1. Сутність і типологія групових конфліктів

Групові конфлікти − це конфлікти, у яких однією зі сторін конфліктної взаємодії є група. Вони виражають стан дезорганізації стосовно попередньої рівноваги в групі. В основі такого конфлік­ту лежать групові суперечності, хоча конкретні особистості тут ві­діграють важливу роль, наприклад лідери, керівники. Більше того, епізодом групового конфлікту може бути сутичка двох або кількох людей. Проте основним тут буде відстоювання групових, а не індивідуальних інтересів. Фахівці вважають, що групові кон­флікти відрізняються нетерпимістю й прагненням втягнути в про­тиборство всіх членів групи. Це підсилює конфліктуючі групи та підвищує соціальну небезпеку й напруженість.

Під час групових конфліктів не завжди спостерігається чітка ідентифікація груп.

Цей тип конфлікту має багато спільного з міжособистісним конфліктом, проте він більш багатоплановий. Група містить у собі цілу систему відносин, вона певним чином організована, у ній, як правило, є формальний і/або неформальний лідер, координаційнаманері поведінки та життєвому досвіді; незадовільні комунікації; особистісні якості учасників конфлікту.

Є два види групових конфліктів: особистість/особистості − гру­па (внутрішньогрупові конфлікти) та група − група (міжгрупові конфлікти).

Внутрішньогрупові конфлікти мають різні прояви. Вони мо­жуть бути латентними й проявлятися в несподіваних для сторон­нього спостерігача емоційних спалахах. Вони також можуть існу­вати тривалий час і систематично проявлятися в цькуванні неугод­ного члена колективу. Подібно до інших типів конфліктів внутрі­шньогрупові можуть бути як конструктивними, так і деструктив­ними. У першому випадку розв’язання конфлікту сприяє зміцнен­ню зв’язків особистості з групою, формуванню особистісної і гру­пової ідентифікації та інтеграції. У другому випадку, навпаки, від­буваються дезідентифікація особистості й групова дезінтеграція.

Внутрішньогрупові конфлікти відрізняються такими особли­востями:

1. Структура внутрішньогрупового конфлікту містить:

• суб’єктів − представлені різними соціальними акторами « осо­бистість або особистості, з одного боку, та група, з іншого;

• конфліктна взаємодія відбувається на основі зіткнення особи− стісних і групових інтересів;

• образи конфліктної ситуації існують як в індивідуальних по­глядах і оцінках, так і в групових.

  2. Специфіка причин внутрішньогрупового конфлікту обумовлена місцем індивіда в групі та виникаючими між особистістю й групою:

• порушеннями рольових очікувань;

• неадекватністю внутрішньої установки статусу особистості (особливо часто конфліктність особистості з групою має місце при завищенні внутрішньої установки).

3. Формами прояву внутрішньогрупового конфлікту можуть бути: застосування групових санкцій; істотне обмеження або по­вне припинення неформального спілкування членів групи з кон­фліктуючим; різка критика на адресу конфліктуючих; ейфорія з боку конфліктуючого.

4. Наслідки конфліктів виявляються: в утворенні підгрупи і/ або в видаленні інакомислячих членів, і/або у виборі козла відпу­щення, і/або в організованих змінах у групі, і/або в появі або зміні керівника, і/або в розпаді групи.

Характер розгортання внутрішньогрупового конфлікту зале­жить від низки чинників, зокрема:

- групової згуртованості;

- зрілості колективу й характеристик особистості;

- особливостей спільної предметної діяльності.

Вважають, що позитивними для групи бу­дуть ті конфлікти, що не торкаються основ існування групи, і, навпаки, якщо конфлікт пов’язаний з найважливішими ціннос­тями груп, він несе в собі тенденцію до руйнування групи та під­вищує її конфліктність.

Висновок до 1 питання:

1. Групові конфлікти – це протидії, протистояння і протиборство, які виникли на основі групових суперечностей, і в яких однією зі сторін взаємодії є група.

2. Розрізняють два види групових конфліктів: 1) внутрішньогрупові конфлікти – це протидії, протистояння і протиборство особистість/особистості − гру­па та 2) міжгрупові конфлікти – це протидії, протистояння і протиборство група − група.