Теперішній час

Загальним інваріантним значенням теперішнього часу є, як відомо, збіг процесу дії з актом мовлення, проте часто форми теперішнього часу можуть виражати дію, ширшу за момент мовлення, і набувати таких варіантних значень:

1. так званий теперішній актуальний (або теперішній лише моменту мовлення): кажу тобі по-щирості;

2. теперішній розширений, коли процес дії ширший за момент мовлення: Ось уже три роки синіє наді мною небо Полісся;

3. так званий теперішній неактуальний, зміст якого полягає в тому, що безперервна дія не збігається безпосередньо в часі з актом мовлення, а лише захоплює і його.

У межах цього підвиду розрізняють кілька значень:

- теперішній абстрактний (або позачасовий), дія не локалізується в часі, не закріплюється за якимось часовим відрізком, а є природною сутністю, ознакою предмета: скло б’ється, річка розливається, папір рветься.

- теперішній потенційний, що означає дію, здатну до вияву в будь-який момент, в тому числі і в момент мовлення: він добре грає на скрипці.

- так званий теперішній сценічної дії, що збігається не з моментом мовлення, а з потребами театрального акту: русалка випливає і знадливо всміхається.

При переносному вживанні форм теперішнього часу розрізняється значення теперішньо-минулого і теперішньо-майбутнього часу. Перший передається формами теперішнього часу у поєднанні з прислівником і прислівниковими сполученнями, які переносять дію в план минулого. Ця часова форма відома в науковій літературі під назвою теперішнього історичного, різновидом якого є теперішній живописний. Ці назви зумовлені характером художніх текстів, у яких трапляється форма теперішнього часу. Перші характерні для розповідей про події минулого: плачуть-тужать козаченьки в турецькій неволі. Реве та стогне Дніпр широкий.

Теперішньо-майбутній час виражається формами теперішнього часу, які вживаються з прислівниками і прислівниковими сполученнями, що створюють мовну ситуацію, характерну для майбутнього часу: завтра пишемо диктант.

Ситуація майбутнього часу може випливати з попереднього контексту: Батьківщино моя! Бачу тебе в майбутньому: жайворонок дзвенить у синьому небі.

Оскільки теперішній час збігається з актом мовлення і означає дію, що перебуває у триванні, то він не може мати значення реалізованої, здійсненої дії, а відтак і значення доконаного виду.

Минулий час

Інваріантним значенням абсолютного минулого часу є віднесеність дії до плану минулого, що передує акту мовлення. Значення минулого часу виявляється по-різному у формах доконаного і недоконаного видів. У формах доконаного виду виділяють такі варіантні значення форм минулого часу:

1. Минулий актуальний (або доконаний результативний), що означає минулу дію, результати якої актуальні для наступного часового плану. Зміст цього значення зводиться до того, що сама дія стосується плану минулого, а результати – плану наступного: Вкрилися квітами левади, і переліски, і поля.

2. Минулий неактуальний, який означає дію, замкнену лише в межах минулого плану і нічим не зв’язану з наступним: завдання виконав; питання розв’язав; книгу прочитав.

У формах недоконаного виду виділяються такі варіантні значення:

1. Минулий тривалий, коли дія відноситься до плану минулого, але не локалізується певними часовими межами: Високо під хмарами гудів літак.

2. Минулий постійний, або абстрактний, що передає дію як постійну властивість, ознаку предмета: Вона гарно вишивала.

Дієсловам минулого часу в однині властива граматична категорія роду, що не має постійного значення і виконує лише синтаксичну функцію. Вживається вона для узгодження дієслова-присудка з відповідним іменником-підметом. У множині дієслова минулого часу за родами не розрізняються.

У сучасній українській мові форми минулого часу дієслова творяться від основи інфінітива за допомогою суфіксів -л- (у жіночому і середньому роді) та -в (у чоловічому роді), що походить з -л.

При творенні дієслів минулого часу спостерігаються такі особливості:

1. Ненаголошений суфікс -ну- інфінітивної основи в минулому часі може усікатися: сохнути – сох, але можливі і паралельні форми: сох – сохнув.

Якщо суфікс наголошений, то він зберігається в цих формах минулого часу.

2. Від інфінітивної основи, що закінчується на с, форми минулого часу утворюються без цього приголосного: брести – брів, вести – вів.

Дієслова минулого часу за певних контекстуальних умов можуть набувати переносних значень:

А) минулий теперішнього результату, що виражає дію, одночасну з моментом мовлення, але таку, що спирається на досвід минулого: Мати думає, що я лягла спати.

Б) минулий майбутнього результату: Я поїхав, тату.

В) минулий узагальнено позачасової дії: Тільки б вистачило сили в неї, щоб він нічого не помітив.

Минулий недоконаний:

А) минулий майбутнього припущення: Не піду до тітки. Щоб я дивилася, як вона плаче.

Б) минулий позачасовий із значенням теперішнього постійного: А що ж ти хочеш, щоб плуг сам орав?

В) минулий майбутньої результативної дії (минулий побажання): Щоб ти кричав і не переставав.