- •1. Визначити цілі і завдання психології.
- •2. Проаналізувати особливості психічної реальності.
- •3. Навести аргументи існування психічної реальності.
- •4. Навести приклади редакції формулювання предмета психології.
- •5. Дати характеристику основним розділам психології.
- •6. Визначити функції психіки.
- •7. Структура вивчення психічних явищ
- •8. Визначити основні методи психології.
- •9. Дати характеристику етапам розвитку психіки в філогенезі.
- •10. Поняття онтогенезу. Приклад вікової періодизації.
- •12. Охарактеризувати вікові кризи.
- •13. Будова мозку та нервової системи
- •1. Визначити характеристики процесу відчуття
- •3. Дати характеристику основним властивостям процесу сприймання.
- •4. Навести класифікації сприймань.
- •5. Структурні елементи мнемічних процесів.
- •6. Проаналізувати індивідуальні розбіжності пам'яті.
- •8 Дати характеристику головним властивостям уяви.
- •9. Проаналізувати техніки уяви.
- •10. Проблема інтуїції.
- •11. Визначити основні операції та види мислення.
- •12. Проаналізувати взаємозв’язок між розумовою діяльністю і мовою.
- •13. Дати характеристику основним властивостям уваги.
- •14. Умови та механізми виникнення емоцій і почуттів.
- •15. Визначити види емоційних станів.
- •16. Психологічні фактори формування вольових якостей.
- •1 Проаналізувати співвідношення понять: індивід, особистість, індивідуальність.
- •2 Структура ціннісно-мотиваційної сфери особистості.
- •3. Дати характеристику активності особистості та її джерел.
- •4. Охарактеризувати основні типи темпераменту.
- •5. Проаналізувати зв'язок темпераменту і характеру.
- •6. Акцентуації темпераменту і характеру.
- •7. Шляхи формування характеру.
- •8. Структура здібностей
- •9. Проблема здібностей і фахової орієнтації
- •10. Психологічна сутність самосвідомості.
- •11. Погляди на властивості особистості
- •12. Визначити основні методи корекції психічного та психофізіологічного стану людини.
- •13 Проаналізувати співвіднесення особистості с категорією діяльності
- •14 Особливості розвитку психіки і особистості в діяльності
- •15 Структурні елементи моделі комунікативного процесу
- •16 Охарактеризувати різновиди та функції спілкування.
10. Поняття онтогенезу. Приклад вікової періодизації.
Онтогенез (від грец. онтос — існуюче та генезіс — походження) - це індивідуальний розвиток особини від її зародження до смерті. У різних груп організмів онтогенез має свої особливості, які, зокрема, залежать від способу розмноження. В одноклітинних організмів онтогенез збігається з клітинним циклом.
Онтогенез поділяють на ембріональний та постембріональний періоди.
Ембріональний (зародковий) період - це час, коли новий організм (ембріон) розвивається всередині материнського організму або всередині яйця, насінини тощо. Він завершується народженням (вилупленням, проростанням).
Постембріональний (післязародковий) період триває від моменту народження (виходу із зародкових оболонок, покривів насінини) і триває до моменту набуття організмом здатності до розмноження.
Приклад вікової періодизації.
До народження (перинатальний)
Немовляти (до 1р.)
Переддошкільне дитинство (1-3)
Дошкільне (3-7)
Молодший шкільний вік (7-10)
Підлітковий (10-15)
Рання юність (15-17)
Юність (17-20)
Молодість (20-35)
Зрілість (35-60)
Похилий він (60-75)
Старість (75-90)
Довгожителі (за 90)
11. Дати характеристику поняття «сензитивний період».
Сензити́вний вік — найсприятливіший вік для розвитку тих чи інших психічних функцій (сприймання, мовлення, пам'яті тощо), що визначають психічний розвиток дитини і мають вирішальне значення для її навчання та виховання. Вперше цей термін застосував італійський педагог Марія Монтессорі.
Дошкільний вік — це сензитивний період для формування особистості дитини, набуття нею першого соціального досвіду, розвитку емоцій, почуттів. В цей вік вона оволодіває загальними знаннями, уміннями, в набутті психічних якостей, необхідних для життя (оволодіння мовою, сприймання, уява, мислення, орієнтація в просторі й часі). Усі новоутворення дошкільного віку є не сумою знань, а певним рівнем пізнавальної активності, самостійності та творчості.
Сензитивність молодшого шкільного віку полягає в тому, що відбувається перехід від ігрової діяльності до навчальної, постановка, під керівництвом педагогів завдань, вимагає розвитку вольових зусиль для їх вирішення.
