Система крові

Роль системи к р о в і під час фізичних навантажень багатопланна. Вона повинна забезпечити працюючі органи киснем і речовинами — постачальниками енергії, видаливши вуглекислоту і молочну кислоту. Кров разом з серцево-судинною системою забезпечує гормональну регуляцію м'язової діяльності. Механізм переносу кров'ю гормонів різний. Так. катехоламіни зв’зани переважно з еритроцитами і білками плазми, хоча існують і в вільній, незв’язаній, формі. Відповідь катехоламінів крові на навантаження залежить від стану, в якому вони знаходяться. Після важкого фізичного навантаження вміст вільних катехоламінов залишається підвищеним, тоді як в еритроцитах і в пов'язаній з білками формі їх кількість знижується.

Переносниками кисню в крові служать еритроцити. При однократних фізичних навантаженнях вміст їх в крові і рівень гемоглобіну підвищуються, хоча у спортсменів може спостерігатися і їх пониження — у вигляді анемії спортсменів.

Продукція червоної крові (ерітропоез) при фізичній роботі зменшується, а тривалість життя еритроцитівзбільшується. Якщо пригноблення ерітропоеза настільки значно, що організм не може його компенсувати подовженням терміну життя ерітроцитів, вміст еритроцитів в крові падає.

Вміст еритроцитів в крові після навантаження залежить від ступені тренованості. У лижників, що пройшли дистанцію 10 км., ступінь збільшення рівня гемоглобіну і підвищення кількості еритроцитів зростає ,що пояснюється перерозподілом крові і викидом з селезінки крові, що депонується, з вищою концентрацією еритроцитів, в неспортсменов в тих же умовах кількість еритроцитів знижується.

При м'язових навантаженнях наолюдаєтся підвищення кількості т р о м б о ц и т і в — м і о г е н н и й т р о м б о ц и т о з. Окрім цього змінюється співвідношення форм тромбоцитів. Після тривалої роботи кількість «распластаних» тромбоцитів збільшується, а «нераспластаних» зменшується .

Вміст формених елементів білої крові залежить від рівня і характеру фізичних навантажень. Так, у футболістів — майстрів спорту через 90 мін після початку гри (на першість країни серед команд вищої ліги) збільшується кількість лейкоцитів (на 74%), нейтрофілів, базофілів, моноцитів, з’являються міелоцити, знижується кількість лімфоцитів при нєзмінності вмісту еозінофілів.

Модуль 2. Морфологичні фвктори, які обумовлюють формування соматотипу

Тема 5. Адаптація до фізичних навантажень систем управління рухами.

План

1. Особливості будови нервової системи під впливом тренувального навантаження.

2. Роль ендокринної системи в адаптації організму до систематичних фізичних навантажень

3. 3. Особливості будови залоз внутрішньої секреції у спортсменів.

Нервова система

Нервова система перебудовується в процесі тренування на різних морфологічних рівнях. Зміни виникають в коркових і підкоркових центрах, периферичних нервах, нервових закінченнях, тобто в нервових структурах, розташованих як центрально, так і периферично.

Підвищена рухова активність, збільшуючи приплив аферентних імпульсів по пропріоцептівним шляхах коркового напрямку, відбивається на будові пірамідних клітин кори великого мозку. Зокрема, збільшується кількість дендрітов і кількість шипіков по їх довжині. Розростання дендрітов з утворюванням нових контактів між нервовими клітинами сприяє накопиченню інформації, що локалізується і зберігається в синапсах. Пам'ять на рухи (рухова пам'ять) пов'язана тому з утворенням нових межнейрональних зв'язків.

В умовах перетренованості при фізичних навантаженнях, що виснажують нервову систему, нервові клітини кори головного мозку зазнають зміни, що ведуть до серйозних порушень в їх діяльності. Рібосоми (місце синтезу білка) і мітохондрії (місце енергозабезпечення клітини) зменшуються в кількості.

У рухових нервових клітинах передніх рогів спіного мозку при помірних м'язових навантаженнях підвищується утворювання білків, активується дія ферментів, а при сильних навантаженнях ці процеси гальмуються.

Фізичні навантаження відбиваються і на будові періферічних нервів.Зокрема, прискорюється мієлінізація осьових циліндрів нервових волокон, що покращує умови проведення імпульсів по нерву .Відомо, що з віком співвідношення мієлінових волокон різного діаметру у складі періферічних нервів змінюється: доля волокон малого діаметру збільшується, середнього і великого зменшується. Це пояснюється занепадом переважно тих нервових клітин, у яких розміри тіл і товщина аксона досить великі. В результаті погіршуються умови проведення нервових імпульсів.

Фізичні навантаження помірної інтенсивності перешкоджають цьому і призводять до того, що насамперед гинуть нейрони малих розмірів, тому в периферичних нервах підвищується доля волокон середнього і великого діаметру. В результаті швидкість проведення нервових імпульсів підвищується.

