- •Поняття та значення трудового договору. Відмінність трудового договору від суміжних цивільно-правових договорів, пов’язаних із працею.
- •Сторони, зміст і форма трудового договору
- •Випробування при прийнятті на роботу.
- •Загальний порядок укладення трудового договору. Фактичний допуск до роботи.
- •Гарантії для працівників при укладенні трудового договору.
- •Правове регулювання ведення трудових книжок. Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників.
- •Строковий трудовий договір та особливості його укладення.
- •Контракт як різновид трудового договору. Зміст, форма та сфера його застосування.
- •Правове регулювання сумісництва та суміщення.
- •Особливості укладення трудового договору з сезонними та тимчасовими працівниками.
- •Особливості укладення трудового договору з іноземними громадянами.
- •Особливості укладення трудового договору з роботодавцями – фізичними особами.
- •13. Переведення працівника на іншу постійну роботу.
- •14. Переведення працівників на іншу тимчасову роботу.
- •15. Правове регулювання переміщень працівників.
- •16.Конституційні гарантії заборони примусової праці та правове регулювання переведень за трудовим правом.
- •17. Зміна істотних умов праці: порядок проведення, правові наслідки.
- •18.Умови та підстави припинення трудового договору та їх класифікація.
- •19. Розірвання трудового договору з ініціативи працівника.
- •20. Розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця.
- •22. Гарантії для працівників при розірванні трудового договору.
- •23. Порядок звільнення і проведення розрахунку. Вихідна допомога при звільненні.
- •24. Відсторонення працівника від роботи: підстави й умови.
- •25. Поняття робочого часу та його види за трудовим законодавством
- •26. Правове регулювання неповного та скороченого робочого часу.
- •27. Правове регулювання надурочних робіт
- •28. Режим робочого часу та його види за трудовим правом.
- •29. Спеціальні режими робочого часу та їх правове забезпечення
- •30. Поняття та види часу відпочинку за трудовим правом.
- •31. Поняття та види відпусток за трудовим законодавством.
- •32. Щорічна основна відпустка і порядок її надання. Перенесення відпустки.
- •Порядок надання відпусток
- •Перенесення відпустки
- •33. Щорічні додаткові відпустки, їх види, порядок надання.
- •Визначення стажу для щорічної додаткової відпустки
- •Щорічна додаткова відпустка за шкідливі та важкі умови праці
- •34. Додаткові відпустки працівникам у зв’язку з навчанням. Соціальні відпустки. Творчі відпустки.
- •Соціальні відпустки
- •Порядок надання соціальних відпусток (ст. 20 «Про відпустки»)
- •Творча відпустка
- •35. Відпустки без збереження заробітної плати та порядок їх надання.
- •36. Поняття, структура та джерела виплати заробітної плати.
- •37. Тарифна система та її елементи.
- •38. Система оплати праці.
- •39. Державне регулювання заробітної плати.
- •40. Мінімальна заробітна плата як державна гарантія оплати праці.
- •41. Гарантійні виплати за трудовим правом.
- •42. Компенсаційні виплати за трудовим правом. Інструкція про службові відрядження в межах України та за кордон.
- •43. Порядок обчислення середнього заробітку. Постанова кму №100 від 8.02.95 р.
- •44. Гарантії права працівників на оплату праці й обмеження утримань у заробітній платі. Зу “Про оплату праці”.
- •45. Порядок виплати заробітної плати. Обмеження утримань із заробітної плати.
- •46. Правове регулювання внутрішнього трудового розпорядку. Трудові обов’язки працівників і роботодавця.
- •47. Заохочення працівників за добросовісну працю: правові засади.
- •48. Поняття та види дисциплінарної відповідальності працівників. Підстава й умови дисциплінарної відповідальності працівників.
- •49. Порядок застосування дисциплінарних стягнень.
- •50. Спеціальна дисциплінарна відповідальність за трудовим правом.
- •51. Поняття, значення, функції матеріальної відповідальності сторін трудового договору.
- •52. Підстава й умови матеріальної відповідальності працівників. Її відмінності від цивільно-правової відповідальності.
- •53. Види матеріальної відповідальності працівників.
- •54. Визначення розміру шкоди, яка підлягає відшкодуванню та порядок відшкодування шкоди, заподіяної працівником.
- •55. Підстава, умови та види матеріальної відповідальності роботодавця за шкоду, заподіяну працівникові.
- •56. Відшкодування моральної шкоди у трудових правовідносинах.
- •57.Поняття та зміст охорони праці за трудовим правом її правове регулювання.
- •58. Організація охорони праці на підприємстві.
- •59. Охорона праці жінок, молоді.
- •60. Розслідування й облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій, пов’язаних з виробництвом.
- •61. Органи нагляду та контролю за охороною праці, їх повноваження.
