Развитие психики животных в процессе эволюции

Характерным признаком психической реакции является чувствительность организма к индифферентным раздражителям, которые при определённых условиях (совпадение их с биологически важными раздражителями) сигнализируют о возможности или необходимости удовлетворения биологических потребностей организма.

Чувствительность возникает на основе раздражимости. Чувствительность, считает А. Леонтьев, генетически есть не что иное, как раздражительность на воздействия, которые ориентируют организм в среде, выполняя сигнальную функцию.

Раздражительность присущая органической природе вообще. Благодаря ей в растительном мире происходят врожденные реакции, которые называют тропизмами.

Тропизм

- это автоматические движения в определенном направлении растений и простейших организмов, которые предопределяются неодинаковостью физико-химических процессов в симметричных частях организма, которые вызываются односторонними влияниями раздражителей на организм.

Теорию тропизмов о животных разработал Ж. Леб. Однако эти реакции животных не механические, как считал Ж. Леб, - под влиянием опыта они набирают пластичности и изменчивости.

Согласно видам энергии, которые действуют на организмы в условиях их существования, различают фототропизмы, хемотропизмы, гелиотропизмы, гальванотропизмы и др. Например, подсолнечник движется под влиянием фото и термотропизмов; в направлении прорастания корней и стебля, в поведении червей и некоторых насекомых, которые зарываются в землю или ползут до верхушек растений, оказывается действие гео-, фото-или термо-тропизмов.

Различают следующие основные стадии развития психики животных:

• Элементарная сенсорная психика;

• Перцептивная психика;

• Интеллект.

Стадия элементарной сенсорной психики

Характерная особенность этой стадии развития психики заключается в том, что поведение животных обусловливается действием на организм отдельных свойств предметов, в окружении которых живут животные, - химических, световых, температурных и т.п.

Эта стадия свойственна преимущественно беспозвоночным и тем позвоночным, которые обитают в воде, земноводные и пресмыкающихся, у которых нет предметного восприятия. На этой стадии происходит дифференциация чувствительности к свету, осязанию, запахам, двигательная чувствительность, в результате чего возникают и развиваются анализаторы - касательный, зрительный, обоняние и слуховой.

Уровень развития анализаторов и рецепторной их части зависит от особенностей условий жизни живых существ. Да, у пауков, насекомых хорошо развита касательная чувствительность (на щупальцах, крылышках). Химическая чувствительность развита у пауков и других беспозвоночных. Она дифференцируется в них на обонятельную и вкусовую чувствительность.

У хруща насчитывают 50 тысяч органов обоняния, а у трутня - свыше 30 тысяч. Насекомые чувствительны к очень незначительным запахам. Пчела отличает запах оранжевой кожуры от 43 эфирных запахов. Пчелы реагируют на запах, не принимают чужих пчел.

Насекомые - это топохимические существа, то есть такие, которые имеют в организме зоны, чувствительные к химическим раздражений.

Общеизвестна чувствительность насекомых к температурным изменениям, зрительная чувствительность. Пчелы различают цвета и формы цветов, но не геометрические фигуры. Большинство насекомых являются глухими. Лишь те из них имеют слух, которые собственными движениями (крылышками) вызывают достаточно интенсивные колебания звуковых волн.

Стадия перцептивной психики

На ее основе развивается перцептивная стадия деятельности животных.

Для этой стадии характерно отображения предметов как целого, а не отдельных их свойств, как это наблюдается на сенсорном этапе развития психики. Например, если самца оградить от пищи, то он будет реагировать не только на предмет, куда направлена его деятельность (на еду), но и на условия, при которых эта деятельность происходит, то есть пытаться преодолеть препятствие. На сенсорном этапе такой реакции на условия, при которых происходит жизнедеятельность животных, не бывает.

Стадия перцептивной психики свойственна млекопитающим. Она предопределяется существенными анатомо-физиологическими изменениями в организме: развитием больших полушарий головного мозга, и особенно их коры и дистантных анализаторов (зрительного, слухового), усилением интеграционной деятельности коры.

Условно-рефлекторная деятельность коры больших полушарий на уровне перцептивной психической деятельности является основой для образования воображения. Продолжительность хранения образов памяти увеличивается с эволюцией позвоночных животных. Так, при однократном возбуждении образная память действует: у крысы - по 10-20 секунд, у собаки - до 10 минут, у обезьяны - до 16 - 48 часов.

Продолжительность хранения образов памяти - ценная особенность перцептивного уровня развития психики. Эта особенность является важной предпосылкой возникновения интеллектуального поведения животных.

