- •1.Причини та наслідки фінансових криз у світі в 90-ті рр. XXст.
- •2. Сучасна модель економічного розвитку Латинської Америки.
- •3. Характерні риси ринкової економіки у постсоціалістичних країнах.
- •4. Зрушення у галузевій структурі економіки Індії у другій половині XX ст .
- •5.Галузева трансформація економіки Китаю у 80-90 рр.
- •8. Вплив міжнародної економічної інтеграції на країни, що розвиваються.
- •9.Характеристика основних етапів економічної реформи кнр.
- •10. Особливості процесу адаптації країн Східної і Південно-Східної Азії до світового господарства у 70-х ― 90-х рр. Хх ст.
- •11. Масштаби та динаміка міжнароднної торгівлі
- •12. Диференціація та нерівномірність розвитку країн що розвиваються
- •13. Диференціація та нерівномірність розвитку промислово розвинутих країн.
- •14. Еволюція міжнародної валютно-фінансової системи в останні десятиріччя.
- •15. Економічне становище країн Тропічної Африки.
- •Економічний потенціал країн снд,
- •17. Економічні реформи у госп-ві Чехії і Словаччини.
- •19. Вплив прямих іноземних інвестицій на розвиток країн латинської Америки.
- •20 Фактори економічного зростання Китаю у 80-90рр. 20ст.
- •21. Закономірність розвитку свтового господарста на сучасному етапі.
- •22.Зовнішні фактори розвитку країни, що розвиваються (на прикладі країни Північної Африки).
- •23. Зовнішньоекономічна експансія в сша. Суперечність між сша та іншими світовими центарми.
- •24.Поняття та значення інформаційних ресурсів світового господарства.
- •25. Історичний процес формування світовогогос-ва. Етапи розвитку світ гос-ва.
- •28.Людські ресурси світового господарства. Поняття людського капіталу.
- •29. Методи і наслідки широкомасштабного державного регулювання соц.-екон. Політики Індії.
- •30. Вплив міжнародної валютно-фінансової с-ми на постсоціалістичні країни.
- •31. Характерні риси міжнародної торгівлі розвинутих країн (прк) та країн, що розвиваються(КщР): новітні тенденції 90-х рр хХст.
- •32. Етапи розвитку міжнародного співробітництва. Форми і типи міжнар. Співробітництва (на прикладі країн членів єс).
- •33. Міжнародний науково - технічний обмін як динамічний елемент функціональної структури світової ек-ки.
- •34. Місце Франції у всесвітньому господарстві та єс.
- •35. Місце фрн у всесвітньому господарстві та єс.
- •38. Основні види міжнародного кооперування розвинутих країн світу в галузі машинобудування (80-ті – 90-ті рр хХст)
- •46.Нерівномірність економічного розвитку регіонів сша.
- •42.Фактори динаміки економічного зростання Японії в останній чверті хх ст.
- •45.Нерівномірність розміщення та споживання сировинних ресурсів.
- •46.Характеристика валютно-фінансових ресурсів світу та їх розміщення.
- •47.Характеристика економічної моделі фрн,
- •52.Основні ознаки пром. Розвинутих країн.
- •56. Взаємозв”язок економічної і соціальної політики кнр у 90-ті роки хх століття
- •63. Характерні зміни у структурі промисловості сша. Вплив нтр на галузеву специфіку
- •64. Особливості товарної структури та географії зовнішньої торгівлі Японії
- •65. Еволюційна стратегія єс щодо постсоціалістичних крајн Європи.
- •66. Міжнародна спеціалізація господарства Франції
- •67. Особливості зовнішньоекономічних зв”язків в економіці фрн
- •68. Структура економіки країн Тропічної Африки
- •69. Структура зовнішньоекономічних зв”язків Японії
- •70. Характеристика фін-кред. С-ми Франціј.
- •71. Переваги і недоліки радикальної і поступової моделей переходу до ринкової економіки
- •72 . Критеріј, за якими проводиться порівняння моделей економ. Розвитку крајн.