- •62. Відповідальність за порушення законодавства про охорону праці.
- •63. Поняття, види та причини виникнення трудових спорів.
- •64. Порядок утворення ктс та організація роботи і розгляд індивідуальних трудових спорів у ктс.
- •65. Розгляд індивідуальних трудових спорів у суді.
- •66. Поновлення на роботі незаконно звільнених працівників та оплата за вимушений прогул.
- •67. Поняття, види та сторони колективних трудових спорів.
- •68. Примирні процедури при вирішенні колективних трудових спорів.
- •69. Участь Національної служби посередництва та примирення у вирішенні колективних трудових спорів.
- •69. Правове регулювання проведення страйку.
- •70. Основні права людини у сфері праці: міжнародні стандарти та законодавство України.
- •71. Право на працю - найважливіше право людини - учасника процесу праці. Поняття та зміст права на працю.
- •72. Поняття трудового права. Предмет трудового права України: індивідуальні та трудові колективні відносини.
- •73. Поняття й особливості методу трудового права.
- •74. Функції трудового права України.
- •75. Система трудового права, її структура. Система трудового законодавства.
- •76. Місце трудового права у системі права України.
- •77. Поняття принципів трудового права, їх класифікація
- •78. Поняття, види, особливості джерел трудового права.
- •79. Поняття та види соціального партнерства. Форми соціального партнерства.
- •80. Поняття та сфера укладення колективних угод.
- •81. Поняття та порядок укладення колективного договору
- •82. Сторони та зміст колективного договору
- •83. Дія нормативно-правових актів про працю у часі, просторі та за категоріями працівників
- •84. Суб'єкти міжнародного трудового права та особливості їх правового статусу (оон, моп)
- •85. Джерела міжнародного трудового права
- •86. Поняття трудових правовідносин та їх структура
- •87. Правосуб'єктність учасників трудових правовідносин
- •88. Правове становище працівників у трудових правовідносинах
- •89.Роботодавці як суб'єкти трудових правовідносин Характеристика зу "про організації роботодавців"
- •90. Участь профспілок у регулюванні трудових відносин.
- •91. Основи правового регулювання зайнятості населення і працевлаштування. Охаракт. Заг. Положення зу про зайнят. Населення"
- •92. Охарактеризувати зу Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні
17. Зміна істотних умов праці: порядок проведення, правові наслідки.
Пунктом 10 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів»від 6 листопада 1992 року № 9 установлено, що зміною в організації виробництва і праці визнається раціоналізація робочих місць, уведення нових форм організації праці, у т. ч. перехід на бригадну або на індивідуальну форму, впровадження передових методів, технологій тощо. Таким чином, при змінах в організації виробництва і праці власник має право без згоди працівника змінювати істотні умови праці, а саме: системи та розміри оплати праці, зменшувати надані пільги, змінювати режим роботи, встановлювати або скасовувати неповний робочий час, суміщення професій, змінювати розряди і найменування посад тощо (частина третя ст. 32 КЗпП України).
Істотні умови праці
Заробітна плата— винагорода, обчислена в грошовому виразі, яку за трудовим договором власник виплачує працівникові за виконану ним роботу. Структура заробітної плати складається з:
основної заробітної плати за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадових обов’язків). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робочих і посадових окладів службовців;
додаткової заробітної плати за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні та компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов’язані з виконанням виробничих завдань і функцій;
інших заохочувальних та компенсаційних виплат у формі винагород за підсумками роботи за рік, премій за спеціальними системами і положеннями, компенсаційних та інших грошових і матеріальних виплат.
Основою організації оплати праці є тарифна система, яка включає тарифні сітки, тарифні ставки, схеми посадових окладів і тарифно-кваліфікаційні характеристики (довідники).
Тарифна ставка — це норма оплати праці робітника відповідної спеціальності та кваліфікації за одиницю часу (денна або годинна тарифна ставка у твердій сумі).
Посадовий оклад — це норма оплати праці керівників, фахівців і службовців за місяць.
Схема посадових окладів — це перелік посад і відповідних їм посадових окладів, визначених у вигляді верхньої та нижньої межі посадового окладу за кожною посадою.
Тарифна сітка — засноване на тарифній ставці працівника першого розряду співвідношення розмірів тарифних ставок інших розрядів.
Форми та системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, схеми посадових окладів, умови введення та розміри надбавок, доплат, премій, винагород і інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат установлюються підприємствами в колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених чинним законодавством України, генеральною і галузевою (регіональними) угодами.
Оплата праці працівників здійснюється за погодинною, відрядною або іншою системою оплати праці. Вона може провадитися за результатами індивідуальних і колективних робіт (ст. 97 КЗпП). З метою посилення стимулювання праці працівників застосовуються погодинно-преміальна та відрядно-преміальна системи оплати праці.