На стадии перцептивной психики происходят сложные изменения в процессах различения и обобщения представлений. Возникают дифференциация и обобщение образов предметов. Эти обобщения - не сумма отдельных ощущений, вызванных одновременным действием воздействий, свойств различных предметов, а их единство, своеобразная интеграция, которая является основой для переноса операции из одной конкретной ситуации в другую, объективно похожую на нее, что существенно усложняет поведение животных на данном этапе психического развития.

Успешность дифференциации и обобщения зависит не столько от степени сходства, как от биологической роли того, что влияет на животное. Развитие обобщения на стадии перцептивной психики связано с развитием интегративной зон коры больших полушарий головного мозга, которые объединяют движения в целостную операцию (двигательные поля), ощущения в целостный образ (сенсорные поля).

16.)) Стадия интеллекта

Психика большинства млекопитающих остается на стадии перцептивной. Но у антропоидов - человекоподобных обезьян - отражательная деятельность поднимается еще на одну ступень своего развития. Эту высшую ступень называют стадией интеллекта, или "ручного мышления" (А. Леонтьев).

Как показали исследования, обезьянам, особенно шимпанзе, свойственна элементарная умственная деятельность, зачатки наглядно-действующего мышления. Обезьяны быстрее, чем другие животные, учатся и переучиваются, проявляют большую подвижность процессов возбуждения и торможения.

И. Павлов отмечал, что аналитико-синтетическая деятельность коры головного мозга собаки - это конкретное, элементарное мышление. Однако умственная деятельность, интеллекта животных - это совсем не то, что разум человека. Между ними существуют очень большие различия.

Для стадии интеллекта характерно решение задач. Обезьяна (шимпанзе) в экспериментальных условиях не могла непосредственно достать пищу (банан, апельсин и т.п.). В клетке, где она находилась, лежала палка, с помощью которой можно было получить еду.

Ставилась задача: "догадается" ли обезьяна использовать палку, чтобы овладеть едой. Сначала шимпанзе пытается достать еду рукой, но терпит неудачу. Неудача на некоторое время отвлекает обезьяну от пищи. Она, увидев палку, манипулирует ею. Если палка и пища попадают в одно поле зрения, обезьяна направляет посох на еду и овладевает ею, подсовывая ее к себе.

Такие исследования проводились в разных вариациях. Обезьяны успешно решали поставленные перед ней в эксперименте задачи. Самые сложные из них были двухфазные задания, которые состояли в том, что пищу можно было достать длинной палкой, но вначале эту длинную палку нужно было достать короткой, которая была в пределах непосредственной досягаемости. Это задание обезьяны так же решали. Обезьяны способны объединять в один акт два действия последовательной операции, из которых первая является подготовительной для осуществления второй, решающей операции (двухфазные задания).

В жизнедеятельности животных легко заметить их взаимные отношения. Эти отношения проявляются в своеобразных движениях, позах, акустических сигналах. На разных этапах развития живых существ эти способы отношений и взаимовлияния набирают различной сложности. С их помощью животные сигнализируют об опасности, пище, гневе, страхе, передают ту или иную информацию. Но эти разновидности отношений, это "язык" животных носит инстинктивный характер, является выявлением эмоциональных состояний. В отличие от человеческого языка "язык" животных не является средством трансляции индивидуального опыта другим животным.

Интеллектуальное поведение антропоидов связано с развитием коры больших полушарий головного мозга, особенно лобных долей и при фронтальных их зон. Если у обезьяны уничтожить часть этих зон, то решение ими двухфазных задач становится невозможным.

Стадия интеллекта, свойственна высшим млекопитающим и достигла самого высокого уровня развития у человекоподобных обезьян, является предысторией возникновения и развития человеческого сознания.

Для всех стадий психического развития животных характерны фиксированность и индивидуальная изменчивость поведения. Фиксированными формами поведения, которые передаются наследственно, являются инстинктивные формы поведения.

Для всіх щаблів психічного розвитку тварин характерні фіксованість та індивідуальна мінливість поведінки. Фіксовані форми поведінки є спадковими, інстинктивними формами поведінки.

Інстинкти - це акти взаємодії організму із середовищем, механізмом яких є комплекс безумовних рефлексів. Інстинктивна діяльність часто включає і механізми тропізмів. Наукове пояснення походженню інстинктів дав Ч. Дарвін, довівши, що поведінка тварин являє собою органічну єдність і стає результатом природного добору, тих змін у фізичній організації та поведінці, які були спричинені зовнішніми умовами і закріпилися в організмі тварини через доцільність для її життєдіяльності.

