24. Дцп. Етіологія. Клініка. Форми дцп

Етіологія

Етіологія дитячих церебральних паралічів різноманітна: інфекційні, соматичні та ендокринні захворювання матері, токсикози вагітності, патологія пуповини і плаценти, аномалії пологової діяльності, акушерські операції, імунологічна несумісність матері і плоду та ін Серед причин дитячого церебрального паралічу переважають шкідливі впливу в період пологів, на другому місці стоять антенатальні шкідливості, потім слідують постнатальні фактори. Таким чином, дитячі церебральні паралічі обумовлені головним чином внутрішньоутробної патологією і пошкодженням мозку під час пологів внаслідок асфіксії і внутрішньочерепних крововиливів.

Клініка.

Клінічні прояви та проблеми, пов’язані з ДЦП можуть коливатися від дуже незначних до дуже виражених. Важкість проявів пов’язана з масивністю пошкодження мозку.

1.Патологічний м’язовий тонус. М’язи можуть бути дуже тугими (спастичними) або надмірно розслабленими (гіпотонічними).

2.Патологічні рухи: Рухи можуть бути незвично різкими, раптовими або повільними та хробакоподібними. Вони можуть бути неконтрольованими або безцільними.

3.Контрактури суглобів: В пацієнтів з дитячим церебральним паралічем часто рухи в суглобах стають тугими, з обмеженою амплітудою рухів. Це спричиняється нерівномірним тиском (зусиллям) на суглоб різних м’язових груп за рахунок зміни їх тонусу та сили.

4.Затримка розумового розвитку: Деякі, хоча далеко не всі діти з ДЦП мають затримку розумового розвитку. Переважно, чим вираженіша розумова затримка, тим вищий загальний рівень інвалідності дитини.

5.Судоми: Коло третини дітей з ДЦП мають судоми. Судоми можуть початися в ранньому віці або через роки після пошкодження мозку, яке спричинило церебральний параліч.

6.Проблеми з мовою: Мова частково залежить від рухів язика, губ та горла. Деякі особи з церебральними паралічами не можуть нормально керувати цими м’язами і таким чином не можуть нормально розмовляти.

7.Втрата слуху: Часткова втрата слуху не є рідкісною при церебральних паралічах. Дитина може не відгукуватися на звуки або мати затримку розвитку мови.

8.Порушення зору: Три чверті людей з церебральними паралічами мають косоокість(страбізм), тобто відхилення назовні або всередину одного ока.

9.Проблеми з зубами: Люди з церебральними паралічами частіше мають карієс. Це викликано вродженими вадами зубної емалі, а також труднощами з чищенням зубів.

Є такі основні форми ДЦП: спастичні (різні варіанти), атактична або атетозна, гіперкінетична. Спастичні форми найбільше поширені (70-75 %). Спастична тетраплегія (квадраплегія) – це порушення всьго тіла з одночасним порушенням роботи рук і ніг. Психомовний розвиток затриманий.

Спастична параплегія – більше порушення ніг з можливою функціональною недостатністю рук. Можливий розвиток мовлення. Порушене сидіння, стояння.

Спастична геміплегія характеризується порушенням однієї частини тіла (більше уражена рука).

1.Геміплегія.

Це параліч однієї частини тіла. Рухи несиметричні. Дитина діє лише здоровою половиною тіла.

Інші характеристики:

- тонус м’язів ураженого боку посилюється під час діяльності;

- помічаються асоційовані реакції (тонус м’язів ураженого боку посилюється під час руху здорової руки чи ноги);

- геміанопозія (секція здорових подразнень не діє в мозку, хоч самі очі функціонують нормально);

- розлад росту і порушення кровообігу ураженого боку;

- розлад мовлення, навчання і поведінки.

2. Диплегія.

Діти з ЦП дуже рідко бувають зовсім неушкодженими у верхній частині тіла. При диплегії уражене все тіло, але ноги більше ніж руки. Ці діти можуть володіти головою і не мають мовних порушень.

Інші характеристики:

- тонус м’язів ніг коливається від підвищеного до нормального;

- діяльність рук супроводжується асоційованими реакціями ніг;

- утруднюються окремі рухи ніг по відношенню до тулуба (сидіння з прямою спиною) та окремі рухи ніг неодночасні (ходіння);

- спостерігається значне згинання стегон і колін при ході, водночас схильність згинати плече, тулуб і голову.

3. Квадраплегія

Це ураження всього тіла. При цьому обидва боки тіла можуть бути уражені неоднаково. Це може довести до певної асиметрії пози і руху. Помічається недостатній контроль голови і взагалі порушується мова і координація.

Інші характеристики:

- під час фізичних зусиль тонус коливається від підвищеного до нормального або підвищується у стані спокою;

- може бути різниця тонусу м’язів між правою і лівою частинами;

- у випадку асиметрії збільшується ймовірність вивихнення стегна і бокове викривлення хребта (сколіоз);

- стереотипний зв’язок пози і руху;

- асоційовані реакції.