- •Лекція № 1. Управління туристичними ресурсами в контексті сталого розвитку туризму
- •Тема 2 Оцінка ресурсної бази в контексті управління розвитком туристичних ресурсів
- •Тема 1 1. Концепція сталого розвитку туризму
- •2. Принципова логістична модель сталого розвитку туризму
- •3. Логістичний потенціал туристопотоку, ресурсної та матеріально-технічної баз туризму
- •4. Розгорнута логістична модель і логістичний аудит сталого розвитку туризму
- •5. Застосування логістичного підходу в українському туризмі
- •2. Методика визначення логістичного потенціалу рекреаційно-туристичних ресурсів
- •3 Методи загальної економічної цінності природних рекреаційних ресурсів.
- •2. Економічна цінність природно-рекреаційних ресурсів.
- •4. Методичні підходи до економічної оцінки природних ресурсів.
- •1. Рекреаційна та естетична оцінка ландшафту. Оцінка рельєфу для лікувально-оздоровчого відпочинку.
- •Оцінка рельєфу для гірського туризму і альпінізму. Скельний рельєф .
- •4 Естетична оцінка ландшафту.
- •Оцінка водних об'єктів для організації відпочинку
- •6. Оцінка грунтово-рослинного покриву
- •7. Оцінка ресурсів грибних і ягідних угідь і угідь з лікарськими рослинами.
- •8. Оцінка кліматичних ресурсів.
- •Лекція на тему №5: «Управління розвитком туристично-інфраструктурних ресурсів»
- •Управління оптимізаційними процесами на туристичних фірмах.
- •2 Логістична система управління готельним господарством
4 Естетична оцінка ландшафту.
Туристичні маршрути та установи зазвичай облаштовують там, де є багаті природні ресурси. Саме неповторні природні ландшафти або унікальний історичні пам'ятки особливо приваблюють туристів.
Пейзаж - це не тільки фон, на якому проходить подорож, але і важлива складова, яка відіграє самостійну роль при рекреації.
Мальовничість місцевості визначається поєднанням двох або трьох компонентів ландшафту (пересічність рельєфу, водні об'єкти, рослинний покрив), чергуванням відкритих і закритих просторів (ліс, рілля, луг, болото), наявністю видових панорам (стрімчаки, обриви, відкриті водойми) і колористичним пейзажем.
Дуже добре, коли поєднуються всі три компоненти ландшафту, наприклад річка в лісистих Карпатах, пейзажі Кримського узбережжя. Але зазвичай, досить буває і наявності двох складових, наприклад рельєфу характерної форми (пагорби, долини, передгір'я, гори) і багатого рослинного покриву.
Дороги, прокладені в цих місцях, нагадують гірські, і на кожному повороті завдяки чергуванню лісистих схилів різної крутизни, ярів та долин змінюється пейзаж. Інший приклад: у горах перед сніговою лінією часто розташовуються високогірні озера, в яких вода має колір небесної блакиті. Поєднання блакитного неба, снігових вершин і води блакитного відтінку дуже ефектно.
На сучасний природний ландшафт великий вплив здійснює антропогенний фактор. Процес взаємодії людини з природою неминучий, він характеризується безліччю аспектів і супроводжується не тільки руйнуванням, але і збагаченням природи.
Естетика ландшафту може бути поліпшена завдяки антропогенному втручанню. Так, досвідчені ландшафтні архітектори минулого створювали унікальні пейзажні парки, складні палацово-паркові ансамблі в садибах вельмож ( унікальний Софіївський комплекс). У рукотворних ландшафтах мальовничості досягали шляхом прокладки алей, розчищення полян, посадки дерев різних порід з урахуванням колористичних зіставлень, будівництва гідропарків у вигляді каскадів ставків, водопадів і каналів.
Оцінка водних об'єктів для організації відпочинку
До водних об'єктів, що складають інтерес для рекреаційної діяльності, відносяться моря, великі та малі річки, озера, штучні водойми - від великих водоймищ, побудованих на річках, до ставків і заповнених водою кар'єрів.
Забезпеченість території водними об'єктами визначають відношенням протяжності водних об'єктів, км, до площі території, відношенням площі водних дзеркал до площі території.
Водні об'єкти оцінюють пофакторно й інтегрально, причому диференційовану оцінку здійснюють в залежності від характеру рекреаційної діяльності, в якій ці об'єкти використовуються: пляжно-купальний відпочинок (для лікувально-оздоровчих цілей) і різні види водного спортивного туризму. Оцінюють також забезпеченість території водними об'єктами, придатними для питного водопостачання туристів.
Оцінка водних об'єктів для пляжно-купального відпочинку. Оскільки пляжно-купальний відпочинок організовується на берегах морів, озер, річок і штучних водойм (ставків, кар'єрів, водосховищ), то при проведенні оцінки беруть до уваги умови підходу до води, наявність пляжної смуги, характер дна водного об'єкта , швидкість течії (річки), переважання слабкого хвилювання на поверхні великих водойм і температурний режим. Купання вважається можливим для широкого кола відпочиваючих в тому випадку, коли температура води досягає 17 ° С.
Великою популярністю у нашого населення користуються морські узбережжя теплих морів: Чорного, Азовського. Особливо велике значення мають морські пляжі. Їх експлуатація повинна відбуватися строго, відповідно до норм припустимого антропогенного навантаження, яка зараз складає 5 м2/особу. Для оптимального пляжно-купального відпочинку необхідна мілина, так як не кожен відпочиваючий може плавати і не всім показано швидке занурення у воду. Проте надмірно великі мілководдя також є істотним недоліком. При розробці зон купання на курортах слід керуватися визначеними критеріями.
При організації купання на річках умови вважаються оптимальним, коли швидкість течії не перевищує 0,3 м / с. Річки з швидкою течією (понад 0,5 м / с) непридатні для купання.
У даний час для пляжно-купального відпочинку стали активно використовувати штучні водойми: водосховища, ставки і кар'єри. Водосховища рекреаційні установи використовують для яхтингу та віндсерфінгу, створення гідропарків і для пляжно-купального відпочинку. Однак будівництво великих водосховищ пов'язане з цілою низкою несприятливих чинників, зумовлених затопленням великих територій та їх замулювання. Слід зазначити, що більшість водосховищ побудовані як резервуари з питною водою і не повинні перетворюватися в зони неорганізованого відпочинку населення.
При організації оздоровчого відпочинку на воді необхідно дотримуватися допустимих антропогенних рекреаційних навантажень.
При розміщенні туристичних баз та кемпінгів на берегах озер і водосховищ слід врахувати норму допустимого рекреаційного навантаження по довжині берегової лінії для конкретних природних комплексів. Але в будь-якому випадку кількість туристів не повинне перевищувати 200 осіб. на 1 км берега.
Крім бальної оцінки існує метод кількісної оцінки пляжно-купальних ресурсів. Обсяг пляжно-купальних ресурсів (Z, люд/дні) представляють у вигляді