Розрізняють інстинкти живлення, розмноження, самозбереження та інші форми родового або видового пристосування до навколишнього середовища.

Інстинктивні форми поведінки — це великої сили потяги організму, а саме слово "інстинкт" (лат.) означає "потяг".

Залежно від умов життя і стану організму інстинкти виникають, чергуються нові акти поведінки, розмноження, захисту, акти, пов'язані з живленням, тощо. У процесі індивідуального пристосування тварин до умов існування інстинктивні дії видаються осмисленими вчинками, але коли якась ланка інстинктивного акту порушується, тварини продовжують здійснювати наступні операції в ланцюжку інстинктивної дії, хоча успіху така дія не має.

Так, квочка продовжує сидіти на гнізді, якщо забрати з-під неї яйця, а бджола, почавши заліплювати наповнені медом щільники, продовжує це робити й тоді, коли викачати із щільників мед.

Отже, інстинктивні дії - це неусвідомлювані, механічні дії.

У кожної тварини протягом життя інстинкти можуть змінюватися (можна домогтися "мирного" співіснування лисиці та курки, кішки та миші тощо). Але така індивідуальна зміна інстинкту - не спадкова властивість.

Зміна звичних форм поведінки виявляється в набуванні нових навичок і способів поведінки, що виникають у результаті багаторазового природного доцільного вживання рухів і дій або в процесі дресирування.

Інстинктивні форми поведінки

можуть бути різної складності, але в їх основі завжди лежать прості безумовні рефлекси з шаблонним відповіддю на безпосередній біологічно позитивний або негативний подразник. Прикладом більш простих таких рефлексів є настораживание вух або поворот голови у службового собаки у відповідь на звук - як орієнтовний рефлекс або отскаківаніе - як захисний рефлекс. У інстинктивному поведінці тварин іноді проявляється гадана особливим «розумом» доцільність. Однак ця доцільність обумовлена ??чисто зовнішніми факторами, і поводження тварини зі зміною середовища піддається лише дуже незначній перебудові. Ледь змінюється певний комплекс умов, що викликає інстинктивні дії, як порушується струнке протягом інстинктивних дій - птах може кинути пташенят, ссавця загризти потомство. Іноді ж безглуздість учинків тварини виражається так чітко, що часом викликає подив. Так, птиці висиджують не тільки чужі покладені їм яйця, але і зовсім не схожі на них камені. Пояснюється це тим, що вся ланцюг інстинктивних актів поводження тварини, досить доцільна тільки в умовах формування великої кількості поколінь, у дуже малому ступені може уточнюватися в умовах, що змінюються.

17.)) Виникнення і розвиток людської свідомості, Історичний розвиток людської свідомості

Передумови виникнення свідомості

З розвитком науки, особливо історії та біології, поступово формувалися погляди про походження людини та її свідомості.

Головною передумовою виникнення людської свідомості було утруднення умов існування людиноподібних істот - антропоїдів.

Під впливом умов життя їх центральна нервова система стала набагато складнішою за будовою та функціями. У зоні великих півкуль головного мозку поступово розвивалися тім'яні, скроневі та особливо лобові долі, які здійснювали вищі пристосувальні функції.

Досить помітно розвинулися вони в людини під впливом праці. Про це свідчить те, що у мавпи лобові долі становлять 0,4 відсотка об'єму великих півкуль, в орангутанга та шимпанзе - 3, 4 відсотка, а в людини - 10 відсотків.

На біологічному етапі розвитку психіки виникли передумови для появи вищих, суто людських, форм психіки - свідомості. Знання біологічного етапу розвитку психіки як передісторії людської свідомості дає можливість науково пояснити її виникнення.

Протягом усього розвитку в різних видах діяльності в людини поступово формувалися специфічно людська, свідомо спрямована пізнавальна діяльність, уява, людські почуття та якості волі, різноманітні психічні властивості, які істотно відрізняються від інстинктивної психічної діяльності тварин.

Праця, суспільний спосіб життя — це головні чинники історичного розвитку людської свідомості як вищої форми психіки, яка виявляє ставлення людини до свого середовища, здатність змінювати природу, пристосовувати її до своїх потреб.

Ці особливості в психіці тварин відсутні. Вони не виокремлюють себе з навколишнього середовища, пасивно пристосовуються до його змін.

Знання умов виникнення та розвитку свідомості в людини мас велике значення для її формування.

