2.10. Порядок складання та подання звітності.

Перед початком складання звітності підприємства виконують велику підготовчу роботу: - перевіряють повноту відображення в поточному обліку господарських операцій, оформлюють їх відповідними документами; - уточнюють розподіл витрат і доходів між суміжними звітними періодами; - перевіряють стан розрахунків і списують в установленому порядку нереальну дебіторську, а також кредиторську заборгованість, за якою минули строки давності позову; - розподіляють витрати на обслуговування виробництва й управління; - визначають фактичну собівартість випущеної з виробництва та реалізованої продукції; - визначають та списують фінансовий результат від реалізації продукції та позареалізаційних операцій; - списують прибуток, використаний протягом року; - перевіряють правильність облікових записів, взаємно звіряють дані синтетичного та аналітичного обліків; - перед складанням річного звіту здійснюють повну інвентаризацію. Усі підприємства, за винятком спільних підприємств з іноземними інвестиціями, квартальну та річну звітність подають засновникам відповідно до установчих документів; органам, до сфери яких належать; органу державної статистики; фінансовому органу в разі одержання асигнувань з бюджету; іншим адресатам відповідно до законодавства. Квартальну звітність подають не пізніше 25 числа місяця, наступного за звітним кварталом, річну — не пізніше 15 лютого року, наступного за звітним. Розгляд і затвердження звітності здійснюють у порядку, передбаченому Положенням про організацію бухгалтерського обліку і звітності в Україні та відповідною інструкцією Міністерства фінансів України.

Річний бухгалтерський фінансовий звіт підприємства подають за такими типовими формами: № 1 — баланс підприємства (додаток № 66 ); № 2 — звіт про фінансові результати (додаток № 67 ); № 3 — звіт про рух грошових коштів(додаток № 68 ); № 4 — звіт про власний капітал (додаток № 69 ); примітки та пояснення до звітів (додаток № 70 ). Зміст і форма звітів визначаються та регламентуються відповідними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку. У пояснювальній записці до звіту викладають основні фактори, що вплинули на господарські та фінансові результати підприємства.

Розділ ІІІ

Облік витрат на виробництво та калькулювання собівартості продукції.

Виробничі витрати – це витрати, понесені на виробництво продукції, робіт, послуг та які формують виробничу собівартість готової продукції, робіт, послуг.

Виробничі витрати є прямі і непрямі. Прямі витрати безпосередньо пов'язані з виробництвом певних виробів (робіт, послуг), а тому до їх собівартості включаються прямо на підставі даних первинних документів (матеріали, заробітна плата робітників та ін.). Непрямі витрати, а саме загальновиробничі витрати, пов'язані з обслуговуванням і управлінням виробництвом, а тому між об'єктами обліку витрат (продукцією роботами, послугами тощо) розподіляються пропорційно встановленому базису (заробітній плат робітників, матеріальним, прямим витратам тощо).

Групування виробничих витрат проводять для забезпечення правильної організації обліку витрат, що в свою чергу дозволить більш точно визначити собівартість продукції, що виробляється. Зведення всіх витрат на виробництво у групи за близькими чи однорідними ознаками є важливою передумовою калькулювання. Таке групування можливе при наявності економічно-обгрун6тованої класифікації витрат.

Групування витрат проводиться за елементами витрат та за калькуляційними статтями витрат.

Елементи затрат – це економічно однорідні за своїм змістом затрати незалежно від того, на які види виробів і на якій ділянці вони використані.

Класифікація витрат за економічними елементами включає такі основні їх види :

• матеріальні затрати;

• витрати на оплату праці;

• відрахування на соціальні заходи;

• амортизація;

• інші операційні витрати.

До складу елемента "Матеріальні затрати" включається вартість використаних у виробництві (крім продукту власного виробництва):

• сировини й основних матеріалів;

• покупних напівфабрикатів і комплектуючих виробів;

• палива й енергії;

- будівельних матеріалів;

• запасних частин;

• тари і тарних матеріалів;

• допоміжних та інших матеріалів.

До складу елемента "Витрати на оплату праці" включаються: заробітна плата за окладами і тарифами, премії і заохочення, компенсаційні виплати, оплата відпусток та іншого невідпрацьованого часу, інші витрати на оплату праці.

Групування витрат за економічними елементами дозволяє одержати інформацію про те, що саме і на яку суму витрачено в процесі виробництва в цілому по підприємству. Також таке групування використовується для планування витрат виробництва, виявлення резервів їх зниження, нормування оборотних коштів і контролю за їх оборотністю.

Однак таке групування не дозволяє здійснити контроль та аналіз затрат за цільовим призначенням (видами виробів). Для цього необхідно використовувати групування затрат за статтями калькуляції, яке залежить від методу планування, технології виробництва та виду продукції.

Стаття затрат – це сукупність затрат, для якої характерна однорідність цільового використання.

На ПАТ «Бердичівська фабрика одягу» за калькуляційними статтями витрати групують:

• сировина і матеріали;

• паливо та енергія;

• заробітна плата основна і додаткова;

• відрахування на соціальні заходи;

• загальновиробничі втрати;

• та інші.

Ці статті витрат формують виробничу собівартість продукції, є основою калькуляції. Таке групування дозволяє визначити призначення витрат, виявити їх за місцем виникнення, організувати контроль за ними.

