1.4 Олімпійський спорт

У зв'язку з тим, що олімпійський спорт розглядається як одна із складових частин сучасного спортивного руху, виділяють три основні різновиди сучасного спорту, що мають різну цільову спрямованість і критерії ефективності :

- олімпійський спорт;

- масовий спорт;

- професійний спорт.

Олімпійський спорт сконцентрований на підготовці та виступах на Олімпійських іграх. Критерієм його ефективності є результати виступів на Іграх Олімпіад і зимових Олімпійських іграх - кількість завойованих медалей, місце команд в неофіційному командному заліку.

У основі масового (народного) спорту лежить використання засобів спорту для гармонійного розвитку людини, зміцнення здоров'я і профілактики захворювань, самоствердження і самопізнання, раціональної організації дозвілля.

Професійний спорт - сфера розважального бізнесу, в якій спортсмени є робочою силою, а основним критерієм ефективності, - прибутки. Спортивна майстерність, видатні результати - цей лише ефективний засіб витягання прибутку.

Олімпійський, масовий і професійний спорт - самостійні явища і галузі знань, що характеризуються принциповими розбіжностями, що, проте, не виключає їх часткового збігу і тісної взаємодії. Багато спортсменів, що досягли успіхів в олімпійському спорті, йдуть для роботи по контрактах в професійний спорт.

Принципові відмінності відзначаються також в системі відбору спортсменів і планування змагань, побудові підготовки спортсменів на усіх етапах багаторічного вдосконалення.

1.4.1 Принципи олімпійського руху

У новому варіанті Олімпійської хартії, прийнятому в 1990 р., називаються наступні сім засадничих принципів олімпійського руху :

1. Концепція сучасного олімпізму належить П’єру де Кубертену, за чиєю ініціативою в червні 1894 р. в Парижі відбувся Міжнародний атлетичний конгрес з метою відновлення Олімпійських ігор і був самозаснований Міжнародний олімпійський комітет (МОК), який керує з того часу олімпійським рухом.

2. Олімпізм є філософською концепцією життя, що об’єднує в єдине ціле тіло, волю і розум. Будучи сполучною ланкою між спортом, культурою і освітою, олімпізм прагне до створення такого способу життя, в основі якого лежала б радість від занять різними видами фізичної діяльності, способу життя, який проголошував би виховну цінність позитивних прикладів і повагу до загальних етичних принципів.

3. Метою олімпізму є повсюдне становлення спорту на службу гармонійного розвитку людини з тим, щоб сприяти створенню мирного суспільства, яке піклується про збереження людської гідності.

4. Олімпійський рух, керований МОК, бере початок в сучасному олімпізмі. Під верховною владою МОК олімпійський рух об'єднує організації, спортсменів і інших осіб, які згодні керуватися Олімпійською хартією. Критерієм приналежності до олімпійського руху є визнання Міжнародного олімпійського комітету.

5. Мета олімпійського руху - сприяння побудові мирного і кращого світу, за допомогою виховання молоді заняттями спортом без будь-якої дискримінації і в олімпійському дусі, що включає взаєморозуміння, дух дружби, солідарності і чесної гри.

6. Діяльність олімпійського руху носить постійний і універсальний характер. Вершиною його є об'єднання спортсменів світу на великому спортивному святі - Олімпійських іграх.

7. Олімпійська хартія зводить в єдиний комплекс засадничі принципи, правила і офіційні роз'яснення, прийняті МОК. Вона управляє організацією і функціонуванням олімпійського руху і встановлює умови святкування Олімпійських ігор.

Із засадничих принципів олімпійського спорту походить тісний взаємозв'язок олімпізму з вихованням, освітою і гармонійним розвитком людини.