3.Структура філософії права.

За своєю структурою філософія права є близькою до структури загальної філософії. В ній можна виділити такі основні розділи:

1) онтологія права, в якій досліджуються проблеми природи права і його основ, буття права і форм його існування, зв’язку права із соціальним буттям та його місцем у суспільстві;

2) антропологія права, в якій розглядаються антропологічні основи права, поняття «правова людина», права людина як вираз особистісної цінності права, а також проблеми статусу інституту прав людини в сучасному суспільстві тощо;

3) гносеологія права, в якій досліджуються особливості процесу пізнання у сфері права, основні етапи, рівні та методи пізнання у праві, проблема істини у праві, а також правова практика як критерій правової істини;

4) аксіологія права, в якій цінність розглядається як визначальна характеристика людського буття, спосіб буття цінностей, аналізуються основні правові цінності (справедливість, воля, рівність, права людини тощо), їх «ієрархія» і способи реалізації в умовах сучасної правової реальності;

5) історія філософія права, в якій досліджуються проблеми виникнення і розвитку філософії права, формування її предмета, процес внутрішньої диференціації філософії права, в перебігу якого виникли різні напрямки і течії філософії права.

4.Функції філософії права.

Як і будь-якій іншій філософській дисципліні, філософії права притаманна низка функцій. Серед них найважливішими є: світоглядна, методологічна, відображально-інформаційна, аксіологічна, виховна.

Світоглядна функція полягає у формуванні в людині загального погляду на світ права, правову реальність, тобто на існування і розвиток права як одного зі способів людського буття. Ця функція певним чином вирішує питання про сутність і місце права у світі, його цінності і значущість у житті людини і суспільства в цілому, чи, іншими словами, формує правовий світогляд людини.

Методологічна функція відображається у формуванні певних моделей пізнання права, що сприяють розвиткові юридичних досліджень. З цією метою філософія права розробляє методи та категорії, за допомогою яких і проводяться конкретні правові дослідження.

Відображально-інформаційна функція забезпечує адекватне відображення права як специфічного об’єкта, виявлення його істотних елементів, структурних зв’язків, закономірностей. Це відображення синтезується у правовій картині чи реальності «образу права».

Аксіологічна функція полягає в розробленні уявлень про такі правові цінності, як воля, рівність, справедливість, а також про правовий ідеал і в інтерпретації з позицій цього ідеалу правової дійсності, критиці її структури та станів.

Виховна функція реалізується в процесі формування правосвідомості і правового мислення, через розроблення власне правових установок, у тому числі такої важливої якості культурної особистості, як орієнтація на справедливість і повагу до права.

5.Гносеологія права в структурі філософсько-правового знання.

(лекція Дідича) Гносеологія права: метою є дослідження особливостей процесу пізнання права, рівнів та методів пізнання права. Завдання полягає у вивченні проблем істини у праві та аналізі практики як критерію правової істини.

Таким чином, гносеологія є самостійним аспектом філософсько-правового знання, що має власний предмет, мету, завдання і забезпечує вивчення одного із важливих аспектів права – методології правознавства.

Першочерговим питанням гносеології права є питання про те чи можна пізнати право взагалі? І якщо можна, то якими властивостями будуть наділені знання про право? Варіантів відповідей тут є декілька:

1. Право може бути досліджене як і інші явища соц реальності, за умови правилтної побудови методології і знання.

2. Ні, право не може бути досліджене оскільки воно не має матеріальних форм виразу, а можливо лише отримати певну інформацію про явища які пов'язані з правом (джерела права, стан правового регулювання, правова думка тощо, тобто все те, що може бути сприйнято людиною за доп органів чуттів)

3. Право можливо пізнати в силу його недоліків за умови визначення його ролі, місця правових наслідків у життєдільності суспільства. 

!!Гносеологія права - це філософсько-правова концепція яка спрямована на вивчення умов, можливостей, меж, форм та рівнів пізнання права а також дослідження достовірності отриманих знань, та критеріїв їх істинності. 

+ підручник Нерсесянц. Предметна сфера правової гносеології - це теоретичні проблеми пізнання права як специфічного соціального об'єкта. Основне завдання правової гносеології полягає у вивченні передумов і умов достовірного пізнання права, в досягненні істинного знання про право і правові явища.

Вихідною позицією і провідною ідеєю юридичної гносеології (гносеології юридичної праворозуміння) є пізнавальне ставлення до чинного права, спроба теоретичного (філософсько-правового, наукового) осмислення його об'єктивної природи, з'ясування його ролі та призначення, осягнення його істини. Цей шлях пізнання, як переконливо свідчать історія та теорія правових вчень, призводить до розрізнення природного і позитивного права в якості необхідної розумової передумови і вихідної пізнавальної схеми у сфері теоретичного розуміння та вивчення права.

В рамках юридичної гносеології розрізнення права і закону (позитивного права) припускає (і включає в себе) всі можливі форми їх співвідношення - від розриву і протистояння між ними (у разі антиправового, правонарушающего закону) до їх збігу (в разі правового закону). Та ж логіка діє і стосовно відносин між правом і державою, яка з позицій юридичної гносеології трактується у всьому діапазоні його правових та антиправових проявів (від правонарушающего до правової держави).