- •Загальна характеристика ароматичних амінів. Характеристика лікарського засобу (за схемою вивчення) - похідного п- амінофенолу - парацетамолу.
- •Загальна характеристика амідів сульфанілової кислоти (сульфаніламідних лікарських засобів),стрептоциду, сульфацил-натрію, норсульфазолу, сульфадимезину, сульфадиметоксину, сульфалену.
- •Загальна характеристика ароматичних амінокислот. Естери /і-амінобензойної кислоти: Анестезин, Новокаїн, дикаїну.
- •Утворення азобарвника.
- •4. Реакції на ацетил.
- •Вихідною речовиною для отримання сульфаніламідних лз є кислота сульфанілова.
- •1. Реакції, обумовлені Гідрогеном сульфамідної групи.
- •На підставі іч-спектроскопії.
- •За температурою плавлення.
- •1.2. Лігнінова проба – утворення основ Шиффа.
- •2.Специфічна реакція – на наявність сульфамідної групи (реакція, обумовлена Гідрогеном сульфамідної групи):
- •Фталазол (Phthalazolum)
- •1.2. Лігнінова проба – утворення основ Шиффа оранжево-червоного забарвлення.
- •2. Реакція на наявність сульфамідної групи.
- •Сульфадиметоксин (Sulfadimethoxinum)
- •1.2. Лігнінова проба – утворення основ Шиффа.
- •2. Специфічна реакція:
- •1.2. Лігнінова проба – утворення основ Шиффа оранжево-червоного забарвлення.
Утворення азобарвника.
Реакція зумовлена наявністю в молекулі парацетамолу фенольного гідроксилу. Субстанцію розчиняють у лузі й додають сіль діазонію, з`являється червоне забарвлення:
Азобарвник можна отримати також після кислотного гідролізу ацетамідної групи, внаслідок якого утворюється п-амінофенол. Азосполучення проводять з ß-нафтолом (фенол).
Проводять кислотний гідроліз, під час якого утворюється п-амінофенол, який містить первинну ароматичну аміногрупу:
n-амінофенол
Далі проводять реакцію ідентифікації на первинну ароматичну аміногрупу – це реакція діазотування з наступним азосполученням.
Для цього до розчину після кислотного гідролізу додають кілька крапель розчину натрію нітриту NaNO2 - проходить реакція діазотування (реакція взаємодії по первинній ароматичній аміногрупі з нітратною кислотою HNO2, яка виділяється з NaNO2 в кислому середовищі) з утворенням безбарвної солі діазонію:
сіль
діазонію
Одержаний розчин по краплям додають в іншу пробірку до лужного розчину ß-нафтолу – йде реакція азосполучення з утворенням азобарвника вишнево-червоного кольору :
.
азобарвник вишнево-червоного кольору
4. Реакції на ацетил.
4.1. При кип`ятінні субстанції з розчином сульфатної кислоти з`являється запах оцтової кислоти.
4.2. За фармакопейною методикою ацетил пiд дiєю кислоти фосфорної перетворюють в ацетат, який iдентифiкують реакцiєю <б> (ДФУ, 2.3.1).
При нагрiваннi з розчином лантан (IIІ) нiтрату за наявностi розчину йоду і розчину амонiаку з`являється сине забарвлення або утворюється осад синього кольору:
Кількісне визначення.
ДФУ. Метод цериметрії (окисно-відновне титрування) після кислотного гідролізу субстанції. Титрант – стандартний розчин церій (ІV) сульфату, індикатор – фероїн.
Нітритометрія після кислотного гідролізу лікарської речовини, пряме титрування. Титрант – стандартний розчин натрію нітриту NaNO2, точка еквівалентності визначається за допомогою зовнішнього (йодидкрохмального папірця) або внутрішнього (тропеоліну) індикаторів, s=1.
Це метод окиснення-відновлення.
Нітритометрія
Метод грунтується на властивості ЛЗ, які містять первинну ароматичну аміногрупу діазотуватися титрантом - натрію нітритом NaNO2 у кислому середовищі з утворенням солей діазонію.