Історичний розвиток людської свідомості

Свідомість людини не відразу стала такою, якою вона є тепер, а здолала тривалий шлях свого суспільно-історичного розвитку.

Перші люди, що виділилися з тваринного світу, мало ще відрізнялися від своїх предків-тварин, їх свідомість була обмеженою. Вона являла собою усвідомлення людиною її найближчого природного середовища і свого обмеженого зв'язку з іншими людьми. Людина почувалася безпорадною перед природою.

Свідомість первісної людини мала ще значною мірою стадний характер.

Рівень свідомості зумовлював низький рівень розвитку виробничої діяльності людей і їх суспільних відносин. Яким був спосіб життя людини, такою була і її свідомість.

З розвитком способів добування людьми засобів до існування, способів виробництва матеріальних надбань розвивалась і їх свідомість. Прагнучи задовольнити свої потреби, що виникали внаслідок змін умов життя, люди винайшли вогонь, поступово перейшли від вживання кам'яних знарядь праці, якими вони користувалися сотні тисяч років, до бронзових і залізних знарядь.

Поруч із мисливством, рибальством, скотарством виникло хліборобство, а далі ремісництво; від ремісництва люди перейшли до машинного виробництва і т. д.

А зміна знарядь праці зумовила ускладнення людських взаємин, розвивалися самі люди, їх потреби, життєвий досвід, їх свідомість, здібності та інші психічні властивості. Розвиток психічних властивостей людей являв собою і результат, і потрібну передумову вдосконалення і розвитку їх практичної діяльності.

Історичний розвиток людської свідомості був і є можливим через те, що кожне попереднє покоління не тільки фізично породжує наступне покоління, а й передає йому свої виробничі і культурні надбання.

Кожне нове покоління починає свою життєдіяльність із засвоєння результатів діяльності попередніх поколінь, розвиває її далі і передає свої здобутки нащадкам. Для здійснення зв'язку людських поколінь неабияке значення має:

а) передавання самих знарядь праці, створеної людьми техніки і створених за її допомогою матеріальних цінностей;

б) передавання засобами мови людського досвіду (в процесі навчання і виховання), результатів пізнавальної діяльності, досягнень науки і т. п.

Завдяки цьому стає можливим історичний поступ людства і розвитку людської свідомості.

Протягом усієї історії людство своєю працею створювало нові умови свого існування. Водночас люди і самі змінювались. Обставини такою ж мірою творили людей, як люди створювали ці обставини. Чим більше люди пізнавали навколишній світ і вдосконалювали знаряддя своєї праці, тим більшу владу здобували над життєвими обставинами.

Історичний розвиток людської свідомості виявився насамперед у збагаченні її змісту, який відображає об'єктивну дійсність, в розширенні світогляду людей. Разом із збагаченням змісту свідомості поступово розвинулись і її форми, набувши тієї різноманітності і тих специфічних особливостей, які характерні для сучасних людей.

Упродовж історії розвинулися безпосередні чуттєві форми відображення людиною світу. Стає досконалішим людський зір, особливо його здатність тонко розрізняти просторові властивості об'єктів, схоплювати різноманітні їх ознаки, відзначати красу їх форм і пропорцій, що відрізняє зір людини від зору тварини.

Орел, літаючи над хмарами, бачить свою здобич у траві. Людина не здатна помічати такі віддалені в просторі об'єкти, але вона бачить те, чого не бачить орел, вона удосконалила свій зір через техніку і мистецтво. Переваги и зору виявляються у вдумливому сприйманні пропорцій предметів, витворів живопису, скульптури і архітектури. Слух людини також набув надзвичайної витонченості, яка є результатом мовного спілкування з іншими людьми, виникнення і розвитку пісенної, музичної творчості.

Завдяки праці та іншим видам діяльності людська рука досягла такої досконалості, що змогла, ніби чарівною силою, викликати до життя шедеври образотворчого мистецтва.

Якісних змін зазнали й інші форми чуттєвого пізнання світу людиною.

Збагачення вмісту психіки людини - це і розвиток нових, суто людських видів і форм пам'яті, які полягають в опосередкованому мовою довільному запам'ятовуванні і відтворенні даних попереднього досвіду. Необхідність перетворювати дійсність у процесі праці спричинила до розвитку в людини здатностей перетворювати її в образи, уявляти предмети, над втіленням яких вона працює.

Розвинулися форми людського мислення, нерозривно пов'язані з розвитком мови, з її багатим словником і розвиненою граматичною будовою. Виникли передумови для розумової діяльності людини, що давали їй змогу застосовувати її результати до практичної діяльності, добирати найдоцільніші способи діяння, планувати дії, передбачати їх не тільки найближчі, а й найдальші результати.

