- •1.Філософія права у системі юридичних наук.
- •2.Поняття і предмет філософії права.
- •3.Структура філософії права.
- •4.Функції філософії права.
- •5.Гносеологія права в структурі філософсько-правового знання.
- •6.Специфіка процесу правового пізнання.
- •7.Етапи і межі пізнання правової реальності.
- •8.Способи обґрунтування права.
- •9.Онтологія права у структурі філософсько-правового знання.
- •10.Взаємозв'язок гносеології права з онтологією права.
- •11.Комунікативні функції права.
- •12.Онтологічна природа права.
- •13.Природне й позитивне право як елементи правової реальності.
- •14. Форми буття права.
- •15.Антропологія права у структурі філософсько-правового знання.
- •16.Концепції прав людини і прав громадянина: історія і сучасність.
- •17.Права людини і права громадянина: проблеми співвідношення.
- •18.Ідеї природних прав людини.
- •19.Право як форма буття і забезпечення прав і свобод людини.
- •20.Суб'єктивне і об'єктивне право.
- •21.Аксіологія права у структурі філософсько-правового знання.
- •22.Соціальна цінність права.
- •23.Рівність, свобода і справедливість як аксіологічні аспекти права.
- •24.Співвідношення прав і обов’язків особи як головна умова свободи і демократії.
- •25.Формальна рівність як принцип права.
- •26.Визначення понять «об’єкт науки» та «предмет науки» та їх значення для поділу юридичних знань на окремі галузі.
- •27.Об’єкт, предмет та функції теорії права (основні точки зору, їх характеристика та аналіз).
- •28.Методологія юридичної науки: поняття, структура та місце у системі юридичного знання.
- •29.Проблеми належності, допустимості, доцільності та істинності методу юридичного дослідження.
- •30.Юридичний позитивізм як один із напрямів розуміння права.
- •31.„Чиста теорія права” г. Кельзена.
- •32.Природно-правовий підхід до праворозуміння.
- •Критика природно-правової концепції
- •34.Історична школа права.
- •35.Проблеми співвідношення держави і права.
- •36.Класифікація функцій права.
- •37. Право і проблеми меж державного впливу.
- •38.Проблеми реалізації принципів правотворення. Правоутворення та його співвідношення з правотворчістю.
- •39. Проблема розуміння джерела (форми) права
- •40. Питання якості та ефективності нормативно-правового акта. Законодавча техніка: поняття, ознаки і структура.
- •41. Проблеми конструювання структури закону.
- •42. Етапи і стадії правотворчого процесу, практичні і теоретичні складнощі, що їх супроводжують.
- •43.Конкретизація юридичних норм: проблеми визначення поняття та видів.
- •44.Головні підходи до розуміння правопорушення та причин їх виникнення у сучасній теорії права.
- •45.Юридична відповідальність: проблеми розуміння поняття, ознак і видів.
- •46.Юридична відповідальність і державний примус: співвідношення, взаємозалежність.
- •47.Формування і реалізація правомірної поведінки у сучасних умовах України.
- •48. Правосвідомість, правова культура і право: проблеми взаємозвязків
- •49. Проблеми реалізації прмнцмпів та гарантій законності ( на прмкладі України)
- •50. Заохочення та обмеження у праві
- •51. Поняття та форми реалізації правових норм
- •52. Субєкти і підстави реалізації правових норм
- •53. Роль та місце держави у процесі реалізації правових норм
- •54. Механізм реалізації правових норм
- •55. Правозастосування як особлива фома реалізації правових норм
- •56. Субєкти та підстави застосування правових норм
- •57. Стадії процесу застовування права
- •58.Механізм і стадії застосування правових норм і проблеми, що виникають на цих стадіях.
- •59.Особливості конкретизації норм права у процесі їх застосування.
- •60.Форми застосування норм права.
- •61.Тлумачення норм права як складова процесу правореалізації.
- •62.Способи тлумачення норм права та проблеми, які виникають у їх використанні.
- •63.Особливості інтерпретаційних актів.
- •64.Акти провозастосування (загальна характеристика, особливості змісту та форми).
- •65.Правозастосовчі акти, їх види та значення у правовому регулюванні.
- •66.Юридична техніка і її значення для правозастосування.
- •67. Стиль та мова правозастосувального акта.
- •68. Основні вимоги до правильного застосування правових норм.
