Предикативні форми на -но, -то

За походженням з дієприкметником безпосередньо пов’язані предикативні форми на -но, -то: виконано, зроблено, розбито, забуто.

Ці форми становлять собою морфологізовані, короткі дієприкметники середнього роду з колишнім закінченням -о, внаслідок втрати якого форми середнього роду опинилися поза парадигматичними зв’язками з формами чоловічого і жіночого роду, а також відмінковими формами однини і множини.

Віддієприкметникові форми на -но, -то втратили ознаки прикметниковості, тобто атрибутивне значення, і в цьому плані вони протиставляються родовим формам дієприкметників: траву скошено і трава скошена, сорочку вишито і сорочка вишита.

Зберігаючи предикативне значення, форми на -но, -то виступають головними членами безособових речень: доповідь прослухано з великою увагою, питання з порядку денного знято.

Виконуючи присудкову функцію, ці форми, однак, не мають значення теперішнього часу, але їм може надаватися значення минулого чи майбутнього часу. Носієм граматичного значення часу може виступати дієслівна зв’язка бути: вирішено – було вирішено, буде вирішено (у майбутньому часі обов’язково з бути).

Як і іншим дієслівним формам, предикативним формам на -но, -то властива і категорія виду: роблено – зроблено, казано – сказано.

Крім того, ці форми зберігають характер дієслівного керування: виконано завдання, виявлено закономірність.

Отже, форми на -но, -то виражають дію переважно минулу (рідше майбутню), перехідну, пасивну і можуть виступати в складі умовного способу: було б сказано.

Унаслідок атрибутивного вживання, яке для дієприкметників є провідним, активно відбувається явище ад’єктивації, виявляється воно у втраті дієприкметниками дієслівних граматичних категорій часу і виду і переході їх до класу прикметників.

Так, скажімо, на основі колишніх дієприкметників на -м в українській мові розвинулися такі прикметники, як: любимий, невмолимий, невловимий, зримий, нескоримий і т.д.

Постійні ознаки предмета передають і такі ад’єктивні дієприкметники, як пекучий біль, печена картопля, смажене м’ясо, обезболюючий апарат.

Дієприкметники можуть переходити і до складу іменників, у таких випадках вони вказують не на ознаку за дією, а на особу чи предмет і відповідають на питання хто? що?: учений, полонений.

Тема: Дієприслівник

План

1. Дієприслівник як неособова форма дієслова.

2.  Подвійна граматична природа дієприслівника.

3. Творення та вживання дієприслівників доконаного і недоконаного виду.

Коць Л.М. Дієприслівник у сучасній українській літературній мові. – К., 1964.

Дія усвідомлюється носіями мови не лише як самостійний, окремий акт, а й як акт супровідний. Виразником такої дії, підпорядкованої головній, є дієприслівник: Дніпро тече повільно, величаво, розливаючись з берегів (О. Гончар).

Дієприслівник – це невідмінювана дієслівна форма, яка виражає додаткову, супровідну до основного дієслова дію.

Дієприслівник як дієслівна форма є порівняно новим утворенням. Особливість історичного розвитку дієприслівників в українській мові полягає в закріпленні у ній дієприслівникових, а давніх – дієприкметникових (за походженням), форм на -чи, -ши: розмовляючи, стоячи, принісши.

Проте ву творах ХІХ ст. трапляються ще форми на -а, -я, які в сучасній мові вважаються позанормативними: Полюбила козаченька під місяцем стоя (Т. Шевченко).

Дієприслівник поєднує в собі значення дієслова, бо він називає дію і має дієслівні категорії виду, часу, перехідності/неперехідності, стан (дуже слабо); зберігає здатність керувати іменником і мати при собі пояснюючі слова. Крім того, дієприслівник має і прислівникові ознаки, оскільки є невідмінюваним, виступає в реченні в ролі обставини і вказує одночасно на динамічну ознаку дієслова. Тому дієприслівник називають ще обставинно-означальним словом.

У плані змісту дієприслівник означає таку ж процесуальну дію, що й основне дієслово, але разом з тим таку, що розкриває часові, умовні, наслідкові, допустові, причинові, обставини дії, позначуваної дієсловом-присудком.

Разом із залежними словами дієприслівник становить дієприслівниковий зворот: Весна пройшла степом, визеленивши луки (М. Стельмах). Дієприслівниковий зворот завжди виділяється комами.

Незважаючи на те, що дієприслівник означає дію, яка відтворює більш ускладнену в порівнянні з основною дієслівною формою діяльність предмета, а відтак є дієслівним утворенням з дієслівною семантикою і характером граматичних ознак.

Дієприслівники мають видові форми. Дієприслівники недоконаного виду можуть означати:

1.  Довготривалу, другорядну дію, що відбувається одночасно з основною дією: Дбаючи про поширення національної культури, М. Лисенко відкрив першу на Україні музично-драматичну школу.

2. Позначає дію, тривалість якої більша, ніж тривалість дії, вираженої дієсловом-присудком. Це так звані конструкції із значенням включення, коли основна дія ніби включається в перебіг другорядної, вираженої дієприслівником: На дереві спросоння тьохнула пташка, обриваючись з дерева (М. Стельмах).

3. Позначають другорядну дію, яка відбувалася перед основною дією, так звані конструкції попередності другорядної дії, буває рідко: Машина, петляючи вулицями, вискочила на помережене надвечірніми тінями шосе

(М. Стельмах).

Дієприслівники доконаного виду означають:

1.  Другорядну дію, яка передує основній: Весна-чарівниця, замріявшись, ходить по долині.

2.   Рідше – другорядну дію, яка збігається з основною: Селяни слухали, завмерши в різних позах.

Категорія виду тісно пов’язана з категорією часу, однак часове значення в дієприслівниках морфологічно не виражається.

Час у дієприслівниках виражається відношенням дії не до моменту мовлення, а до дії особового дієслова-присудка, з яким він пов’язаний граматично. Отже, дієприслівнику властиве відносне значення часу.

Усі дієприслівники зберігають значення перехідності чи неперехідності того дієслова, від якого вони утворені: добуваючи, здобувши – перехідні, бо утворені від перехідних дієслів добувати, здобути (руду, перемогу); міркуючи, заснувши – неперехідні, бо утворені від перехідних дієслів міркувати, заснути.

Будучи невідмінюваною дієслівною формою, дієприслівник, як і прислівник, виконує в реченні функцію обставини: Вкриваючись пишним цвітом навесні, земля милує око людини. Не знавши горя – не знатимеш радості.

Деякі дієприслівники можуть втрачати дієслівні ознаки і переходити до складу прислівників, тобто адвербіалізуватися: Чайка скиглить літаючи мов за дітьми плаче (Т.Шевченко). У таких випадках комами не виділяється: Лягаючи і встаючи за кого молитесь. Співають ідучи дівчата.