дотримуватись таких вимог безпеки:

- балони повинні бути встановлені вертикально та закріплені в спеціальних стояках;

- візки-стояки з газовими балонами дозволяється встановлювати на поверхнях даху, що мають ухил до 20°. Під час виконання робіт на дахах із великими уклонами для стояків з балонами повинні бути влаштовані спеціальні площадки;

- під час роботи відстань по горизонталі від пальників до груп балонів з газом повинна бути не менше ніж 10 м, до газопроводів і гумотканинних рукавів - 3 м, до окремих балонів - 5 м. Забороняється тримати в безпосередній близькості від місця виконання робіт із застосуванням пальників легкозаймисті та вогненебезпечні матеріали.

Виробнича безпека при виконанні опоряджувальних робіт, улаштуванні теплоізольованих фасадних систем

Організація робіт

Під час виконання опоряджувальних робіт (штукатурних, малярних, лицювальних, скляних), робіт з улаштування теплоізолювальних фасадних систем (далі - фасадних систем) необхідно передбачати заходи із запобігання впливу на працівників таких небезпечних і шкідливих виробничих факторів:

- підвищена забрудненість повітря робочої зони (запиленість, загазованість), шкірних покривів, спецодягу хімічними речовинами, аерозолем, пилом;

- розташування робочого місця поблизу перепаду по висоті 1,3 м і більше;

- гострі крайки, шорсткість на поверхнях опоряджувальних матеріалів і конструкцій;

- недостатня освітленість робочої зони, робочих місць.

Під час виконання опоряджувальних робіт необхідно додержувати вимоги цих Норм, зокрема розділів 7, 8; під час виконання фарбувальних робіт - вимоги ДСТУ Б А.3. 2-7, НАПБ А.01.001, СП 991, ГОСТ 9980.3, ГОСТ 9980.5; під час улаштування фасадних систем - вимоги ДБН В.2.6-33, ДСТУ Б В.2.6-34, ДСТУ Б В.2.6-35, ДСТУ Б В.2.6-36. Фасадні системи за конструктивним рішенням і класифікацією повинні відповідати вимогам ДСТУ Б В.2.6-34.

Суміші та мастики під час виконання опоряджувальних робіт необхідно готувати, як правило, централізовано. Приготування їх, а також розчинової суміші за ДСТУ Б В.2.6-36 на будівельному майданчику необхідно здійснювати у приміщеннях, обладнаних припливно-витяжною вентиляцією для запобігання перевищенню гранично-допустимих концентрацій шкідливих речовин у повітрі робочої зони.

Виконавці робіт повинні бути забезпечені нешкідливими миючими засобами і теплою водою.

Не дозволяється застосовувати лакофарбові матеріали та розчинники невідомого складу, а також речовини й матеріали, на яких нема показників пожежної і токсичної небезпеки.

Експлуатація мобільних малярських станцій для приготування фарбувальних сумішей, не обладнаних примусовою вентиляцією, не допускається.

Організація робочих місць

Робочі місця для виконання опоряджувальних робіт, улаштування фасадних систем на висоті повинні бути обладнані засобами підмощування і сходами-драбинами для піднімання на них.

Засоби підмощування, що застосовуються під час штукатурних, малярних робіт, улаштування фасадних систем у місцях, під якими виконуються інші роботи чи є прохід, повинні бути з настилами без зазорів.

Внутрішні штукатурні роботи, а також монтаж збірних карнизів і ліпних елементів внутрішніх приміщень необхідно виконувати тільки з помостів або пересувних столиків, встановлених на підлогу, або на суцільні настили. Зовнішні штукатурні роботи необхідно виконувати з інвентарних вертикальних або підвісних риштовань.

Під час виконання робіт на внутрішніх сходових клітках необхідно застосовувати спеціальні помости (столики) з різною довжиною опорних підпорок, які установлюються на сходинки. Робочий настил повинен бути горизонтальним та мати парапетні огорожі.

Під час роботи зі шкідливими та пожежовибухонебезпечними матеріалами, що утворюють вибухонебезпечну пару, приміщення необхідно постійно провітрювати, а також протягом 1 год після закінчення роботи, застосовуючи природну або штучну вентиляцію.

Електропроводка й електроустаткування повинні бути у вибухобезпечному виконанні. Робота з використанням вогню в цих приміщеннях заборонена.

Місця, над якими виконуються скляні чи облицювальні роботи, повинні бути огороджені.

Заборонено скління або облицювальні роботи на кількох ярусах по одній вертикалі одночасно.