Отже, собівартість – сукупність витрат, пов’язаних з виробництвом, у сумі прямих виробничих та загальновиробничих витрат.

Передбачається формування двох видів собівартості:

• виробничої собівартості продукції (робіт, послуг);

• собівартості реалізованої продукції (робіт, послуг).

Відповідно до п. 11 П(С)БО16 до виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються:

• прямі матеріальні витрати;

• прямі витрати на оплату праці;

• інші прямі витрати;

• загальновиробничі витрати.

Перелік і склад статей калькуляції (додаток № 19-21 ) виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) встановлюється підприємством.

До складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини, основних матеріалів, що створюють основу продукції, яка виготовляється, купованих напівфабрикатів і комплектуючих виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретних об'єктів витрат (тобто продукції, робіт, послуг або виду діяльності, які потребують визначення пов'язаних з їх виробництвом витрат).

До складу прямих витрат на оплату праці включаються заробітна плата та інші виплати працівникам, які зайняті у виробництві продукції, виконанні робіт або наданні послуг, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат.

До складу інших прямих витрат включаються всі інші виробничі витрати, які не можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат, зокрема відрахування на соціальні заходи, плата за оренду земельних і майнових паїв, амортизаційні відрахування та ін.

До змінних загальновиробничих витрат належать витрати на обслуговування і управління виробництвом, що змінюються прямо (або майже прямо) пропорційно до зміни обсягу діяльності. Змінні загальновиробничі витрати розподіляються на кожен об'єкт витрат з використанням бази розподілу (годин праці, заробітної плати, обсягу діяльності, прямих витрат тощо), виходячи з фактичної потужності звітного періоду.

До постійних загальновиробничих витрат відносяться витрати на обслуговування і управління виробництвом, що залишаються незмінними (або майже незмінними) при зміні обсягу діяльності. Постійні загальновиробничі витрати розподіляються на кожен об'єкт витрат з використанням бази розподілу (годин праці, заробітної плати, обсягу діяльності, прямих витрат тощо) при нормальній потужності.

Розділ ІV

Охорона праці

На ПАТ «Бердичівська фабрика одягу» і снує служба охорони праці,яка керується Положенням «Про службу охорони праці»(додаток № 74).В положенні чітко визначені завдання , функції та права працівників служби охорони праці.

Основні завдання служби :

• опрацювання ефективної системи управління охороною праці на підприємстві та сприяння удосконаленню діяльності у цьому напрямі кожного структурного підрозділу і кожного працівника;

• організація проведення профілактичних заходів;

• вивчення та сприяння впровадження прогресивних технологій,сучасних засобів колективного та індивідуального захисту працівників;

• інформування та надання роз’яснень працівникам підприємства з питань охорони праці.

Бере участь у :

• розслідуванні нещасних випадків ,професійних захворювань та аварій на виробництві;

• складанні санітарно-гігієнічної характеристики робочих місць працівників.

Спеціалісти служби охорони праці мають право:

• зупиняти роботу виробництв у разі порушень,які створюють загрозу життю або здоров’ю працівників;

• вимагати відсторонення від роботи осіб, які не пройшли передбачених законодавством, медичного огляду,навчання,інструктажу.

Охорона праці бухгалтера полягає в першу чергу в дотриманні правил техніки безпеки при роботі з коп’ютером ( додаток № 75).Основні правила:

• не допускати попадання на ЕОМ рідини;

• в прцесі роботи за коп’ютером через кожні 40-50 хвилин,робити п’ятихвилинні перерви.

При виникненні аварій чи ситуацій,які можуть призвести до аварій, потрібно негайно прийняти міри по їх усуненню та повідомити про це майстра.

Висновок

В прцесі проходження практики на базі ПАТ «Бердичівська фабрика одягу»,я закріпила свої теоретичні знання, ознайомилась з обліком та документообігом на підприємстві,засвоїла порядок складання первинних документів,працювала з довідковою та періодичною літературою,проводила збір та обробку матеріалів для оформлення звіту з виробничо-передвипускної практики.

При дослідженні ведення бухгалтерського обліку,обліку витрат та собівартості продукції,формування та розподілу прибутку,фінансового стану,соціальної політики та фінансового планування ПАТ «Бердичівська фабрика одягу» були виявленні певні тенденції в цих процесах. Так усю фінансову та облікову роботу здійснює бухгалтерська служба на чолі з головним бухгалтером. Ефективний розподіл обов’язок між працівниками здійснюється згідно посадових інструкцій.Облік на підприємстві ведеться згідно чинного законодавства.

Основними джерелами фінансування діяльності підприємства є грошові кошти засновників підприємства , якими є його власники.

В моєму звіті більш детально приділяється увага обліку витрат виробництва та калькулюванню собівартості продукції тому, що підприємство має потужне виробництво і одним з найважливіших завдань управлінського обліку є калькулювання собівартості продукції. Ретельний облік витрат, контроль за дотриманням норм витрат,грамотне технічне та економічне управління підприємством – шляхи досягнення необхідних результатів діяльності, чому і сприяє облікова інформація.

На мою думку недоліком і ведені обліку є недостатній рівень автоматизації облікового процесу.