22. Суб’єктивні обов’язки особи

Юридичний обов'язок — це вид і міра необхідної поведінки, яка встановлена законом. В основу суб'єктивного права покладе­но юридичне забезпечення можливості, а в основу юридичного обов'язку — закріплення необхідності. Носієм можливої по­ведінки виступає уповноважена особа, а носієм обов'язку — зо­бов'язана особа. Уповноважена особа має право здійснювати певні дії, а зобов'язана — повинна виконувати і забезпечувати їх.

Юридичний обов'язок складається з таких елементів, як:

а) необхідність здійснення певних дій або утримання від них;

б) необхідність для зобов'язаної особи відреагувати на за­конні вимоги, які були звернені до нього уповноваженою особою;

в) необхідність нести відповідальність за невиконання цих ви­мог;

г) необхідність не перешкоджати контрагенту користуватися тим благом, на яке він має право.

23.Система суб’єктивних публічних прав приватних осіб.

Суб'єктивні публічні права регулюють відносини приватних осіб із державою. Вони є складовим елементом їх адміністративно-правового статусу. До галузі адміністративно­го права належать усі ті права і свободи громадянина, які він використовує у сфері дер­жавного управління і не може реалізувати без вступу у відносини з органами виконавчої влади. Спробуємо визначити , які саме права громадян можна вважати суб'єктивними публічними правами приватних осіб.

Відповідно до ст. 3 Конституції України, права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави. Ці правові норми можна вважати конституційною основою регулювання публічних відносин між людиною та державою.

24.Поняття та значення адміністративного акта

. Адміністративний акт - це індивідуальний акт компетентного органу державного управління, спрямований на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. Цей акт тягне настання цивільно-правових наслідків, якщо це передбачено відповідними нормативними актами.

Прийняття загального закону про адміністративні процедури дасть можливість створити умови для захи­сту прав і свобод особи у відносинах з органами публічної адміністрації. За слушним висловлюванням провідних німецьких юристів, чим краще законодавство про адміністративну процедуру, тим менше роботи у адмі­ністративних судів. Мабуть, нам доцільно належною мірою врахувати на­копичений у європейських країнах досвід формування демократичних док­трин адміністративного законотворення і правозастосування.

25.Ознаки адміністративного акта.

Першою ознакою адміністративного акта органів виконавчої влади є його підзаконність. Це означає, що акт завжди є підзаконним, оскільки приймається на основі й на виконання закону. Термін «підзаконний нормативно-правовий акт» визнається збірною юридичною категорією, яка виражає одну загальну властивість найбільшої за кількісним складом групи нормативно- правових актів, що видаються суб’єктами виконавчо-розпорядчої діяльності в Україні, згідно з якою їх зміст повинен ґрунтуватися на положеннях закону і не суперечити йому [2, с. 10] Другою важливою ознакою адміністративного акта органу виконавчої влади є односторонній порядок його прийняття. Це означає, що волевиявлення органу (посадової особи) виконавчої влади одностороннє, породжує юридичні наслідки для адресатів незалежно від їх волі. Передувати виданню адміністративного акта органу виконавчої влади може погодження або ініціатива іншої сторони [1, с. 22-23]. Видаючи адміністративний акт, орган виконавчої влади (посадова особа) завжди діє в односторонньому порядку. Зберігається односторонній порядок і при виданні адміністративного акта кількома органами виконавчої влади. Наступною ознакою адміністративного акта органу виконавчої влади є його державно- владний характер. Це означає, що він офіційно визнаний державою, його виконання гарантується державою, за необхідності воно може забезпечуватись за допомогою примусу. Акт є загальнообов’язковим для всіх фізичних та юридичних осіб, яким він адресований. Невиконання, перешкоджання виконанню актів, їх ігнорування означає порушення законності та може тягнути за собою юридичну відповідальність. Саме це становить гарантію юридичної сили адміністративного акта органу виконавчої влади. Як справедливо зазначають, момент владності в адміністративних актах виражений найбільшою мірою і знаходить своє відображення за допомогою слів «наказую», «постановив» тощо [16, с. 9].