У разі застосування повітронагрівачів (електричних або таких, що працюють на рідкому паливі) для просушування приміщень будинків і споруд необхідно дотримуватися вимог ДБН В.1.1-7.

Заборонено обігрівати та сушити приміщення жаровнями та іншими пристроями, що виділяють у приміщення продукти згоряння палива.

Під час виконання робіт із розчинами, що містять хімічні добавки, необхідно використовувати засоби індивідуального захисту (гумові рукавички, захисні мазі, окуляри) відповідно до інструкції заводу-виробника, зважаючи на склад речовин, що використовуються.

Під час сухого очищення поверхонь та інших роботах, пов'язаних із виділенням пилу і газів, а також під час механізованого шпаклювання і фарбування необхідно користуватися респіраторами із захисними окулярами.

Під час очищення поверхонь за допомогою кислоти чи каустичної соди необхідно працювати у захисних окулярах, гумових рукавичках і кислотостійкому фартусі з нагрудником.

Під час нанесення розчину на стельову чи вертикальну поверхню необхідно користуватися захисними окулярами.

Порядок виконання робіт

Перед початком кожної зміни повинна бути перевірена справність розчинонасосів, шлангів, дозаторів та іншого обладнання, що застосовується під час штукатурних робіт. Манометри повинні бути випробувані та опломбовані (пройти державну перевірку). Якщо тиск на манометрах розчинонасосів перевищує допустимі значення, зазначені у паспорті, працювати на розчинонасосі не дозволяється.

Розбирання, ремонт і чищення штукатурних машин, форсунок та іншого устаткування, що застосовується під час механізованих штукатурних робіт, проводяться після зниження в машинах тиску до атмосферного і відключення машин від електромережі. Продування шлангів стисненим повітрям допускається тільки після виведення людей за межі небезпечної зони (10 м і більше).

Не допускається перегинати шланги під гострим кутом і у вигляді петлі, а також затягувати сальники під час роботи штукатурних машин.

Робочі місця операторів штукатурної станції (сопловщиків) необхідно забезпечити двосторонньою сигналізацією (звуковою, світловою, радіозв'язком тощо) з робочими місцями машиністів розчинонасосних установок.

Оператори, які наносять штукатурний розчин на поверхню за допомогою сопла, і робітники, які виконують набризкування розчину вручну, повинні бути забезпечені захисними окулярами.

Переносні струмоприймальники (інструмент, машини, світильники тощо), що використовуються для виконання штукатурних робіт, повинні бути розраховані на напругу не більше ніж 25 В.

Під час виконання робіт із приготування і нанесення фарбувальних сумішей, включаючи імпортні, необхідно дотримувати вимоги інструкцій підприємств-виробників з безпеки праці.

На усі вихідні компоненти, що надходять, і готові фарбувальні суміші повинні бути гігієнічні сертифікати із зазначенням пожежовибухонебезпечності, строків і умов зберігання, наявності в них шкідливих речовин, рекомендацій щодо методу нанесення, необхідності застосування засобів колективного та індивідуального захисту.

Не допускається застосовувати розчинники на основі бензолу, хлорованих вуглеводнів, метанолу.

Під час виконання фарбувальних робіт із застосуванням пневматичних агрегатів необхідно:

- до початку роботи перевірити справність устаткування тиском, що зазначений у паспорті, сигналізації, наявність захисного заземлення;

- під час виконання робіт не допускати перегинання шлангів і їх дотику до сталевих канатів, що рухаються; - відключати подачу повітря та перекривати повітряний вентиль під час перерви в роботі або у разі виявлення несправностей механізму агрегата.

Відігрівати замерзлі шланги необхідно у теплому приміщенні. Не допускається відігрівати шланги відкритим вогнем чи парою.

Тару з вибухонебезпечними матеріалами (лаками, емалями, нітрофарбами тощо) під час перерви у роботі необхідно закривати пробками або кришками, а відкривати інструментом, що не спричиняє іскроутворення.

Лакофарбові матеріали необхідно зберігати на робочих місцях у щільно закритій тарі, у кількості, що не перевищує змінну потребу, або в кількості, яка не перевищує ємність фарбо- нагнітального бака або стандартної фляги (40 л). На кожній тарі з лакофарбовим матеріалом, розчинником повинна бути наклейка або бирка з точною назвою матеріалу та зазначенням пожежонебезпечних властивостей. Порожня тара з-під лакофарбових матеріалів повинна бути щільно закритою і зберігатися на спеціально відведених місцях.