Відповідно до статті 29 Закону України «Про оплату праці» від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР при укладанні працівником трудового договору (контракту) власник або уповноважений ним орган доводить до його відома умови оплати праці, розміри, порядок і строки виплати заробітної плати, підстави, згідно з якими можуть провадитися відрахування. Про нові або зміну діючих умов оплати праці в бік погіршення власник або уповноважений ним орган повинен повідомити працівника не пізніше ніж за два місяці до їх запровадження або зміни.
2. Колективним договором, локальними нормативними актами та чинним законодавством України встановлюються пільги та компенсації, які також належать до істотних умов праці. Так, колективним договором можуть встановлюватися пільги певним категоріям працівників, наприклад:
здешевлення вартості харчування обрубувачам ливарного цеху;
компенсація вартості коригувальних окулярів;
доплата за роботу з важкими та шкідливими, а також особливо важкими та особливо шкідливими умовами праці — у розмірі 4, 8, 12, 16, 20, 24% від тарифної ставки або посадового окладу залежно від результатів атестації робочих місць;
доплата прибиральникам виробничих приміщень, які застосовують миючі та дезінфікуючі засоби,— у розмірі 20 коп. за годину;
доплата слюсарям-сантехнікам за особливий характер праці — у розмірі 17 коп. за годину, крім тих, які одержують доплату за результатами атестації робочих місць;
доплата за суміщення професій, розширення зони обслуговування або збільшення обсягу робіт;
доплата за роботу в нічний час, керівництво бригадою (бригадирові, не звільненому від основної роботи) — диференційовано від чисельності робітників: 5–10 осіб — 15%, 10–25 осіб — 25–35% від заробітної плати;
доплата за роботу з ненормованим робочим днем водіям автотранспортних засобів;
доплата за знання та застосування іноземної мови.
3. Установлення режиму роботи є правом підприємства, що реалізується трудовим колективом або власником за узгодженням із профспілковою організацією підприємства за допомогою встановлення робочого часу та часу відпочинку, графіків змінності, введення підсумованого обліку робочого часу, часу початку та закінчення робочого дня, тривалості перерви для відпочинку та харчування, поділу робочого дня на частини.
4. Установлення або скасування неповного робочого часу для всього підприємства або окремих структурних підрозділів чи окремої категорії працівників є правом власника та може реалізовуватися при введенні змін в організацію виробництва і праці.
5. Власник має право провести зміну щодо встановлення або скасування суміщення професій (посад). Суміщення професій означає інтенсифікацію праці (виконання інших функціональних обов’язків) при незмінній тривалості робочого часу.
6. У зв’язку зі змінами в організації виробництва і праці допускається зміна розрядів і найменувань посад.
7. До інших істотних умов праці можна віднести скорочення педагогічного навантаження працівникам середніх загальноосвітніх і інших навчально-виховних закладів, введення контрактної форми трудового договору, якщо це допускається законом, вимогу до працівника укласти договір про повну матеріальну відповідальність на підставі пункту 1 статті 134 КЗпП тощо.
Порядок введення змін істотних умов праці
Зміни згаданих вище істотних умов праці не повинні спричиняти примусу до праці. Частиною третьої статті 32 КЗпП на власника покладені обов’язки попередити працівника за два місяці про наступні зміни в організації виробництва і праці, а також про зміни істотних умов праці.
Працівники, істотні умови праці яких у зв’язку зі змінами в організації виробництва і праці підлягають зміні, персонально попереджаються про дату таких змін (не пізніше ніж за два місяці до змін).
Попередження — це письмова пропозиція працівникові продовжити роботу після того, як власник з дотриманням установленого законодавством двомісячного строку змінить істотні умови праці (додаток 2). Працівник може прийняти цю пропозицію та продовжувати роботу при змінених істотних умовах праці або ж відмовитися від неї. Двомісячний строк попередження передбачено для того, щоб працівник міг знайти собі іншу роботу, якщо його не влаштовує зміна істотних умов праці.
Служба кадрів ознайомлює відповідних працівників під підпис про наступні зміни істотних умов праці.
Протягом двох місяців від усіх відповідних працівників доцільно одержати письмову заяву про згоду продовжувати роботу після зміни істотних умов праці або про їхню відмову працювати в нових умовах. При цьому працівник має право будь-коли змінити своє рішення.
Безпосередньо перед початком робіт при змінених істотних умовах праці доцільно видати наказ, у якому визначити для кожного працівника нові істотні умови праці, а також ознайомити його з новими інструкціями та іншими документами, що визначають умови проведення робіт, якщо вони потрібні.
Працівник, що відмовився продовжувати роботу у зв’язку зі змінами істотних умов праці, підлягає звільненню на підставі пункту 6 статті 36 КЗпП, до його трудової книжки вноситься відповідний запис
|
