- •100.Поняття і значення зобов'язань з відшкодування шкоди.Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду.
- •102.Поняття спадкування та спадкового права. Склад спадщини. Права та обов’язки, які не входять до складу спадщини.
- •104.Спадкування за заповітом.
- •105. Спадкування за законом. Черговість спадкування за законом. Зміна черговості одержання права на спадкування.
- •106. Прийняття спадщини. Строки для прийняття спадщини. Право на відмову від прийняття спадщини. Правові наслідки відмови від прийняття спадщини.
- •107.Виконання заповіту. Оформлення спадкових прав.
- •108.Поняття сімейного права. Предмет сімейного права. Сімейно-правовий метод регулювання суспільних відносин. Функції сімейного права.
- •109. Загальна характеристика сімейного законодавства.
- •111. Поняття шлюбу та його правова природа. Умови укладання шлюбу. Перешкоди до укладення шлюбу.
111. Поняття шлюбу та його правова природа. Умови укладання шлюбу. Перешкоди до укладення шлюбу.
Шлюб — це сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану (далі — РАЦС).
Виходячи з того, що будь-яке правове поняття повинне містити достатню сукупність ознак, наявність яких давала б змогу розкрити його правову сутність, наведене поняття носить суто формальний характер.
Ознаки шлюбу: а) це союз жінки та чоловіка. Це — фізіологічна ознака, бо СК дозволяє укладати шлюб тільки між особами різної статі, а звідси створення союзу двома жінками або двома чоловіками не тягне за собою виникнення у них прав та обов’язків подружжя; б) це не просто союз жінки та чоловіка, а саме сімейний союз, що припускає спільне проживання і не тільки в фізичному сенсі, а й моральному, тобто спільний побут, взаємні права та обов’язки (ч. 2 ст. 3 СК); в) це союз, який зареєстрований у державному органі РАЦС. Дана ознака конститутивна, бо передбачає обов’язковість державної реєстрації такого союзу, необхідність утілення його у встановлену форму, яка може мати тільки громадянський (світський), а не релігійний характер.
Умови укладення шлюбу Під умовами укладення шлюбу слід розуміти обставини, наявність яких необхідна для того, щоб шлюб мав юридичну силу2. В теорії сімейного права розрізняють позитивні та негативні умови укладення шлюбу. Наявність позитивних дає можливість укладення шлюбу, що ж стосується негативних, то саме їх відсутність дає таку можливість. До позитивних умов СК відносить: — досягнення шлюбного віку (ст. 22 СК). Відповідно до ст. 23 СК право на шлюб мають особи, які досягли шлюбного віку. СК, як і КпШС, встановлює особливе шлюбне повноліття тільки для жінок. Відповідно до ч. 1 ст. 22 шлюбний вік для жінки встановлюється у сімнадцять, а для чоловіка — у вісімнадцять років. Встановлення шлюбного віку пояснюється не тільки тим, що особа, яка прагне зареєструвати шлюб, повинна досягти статевої зрілості, а це пов’язується з завершенням фізичного росту організму, а також і тим, що особа має досягти відповідного стану психічного, розумового, морального та соціального розвитку. Досягнення шлюбного віку повинно відбутися на день реєстрації шлюбу, а це означає, що подати заяву може і особа, яка ще не досягла шлюбного віку, але досягне його не пізніше, як протягом одного місяця з дня подачі заяви.СК передбачає можливість надання права на шлюб особі, яка ще не досягла шлюбного віку. Так, відповідно до ч. 2 ст. 23 за заявою особи, яка досягла чотирнадцяти років, за рішенням суду їй може бути надано таке право, якщо буде встановлено, що це відповідає її інтересам
СК не встановлює ні різниці у віці між особами, що бажають зареєструвати шлюб, ні віку, по досягненні якого особа вже не може одружитися. У дореволюційному законодавстві право на шлюб втрачала людина, яка досягала віку 80 років, незалежно від статі; — добровільність шлюбу (ст. 24 СК). Це означає, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка, примушення їх до укладення шлюбу не допускається. Діяти вільно може лише дієздатна особа, тобто та, яка усвідомлює значення своїх дій та може керувати ними. Виходячи з цього, недієздатна особа, а також особа, що формально була дієздатною, але на момент реєстрації шлюбу страждала на тяжкий психічний розлад, перебувала у стані алкогольного, токсичного, наркотичного сп’яніння, в результаті чого не усвідомлювала значення своїх дій або не могла керувати ними, не має права на укладення шлюбу. До негативних умов СК відносить: - перебування хоча б однієї з сторін в іншому зареєстрованому шлюбі. Жінка та чоловік можуть одночасно перебувати лише в одному зареєстрованому у відповідних органах шлюбі, а право на повторний шлюб виникає в кожного з них лише після припинення попереднього шлюбу (ст. 25 СК). Дана заборона відповідає принципу моногамії і належить до абсолютної заборони, тобто ні за яких умов цей шлюб не може бути дійсним. Слід зазначити, що сучасне сімейне законодавство не містить заборони на вступ до наступного шлюбу за чисельністю його попередніх укладень; - знаходження жінки та чоловіка між собою у родинних зв’язках прямої та в деяких випадках.
Перешкоди до укладення шлюбу Не допускається укладення шлюбу між особами, з яких хоча б одна перебуває в іншому шлюбі (ч.1 ст.17 КпШС України). Закон забороняє реєстрацію другого шлюбу в тих випадках, коли перший, раніше зареєстрований шлюб, фактично припинений, але припинення його не оформлене належним чином. Тому у ст.175 КпШС України зазначено, що особи, які раніше перебували в шлюбі, можуть зареєструвати новий шлюб тільки при пред'явленні документів, що підтверджують припинення попереднього шлюбу (свідоцтво про розірвання шлюбу, свідоцтво про смерть одного з подружжя, судове рішення про визнання шлюбу недійсним). До зареєстрованих шлюбів прирівнюються релігійні шлюби, які виникли до створення в Україні системи органів запису актів громадянського стану. Не допускається укладення шлюбу між родичами по прямій висхідній і низхідній лінії, між повнорідними і неповнорідними братами та сестрами, а також між усиновителями й усиновленими (ч.2 ст.17 КпШС України). У названій статті Кодексу дається вичерпний перелік родичів, шлюби між якими заборонено. Родичами по прямій висхідній лінії є: батько, мати, дід, баба; по прямій низхідній: син, дочка, онук, онучка. Сюди належать як повнорідні брати й сестри - діти, які народилися від спільних батька і матері, так і неповнорідні - діти, які походять від одного батька й різних матерів (єдинокровні), чи від однієї матері й різних батьків (єдиноутробні). Усиновителі для усиновлених виступають в ролі батьків, точніше сказати, заміняють батьків. Тому, звичайно, усиновлена особа не може укладати шлюб з усиновителем. В даному разі відносини усиновлення (удочеріння) прирівнюються до близьких родинних по прямій лінії. Не допускається укладення шлюбу між особами, з яких хоча б одна визнана судом недієздатною внаслідок душевної хвороби або недоумства (ч.3 ст.17 КпШС України).
