Панчук Віктор Володимирович,

Максимчук Володимир Васильович.

Вони чесно і сумлінно виконали свій солдатський обов’язок.

Не із сторінок стародавніх літописів і не з легенд та переказів увірвалось у наше життя це лячне і моторошне слово … Чорнобиль. Воно стало символом горя і страждань, покинутих домівок, розорених гнізд, здичавілих звірів.

Чорнобильська трагедія хвилюватиме людей, об’єднуватиме всіх живущих одним спогадом, однією печаллю, однією надією…

Наші односельчани:

Король Микола Дмитрович,

Волошин Леонід Євгенович,

Вихованець Олександр Іванович,

Конопляний Валерій Дмитрович

вступили у нерівний бій з непокірним реактором.

Зраненими і ушкодженими повернулись до рідних

Волошин Леонід Євгенович,

Вихованець Олександр Іванович,

Конопляний Валерій Дмитрович.

Світла їм пам’ять.

« Творчість села Підлісний – Ялтушків »

Наше село таке непомітне,

Та хто у нього зазирне,

Побачить дещо цікавеньке,

Чого не знайде він ніде.

Уміють у нашому селі сумлінно працювати і весело відпочивати. А відпочинок наповнений піснею, красою, творчістю.

Багате наше село майстрами – теслярами « золоті руки ». Не одне вікно, двері, не одні меблі змайстрували брати

Труханські Олександр,

Григорій,

Анатолій;

Залевські Михайло,

Лаврентій.

Не одну хату покрив залізним дахом

Паладій Анатолій Миколайович.

Не одну піч чи грубу вимурували умілі руки

Підкуймухи Анатолія Григоровича,

Максимчука Олександра Петровича.

Жодне весілля не обходилось в нашому селі без запашних золотистих коралів

Кутняк Пелагії,

Рудик Катерини,

Колеснік Марії,

Марценюк Ольги,

Юкало Галини,

Труханської Ніни,

Бухти Олександри.

Справжніми майстрами по виготовленню штучних квітів, весільного гільця є сестри

Жилавська Надія Пантелівна,

Бухта Олександра Пантелівна.

А її « дідуха » взято на виставку в республіканському музеї прикладного мистецтва.

Веселково сяють оселі вишивальниць

Зелінської Ніни Федорівни,

Кольцової Людмили Григорівни,

Зелінської Антоніни Броніславівни,

Волкової Людмили Василівни,

Рибака Анатолія Євдокимовича.

Загляньте до них, вас вразить розмаїття вишиванок: рушники, килими, сорочки, доріжки, серветки. Кожна вишивка виграє вдало підібраними кольорами і оригінальними орнаментами.

Зручно і затишно почуваються підлісян в одязі, пошитому кравчинею Кошик Стасею Іванівною,

Херовимчук Інни Іванівною,

Жадановою Наталею Василівною.

А які жіночі й чоловічі хутряні шапки майстерно шиє

Рибінська Надія Олексіївна.

Вся округа користується її послугами.

Від своєї прабабусі

Паладій Євдокії Тимофіївни

перейняла досвід писати писанки

Труханська Олена Іванівна,

А писанки зернівки виконує

Кольцова Людмила Григорівна.

Ми їх знаємо як тонких знавців народних ремесел. Ваші витвори, як живі, на них не надивишся, ними не намилуєшся. Ви майстрині – золоті руки.

Надзвичайної краси кошики, корзини з лози виплітає

Кошик Іван Григорович.

Смачні, калорійні кулінарні страви, печиво, торти готують

Голосняк Неля Францівна,

Дмитрик Неля Йосипівна,

Пасічник Олена Іванівна.

« Легенди села Підлісний – Ялтушків »

Легенда про криницю Яворського.

Багатий Підлісний Ялтушків мальовничими куточками: сторожем спокою села Зеленим дубом, ошатною алеєю Червоного дуба, Монарховим полем, Яворською криничкою.

Багатий рідний край легендами й переказами. Ось одна із них.

Розповіла мені бабуся про криничку Яворського. У густому лісі ходив мисливець Яворський. Довго шукав дичину, пройшов Попові горби, Михайлівський, Верхівський, Волошин ліси, але нічого не вбив, дійшов до Дубини. Стомився, захотів напитись води. А криниці поблизу нема. Раптом бачить, з – під кореня калини слизить вода. Це земля дає життєдайні соки для життя. Простягнув руку чоловік до води і почув, як засичала гадюка, скручена в клубок. Стала гадина повзти у бік Яворського. Чоловік скам’янів, змія пильно дивилась йому прямо в душу. У горлі в нього пересохло, відчув він велику спрагу. Став просити дозволу напитись. Раптом змія заговорила: «Дам тоді напитись, як засватаєш мене».