Підлітковий період — сензитивний для розвитку потреб, спрямованості особистості, оформлення ідеалів. Формується самооцінка, самосвідомість, потреба пізнати себе як особистість. Виникає потреба у самовираженні, значимості для інших, намагання бути на рівних з дорослими; посилюється статева ідентифікація.
Юнацький вік є сензитивним для становлення та закріплення ціннісних орієнтацій як стійкої структури особистості, значною мірою визначаючи стосунки людини з навколишнім світом у подальшому дорослому житті. В результаті проходить самовизначення свого місця у світі.
12. Охарактеризувати вікові кризи.
а) Криза трьох років
Криза трьох років є межею між раннім і дошкільним віком. Це руйнування, перегляд старої системи соціальних взаємин. Зміна позиції дитини, зростання її самостійності і активності вимагають від близьких дорослих своєчасної переорієнтації. Якщо нові взаємини .з дитиною не налагоджуються, ініціатива не заохочується, самостійність постійно обмежується, то у дитини виникають кризові явища, які проявляються у взаєминах з дорослими (іноді і з ровесниками).
Симптоми кризи трьох років:
1. Негативізм. Це негативна реакція, зв'язана зі ставленням однієї людини до іншої. Дитина відмовляється взагалі підкорятися певним вимогам дорослих.
2. Впертість. Це реакція на своє власне рішення. Наполягання на своїй вимозі, на своєму рішенні. Її не слід плутати з наполегливістю.
3. Строптивість. Дуже близька до негативізму і впертості, але має специфічні особливості. Вона є безосібною. Це протест проти порядків, які існують вдома.
4. Свавілля. Прагнення до емансипації від дорослого. Дитина сама хоче щось робити, прагне до самостійності. Правда, можливості її відстають.
5. Знецінювання дорослих. Дитина може близьким їй людям (бабусі, мамі) сказати “Ти дурна”, “Ти свиня” тощо.
6. Протест — бунт. Постійні сварки з батьками, ситуація “війни” з оточуючими, конфлікти з ними.
7. Деспотизм. Дитина проявляє деспотичну владу по відношенню до всього оточуючого, відшуковуючи для цього найрізноманітніші способи.
б) Криза семи років
На основі виникнення особистісної свідомості виникає криза семи років. Основними симптомами кризи є:
1. Втрата безпосередності. Між бажаннями і дією дитини вклиняється переживання того, яке значення ця дія буде мати для самої дитини;
2. Манірність, кривляння, капризування; дитина щось із себе вдає, щось приховує (вже душа закрита);
3. Симптом “гіркої цукерки”: дитині погано, але вона старається цього не показати. Виникають труднощі у вихованні: дитина починає замикатися і стає некерованою.
в) Криза підліткового віку
Підлітковий вік (11-15 років) зв'язаний з перебудовою організму дитини — статевим дозріванням і якісно новим етапом особистісного розвитку. І хоча лінії психічного і фізіологічного розвитку не йдуть паралельно, проте межі цього періоду є досить невизначеними. Одні діти вступають у підлітковий вік раніше, інші — пізніше, криза може виникати і в 11 і в 13 років. Починається підлітковий вік з кризи, і, як правило, весь період протікає складно і для дитини, і для близьких їй дорослих. Криза підліткового віку значно відрізняється від криз попередніх періодів, вона є найбільш гострою і тривалою. Тому цей період часто називають суцільною кризою.
Кризи дорослого віку
Особистісні зрушення найчастіше зв’язані з наступними періодами життя: 28-34 роки, 40-45 років, 50-55 років. Можна думати, що саме на цей час припадають кризи дорослості, оскільки в інтервалах між ними розвиток як правило проходить більш рівномірно, відбувається нагромадження суперечностей, які яскраво виявляються під час кризи.
40 – 42 роки, як вибух всередині життя, коли виникає враження, що життя проходить даром, наступає усвідомлення втрати молодості. Зрозуміло, що всі деталі описаної картини зовсім не є обов’язковими для людини, що переступила дані вікові життя.
З віком 50 – 55 зв’язана чергова психологічна нормативна криза. Після 50 років, коли нагромаджений досвід дозволяє реалістично оцінити співвідношення очікуваного і досягнутого, людина починає підводити підсумки своєї попередньої діяльності і того, що вона зробила, задумуватись про смисл і цінність зробленого. Відтепер, заглядаючи у майбутнє, людина змушена переглядати свої цілі з урахуванням свого професійного статусу, фізичного стану і стану справ у сім’ї.
