Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Конспект Потенциал сокращ. 2015 Арт.doc
Скачиваний:
2
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
1 Мб
Скачать
☆

9.3. Вплив зносу на вартість машин та обладнання

В даний час машини й обладнання є найбільш поширеним і активним товаром на ринку окремих активів. Причому для значної частини машин і обладнання в силу специфічності свого функціонального призначення ринковий сегмент, з одного боку, обмежений у розмірах, з іншого боку – характеризується високою рухливістю в порівнянні з нерухомістю, що пояснюється систематичним активним відновленням даних активів. Стосовно проблем оцінки знос означає втрату вартості об'єкта в процесі його експлуатації чи тривалого зберігання, внаслідок науково-технічного прогресу та зовнішнього економічного середовища. Зменшення вартості відбувається внаслідок матеріального зносу, під яким розуміється втрата об'єктом корисних властивостей, спричинена природними явищами, зносу конструктивних елементів під час експлуатації, а також під впливом зовнішніх негативних факторів (аварій, перевантажень, стихійних лих та ін.). Якщо вартість знизилася внаслідок втрати об'єктом конкурентоспроможності, падіння ринкового попиту порівняно з аналогічними об'єктами, то це свідчить про його техніко-економічне старіння (знос). Іноземні фахівці в галузі оцінки майна виділяють техніко-економічне старіння та пов'язане з ним знецінення на три види: технологічне, функціональне та економічне (зовнішнє).

Технологічне старіння заведено вважати наслідком науково-технічного прогресу в сфері створення нових конструкцій, технологій і матеріалів, що виявляється у знеціненні пов'язаної з ними техніки порівняно з новими аналогами, які дешевше коштують та потребують менших експлуатаційних витрат (обслуговування та ремонт).

Функціональне старіння – це знецінення об'єкта в результаті невідповідності його параметрів і характеристик сучасному техніко-економічному рівню, що забезпечує достатню потужність, точність, надійність, енергоємність, екологічність та інші споживчі властивості.

Економічне старіння – це знецінення об'єкта, зумовлене впливом зовнішніх факторів (зміною ринкової рівноваги попиту та пропонування, запровадженням законодавчих обмежень на використання певного виду устаткування через невідповідність екологічним чи ергономічним критеріям, погіршенням якості сировини тощо [2].

2. http://studbase.com/manuals/43/55

Тема 10. Нематеріальні активи і методи їх оцінювання

10.1. Теоретичні аспекти аналізу нематеріальних ресурсів підприємства

Для здійснення господарської діяльності кожне підприємство повинно мати у своєму розпорядженні визначене майно, що належить йому на правах власності або володіння. Все майно, яким володіє підприємство і яке відображене в його балансі, називається активами підприємства. 

Активи є економічними ресурсами підприємства у формі сукупних майнових цінностей, що використовуються у господарській діяльності з метою одержання прибутку. Активи підприємства підрозділяються за багатьма класифікаційними ознаками, основними з яких є: 

1) за формами функціонування:

1.1) матеріальні активи; 

1.2) нематеріальні активи; 

1.3) фінансові активи;

2) за характером участі в господарському процесі швидкості обороту: 

2.1) оборотні активи; 

2.2) позаоборотні активи;

 3) за характером обслуговування видів діяльності:

 3.1) операційні активи;

 3.2) інвестиційні активи. 

4) за характером фінансових джерел формування: 

4.1) валові активи; 

4.2) чисті активи. 

5) за характером володіння: 

5.1) власні активи; 

5.2) орендовані активи; 

6) за ступенем ліквідності: 

6.1) активи в абсолютно ліквідній формі;

6.2) високоліквідні активи; 

6.3) середньоліквідні активи; 

6.4) малоліквідні активи; 

6.5) неліквідні активи.

У майновому потенціалі підприємств неухильно зростає роль нематеріальних активів.

Отже більш детально зупинимось на аналізі нематеріальних активів.

Нематеріальні активи – це довгострокові права або переваги, яких набуває власник прав, відображені в балансі підприємства як витрати на їх придбання і доведення до стану, придатного для використання за призначенням, з метою одержання прибутку (доходу).

За характером функцій, що здійснюються у суспільному виробництві, В. Н. Глазунов [] поділяє нематеріальні активи на такі групи:

1) інтелектуальна власність;

2) майнові права;

3) відкладені витрати;

4) вартість фірми (ділова репутація, імідж фірми).

Ця класифікація має занадто узагальнений характер і відбиває радше не функції нематеріальних активів у суспільстві, а структуру витрат на придбання й використання їх у процесі господарювання.

Відмітними ознаками нематеріальних активів В. П. Астахов [] вважає:

1) відсутність матеріальної основи і при цьому наявність такої цінної властивості, як здатність давати дохід їхньому власнику, з огляду на довгострокові права і переваги, надані йому на період, допоки цей дохід можливий;

2) відсутність наміру продажу нематеріальних активів за нормальних умов діяльності підприємства;

3) тривалість експлуатації, що дає змогу враховувати їх у складі довгострокових інвестицій як позаобігові активи і через обраний варіант облікової політики встановлювати більш доцільний термін погашення їхньої первинної вартості у разі загальної невизначеності термінів функціонування (ділова репутація, товарні знаки тощо);

4) відсутність корисних відходів;

5) різноплановий характер експлуатації, що дає змогу використовувати об'єкт на різних ділянках діяльності підприємства (при виробництві окремих видів продукції, виконанні робіт або наданні послуг у сфері управління виробництвом);

6) підвищений ступінь ризику за спроб одержати дохід від застосування подібних активів, а відтак відсутність у користувача прагнення перепродати нематеріальні активи за нормальних умов користування ними;

7) неможливість вирізнення із загального обсягу підприємства або відокремлення в самостійний вид майна через його нематеріальну основу.

Зазначені особливості найкращим чином характеризують сутність нематеріальних активів, розкривають зміст цього поняття як узагальненого результату творчої діяльності і засобу індивідуалізації юридичної особи, що не має фізичного підґрунтя, реалізується у вигляді певних прав і приносить власнику дохід, розмір якого залежить від обсягу цих прав [].