3. Утворення азобарвника.

Реакція зумовлена наявністю в молекулі парацетамолу фенольного гідроксилу. Субстанцію розчиняють у лузі й додають сіль діазонію, з`являється червоне забарвлення:

Азобарвник можна отримати також після кислотного гідролізу ацетамідної групи, внаслідок якого утворюється п-амінофенол. Азосполучення проводять з ß-нафтолом (фенол).

Проводять кислотний гідроліз, під час якого утворюється п-амінофенол, який містить первинну ароматичну аміногрупу:

n-амінофенол

Далі проводять реакцію ідентифікації на первинну ароматичну аміногрупу – це реакція діазотування з наступним азосполученням.

Для цього до розчину після кислотного гідролізу додають кілька крапель розчину натрію нітриту NaNO₂ - проходить реакція діазотування (реакція взаємодії по первинній ароматичній аміногрупі з нітратною кислотою HNO₂, яка виділяється з NaNO₂ в кислому середовищі) з утворенням безбарвної солі діазонію:

сіль діазонію

Одержаний розчин по краплям додають в іншу пробірку до лужного розчину ß-нафтолу – йде реакція азосполучення з утворенням азобарвника вишнево-червоного кольору :

.

азобарвник вишнево-червоного кольору

4. Реакції на ацетил.

4.1. При кип`ятінні субстанції з розчином сульфатної кислоти з`являється запах оцтової кислоти.

4.2. За фармакопейною методикою ацетил пiд дiєю кислоти фосфорної перетворюють в ацетат, який iдентифiкують реакцiєю <б> (ДФУ, 2.3.1).

При нагрiваннi з розчином лантан (IIІ) нiтрату за наявностi розчину йоду і розчину амонiаку з`являється сине забарвлення або утворюється осад синього кольору:

Кількісне визначення.

1. ДФУ. Метод цериметрії (окисно-відновне титрування) після кислотного гідролізу субстанції. Титрант – стандартний розчин церій (ІV) сульфату, індикатор – фероїн.

2. Нітритометрія після кислотного гідролізу лікарської речовини, пряме титрування. Титрант – стандартний розчин натрію нітриту NaNO₂, точка еквівалентності визначається за допомогою зовнішнього (йодидкрохмального папірця) або внутрішнього (тропеоліну) індикаторів, s=1.

Це метод окиснення-відновлення.

Нітритометрія

Метод грунтується на властивості ЛЗ, які містять первинну ароматичну аміногрупу діазотуватися титрантом - натрію нітритом NaNO₂ у кислому середовищі з утворенням солей діазонію.

Нітритометрія базується на окисно-відновних властивостях системи HNO₂/NO.

Також можливе застосування нітритометрії для ЛЗ, які мають ацильовану аміногрупу (парацетамол – після гідролізу) або нітрогрупу, яку перед визначенням відновлюють до аміногрупи (левоміцетин).

Як титрант застосовують натрію нітрит NaNO₂ , з якого в кислому середовищі виділяється нітритна кислота HNO₂, яка і вступає в реакцію діазотування з первинними ароматичними амінами ( вторинні ароматичні аміни в тих же умовах утворюють N-нітрозосполуки).

Тобто в основі нітритометричного визначення лежить реакція діазотування.

Обов`язковими умовами проведення нітритометричного визначення є:

1. Присутність надлишку хлористоводневої кислоти НСІ.

В реакції діазотування на 1 молекулу ароматичного аміну використовується не менш, ніж 2,5 молекули НСІ:

одна молекула йде на утворення НNO₂ ;

друга молекула йде на утворення солі діазонію;

надлишок необхідний для створення кислого середовища, що підвищує стійкість діазосполук.

2. Присутність калію броміду KBr .

KBr обов`язково додають для підвищення швидкості діазотування (процес діазотування проходить досить повільно).Тобто KBr виконує роль каталізатору.

3. Охолодження розчину до 0-15⁰С перед початком реакції ( як правило). Більшість діазосполук нестійкі, їх розкладання прискорюється при підвищені температури. А оскільки діазотування – процес екзотермічний, перед початком реакції розчин охолоджують. Однак, деякі діазосполуки досить стійкі й реакцію їх визначення можна проводити при кімнатній температурі.

4. Повільне титрування (низька швидкість реакції діазотування). Титрують зі швидкістю 20-25 крапель за хвилину.

Кінцеву точку титрування визначають за допомогою:

• Зовнішніх індикаторів

• Внутрішніх індикаторів

Як зовнішній індикатор застосовують йодидкрохмальний папір (фільтрувальний папір, змочений водними розчинами крохмалю та калію йодиду) – розміщують біля колби, в якій проводять титрування (зовні).

Як внутрішні індикатори – тропеолін-00 , нейтральний червоний, або змішані індикатори, наприклад, тропеолін-00 у суміші з метиленовим синім – додають безпосередньо в колбу для титрування (внутрішньо). В точці еквівалентності надлишок титранту окиснює внутрішній індикатор і його забарвлення змінюється.

Оскільки у парацетамолу первинна ароматична аміногрупа заблокована залишком оцтової кислоти, для того, щоб нітритометрично його визначити, спочатку проводять кислотний гідроліз, а потім n-амінофенол, що утворився, титрують натрію нітритом:

гідроліз діазотування

парацетамол n-амінофенол сіль діазонію

В даному випадку кінець титрування встановлюють за йодидкрохмальним папером (зовнішній індикатор).

Для цього після додавання чергової порції розчину натрію нітриту й ретельного перемішування через 3 хв беруть скляною паличкою 1 краплю розчину, що титрується, і наносять на йодидкрохмальний папір.

Титрують до тих пір, поки чергова крапля реакційної суміші, нанесеної на йодидкрохмальний папір, не буде негайно викликати появу синього кольору на папері .

Це свідчить про появу в розчині, що титрується, надлишку титранту (точка кінця титрування), який вступає в реакцію з калію йодидом на йодидкрохмальному папері з виделенням вільного йоду:

2KI + 2NaNO₂ + 4HCI → I₂ + 2NO↑ + 2KCI + 2NaCI + 2H₂O

Вільний йод одразу реагує з крохмалем – з`являється синє забарвлення:

І₂ + крохмаль → синє забарвлення

Натрію нітрит додають спочатку зі швидкістю 2 мл за хв., а в кінці титрування – по 0,05 мл щохвилини.

Зберігання. У добре закупореній тарі, що вберігає від дії світла ( можливий гідроліз та окиснення ЛЗ). Список Б.

Застосування. Жарознижуючий ,болезаспокійливий засіб і слабкий протизапальний засіб.