1.3. Системи обробітку грунту, їх завдання і вплив на продуктивність сільськогосподарських культур

Підготовка грунту має переслідувати наступні основні позиції: збереження вологи, розпушення орного шару, створення твердого насіннєвого ложе і м’якого посівного шару.

Система обробітку ґрунту це науково обґрунтоване поєднання всіх необхідних заходів обробітку під культури сівозмін. Система обробітку ґрунту під певну культуру включає основний (зяблевий), передпосівний і післяпосівний обробітки.

Основним називають найглибший обробіток у технології вирощування певної культури, який істотно змінює будову ґрунту.

Передпосівний - це обробіток ґрунту, який проводиться перед сівбою або садінням сільськогосподарської культури.

Післяпосівним називають обробіток ґрунту після сівби або садіння культури/

Системою зяблевого обробітку ґрунту називається сукупність заходів і способів обробітку на різну глибину під ярі культури після збирання попередника до закінчення осінніх польових робіт.[3]

Зяблевий обробіток, проведений восени під ярі культури, в наступному році має значну і майже повсюдну перевагу перед весняним обробітком ґрунту для ярих культур не тільки ранніх, а й пізніх строків сівби. Перевага зяблевого обробітку порівняно з весняним особливо велика за підвищеної засміченості ґрунту, особливо багаторічними бур'янами і на важких ґрунтах.

При зяблевому обробітку в більшості регіонів, за винятком надмірно зволожених, краще нагромаджується і зберігається в ґрунті волога атмосферних опадів, а також весняних талих вод. Зяблевий обробіток створює більш оптимальні агрофізичні властивості, забезпечуючи тим самим сприятливі умови для мікробіологічної діяльності в ґрунті. Ефективніше ведеться боротьба з бур'янами (особливо багаторічними), шкідниками і збудниками хвороб сільськогосподарських культур, забезпечується оптимальний фітосанітарний стан ґрунту. Зяблевий обробіток порівняно з весняним зменшує напруженість робіт у весняний період, сприяє ефективнішому використанню машинно-тракторного парку.

У кожному господарстві нерідко є ґрунти, різні за гранулометричним складом і ступенем засміченості насіння бур'янів. Ярі культури розміщують після різних попередників. З урахуванням цього необхідно спочатку провести систему зяблевого обробітку на важких ґрунтах і полях з більшою засміченістю для успішної боротьби з бур'янами в літньо-осінній період, а також нагромадження вологи і поживних речовин.[5]

Розділ 2. Загальна характеристика Вінницького району, де розміщується заплановане господарство

Дані про грунтово-кліматичні умови району дають змогу зорієнтуватись в загальних моментах ведення сільського господарства вньому. До таких відомостей можна віднести кліматичні фактори, структуру землекористування, урожайність сільськогосподарських культур, валовий збір урожаю.

2.1. Характеристика землекористування Вінницького району

Територія району має сильно розчленований рельєф, що призводить до посилення водної ерозії. Район належить до Жмеринської височини, яка розчленована, притоками Південного Бугу та Дністра. Район характеризується високими вододільними пасмами розмежованими ярами та балками. Основну масу території займають землі сільськогосподарського призначення.

Таблиця 2.1

Структура землекористування Вінницького району

№ п/п	Назва угідь	Землекористування
		площа, тис. га	структура, %
1	Площа землекористування всього	37,169	100
2	Сільськогосподарські угіддя В т.ч. рілля сінокоси пасовища	32,542 29,071 1,562 1,909	87,5 78,2 4,2 5,1
3	Сади та ягідники	0,907	2,4
4	Ліси та чагарники	2,281	6,0
5	Інші угіддя	1,439	3,9

Як видно з таблиці 2.1 значну площу займає рілля, і розораність становить більше 78,2%. Структура землекористування наведена вище в таблиці 1 але варто сказати, що значну площу займає рілля та інші землі сільськогосподарського призначення, тоді як у світі, спостерігається тенденція до скорочення площі ріллі та переведення ЇЇ в кормові угіддя та багаторічні насадження.

Детальну інформацію про площі посіву, урожайність культур та валовий збір урожаю подано в таблиці 2.

Таблиця 2.2

Площа посіву, урожайність та валовий збір с.-г. культур в Вінницькому районі

Культура	Площа посіву, тис. га	Урожайність, ц/га	Валовий збір, тис.т.
1.Зернові всього	16,952	17,7	36,718
озима пшениця	4,407	21,9	9,652
озиме жито	1,525	14,9	2,273
озимий ячмінь	0,678	14,1	0,956
ярий ячмінь	3,560	15,1	5,375
яра пшениця	1,865	14,7	2,741
овес	0,339	19,8	0,335
горох	1,017	14,5	1,474
кукурудза	3,051	43,9	13,395
гречка	0,508	10,1	0,5136
2. Технічні всього	2,257	163	36,789
цукрові буряки	4,243	16,9	7,171
соняшник	2,527	21,3	5,384
3. Картопля і овочі	0,89	274	24,386
4. Овочі	53	124	657,2
5. Кормові всього	2,949
В т.ч. багаторічні трави	0,914
3 них: на сіно	0,324	29,2	0,947
на зелений корм	0,294	260	7,667
на сінаж	0,294	260	7,667
однорічні трави	0,737	12,2	0,899
з них: на сіно	0,324	26,5	0,859
на зелений корм	0,412	190	7,844
кормові коренеплоди	0,413	243	10,032
кукурудза на силос	0,472	198	9,342
на зелений корм	0,413	198	8,174
Всього: (1+2+3+4)	29,071

Загалом можна відмітити що землекористування в загальному ведеться на середньому рівні. Значні площі посіву займають зернові, особливо хліба першої групи, технічні, в останні роки спостерігається тенденція до заміни площ посіву традиційних технічних культур на таку культуру як ріпак, яка дає значний прибуток.

Дану проблему можна вирішити шляхом переведення ріллі під багаторічні насадження та луки, що могло б дати значний поштовх для кращого розвитку та розширення виробничих можливостей в плодівництві та тваринництві. Але цього можна досягти лише за рахунок застосування інтенсивних технологій, що в свою чергу вимагає значних капіталовкладень, як з боку самих підприємців так і з боку держави.

В районі вирощується велика кількість різних сільськогосподарських культур, але він є основним районом з виробництва плодово-ягідної продукції. З інших галузей сільського господарства розвинені зернове, овочівництво, картоплярство. Основними галузями тваринництва є м'ясо-молочне скотарство, свинарство та птахівництво.