При короткочасних інтенсивних навантаженнях спостерігається зростання терміналних закінчень по ходу нервового волокна, збільшення раз-мера рухових бляшок. Тривалі інтенсивні навантаження викликають збільшення кількості нервових закінчень (бляшок). Граничні навантаження ведуть до того, що частина нервових клітин і волокон, що йдуть до м'яза, руйнується, розміри рухових бляшек зменшуються, що є характерною ознакою перетренованості.

Ендокринний апарат

Нервові механізми регуляції в організмі поєднуються з гуморальнимі. Місцем постійної взаємодії їх є проміжний мозок (гіпоталамус) і гіпофіз.

Фізичні навантаження підвищують активність нейросекреції в клітках ядер гіпоталамуса. Нейросекрет по гипоталамо-гилофізарних шляхах зміщується в задню долю гіпофіза і використовується тут при допомозі гормонів — вазопресину і окситоцину, що впливають на скорочення гладкої мускулатури стінкі судин. внутрішніх органів і на центральну нервову систему.

Скорочення скелетної мускулатури регулюється гипофізарно-адренокортікальной системою, управління якої здійснюється гіпоталамусом і лімбічною системою. Активність кіркової речовини надниркових залоз при тривалій м'язовій діяльності знижується. У істот із зруйнованим гиппокампом цього не відбувається.

Поєднання нервових і ендокринних впливів виявляється і в діяльності симпато-адреналової системи. Симпатичні нерви, що входять до складу вегетативної нервової системи, виділяють при достатку збудження хімічну сполуку — норадреналін. Мозкова речовина надниркової залози продукує інший катехоламін — гормон адреналін. Під впливом фізичних навантажень вміст їх в крові збільшується. Причому це залежить не лише від об'єму м'язової діяльності, але і від нейроемоционального стану спортсменів.

Під впливом фізичних навантажень відбуваються морфологічні зміни і в ендокринних залозах. Як приклад тут розглядуються гіпофіз і надниркові.

Як відомо, гіпофіз надає вплив на інші ендокринні залози: надниркові, статеві, щитовидну. Ефект дії на гіпофіз помірних і високих однократних фізичних навантажень різний. При однократному помірному фізичному навантаженні інтенсивність кровотоку з передній долі гіпофіза знижується. Проте клітки її — аденоцити — активізуються, що виражається в збільшенні розміру їх ядер і кількості клітинно-капілярних контактів.

При однократному інтенсивному навантаженні капілярний кровотік в передній долі гіпофіза зростає. Кровоносні капіляри розширені, їх краї набувають фестончати контури. Аденоцити, збільшуясь в розмірах, ще тісніше контактують з кровоносними капілярами, що полегшує виділення в кров гормонів. Все це свідчить про підвищення функціональної активності передньої долі гіпофіза при м'язових навантаженнях.

При тривалій дії помірних фізичних навантажень функціональна активність аденогипофіза після періоду підвищення знижується. На цій стадії організм вже адаптується до умов рухового режиму.

У наднирковій залозі зміни мають фазовий характер: при зростанні навантажень спочатку відбувається збільшення розмірів залози, зв'язане з її функціональною активізацією, потім — зниження, що свідчить про виснаження функції. Збільшення розмірів надниркової залози відображається в потовщенні як мозгової речовини, так і клубочкової, пучкової і сітчастої зон її кіркової речовини. Спочатку змінюються мозкова речовина і клубочкова зона кіркової речовини: збільшуються розміри клітин мозкової речовини, що виробляють катехоламіни, і розміри ядер цих клітин. На наступному етапі більшим впливам фізичного навантаження піддається пучкова зона корковогї речовини: кровоносні капіляри її сильно розширюються, в секреторних клітинах збільшуються розміри ядер. При наростаючому фізичному навантаженні знов активізується клубочкова зона коркової речовини, де розширюються кровоносні капіляри, а в секреторних клітинах збільшуються розміри ядер. У клітинах пучкової зони при їх перенапруженні порушується цілісність мембран і органел. Збільшення пучкової зони характерне для стресових станів. Зміну сітчастої зони можна трактувати як прояв її трансформації в пучкову. При навантаженні змінюються розміри ядер: спочатку вони збільшуються, потім зменшуються. Цей перехід в сітчастій зоні відбувається раніше, ніж в пучковій.

Зміни надниркових залоз відбиваються на стані інших залоз і імунних органів. Збільшення і активізація коркової речовини надниркових залоз нерідко супроводжується пригнобленням активності щитовидної залози, зменшенням ваги вілочкової залози і яєчок.

Отже, при зростаючих рухових режимах організм вимагає від більшості органів підвищеної роботи. Зростання рівня діяльності органів виявляється в їх функції, проте завжди відбивається і на будові. Можливі клітинний і внутрішньоклітинний типи перебудови структур. Останній, наприклад. є харак-герним для центральної нервової системи і серцевого м'яза.