4. Особливості та характер перебігу сімейних конфліктів

Оскільки сім’я є малою соціальною групою, у ній можуть виника­ти конфлікти, що належать до групових. У родині, де інтенсивно взаємодіють представники різних поколінь, статі, статусів, віку, не можуть не виникати конфлікти.

Залежно від суб’єктів взаємодії сімейні конфлікти поділя­ють на конфлікти між: подружжям; батьками й дітьми; подруж­жям і батьками кожного з них і жінки; бабусями (дідусями) й онуками.

Ключову роль у сімейних відносинах відіграють подружні кон­флікти. Частіше за все вони виникають через незадоволення по­треб чоловіка і жінки. Конфліктність подружніх відносин набу­ває особливої гостроти в так звані кризові періоди розвитку роди­ни: перший рік подружнього життя, коли відбувається адаптація подружжя, коли два «Я» стають одним «Ми»; період появи дітей; середній подружній вік, що характеризується конфліктами одно­манітності; після 18−24 років спільного життя.

Чинники загострення проблем формування та розвитку сімей:

• глобальні процеси індустріального розвитку та урбанізації;

• поступове звільнення сім’ї від виконання виробничої функції;

• відокремлення дорослих одружених дітей від батьків, зумов­лене економічними, культурними, психологічними чинника­ми, спричинило формування тенденції до поширення простих сімей, які складаються зі шлюбної пари і дітей; збереження практики спільного проживання дорослих дітей та одного із самотніх батьків подружжя, що пов’язане як із шлюбно-сімейними традиціями, так із проблемами з житлом, низькими рівнями пенсійного забезпечення, розвитку інфра­структури та сервісу для літніх людей;

• практично перестали діяти такі економічні чинники багатодіт­ності, як потреба в робочих руках для селянських господарств та матеріальне забезпечення в старості;

• масове залучення жінок у суспільне виробництво, їх освітні, професійні та громадські інтереси стали конкурувати з діто­родною орієнтацією, що зумовило малодітність та бездітність;

• стрімке падіння рівня життя населення України й формування глибокого розриву між існуючими стандартами рівня життя і його реальним рівнем призвели до того, що реалізацію дітород­ної орієнтації на дводітність 80% молодих подружжів пов’язу­ють із необхідністю створення умов для забезпечення належно­го рівня доходів, близько двох третин − окремої квартири.

Залежно від частоти, глибини й гостроти конфліктів виділя­ють кризові, конфліктні, проблемні й невротичні родини.

Кризова родина. Протистояння інтересів й потреб чоловіка і жінки носить гострий характер та захоплює важливі сфери життє­діяльності родини. Чоловік і жінка займають непримиренні і на­віть ворожі позиції відносно один одного, не погоджуючись на по­ступки взагалі. До кризових шлюбних союзів можна віднести всі ті, які або розпадаються, або знаходяться під загрозою розпаду.

Конфліктна родина. У подружжя є постійні сфери, де їхні інте­реси зіштовхуються, породжуючи сильні і тривалі негативні емо­ційні стани. Однак шлюб може зберігатися завдяки іншим фак­торам, а також поступкам і компромісним рішенням конфліктів.

Проблемна родина. Для неї характерне тривале існування труднощів, здатних завдати відчутного удару стабільності шлю­бу. Наприклад, відсутність житла, тривала хвороба одного з по­дружжя, відсутність засобів на утримання родини, осуд на трива­лий термін за злочин та інші проблеми.

Невротична родина. Тут основну роль відіграють не спадко­ємні порушення в психіці чоловіка і жінки, а нагромадження впливу психологічних труднощів, з якими стикається родина на своєму життєвому шляху. У чоловіка і жінки спостерігається під­вищена тривожність, розлад сну, емоції з будь-якого приводу, під­вищена агресивність і т.д.

Конфліктна поведінка чоловіка і жінки може виявлятися в прихованій та відкритій формах. Показниками прихованого кон­флікту є: демонстративне мовчання; різкий жест або погляд, що говорить про незгоду; бойкот взаємодії в якійсь сфері сімейного життя; підкреслена холодність у відносинах. Відкритий конфлікт виявляється частіше через відкриту розмову в підкреслено корек­тній формі; взаємні словесні образи; демонстративні дії (грюкіт дверима, биття посуду), образа фізичними діями та ін.

