Костишин Петро.

Тут з районної Весни і до пізньої осені буяли різноцвітом нарциси і тюльпани, піонії і лілії, чорнобривці і айстри, жоржини і мальви……

Манили до себе червонобокі яблука, спілі вишні й сливи, малина, суниці, смородина……

Чималий прибуток в колгоспну касу давали: садово – городня бригада Мишковського Євгена Карлового і Колеснік Марії Олексіївни де вирощувались різні овочеві і плодові культури.

Свиноферма, якою керували

Підкуймуха Філімон Григорович і Рудик Марія Юрківна,

а свинарками були

Труханська Надія, Підкуймуха Ганна, Твердохліб Лідія;

Вівцеферма

Рудика Івана Васильовича;

будівельна бригада і пилорама

Гадомського Володимира Андрійовича;

конюшня

Лахмана Григорія Федоровича.

Зі щемом і теплотою в серці ми згадуємо мудрого і вмілого організатора, керівника правлінням колгоспу

Гука Пилипа Євтиховича.

Уважний, щирий, тактовним із малим і старим. Він за 5 років звів комплексні ферми для великої рогатої худоби, свиней; в центрі села упорядкував дитячий садок на 40 дітей; завжди допомагав школі та лікарні; Великою подією стало будівництво центральної шосейної дороги в нашому селі. Великий ентузіаст мріяв висипати кільцеву дорогу навкруг села твердим покриттям. Це був дбайливий господар.

Оживилось, повеселіло наше село з приходом у нього сім’ї Руднікових Анатолія Йосиповича і Валентини Анатоліївни.

Це доброзичливі, чесні, хороші люди.

Він голова колгоспу, вона – директор школи. Вражає усіх їх увага і чутливість до людей, учнів харчують безплатно, допомога підлісянам у скрутну хвилину: крупами, олією, дошками, м’ясом, - усім необхідним. А в сільському будинку культури–створюється агітбригада

«Гвоздика»;

діє драматичний гурток учителів; виступи, концерти, КВН.

Змінюється матеріально – технічна база колгоспу з приходом до управління СТОВ « Маяк » Чижевського Володимира Андрійовича. Товариство на кінець 1987 року мало 32 трактори, 18 комбайнів, 15 автомашин, бензозаправку, тракторну бригаду.

Нині ми цього не маємо, не зуміли зберегти.

В багатьох куточках України і близького зарубіжжя проживають і успішно працюють наші земляки, люди різних професій: хлібороби і лікарі, вчителі й механізатори, юристи, прокурори, лісники і продавці. Всіх не перелічити!

Всі вони діти нашої підлісянської землі; всі черпають сили й снаги від неї, від своїх батьків.

« Лікарня »

До цього часу в будинку, спорудженому земством у 1900 році, знаходиться сільська амбулаторія, де працює наша славна й турботлива медсестра, підлісянка, Черній Тетяна. Вдень і вночі, в спеку і стужу спішать на допомогу дорога медсестра Черній Тетяна Сергіївна і фельдшер Гріщишин Володимир Васильович.

А в минулі щасливі роки, до 1999 року у нашому селі була лікарня дільнична на 25 ліжок.

У ній денно і щойно трудились медпрацівники сестри милосердя

Бабій Євгена Василівна,

Шкапатюк Євгена Спиридонівна,

Сеник Ганна Іванівна,

Линдюк Галина Миколаївна,

Гук Ніна Миколаївна,

Грабчак Галина Андріївна,

Носік Зіна Василівна.

« Будівництво в селі Підлісний – Ялтушків »

Широко розгорнулось індивідуальне будівництво. Щоб забезпечити колгоспників будівельним матеріалом, створено бригаду каменщиків, куди ввійшли

Кутняк Іван,

Свинар Володимир Федорович,

Приймак Олександр Іванович,

Баланко Євгеній Степанович,

Котлуш Петро,

Галамай Володимир,

Котлуш Філіп.

А також будівельна бригада і пилорама

Гадомського Володимира Андрійовича.

Зросла кількість населення. В середині школі навчалось понад 700 учнів.

Село радіо і електрифіковано.

До послуг населення були школа, лікарня, аптека, швейна майстерня, пошта, лазня, сільпо, лісництво, перукарня.

Девізом у селі був вислів: « Все для людини – все в ім’я людини ».

У 1964 році закінчено будівництво одного з найбільших в районі сільського будинку культури на 450 місць і другий корпус місцевої середньої школи.