- •69. Поняття, види і причини правозастосувальних помилок і шляхи їх усунення.
- •70. Прогалини у законодавстві (поняття, характеристика, причини існування) та шляхи їх усунення та подолання.
- •71.Аналогія права та закону: випадки, принципи та механізми застосування. (дуже схожі із 72 і 75, якщо попадеться один з них, можна писати інформацію по всіх трьох)
- •72.Вимоги щодо правильного застосування аналогії права та аналогії закону.
- •73.Колізії у законодавстві: поняття, причини та шляхи їх подолання.
- •74.Шляхи усунення колізій та прогалин у законодавстві.
- •75.Складнощі, що виникають у процесі застосування аналогії закону та аналогії права: теоретичний і практичний аспекти.
66.Юридична техніка і її значення для правозастосування.
Правова форма діяльності безпосередньо пов'язана з необхідністю використання різних методів і способів юридичної техніки.
Юридична техніка - це система засобів, правил і прийомів підготовки компетентними органами юридичних актів.
Розрізняють юридичну техніку в правотворчості та правоза-стосовній діяльності.
Юридична техніка в правотворчості охоплює нормативні акти (техніко-юридичні прийоми і правила при виробленні законів і підзаконних актів), а в правозастосовній діяльності - індивідуальні акти (техніко-юридичні прийоми і правила при виробленні судових актів, договорів).
Для забезпечення верховенства закону і його ефективної дії необхідний високий рівень законодавчої техніки.
Юридична техніка в правотворчості містить у собі методики роботи над текстами нормативно-правових актів, прийоми найдосконалішого викладу думки законодавця (інших суб'єктів правотворчості) у статтях нормативно-правових актів, вибір найдоцільнішої структури кожного з них, термінології і мови, способи оформлення змін, доповнень, повного або часткового скасування, об'єднання нормативно-правових актів тощо. Вона забезпечує юридичну досконалість нормативних документів.
Істотне значення має зведення до мінімуму кількості нормативних актів з одного й того ж питання, а також наявність спеціальних правових засобів, що забезпечують додержання нормативно-правового акта (організаційні заходи, заходи заохочення, контролю та ін.).
Найзагальнішими прийомами і правилами юридичної техніки є:
1) юридична термінологія;
2) юридичні конструкції;
3) форма нормативного акта, прийоми і правила викладу його змісту.
Юридична термінологія - це система юридичних термінів, тобто словесних позначень понять, що використовуються при викладі змісту закону, іншого нормативного акта.
Вона припускає так звану термінологічну уніфікацію: однозначність, загальновизнаність, стабільність і доступність термі-
нів, визначеність І чіткість у викладі нормативно-правового матеріалу, які виключають різне розуміння думки законодавця.
Однозначність - уживання терміна в даному законі в тому самому значенні.
Загальновизнаність - уживання термінів відомих, а не вигаданих законодавцем для даного закону.
Стабільність - усталеність термінології, а не зміна її з прийняттям кожного нового закону.
Доступність - простота і адекватність терміна змісту норм права.
Юридичні конструкції —це стійкі побудови нормативного матеріалу за особливими типами зв'язків його елементів, їх типовими схемами, моделями, в які втілюється "юридичний матеріал". Тобто юридичні конструкції - це чіткі, відпрацьовані наукою і законодавчою діяльністю, перевірені практикою типові схеми правовідносин. Особливі юридичні конструкції дозволяють включати в дію - залежно від обставин - різні юридичні норми. Відпрацьованість конструкцій - показник досконалості законодавства. Такими юридичними конструкціями є "кримінальна недоторканність", "необхідна оборона", "суб'єктивні права" та ін.
В юридичній техніці поряд з важливістю правильного застосування юридичної термінології і юридичних конструкцій не менше значення має форма нормативно-правового акта.
Прийоми і правила викладу юридичних норм у тексті нормативно-правового акта стосуються:
1) способів викладу;
2) формулювання заголовних назв статей і частин тексту;
3) юридичного стилю;
4) юридичної мови.
Існують два основних способи викладу юридичних норм у тексті закону:
— абстрактний - характеризується тим, що ознаки явищ, незважаючи на їх різноманіття, подаються в узагальненому виді, виражаються абстрактними поняттями;
— казуїстичний - характеризується урахуванням індивідуальних ознак явищ, їх видів, фактів; перелічуються ті чи інші випадки - казуси.