- •75.Позитивні і негативні наслідки глобалізації.
- •76.Структура ресурсного потенціалу св.Екон.
- •77.Природно-ресурсний потенціал Канадди і його вплив на стр-ру зовн.Екон. Зв”яз..
- •78. Природно-ресурсний потенціал країн,що розвиваються.
- •79.Пріоритети екон.Пол. Та стратегії сша на сучасному етапі.
- •80.Процеси диференціації і нерівномірності соц-екон роз-у серед кр., що розвив-ся.
- •81.Процеси диференціації та нерівномірн-ті соц-екон розвитку се
- •82. Стратегія екон.Розвитку кр. Сх. Та Пд-Сх. Азії.
- •Япония 42,54,61,64,69,85,91
- •Франция 27,34,66,70,96
- •Меркосур”, “лаі”.
- •103. Характерні риси та особливості процесів переміщення факторів екон. Розвитку (трудові ресурси і капітал) в межах світового господарства.
- •104. Пріоритет сервісних галузей в економіці сша.
Меркосур”, “лаі”.
«Меркосур» - зона вільної торгівлі, що виникла в 1995 р. як спілка чотирьох країн— Бразилії, Аргентини, Уругваю і Парагваю. Влітку 1996 р. до складу блоку увійшла Болівія. На країни «Меркосур» припадає близько 68,6% території Латинської Америки, 51% населення регіону, 60% загального ВВП. За сукупним обсягом ВВП «Меркосур» посідає 4-е місце у світі після ЄС, НАФТА, АТЄС. Угодою про створення «Меркосур» були ліквідовані мита на 90% товарів, що переміщаються в межах угруповання, а на решту (10% товарів) мита будуть зберігатися до 2001 р. У системі загальних зовнішніх тарифів членам «Меркосур» вдалося узгодити тарифи для 85% товарів, а на 15% товарів тарифи повинні бути узгоджені не пізніше 2006 р.
У грудні 1995 р. «Меркосур» і ЄС підписали угоду про створення першої в історії Південної Америки трансконтинентальної зони вільної торгівлі.
Латиноамериканська асоціація інтеграції (ЛАІ) - торгово-економічна організація, створена в 1981 р. згідно з «Договором Монтевідео-80» замість Латиноамериканської асоціації вільної торгівлі (ЛАВТ), що діяла з 1961 р. Учасниками ЛАІ є Аргентина, Болівія, Бразилія, Венесуела, Колумбія, Мексика, Парагвай, Перу, Уругвай, Чилі, Еквадор. У рамках ЛАІ зберігається розподіл на три субрегіональні угруповання:
• договір басейну Ла-Плати;
• Андский пакт;
• Амазонський пакт.
Деякі країни є одночасно членами інших регіональних угруповань.
Система керування ЛАІ представлена вищим органом - Радою міністрів (штаб-квартира в Монтевідео, Уругвай).
Усередині ЛАІ зональна торгівля і регіональна інтеграція здійснюються шляхом укладення регіональних і субрегіональних, а також функціонування (двосторонніх і багатосторонніх) угод, що передбачають конкретні заходи щодо торгівлі і митних питань.
Еволюція та національна специфіка розвитку інтеграційних процесів у країнах Центральної та Східної Європи..114
Серед багатьох регіональних інтеграційних об'єднань, як існують у даний момент, лише одна інтегрована група країн реально пройшла чотири з п’яти зазначених вище етапів економічної інтеграції (див. пункт 1) і досить тісно наблизилася до заключної стадії - створення економічного і валютного союзу. Ця група з 15 країн має назву “Європейський Союз (ЄС)”. Він почав створюватись у 60-і роки, колі до його складу входили лише 6 країн. Поступово до Союзу приєднувались інші країни, і в 1995 р. їх стало вже 15. Окрім того, розширювалася законодавча база об’єднання і поглиблювалась економічна інтеграція. ЄС має свій офіційний прапор1, та свій офіційний гімн, затверджений керівниками держав та урядів у 1985 році2.