Під час малярних робіт у приміщеннях із застосуванням пневматичних апаратів, а також швидкосохнучих лакофарбових матеріалів, що містять у собі шкідливі леткі розчинники, робітники повинні бути забезпечені роботодавцем респіраторами відповідного типу і захисними окулярами. Виконувати такі роботи необхідно за відкритих вікон або за наявності штучної вентиляції. Разом з цим кількість газів, пари та пилу в робочій зоні не повинна перевищувати гранично-допустимої концентрації шкідливих речовин, визначеної ГОСТ 12.1.005.

Для вентиляторів необхідно застосовувати електродвигуни у вибухобезпечному виконанні, а вимикачі виносити в безпечне місце.

Вогневі роботи (зварювальні тощо) необхідно проводити на відстані не ближче ніж 15 м від відчинених отворів приміщень, в яких виконуються роботи із застосуванням лако-фарбових матеріалів, що містять у собі леткі органічні розчинники.

Фарборозпилювачі та шланги в кінці робочої зміни повинні бути очищені й промиті від залишків лакофарбових матеріалів.

На робочому місці, де використовується фарборозпилювач, що знаходиться під високим тиском лакофарбового матеріалу, повинні бути попереджувальні написи «Вогненебезпечно», «Високий тиск!». Сітчасті фільтри установок безповітряного розпилення необхідно вилучати та промивати не рідше одного разу на тиждень.

Під час фарбування методом безповітряного розпилення забороняється використання електронагрівальних установок до повного заповнення гідросистеми.

Фарбування виробів і конструкцій в електростатичному полі високої напруги необхідно проводити у спеціальній огородженій зоні. Після закінчення роботи необхідно вимкнути електричне живлення установки та промити системи відповідним розчинником.

Електроінструмент, переносні лампи, знижувальні трансформатори і перетворювачі частоти струму необхідно перевіряти один раз на місяць на відсутність замикання на корпус, цілісність заземлювального контуру, цілісність ізоляції живильних проводів та відсутність оголених струмопровідних частин. Переносні трансформатори необхідно перевіряти також на відсутність замикання між обмотками високої і низької напруги.

Під час сухого опоряджування всередині приміщення робочі місця повинні бути обладнані місцевими пиловідсмоктувачами.

Під час механізованого розпилювання опоряджувальних блоків і плит необхідно використовувати засоби пилопридушення - наприклад, воду.

Розпилювальний станок необхідно облаштувати дерев'яним настилом із рівчачком для відведення води. Настил необхідно очищувати щоденно.

Піднімання і перенесення скла до місця його встановлення необхідно виконувати механізованим способом у спеціальній тарі.

Зона піднімання повинна бути огороджена.

Розкроєння скла необхідно здійснювати в окремих опалюваних приміщеннях у горизонтальному положенні на спеціальних столах.

Місця, над якими проводиться скління, необхідно огородити та захистити від падіння скла козирками або суцільними настилами.

Під час роботи з насосами для розчинів необхідно:

- стежити, щоб тиск у розчинонасосі не перевищував допустимих норм, зазначених у його паспорті;

- видаляти розчинові пробки, здійснювати ремонтні роботи тільки після відключення розчинонасоса від мережі і зняття тиску;

- здійснювати продування розчинонасоса за відсутності людей у зоні 10 м.

Під час улаштування теплоізолювальних фасадних систем параметри технологічного процесу і обладнання для його реалізації повинні відповідати вимогам ГОСТ 12.2.003, ГОСТ 12.3.002, СП 1042, НПАОП 40.1.-1.32.

Технологічне обладнання повинно бути заземлене відповідно до ГОСТ 12.1.030, комунікації заземлити від статичної електрики згідно з вимогами ГОСТ 12.4.124.

Технічна експлуатація електроустаткування під час монтажу фасадних систем повинна здійснюватись відповідно до ГОСТ 12.1.018, ДСТУ 7237 і Правил технічної експлуатації електроустановок споживачів, затверджених наказом Мінпаливенерго України від 25.07.06 № 258, зареєстрованих у Мін'юсті України від 25.10.06 № 1143/13017.

Транспортування і складування елементів фасадних систем необхідно здійснювати з додержанням загальних правил безпеки праці.

Під час улаштування фасадних систем виробничі дільниці повинні бути забезпечені знаками безпеки згідно з ДСТУ ISO 6309 та ГОСТ 12.4.026, робочі місця - огорожами і освітленням відповідно до норм, робітники - засобами індивідуального захисту відповідно до норм.