Неможливість розв’язання мирним шляхом конфліктів у сім’ї призводить до її розпаду, розлучень. На думку психологів, розлученню передує процес, що склада­ється з трьох стадій:

1. емоційне розлучення, що виражається у відчуженні, байду­жості чоловіка і жінки один до одного, утраті довіри й любові;

2. фізичне розлучення, що приводить до роздільного проживання;

3. юридичне розлучення, що вимагає правового оформлення при­пинення шлюбу.

Серед факторів, які позитивно або негативно впливають на шлюб і сімейні відносини, були виявлені такі, що пов’язані як із походженням, терміном знайомства, так і сприйняттям даного шлюбу родичами й друзями.

Розлучення має як позитивні (рятує від ворожості, обману й того, що затьмарювало життя), так і негативні наслідки.

Негативні фактори:

• Міське походження

• Короткочасне знайомство до шлюбу

• Короткі заручини чи їх відсутність

• Неприйняття шлюбу родичами та друзями

• Істотна відмінність у соціальному походженні подружжя

• Різне визначення чоловіком та дружиною їх рольових обов’язків

Позитивні фактори

• Сільське походження

• Знайомство протягом двох чи більше років перед шлюбом

• Заручини протягом 6 місяців

• Сприйняття шлюбу родичами та друзями

• Подібність у соціальному походженні

• Згода подружжя в їх розподілі рольових обов’язків.

Висновки до 4 питання:

1. У сім’ї виникають як міжособистісні, так і групові конфлікти.

2. Причинами конфліктів у сучасній сім’ї є: 1) розходження поглядів подружжя на різні про­блеми повсякденного життя, цінності та норми, що обирає для себе кожна людина в процесі соціалізації; 2) порушення спілкування між подружжям, зумо­влене емоційною неврівноваженістю, критичним ставленням до інших людей, прагненням до владарювання, підозрілістю та інши­ми соціально-психологічними факторами, які створюють неспри­ятливий соціально-психологічний клімат у сім’ї; 3) міжособистісна несумісність подружжя; 4) низький рівень розвитку культури подружжя або одного з них, ревнощі, алкоголізм, наркоманія, низький рі­вень сексуальної культури, подружня невірність тощо.

Висновки до лекції:

1. Групові конфлікти – це протидії, протистояння і протиборство, які виникли на основі групових суперечностей, і в яких однією зі сторін взаємодії є група. Розрізняють два види групових конфліктів – внутрішньогрупові та міжгрупові.

2. В організаціях можуть мати місце: внутрішні конфлік­ти, які виникають у межах організації (підприємства), і зовнішні конфлікти, які виникають, як правило, між організаціями (установами, закладами, підприємств) і конкурентами, клієнтами, поста­чальниками, власною профспілкою, відомством, урядом тощо.

3. За ступенем відкритості конфліктних взаємодій в організаці­ях можуть мати місце відкриті й приховані конфлікти, а також виявлятися такі типи конфліктів: організаційні; виробничі; трудові; інноваційні.

4. У сім’ї виникають як міжособистісні, так і групові конфлікти. Причинами конфліктів у сучасній сім’ї є: 1) розходження поглядів подружжя на різні про­блеми повсякденного життя, цінності та норми; 2) порушення спілкування між подружжям; 3) міжособистісна несумісність подружжя; 4) низький рівень розвитку культури подружжя або одного з них, ревнощі, алкоголізм, наркоманія, низький рі­вень сексуальної культури, подружня невірність тощо.

5. Залежно від частоти, глибини й гостроти конфліктів виділя­ють кризові, конфліктні, проблемні й невротичні родини.

Зав. кафедри ПСУ Доц. Козловський Ю.М.

Ст. викладач кафедри ПСУ Ст. викладач Терлецька Ю.М.

1 Вважають, що найперший трудовий конфлікт - через одноманітне харчуван­ня й важкі умови праці - був зареєстрований у 1153 р. до н.е. у Фівах (Єгипет). А найпершим з тих, що ввійшли в історію, був страйк, організований керівником оркестру в Римі близько 309 р. до н.е.