У процесі праці і на її ґрунті в людини виникала нова мета і мотиви діяльності, формувалися різноманітні виробничі, технічні, пізнавальні, наукові, естетичні та інші потреби й інтереси. Розвинулися нові види діяльності людей, зокрема розумова, мистецька та інша діяльність.

З розвитком життя людей збагатились і їх емоції, почуття.

Сформувалися суто людські почуття, зумовлені різноманітними видами людської діяльності, формою їх суспільних відносин. Виникнення нових видів діяльності людини сприяло розвиткові найрізноманітпіших її здібностей. Під час праці ці здібності не тільки виявлялися, а й формувалися. Відомо, що всі здібності, що відрізняють людину від тварини, розвинулись і продовжують розвиватися в процесі праці.

Підкоряючи природу, людина виробила здатність опановувати себе, усвідомлювати свої обов'язки як члена суспільства і керуватися цим усвідомленням у своїй діяльності. Пізнаючи навколишню природу та інших людей, вона пізнавала себе саму. Історичний розвиток свідомості людини був водночас і розвитком її самосвідомості.

Свідомість людини визначає її суспільне буття.

Тому правильно зрозуміти сутність свідомості можна, тільки враховуючи суспільні умови життя людини.

Свідомість людини має загальні риси, властиві їй на всіх щаблях розвитку. Водночас вона набуває своїх конкретно-історичних особливостей на кожному його ступені залежно від суспільних умов життя людей, їх виробничих відносин.

Так, одні риси були притаманні людині первіснообщинного типу суспільності, коли людство протистояло природі спільно, коли основні засоби виробництва і його продукти були громадською власністю.

Суперечливі суспільні відносини людей визначають і суперечливий характер розвитку їх свідомості.

Історичний розвиток людської свідомості відбувається послідовно, із зміною людських поколінь. Завдяки цьому стає можливим продовження розвитку людського роду, його історії, яка складається з численних історій розвитку окремих людей кожного нового покоління.

Водночас історичний розвиток людей створює передумови для індивідуального розвитку людської особистості, її свідомості.

Вплив історії людського життя на розвиток людини визначають, по-перше, спадкові передумови, які є початковими для індивідуального розвитку, і, по-друге, зміна тих суспільних умов, в яких відбувається цей розвиток.

Людина народжується із спадковими, вродженими можливостями для свого подальшого розвитку. Ці можливості реалізуються в певних суспільних умовах її існування. Вона живе і діє в суспільстві, в ньому дістає певне виховання і освіту. Вступаючи у взаємостосунки з іншими людьми, засвоюючи матеріальні і духовні надбання, створені попередніми поколіннями людей, вона сама формується як свідома особистість.

18.)) Передумови виникнення свідомості

З розвитком науки, особливо історії та біології, поступово формувалися погляди про походження людини та її свідомості.

Головною передумовою виникнення людської свідомості було утруднення умов існування людиноподібних істот - антропоїдів. Під впливом умов життя їх центральна нервова система стала набагато складнішою за будовою та функціями. У зоні великих півкуль головного мозку поступово розвивалися тім'яні, скроневі та особливо лобові долі, які здійснювали вищі пристосувальні функції.

Досить помітно розвинулися вони в людини під впливом праці. Про це свідчить те, що у мавпи лобові долі становлять 0,4 відсотка об'єму великих півкуль, в орангутанга та шимпанзе - 3, 4 відсотка, а в людини - 10 відсотків.

На біологічному етапі розвитку психіки виникли передумови для появи вищих, суто людських, форм психіки - свідомості. Знання біологічного етапу розвитку психіки як передісторії людської свідомості дає можливість науково пояснити її виникнення.

Протягом усього розвитку в різних видах діяльності в людини поступово формувалися специфічно людська, свідомо спрямована пізнавальна діяльність, уява, людські почуття та якості волі, різноманітні психічні властивості, які істотно відрізняються від інстинктивної психічної діяльності тварин.

Праця, суспільний спосіб життя — це головні чинники історичного розвитку людської свідомості як вищої форми психіки, яка виявляє ставлення людини до свого середовища, здатність змінювати природу, пристосовувати її до своїх потреб.

Ці особливості в психіці тварин відсутні. Вони не виокремлюють себе з навколишнього середовища, пасивно пристосовуються до його змін.

Знання умов виникнення та розвитку свідомості в людини мас велике значення для її формування.