Клінічна класифікація раку нирки за системою tnm

T – характеризується первинна пухлина.

N – метастази в регіонарних лімфатичних вузлах.

M – констатується наявність віддалених метастазів.

pTNM – патогістологічна класифікація.

Студент вивчає значення символів TNM та стадії раку нирки за підруч-ником з онкоурології.

Клініка раку нирки. Характерна класична тріада симптомів раку нирки – біль, гематурія, пухлина, що палькується – зараз зустрічається дуже рідко. У ранніх стадіях захворювання протікає зовсім безсимптомно, без будь-яких специфічних проявів. Появу мікро- і макрогематуріії необхідно розцінювати як найбільш ранній симптом захворювання.

Біль у попереку виникає при інвазії або стисненні зростаючою пухлиною прилеглих структур, а також у разі ниркової кольки, зумовленої закупоркою сечоводів згортками крові. Гострий біль може бути також наслідком крововиливу в пухлину або її розриву з подальшим формуванням застарілої гематоми.

Пухлина, що пальпується, – третій місцевий симптом раку нирки, який буває позитивним у 12-13% пацієнтів на момент установлення діагнозу. Пухлина пальпується через передню черевну стінку глибоко у підребер’ї. Пальпація більш ефективна при бімануальному дослідженні, коли однією рукою тиснуть ззаду, а другою виконують глибоку пальпацію спереду.

Варикоцеле, як досить рідкісний симптом, головним чином спостерігається, при стисканні нижньої поржнистої вени – відзначається у 2-3% хворих.

Артеріальна гіпертензія – непостійний симптом, спричиняється стисканням сегментарних артерій, оклюзією сечоводу, метастазами у головний мозок, формуванням артеріовенозних шунтів або підвищеною секрецією пухлиною реніну і спостерігається у 15% хворих на рак нирки.

Синдром стиснення нижньої порожнистої вени. Для нього характерні набряки ніг, варикоцеле, розширення підшкірних вен передньої черевної стінки, тромбоз глибоких вен нижніх кінцівок, ротеїнурія. Розвивається він у 50% хворих при пухлинному тромбозі нижньої порожнистої вени або при її стисненні пухлиною або збільшеними лімфатичними вузлами.

Рак нирки часто супроводжується розвитком так званих паранеоплас-тичних синдромів, які спостерігаються більш ніж у половини хворих. Нормальна ниркова паренхіма продукує різноманітні біологічно-активні речовини (еритропоетин, ренін, простацикліни, тромбоксани тощо). Наявність пухлини може призводити до їх підвищеної секреції або до продукції таких гормонів, як паратгормон, інсулін, глюкагон. В результаті у пацієнтів можуть виникати артеріальна гіпертензія, еритроцитоз, гіперкальціємія, гіпертермія. Поява вищевказаних симтомів може бути єдиним проявом захворювання.

На момент встановлення діагнозу метастази виявляються у 25% пацієнтів. Локалізація лімфогенних метастазів визначається анатомічними особливостями лімфовідтоку. При пухлинах правої нирки в першу чергу ураження зазнають ретрокавальні, аортокавальні, латерокавальні і прекавальні лімфовузли. Лімфогенні метастази пухлин лівої нирки здебільшого уражають парааортальні лімфатичні вузли. Приблизно у 30-50% хворих у різні строки після нефректомії виникають віддаленні метастази. Найчастіше віддаленні метастази уражають легені, лімфатичні вузли, кістки, печінку, іпсилатеральний та контрлатеральний наднирник, контрлатеральну нирку, головний мозок.

Діагностика раку нирки

Огляд і клінічне обстеження

• огляд шкірних покривів і слизових оболонок;

• пальпація периферичних лімфовузлів (надключичні, пахвові, стегнові, пахові);

• вимірювання артеріального тиску, ЕКГ, термометрія;

• пальпація нирки в різних положеннях хворого;

• пальпація органів черевної порожнини в чотирьох положеннях: на боці, спині та на животі (виявляються асцит, гепатомегалія, пухлинні утворення в черевній порожнині та ін.);

• перкусія й аускультація легенів;

• огляд органів мошонки на можливу наявність варикоцеле.

Лабораторні дослідження:

• загальний і біохімічний аналізи крові;

• визначення рівня лужної фосфатази

Інструментальні обстеження:

• видільна урографія;

• рентгенографія органів грудної клітки;

• УЗД органів черевної порожнини та заочеревинного простору;

• КТ органів заочеревиного простору, черевної і грудної порожнин;

• радіоізотопна ренографія;

• КТ або МРТ головного мозку (при наявності неврологічних симптомів).

Лікування. В лікуванні раку нирки застосовуються всі існуючі на сьогоднішній день методи протипухлинної терапії: хірургічний метод, хіміотерапія, променева терапія та гормонотерапія.

Хірургічний метод. Радикальна нефректомія – основне втручання при хірургічному лікуванні раку нирки. Принципи радикальної нефректомії:

-рання перев’язка ниркової артерії і вени;

-видалення нирки поза фасцією Геротта разом з оточуючою паранефральною клітковиною;

-видалення однойменного наднирника;

-виконання регіонарної лімфоаденектомії.

Резекція нирки є методом вибору у тих випадках, коли пухлина розташовується в одному з полюсів нирки, не деформує ниркову миску і не перевищує 3 см у найбільшому вимірі.

Хіміотерапія раку нирки. Рак нирки малочутливий до системної хіміотерапії.

Імунотерапія раку нирки. Імунотерапія нині відіграє велику роль в лікуванні розповсюджених форм раку нирки. Практично застосовуються такі методики імунотерапії:

-неспецифічна імунотерапія цитокінами (інтерферони, інтерлейкіни) та іншими модифікаторами біологічних реакцій;

-адаптивна клітинна імунотерапія із застосуванням аутоімунолімфоцитів,лімфокін-активованих кілерів, туморінфільтруючих лімфоцитів;

-специфічна імунотерапія вакцинами і моноклональними антитілами;

-генна терапія;

-мініалогенна трансплантація стовбурових клітин.

Променева терапія раку нирки. Злоякісні пухлини нирки загалом резистентні до променевого впливу. Його застосування обґрунтовано тільки при паліативній терапії кісткових метастазів: для зменшення болю, запобігання подальшій прогресії та покращення якості життя.