2.3. Проектно-графічна частина

Проектно-графічну частину рекомендується виконувати на декількох окремих планшетах розміром 55х70 см або 75х75см. Розміщення елементів проекту на планшетах залежить від характеру кожного проекту.

Крім зображення на першому планшеті розміщують напис з назвою теми дипломного проекту, прізвищами та ініціалами дипломника та керівника, а також назвою навчального закладу, відділення, спеціалізації та роком виконання проекту.

РОЗДІЛ 3

ЗМІСТ РОЗДІЛІВ ПОЯСНЮВАЛЬНОЇ ЗАПИСКИ

3.1. Вступ

Дається коротке обґрунтування актуальності вибраної теми дипломного проекту (роботи), її значення в культурно-естетичному розвитку суспільства, вказується мета та можлива галузь застосування. Слід чітко визначити завдання та детально охарактеризувати ті проблеми, на рішення яких направлено даний дипломний проект (роботу), шляхи їх вирішення.

3.2. Загальний розділ.

Вміщує короткий історичний огляд вирішення даної теми, аналізується сучасний стан і тенденції її вирішення. Проводиться аналіз аналогів і прямих прототипів з метою виявлення як позитивних так і негативних властивостей – естетичних, композиційних та інших.

Для аналізу із зібраного матеріалу відбирається 5–7 аналогів, які б повністю давали уяву про напрямки вирішення аналогічної теми як в сучасності, так і в минулому.

Питання, які варто висвітлити аналізуючи аналог:

– який формат твору: витягнутий по горизонталі або вертикалі; прямокутник, квадрат, коло (рондо), овал; його розміри;

– у якій техніці (темпера, олія, акварель і т.д.) і на якій основі (дерево, полотно й т.д.) виконано?

– до якого виду композиції належить: сюжетної, монтажної чи формальної;

– який тип композиції – відкритий чи закритий;

– чи є в творі сюжет? Що зображено? У якім середовищі розташовуються зображені персонажі, предмети?

– з яких складових складається композиція? Яке співвідношення об'єкта зображення й тла/простору?

– наскільки близько до картинної площини розміщені об'єкти зображення?

– який кут зору вибрав художник – зверху, знизу, у рівень із зображеними об'єктами?

– як визначена позиція глядача – чи залучається він до взаємодії із зображеним, чи йому відводиться роль стороннього спостерігача?

– чи можна назвати композицію врівноваженою, статичною, або динамічною? Якщо присутнім є рух, то як його спрямовано та за рахунок чого виявлено?

– як побудовано картинний простір (площинно, невиразно, створено глибокий простір)? За рахунок чого досягається ілюзія просторової глибини (розходження в розмірі зображених фігур, показ об'єму предметів або архітектури, за допомогою градацій кольорів)?

– яку роль в творі відіграє світло? Яке воно (рівне, нейтральне; контрастне, що ліпить об'єм; містичне)? Чи прочитується джерело/напрямок світла? Який загальний світлотний тон?

– чи читаються силуети зображених фігур/об'єктів? Наскільки вони виразні й важливі самі по собі ?

– наскільки деталізовано (або навпаки узагальнено) зображення?

– яку роль відіграє в картині колорит (підпорядкований малюнку й об'єму або навпаки підкоряє собі малюнок і сам вибудовує композицію);

– чи є колір простим фарбуванням об'єму або чимось більшим? Чи є він оптично достовірним чи експресивним?

– переважають локальні кольори чи тональний колорит? Який загальний кольоровий тон?

– художник оперує великими масами кольорів чи маленькими плямами-мазками?

– як написані теплі й холодні кольори, чи користується художник сполученням додаткових кольорів? Для чого він це робить? Як передані найбільш освітлені й затемнені місця?

– чи можна виділити ритмічні повтори у використанні яких-небудь кольорів або сполучення відтінків, чи можна простежити розвиток яких-небудь кольорів? Чи є домінуючі кольори/сполучення кольорів?

– яка фактура живописної поверхні – гладка чи пастозна? Чи помітні окремі мазки? Якщо так, то які вони – дрібні чи довгі, рідкою, густою чи майже сухою фарбою нанесені?

– чи є недоліки?

– висновки про ті позитивні сторони аналогу, що можуть бути враховані при рішенні теми дипломної роботи.

Аналіз композиції натюрморту виконується за схемою:

– композиційне розміщення зображення (заповнення формату);

– композиційний центр у картинній площині (збігається чи не збігається із зоровим центром);

– зміст постановки (сюжет);

– передача простору, віддаленості предметів;

– освітлення, його характер;

– передача характеру форми предметів, їх пропорцій, розміщення в просторі;

– виявлення конструктивної основи форми предметів;

– виявлення об'єму предметів (перспектива і ліплення форми засобами світлотіні, тону);

– колірне вирішення.

Композиційна структура пейзажу аналізується за схемою:

– вибір теми, сюжету твору;

– пошук найкращої точки зору;

– визначення формату й розміру полотна;

– співвідношення і взаємозв'язок частин;

– виділення основного в творі;

– досягнення цілісності та єдності зображення.

Рекомендується виконати кілька схем композиційної побудови найбільш цікавих аналогів, звертаючи увагу на принцип організації – симетрія чи асиметрія, та принципи гармонізації: рівновагу та єдність (повторення цілого в його частинах, супідрядність, співмірність частин між собою та цілим, різноманітність); застосування тих чи інших засобів виразності – пропорції, контраст і нюанс, ритм.

Аналоги подаються у вигляді оригіналу, кольорового фото, сканованими або скопійованими на копіювальному обладнанні.