Нітритометрія базується на окисно-відновних властивостях системи HNO2/NO.
Також можливе застосування нітритометрії для ЛЗ, які мають ацильовану аміногрупу (парацетамол – після гідролізу) або нітрогрупу, яку перед визначенням відновлюють до аміногрупи (левоміцетин).
Як титрант застосовують натрію нітрит NaNO2 , з якого в кислому середовищі виділяється нітритна кислота HNO2, яка і вступає в реакцію діазотування з первинними ароматичними амінами ( вторинні ароматичні аміни в тих же умовах утворюють N-нітрозосполуки).
Тобто в основі нітритометричного визначення лежить реакція діазотування.
Обов`язковими умовами проведення нітритометричного визначення є:
1. Присутність надлишку хлористоводневої кислоти НСІ.
В реакції діазотування на 1 молекулу ароматичного аміну використовується не менш, ніж 2,5 молекули НСІ:
одна молекула йде на утворення НNO2 ;
друга молекула йде на утворення солі діазонію;
надлишок необхідний для створення кислого середовища, що підвищує стійкість діазосполук.
2. Присутність калію броміду KBr .
KBr обов`язково додають для підвищення швидкості діазотування (процес діазотування проходить досить повільно).Тобто KBr виконує роль каталізатору.
3. Охолодження розчину до 0-150С перед початком реакції ( як правило). Більшість діазосполук нестійкі, їх розкладання прискорюється при підвищені температури. А оскільки діазотування – процес екзотермічний, перед початком реакції розчин охолоджують. Однак, деякі діазосполуки досить стійкі й реакцію їх визначення можна проводити при кімнатній температурі.
4. Повільне титрування (низька швидкість реакції діазотування). Титрують зі швидкістю 20-25 крапель за хвилину.
Кінцеву точку титрування визначають за допомогою:
Зовнішніх індикаторів
Внутрішніх індикаторів
Як зовнішній індикатор застосовують йодидкрохмальний папір (фільтрувальний папір, змочений водними розчинами крохмалю та калію йодиду) – розміщують біля колби, в якій проводять титрування (зовні).
Як внутрішні індикатори – тропеолін-00 , нейтральний червоний, або змішані індикатори, наприклад, тропеолін-00 у суміші з метиленовим синім – додають безпосередньо в колбу для титрування (внутрішньо). В точці еквівалентності надлишок титранту окиснює внутрішній індикатор і його забарвлення змінюється.
Оскільки у парацетамолу первинна ароматична аміногрупа заблокована залишком оцтової кислоти, для того, щоб нітритометрично його визначити, спочатку проводять кислотний гідроліз, а потім n-амінофенол, що утворився, титрують натрію нітритом:
гідроліз діазотування
парацетамол n-амінофенол сіль діазонію
В даному випадку кінець титрування встановлюють за йодидкрохмальним папером (зовнішній індикатор).
Для цього після додавання чергової порції розчину натрію нітриту й ретельного перемішування через 3 хв беруть скляною паличкою 1 краплю розчину, що титрується, і наносять на йодидкрохмальний папір.
Титрують до тих пір, поки чергова крапля реакційної суміші, нанесеної на йодидкрохмальний папір, не буде негайно викликати появу синього кольору на папері .
Це свідчить про появу в розчині, що титрується, надлишку титранту (точка кінця титрування), який вступає в реакцію з калію йодидом на йодидкрохмальному папері з виделенням вільного йоду:
2KI + 2NaNO2 + 4HCI → I2 + 2NO↑ + 2KCI + 2NaCI + 2H2O
Вільний йод одразу реагує з крохмалем – з`являється синє забарвлення:
І2 + крохмаль → синє забарвлення
Натрію нітрит додають спочатку зі швидкістю 2 мл за хв., а в кінці титрування – по 0,05 мл щохвилини.
Зберігання. У добре закупореній тарі, що вберігає від дії світла ( можливий гідроліз та окиснення ЛЗ). Список Б.
Застосування. Жарознижуючий ,болезаспокійливий засіб і слабкий протизапальний засіб.