Нікуди Іванові діватись, дуже хоче води. Тому й пообіцяв. Напився. А змія призначила йому прийти на наступний день на це саме місце і попросила нікому не розповідати про цей випадок. Другого дня Яворський пішов до джерельця. Бачить, а назустріч йому йде вродлива дівчина. Чорна коса сягає до пояса, очі – вишні виблискують діамантами, стан гнучкий, пишні губи всміхаються лагідно. Вклонилась дівчина хлопцеві, подякувала за зняття чар.

З того часу жило подружжя Яворських душа в душу. А на місці джерельця побудували криницю.

А вода у ній чиста – чиста, холодна, свіжа, життєдайна…

« Село закарбоване в нашій пам’яті »

Не забувають про рідне село підлісян – земляки, хоч проживають далеко від нього.

Щирим серцем линуть вони до рідної землі:

Боднар Олександр Васильович – Москва,

Данченко Григорій Іванович – Москва,

Присяжнюк Володимир Костянтинович – Київ,

Піскор Анатолій Альфредович – Бориспіль,

Приманчук Степан Степанович – Сургут,

Долинна Марія Іванівна – Воркута,

Гулько Анатолій Іванович – Кубань,

Гулько Микола Васильович – Біла Церква,

Брати Ковальські: Григорій, Микола, Анатолій – Крим,

Боднар Анатолій Іванович – Вінниця,

Мельник Микола Іванович – Бар,

Ткачук Микола Олександрович – Вінниця,

Волошин Анатолій Євгенович – Зоряне містечко

та багато – багато інших…

Вони збагачують красу і велич села, школи. Не забувають про земляків, учнів.

Ткачук Микола Олександрович

подарував школі комп’ютер,

Ковальський Анатолій Йосипович –

фтокартини,

Мельник Микола Іванович –

солодощі дітворі на Різдвяні свята.

Випускники минулих років – цінні, такі необхідні школі подарунки: телевізор, карооке, умивальник, кошти.

Наші односельці дбають про духовну скарбницю села – церкву святої Покрови, збудованої ще в 16 столітті без жодного цвяха, нині відновленої. Брати Труханські змайстрували для неї церковне начиння і вівтар.

Данченко Григорій Іванович,

внучка Нечипурука Василя Михайловича – Віта

виділили кошти для окраси храму.

Багато сил віддали для відновлення церкви

Ганущак Галина,

Данченко Євгена Василівна,

Усата Людмила Олександрівна,

Присяжнюк Ольга Павлівна,

Лунько Марія Володимирівна,

Дмитрик Неля Йосипівна та інші.

« Короткі побажання від жителів села

Підлісний – Ялтушків »

Звідусюди, з далеких і близьких країв, залишаючи домівку, невідкладні справи, кожного року линуть до нас на зустріч з дитинством і юністю випускники школи – наша гордість, наша міць, наша надія.

Побажання від: Труханської Олени Іванівної

Селяни! Люди працьовиті!

Хай процвітає рідний край!

Бережімо трави соковиті,

Природа буде чиста хай!

Побажання від: Присяжнюк Ольги Павлівни

Нехай у спадок нашим дітям

Дістанеться, як має буть,

Природа чиста і розкішна, -

Святої клятви не забуть.

Ми маємо пронести крізь усе життя любов до рідної землі, свого села, бо воно – єдине і неповторне на цілім світі, бо саме воно випестило нас, дало путівку в життя.

Ми линемо сюди, летимо на крилах мрій, приїздимо в гості і в будні, і в свята, у сонячні дні та негоду.

Згадуємо минуле, творимо сьогодення, мріємо про майбутнє.

Ми низько вклоняємось всім жителям села: мертвим і живим, і ненародженим, які творили, творять і творитимуть його історію.

Побажання від: Труханської Ніни Петрівни

Хай спадають чисті роси,

жайвір лине в височінь,

і хлібів лежать покоси,

й пісня лине звідусіль.

Яка прекрасна ця природа ………

Побажання від: Данченко Євгенії Василівни

Нехай село моє купається в казковім розмаїті

В своїй красі лишається хай вічно молодим

Щоб сивочолі дідусі і галасливі діти

Завжди раділи пишались ним.

Побажання від: Ткачук Миколи Олександровича

Будьмо патріотами своєї землі, свого села.

Любімо його, пишаймось ним,

прикрашаймо і відбудовуймо його.