1. В чому актуальність проблеми характеристики сучасного уроку історії ?

Розвиток вітчизняної методики викладання історії в кінці 90-х років минулого і на початку нинішнього століття став не лише ознакою формування української історичної дидактики, але й виніс на порядок денний ряд проблем, які потребують публічної дискусії, певних домовленостей між фахівцями, або ж розв’язання їх на рівні наукових установ. Перелік цих проблем досить різноманітний. У ньому: концептуальні засади шкільної історичної освіти, зміст шкільних і вузівських курсів історії, технологізація навчання історії, типологія та форма сучасного уроку, критерії оцінювання різних видів діяльності на уроках історії тощо.

Аналіз наукової і навчально-методичної літератури, педагогічної практики переконує нас у тому, що окремі із проблем знаходять досить швидке розв’язання, а інші так і залишаються ще не вирішеними. Причини останнього можуть бути різними, але, так чи інакше, всі вони пов’язані із особистісним фактором. Переглядаючи публікації в науково-методичних часописах, методичних посібниках, ми звернули увагу на те, що значна частина науковців, учителів-практиків досить часто, як на наш погляд, ще не навчилися визначати тип і форму уроку з історії. Дидактична безграмотність окремих авторів тиражується десятками тисяч екземплярів. Її читають як і ті, хто має сформовані уявлення про типологію уроків із історії, так і ті, хто лише починає опановувати її основи. Уявимо, що одне із таких видань, наприклад, «Конспекти уроків з історії. 5 клас: Методичний посібник для вчителів» [26] попадає до рук студента історичного факультету, або ж молодого учителя, який щойно закінчив вуз і розпочинає свою педагогічну діяльність. Укладачі методичного посібника потурбувалися, щоб його користувачі мали як найменше проблем у підготовці до викладання пропедевтичного курсу історії. Кожен із уроків укладений за певною схемою: тема, мета, тип уроку, обладнання, поняття та вміння, повторення попередньої та вивчення нової теми, закріплення, домашнє завдання, рекомендована література. У конспектах є чимало цікавих методичних прийомів, форм роботи, варіантів уроків, які, без всякого сумніву, можуть використовуватися вчителями історії. Разом із тим запропонований посібник сформує і хибне уявлення про типологію сучасного уроку історії. Укладачі конспектів подають «зразки» 14 типів уроків! Щоб не бути голослівним, наведемо для прикладу цей перелік: вступний урок до курсу, урок засвоєння нових знань, урок засвоєння знань, урок засвоєння знань з паралельним закріпленням на оцінку, урок вивчення нового матеріалу, урок-мандрівка, урок пам’яті, урок-зустріч, урок-міні-конференція, урок-знайомство, урок творчого аналізу, комбінований, повторювально-узагальнювальний урок, урок змагання [26]. Якщо ж проаналізувати всі ці «типи уроків» із точки зору сучасної історичної дидактики, то мова йде лише про чотири основних типи уроків, які пропонують автори посібника: урок засвоєння нового навчального матеріалу, урок узагальнення та систематизації знань, комбінований урок, урок контрою і корекції знань, умінь та навичок [20 , с. 27; 22 , c. 214].

Подібних прикладів можна навести багато. Ми не ставили за мету вишукувати педагогічні огріхи авторів та видавців (останні також мали б нести відповідальність за безграмотний продукт), які розповсюджуються останнім часом масовими тиражами. Ця педагогічна казуїстика стала лише поштовхом до аналізу вказаної проблеми. Очевидним є те, що проблема існує, про неї потрібно писати, говорити, врешті-решт – вирішувати.