- •5.05010101 “Обслуговування програмних систем і комплексів”
- •Загальні положення
- •1.Порядок підготовки до практичних робіт.
- •2. Порядок проведення практичних робіт.
- •3. Порядок виконання практичних робіт.
- •Практична робота №1 Розробка інструкції з охорони праці для професії (2 год.)
- •Розрахунок вентиляції виробничого приміщення (2 години).
- •Практична робота №3 Розрахунок штучного освітлення.
- •1.Поняття ризику. Методи оцінки ризику
- •Практична робота №4 Оцінка ступеню професійного ризику виробництва (2год)
- •Оцінка ступеня професійного ризику виробництва
- •Література
- •Інструкція до оформлення звітів про виконання практичних робіт з дисципліни «Охорона праці в галузі»
- •Зразок оформлення титульного аркушу звітів про виконання практичних робіт
- •Практична роботи № з дисципліни «Охорона праці в галузі»
Розрахунок вентиляції виробничого приміщення (2 години).
Мета роботи
1. Ознайомитися з основними видами вентиляції.
2. Визначити кратність повітрообміну при вентиляції приміщень.
Загальні відомості
Вентиляцією називають організований і регульований повітрообмін, що забезпечує видалення з приміщення забрудненого повітря і подачу на його місце свіжого. Задачею вентиляції є забезпечення чистоти повітря і заданих метеорологічних умов у виробничих приміщеннях. Головним параметром вентиляції є повітрообмін, тобто обсяг повітря, що видаляється (Lв) або надходить у приміщення (Lп).
Для ефективної роботи вентиляції необхідно дотримувати ряду вимог:
1. Обсяг припливу повітря Lп у приміщення повинний відповідати обсягу витяжки Lв. Різниця між цими обсягами не повинна перевищувати 10-15%.
2. При організації повітрообміну необхідно свіже повітря подавати в ті частини приміщення, де концентрація шкідливих речовин мінімальна, а видаляти повітря необхідно з найбільш забруднених зон. Якщо щільність шкідливих газів нижче щільності повітря, то видалення забрудненого повітря виконується з верхньої частини приміщення, при видаленні шкідливих речовин із щільністю більшою – з нижньої зони.
3. Система вентиляції не повинна створювати додаткових шкідливих і небезпечних факторів (переохолодження, перегрів, шум, вібрацію, пожежовибухонебезпечність).
4. Система вентиляції повинна бути надійної в експлуатації і економічною.
Класифікація вентиляції:
1) за способом переміщення повітря – природна (аерація) та штучна (механічна);
2) за характером (місцем) дії – загальнообмінна і місцева;
3) за призначенням – припливна, витяжна та припливно-витяжна.
Загальнообмінна вентиляція призначена для обміну повітря у всьому приміщенні. У цехах із значними пиловиділеннями або з виділеннями шкідливих газів і парів вентиляція повинна забезпечувати зміну повітря так, щоб протягом всього часу кількість виробничих шкідливостей, що знаходяться в повітрі, не перевищувало допустимих норм.
Механічна вентиляція забезпечує підтримку постійного повітрообміну, незалежно від зовнішніх метеоумов, за рахунок комплексу систем повітроводів і механічних вентиляторів (центробіжних або осьових). Повітря, що надходить в приміщення, при необхідності підігрівається або охолоджується, зволожується або осушується. Перевагою є можливість подачі повітря або його видалення із заданої точки приміщення. Недоліками є висока вартість обладнання та експлуатації, шум, незначність обсягів вентильованого повітря.
В аерації або природній вентиляції необхідний повітрообмін створюється за рахунок різниці щільності теплого повітря, що знаходиться всередині приміщення, і більш холодного зовнішнього, а також в результаті наявності вітру. Вона може бути неорганізованою і організованою.
Неорганізована природна вентиляція – інфільтрація (природне провітрювання) – здійснюється зміною повітря в приміщеннях через нещільності в елементах будівельних конструкцій завдяки різниці тиску зовні й усередині приміщення. Такий повітрообмін залежить від ряду випадкових факторів (сили і напрямку вітру, різниці температур зовнішнього і внутрішнього повітря, площі, через яку відбувається інфільтрація). Для житлових будинків інфільтрація досягає 0,5-0,75, а в промислових будинках 1-1,5 обсягу приміщень у годину.
Для постійного повітрообміну необхідна організована вентиляція.
Організована природна вентиляція може бути витяжна без організованого припливу повітря (канальна) і припливна – витяжна з організованим припливом повітря (канальна і безканальна аерація). Канальна природна витяжна вентиляція без організованого припливу повітря широко застосовується в житлових і адміністративних будинках.