На початок нового сторіччя ЄС залишається найбільшим і найпотужнішим інтеграційним об'єднанням у світі , метою якого є сприяння економічному добробуту, підвищенню життєвого рівня народів Європи, зміцненню миру і свободи та створенню стійкого союзу народів Європи.
З 1 січня 1999 року розпочався новий, завершальний етап - створення єдиної валютної системи (ЄВС), який триватиме до липня 2002 року. Введення спільної валюті є одним із найскладніших етапів західновропейської інтеграції, який завершує перехід від Спільного ринку (СР) через Економічний Союз (ЕС) до найвищого рівня інтеграції - Економічного і Валютного Союзу (ЕВС). Основними завданнями цього етапу є початок функціонування Європейської Системи Центральних Банків, перехід до єдиної валюти “євро” та проведення єдиної валютної політики.
Введення в обіг з 1 січня 1999 року спільної валютної одиниці (євро) - створило другу за розміром економіки після США і найбільшу в світі єдину валютну зону. «Євро»-зона охоплює 12 країн, які зуміли успішно провести стабілізацію державних фінансів у відповідності із встановленими критеріями і, звісно, виявили бажання приєднатися до Економічного і Валютного Союзу. Це — Бельгія, Нідерланди, Люксембург, Франція, Німеччина, Італія, Ірландія, Іспанія, Португалія, Австрія, Фінляндія та Греція3. За межами зони “євро” з тих чи інших причин опинилися Великобританія, Швеція, Данія. Утворена «євро»-зона має загальну чисельність населення 290 мільйонів, її ВВП складає близько 16 відсотків світового. Для порівняння, частка США у загальному світовому виробництві - біля 20 відсотків. Таким чином, загальна євровалюта підводить остаточну базу під сформовані в ЄС єдині ринки товарів, послуг, капіталу і робочої сили і перетворює його в завершену валютно-економічну спілку.
Європейська асоціація вільної торгівлі - ЄАВТ
Крім ЄС у Європі в 1960 р. виникла ще одна організація на основі підписаної в Стокгольмі конвенції. ЄАВТ - це торгово-економічне об'єднання, створене з ініціативи Великобританії, як відповідь на утворення Загального ринку. В момент створення в ЄАВТ увійшли: Австрія, Великобританія, Данія, Норвегія, Португалія, Швейцарія і Швеція. В 1961 р. до ЄАВТ приєдналася Фінляндія в якості асоційованого члена. У 1970 р. учасницею ЄАВТ стала Ісландія. У 1973 р. з ЄАВТ вийшли Великобританія і Данія, у 1986 р. - Португалія, а в 1995 р. - Австрія, Швеція і Фінляндія. В даний час членами ЄАВТ залишаються Ісландія, Норвегія, Швейцарія і Ліхтенштейн.
Основу ЄАВТ складає зона вільної торгівлі. У взаємній торгівлі скасовані мита і кількісні обмеження, проте, відсутній єдиний зовнішній тариф. Кожна держава проводить самостійну торгову політику стосовно третіх країн, і товари з цих країн не можуть вільно переміщатися всередині ЄАВТ (крім промислових товарів із ЄС).
Асоціація не ставить своєю ціллю створення економічного і валютного, а тим більше політичного союзу.
Відмінності ЄАВТ від ЄС:
• в ЄАВТ немає наднаціональних органів, вищий керівний орган - консультативна Рада, у котрій кожна країна має один голос;
• режим вільного, безмитного товарообігу в рамках ЄАВТ діє тільки у відношенні промислових товарів і не поширюється на сільгосппродукцію (інтеграції ринків аграрної продукції не передбачається, оскільки сільське господарство ЄАВТ не змогло б витримати конкуренцію з боку ЄС).
• за кожною країною - членом ЄАВТ зберігається зовнішньоторговельна автономія і власні мита в торгівлі з третіми країнами;
• в ЄАВТ не існує єдиного митного тарифу.
