40. Мінімальна заробітна плата як державна гарантія оплати праці.

Мінімальна заробітна плата є державною соціальною гаран­тією, обов'язковою на всій території України для підприємств усіх форм власності і господарювання. Стаття 3 Закону "Про оплату праці" визначає її як законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може проводитися оплата за виконану працівником місячну, годинну норму праці (обсяг робіт).

До мінімальної заробітної плати не включаються доплати за роботу в надурочний час, у важких, шкідливих, особливо шкідли­вих умовах праці, на роботах з особливими природними геогра­фічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров'я, а також премії до ювілейних дат, за винахо­ди та раціоналізаторські пропозиції, матеріальна допомога.

При визначенні розміру мінімальної заробітної плати вра­ховуються:

• вартісна величина мінімального споживчого бюджету;

• загальний рівень середньої заробітної плати;

• продуктивність праці, рівень зайнятості та інші економічні умови.

Мінімальна заробітна плата не повинна бути нижчою за вартісну величину межі малозабезпеченості в розрахунку на працездатну особу. Відповідно до законодавства мінімальна заробітна плата встановлюється з урахуванням величини про­житкового мінімуму.

Розмір мінімальної заробітної плати встановлюється Вер­ховною Радою України за поданням Кабінету Міністрів України, як правило, один раз на рік у законі про Державний бюджет України з урахуванням пропозицій, вироблених шляхом пере­говорів представників професійних спілок, роботодавців, які об'єдналися для ведення колективних переговорів і укладення генеральної угоди. Розмір мінімальної заробітної плати може переглядатися при внесенні змін до закону про Державний бюджет України залежно від зростання індексу цін на споживчі товари і тарифів на послуги за угодою сторін колективних переговорів.

Закон передбачає, що у разі, коли працівникові, який вико­нав місячну (годинну) норму праці, нарахована заробітна плата нижче законодавчо встановленого розміру мінімальної заробіт­ної плати, підприємство проводить доплату до її рівня. Цим забезпечується гарантований рівень заробітної плати у розмірі не нижче мінімальної.

41. Гарантійні виплати за трудовим правом.

У тих випадках, коли працівник з поважних причин не пра­цював, законодавством встановлені спеціальні охоронні засоби, які отримали назву гарантій. Це — збереження за працівником місця роботи і середнього заробітку. Оскільки працівник у визначених законодавством випадках не працює і не має права на заробітну плату, виплату середнього заробітку за час виконан­ня державних чи громадських обов'язків називають гарантійною виплатою. Під гарантійними виплатами розуміють грошові виплати, які забезпечують повне або часткове збереження за­робітку працівникам у випадках, передбачених законодавством, коли через поважні причини вони тимчасово звільняються від виконання трудових обов'язків. До них належать:

• виплати за час виконання працівником державних або громадських обов'язків (ст. 119);

• виплати працівникам, що направляються для підвищення кваліфікації з відривом від виробництва (ст. 122);

• виплати працівникам, що направляються для обстеження до медичного закладу (ст. 123);

• виплати допомоги за дні обстеження у закладах охорони здоров'я і здавання крові для переливання (ст. 124);

• виплата працівникам — авторам винаходів, корисних моде­лей, промислових зразків і раціоналізаторських пропозицій при звільненні від основної роботи для участі у їх впровадженні (ст. 126 КЗпП).

Норма ст. 119 КЗпП встановлює, що на час виконання державних або громадських обов'язків, якщо за чинним законо­давством України ці обов'язки можуть здійснюватись у робочий час, працівникам гарантується збереження місця роботи (посади) і середнього заробітку.

Середній заробіток зберігається за працівниками, які є:

• членами добровільних пожежних дружин (команд) — на час участі їх у ліквідації пожеж чи аварій, а також при вико­нанні інших обов'язків;

• свідками, потерпілими, перекладачами, спеціалістами — на час виклику до органів дізнання, досудового слідства, про­куратури та суду;

• зареєстрованими кандидатами на пост Президента України,кандидатами в народні депутати – на час виборчої кампанії

• членами виборчих комісій, а також комісій з проведення референдумів — на час роботи в цих комісіях;

• членами примирних комісій, трудових арбітражів і не­ залежними посередниками відповідно до Закону "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)".

Відповідно до законодавства за призваними на збори вій­ськовозобов'язаними зберігаються на весь період зборів, вклю­чаючи час проїзду до місця їх проведення і назад, місце роботи, займана посада та середній заробіток. Збереження середнього заробітку здійснюється за рахунок коштів Міністерства оборони України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 28 червня 1997 р. № 695 "Про гарантії і компенсації для працівників, які направ­ляються для підвищення кваліфікації, підготовки, перепідго­товки, навчання інших професій з відривом від виробництва" для зазначених працівників встановлені такі мінімальні дер­жавні гарантії:

• збереження середньої плати за основним місцем роботи. За вчителями та іншими працівниками освіти, які направля­ються на курси і до інститутів удосконалення вчителів, середня заробітна плата зберігається за кожним місцем роботи;

• оплата вартості проїзду працівника до місця навчання і назад;

• виплата добових за кожний день перебування в дорозі, а також компенсація витрат пов'язаних з наймом житла.

Закон "Про охорону праці" (ст. 17) передбачає обов'язок роботодавця з організації періодичних медичних оглядів пра­цівників, зайнятих на важких роботах, роботах зі шкідливими чи небезпечними умовами праці або таких, де є потреба у професійному доборі, а також щорічних обов'язкових медич­них оглядів осіб віком до 21 року. Ці огляди проводяться за рахунок коштів роботодавця. За час проходження медичного огляду за працівниками зберігаються місце роботи і середній заробіток.

Відповідно до Закону України від 23 червня 1995 р. "Про донорство крові та її компонентів" в день медичного обслуго­вування працівника, який виявив бажання стати донором, звіль­няють від роботи на підприємстві зі збереженням за ним се­реднього заробітку. Після кожного здавання крові донору на­дається додатковий день відпочинку зі збереженням за ним середнього заробітку.