Повітрообмін регулюють різним ступенем відкривання фрамуг (у залежності від температури зовнішнього повітря чи швидкості і напрямку вітру).
Природна вентиляція економічна і проста в експлуатації. Основні недоліки – неможливість попередньої обробки повітря, відсутність очищення повітря, що видаляється, наявність протягів, погіршення роботи аерації при наявності вітру, складність управління.
Місцева витяжна вентиляція є найбільш ефективною при локалізованому виділенні шкідливих речовин. Уловлювання їх у місцях виділення за допомогою місцевих відсмоктувачів попереджає їх поширення по приміщенню, не допускає переміщення з великим об'ємом повітря, завдяки чому ефект дії вентиляції досягається при мінімальному загальному повітрообміні. В залежності від призначення і конструкції місцеві відсмоктувачі носять назви витяжних шаф, камер, парасольок, бічних, бортових, кільцевих, щілинних відсмоктувачів, укриттів, кожухів, воронок і т.п.
Розрахунок кратності повітрообміну приміщення.
Задача
Визначити кратність повітрообміну при вентиляції приміщення розміром АхВ та висотою С, якщо в ній перебуває N працюючих, кожен з яких видихає М г/год вуглекислого газу. Гранично допустима концентрація СО2 дорівнює 1,5 г/м3. Концентрація СО2 в повітрі (зовні) складає 0,75 г/м3 (див. табл. 1).
Таблиця 1
Варіант |
Вихідні дані |
|||
Розміри приміщення АхВ, м |
Висота приміщення С, м |
Кількість працюючих N |
Кількість СО від дихання людини М, г/год |
|
1 |
3х4 |
3 |
2 |
27 |
2 |
4х4 |
2,5 |
2 |
28 |
3 |
4х5 |
3,5 |
3 |
28 |
4 |
4х6 |
3 |
4 |
30 |
5 |
4х7 |
2,5 |
4 |
30 |
6 |
4х8 |
2.5 |
5 |
27 |
7 |
4х9 |
3 |
6 |
38 |
8 |
4х10 |
2.5 |
6 |
30 |
9 |
5х3 |
3,5 |
2 |
27 |
10 |
5х4 |
2,5 |
3 |
34 |
11 |
5х5 |
3 |
4 |
29 |
12 |
5х6 |
2,5 |
5 |
27 |
13 |
5х7,2 |
3,5 |
6 |
29 |
14 |
5х8 |
2,5 |
6 |
31 |
15 |
5х8,5 |
3 |
7 |
32 |
16 |
5х9 |
2,5 |
7 |
34 |
17 |
5х10 |
2,5 |
8 |
29 |
18 |
6х3,5 |
3 |
3 |
30 |
19 |
6х4 |
3 |
4 |
31 |
20 |
6х4,5 |
2,5 |
4 |
27 |
21 |
6х5 |
3 |
5 |
34 |
22 |
6х5,5 |
2,5 |
6 |
27 |
23 |
6х6 |
3,5 |
6 |
31 |
24 |
6х6,5 |
2,5 |
6 |
29 |
25 |
6х7 |
3 |
7 |
32 |
26 |
6х7,5 |
2,5 |
7 |
30 |
27 |
6х8 |
3 |
8 |
27 |
26 |
6х8,5 |
2,5 |
8 |
28 |
27 |
6х9 |
3 |
9 |
29 |
28 |
6х9,5 |
2,5 |
9 |
32 |
29 |
6х10 |
3 |
10 |
28 |
30 |
6,5х10 |
2,5 |
10 |
27 |
Вказівки до розв’язання задачі
Кратність повітрообміну в приміщенні, 1/год, показує кількість змін повітря в приміщенні за одну годину. Вона визначається за формулою
K=L/V, (1)
де L – необхідний повітрообмін в приміщенні, м3/год;
V – об’єм приміщення, м3
Необхідний повітрообмін, м3/год, можна визначити за формулою
L=G/q1-g2 , (2)
де G – кількість вуглекислого газу, що виділяється в приміщенні за 1
годину, г/год;
q1 – концентрація вуглекислого газу в повітрі, яке видаляється з приміщення. Вона не може перевищувати ГДК, г/м3
q2 – концентрація вуглекислого газу в повітрі, що подається в приміщення, г/м3.
Література
1. Піскун І.П., Кіт Ю.В., Березовецький А.П. Практикум з охорони
праці. Навчальний посібник /За заг. ред. І.П.Піскуна. – Суми: Видавництво ―Університетська книга, 2000. - 207с. 30
2. Жидецький В.Ц., Джигирей В.С., Сторожук В.М. та ін. Практикум із
охорони праці. Навчальний посібник / За ред. В.Ц.Житецького.- Львів:
Афіша, 2000. - 352с.
