Марчук Фещенко Слобода в. Слобода о. Вітряк Сторінка географії
Щоб не згубитися в житті стрімкому Не збитися з дороги, що веде До школи рідної і батьківського дому Учителю ми вдячні вам за це. З собою у майбутнє візьмем компас Щоб точно визначити сторони буття. І кожен з нас складатиме наочно Цікаву географію свого життя.
Сценка проект на уроці географії
Шаферова Юнусов
Нам би хотілось вам подарувати предмет круглої форми, але в спортзалі не використовується. Строкате, крутиться... За допомогою цього предмета можна подорожувати, не маючи доларів, верблюдів і джипів.
Звучить фрагмент пісні «Я мріяла про море і коралі» з к/ф «Ще раз про любов».
Ми мріяли про морях і саванах,
І в мріях ми Еверест підкорювали,
Малювали карти ми постійно,
Довготу і широту обчислювали.
І тепер нам все на світі відомо,
Не дарма стільки років нас вчили,
З географією нам було цікаво,
Світ величезний весь ви нам подарували.
Шановні наші вчителі географії!
У школі ми географію вивчали
І завжди по карті мандрували,
Які там розташовані чудові
Міста і села різнокольорові.
У школі географію вивчали
Щоб добре знати, що навколо нас:
Материки, моря, ліси ,канали,
І гори,й ріки в різні ери й час.
Захоплива наука, що й казати,
Земля казкова, хоч пиши вірші.
Учителю, що світ дав нам пізнати,
Спасибі щире-щире, від душі!
Висловлюємо щиру подяку вчителям географії Галині Володимирівні, Тетяні Василівні за «творчий неспокій і романтизм душі».
Сторінка історії
Савицька Мельник Щенікова Глуговський Хоньків
Сценка
Дійові особи: вчитель – Гринюк, внутрішній голос – Щеннікова, учень-1 - Євдокимова, учень-2 – Пошелюзна
Входить учитель.
Внутрішній голос (вчителя): Цей знову буде спати… Ці знов нічого не читали… О хоч з кимось можна буде поговорить.
Вчитель: Тема уроку: Україна в 1943-1944 роках.
В.Г.: Ну почнемо (потирає руки). Хто з них тебе найбільше дратує?
Вч: Тут дехто дуже хотів виправити оцінку? Тому спершу питання з позаминулої теми (каже не дуже голосно) Що таке колабораціонізм? (дивиться на уч-1, киває йому) давай, відповідай.
Уч-1: Ой, а повторіть, будь ласка, питання..
В.Г.: Скажи ще тихіше (зла посмішка).
Вч: (каже тихіше): Поясни поняття колабораціонізму.
В.Г.: Ну-ну, ти його вимови спершу, ха-ха.
Уч-1: Нуу кооолааборраціонізм (дивлячись в книжку намагається вимовити правильно ) - це (і вже не підглядаючи) добровільне співробітництво із загарбниками в даному випадку з нацистськими силами,загарбниками...
В.Г.: А зараз зроби вигляд наче він говорить нісенітницю.
Уч-1: ( бачить по виразу обличчя вчителя, що він говорить не правильно і починає говорити будь що): ой..ні..коолаб..короче це співробітництво..німців-антинацистів із радянськими людьми. От.
В.Г.: (Голосно сміється)
Вч.: (Закатує очі): ні, от перший раз було вірно. Тому виправляти я тобі нічого не буду.
В.г. йес-йес-йес! Так тобі і треба! (вказує пальцем на учня) Будеш знати як видавати з себе розумника!
Вч: Як відомо, в Україні, як і в інших країнах, що воювали проти Німеччини, був так званий Рух Опору. Це ж всім відомо?
(Всі часто кивають головами.)
В.Г.: Ага-ага, сподівайся, споримо, ти зараз викличеш он того і він не відповість а?
Вч.: І тому питання: що це за люди? В основній своїй масі? (дивиться на уч-2) Даю підказку: рейкова…щось.Щось рейкова. Ну? Хто вони і що це за рейкова?
Уч-2: (Озирається, дивується, ступор): Я, так? А..ну..це..соолдати і вони..
В.Г. (підходить до уч-2 і кричить йому: партизани! Партизани! І війна це рейкова, телепню!
Уч-2: А що таке рейкова?
В.Г.:(протягує руки до його шиї)
Вч: Хтось знає відповідь?
Тиша.
В.Г. ( намагається вистрелити собі в голову)
Вч: Ну добре( тяжко видихає), домашнє завдання.
В.Г. А тепер диктуй параграфи так тихо як тільки можеш, щоб в них мізки підірвались.
Вч: Так, параграф 17,18,19,20…(коварно посміхаючись)
В.Г.:Які ми коварні!
(Дзвінок)
Вч: Почекайте, ви ще продиктуєте мені свої оцінки за самостійну роботу.
Історія - це пройдене життя,
Та без минулого немає майбуття
Для того ми історію вивчали,
Щоб краще рідну землю нашу знали.
А як пізнали – серцем прикипіли
Для себе цілий Всесвіт враз відкрили.
Історія життя, історія народу, Моїх дідів, моїх батьків. Історія в погоду і негоду Творилася з давніх часів. А ми то взяти зошит забували, То дат не вчили повсякчас За все пробачте наші дорогії, І щирі побажання – це для вас.
Випускники виконують пісню на мотив «Разговор со счастьем»,
музика О. Зацепіна
Якось так в тишині привідкрились двері,
Та невже Ви до нас, вірим і не вірим,
З тих часів на урок ми всі поспішали,
Скільки літ, скільки зим,
Ви нас всіх навчали.
Приспів:
Ми апокриф можем читать,
Фараонів всіх пізнавать.
Дати, факти і імена –
нам учитель назвав сповна,
Ми вивчали світу дива,
Знаєм, це було недарма,
Ну а ваші теплі слова
Будемо пам’ятати.
Ви учіть історію на вищий бал,
Бо вона не раз в житті іще згодиться,
Якого роду-племені ми діти
І як нам далі в світі жити.
То ж за науку вдячні ми без меж
Історику вклоняємося теж!
Висловлюємо щиру подяку вчителям історії за «тактовність». Микола Федотович, Олексій Миколайович, ми дякуємо Вам за цікаві уроки.
Сторінка трудового навчання
Кулик Шатковський Сусяк Бургазлій Гавриленко
Людина ж без труда – життя марнує,
Тому до праці нас привчали в школі.
Трудились ми в майстерні й у полі
Навчилися чогось-таки робити
І буде легше нам у світі жити.
Спасибі, вчителю, за працю і натхнення.
Ми в праці бачим наше сьогодення.
Танець хлопчиків.
Висловлюємо щиру подяку вчителям трудового навчання Наталії Олександрівні та В'ячеславу Михайловичу за «творчість, сприйняття учнів такими, як вони є».
Загальні слова
Ми для Вас, дорогі вчителі, Будем вічними учнями в школі. Хоч підемо по цілій землі І своєї шукатимем долі. Хтось садитиме сад і гаї. Хліб, як золото, сіяти буде. Всі розкриють таланти свої, Тільки школу ніхто не забуде. Бо дитинство у школі пройшло, Юність радісну в школі зустріли. Тут для кожного сонце зійшло, Тут ми вчились, росли і мужніли. Пустували не раз і не два Ще й уроки зривати уміли. В вас боліла від нас голова, Але ви все одно нас любили. Ми підемо, а в вашім житті Всі залишимось: Тані і Васі. Пустотливі, верткі і меткі, Як колись, ще у шостому класі. То ж пробачте сьогодні за все: Жарти, витівки наші невдалі. Нас життя вже на крилах несе В невідомі, незвідані далі. Вам доземно вклоняємось ми За любов, за турботу, горіння. Ми дорослими стали людьми! Всім спасибі за Ваше терпіння!
Бувало, біля дошки ми німіли,
Забувши теорему чи вірші.
Спасибі, що ви лагідно сварили,
Шановні, дорогі учителі
Та кожним роком впевненішим кроком
Ми переходили із вами з класу в клас
За Ваші ласку і за нас тривогу
Ми полюбили щиро й ніжно вас
За те, що ви були за батька й матір,
Учили жити чесно на землі,
Що нам не поспішали двійки ставить,
Спасибі, дорогі учителі
Вже позаду залишились уроки
Екзамени нам більше не складати
Минуло одинадцять років
І нам сьогодні хочеться сказати
(усі випускники разом)
Що будемо ми чесно в світі жити
Творити, мислити, як ви учили нас,
Свій край безмежно й віддано любити,
Як робить це щодня будь-хто із вас.
Розділ VІ