9.3. Особливості оподаткування в кнр. Вплив податків на фінанси підприємств і домогосподарств

Основне завдання податкової реформи, яка здійснюється з 1 січня 1994 p., полягає у ліквідації системи фінансового підряду, за якою платежі підприємств визначались угодою між підприємством та міс­цевою владою, і поступовий перехід до податкової системи.

У Китаї зараз застосовується 26 видів оподаткування, в тому числі 11 видів податків на державні підприємства.

У спеціальних економічних зонах пільги по прибутковому податку із спільних підприємств становлять 15% замість 33% на решті тери­торії КНР.

З переведених за кордон прибутків утримується прибутковий по­даток у розмірі 15%.

Податок на прибуток підприємств та організацій (прибутковий додаток з підприємств за китайською термінологією) становить:

• 30% — загальнонаціональний;

• 3% — місцевий.

Підприємства з іноземними інвестиціями, що зайняті у матеріаль­ному виробництві та здійснюють виробничу діяльність у прибереж­них відкритих економічних регіонах, оподатковуються за ставкою 24%.

Існує зональний податок на землекористування, який коливається від 1 до 10 юанів і надходить до загальнонаціонального фонду від­родження родючості ґрунту. Податок на продаж продукції сплачу-, ється в залежності від розміру, об'єму і виду реалізованої продукції і становить 2—10%.

Непряме оподаткування в Китаї представлене податком на додану вартість, ставка якого становить 17%. Експортна продукція від ПДВ звільнена.

Для товарів народного споживання першої необхідності, сільсько­господарської продукції, комунальних послуг застосовується зниже­на ставка ПДВ - 13%.

Акцизами обкладаються алкогольні напої, тютюн, бензин, ювелірні вироби, косметика, легкові автомобілі.

До реформи 1994 р. основним джерелом державних доходів у КНР

був податок з обороту, він забезпечував 70% загальної суми подат­кових надходжень. Це було однією з особливостей податкової сис­теми Китаю. В результаті реформи на його базі була створена сис­тема, до якої входять податок на додану вартість (ПДВ), акцизи та промисловий податок. За рахунок такої системи здійснюється регу­лювання виробничих процесів, оптової та роздрібної торгівлі. За допомогою ПДВ у виробництві та обігу товарів здійснюється загаль­не регулювання, а через акцизи — незначної кількості споживчих товарів. Надання послуг, передача нематеріальних активів та реалі­зація нерухомості є об'єктом оподаткування промисловим податком.

Податок на здійснення підприємницької діяльності становить 3—5% від прибутку, отриманого в результаті цієї діяльності.

Оподатковується невиробнича сфера і різні види послуг, страху­вання, культурні, спортивні та розважальні заходи, готелі та ресто­рани, орендна діяльність, туризм, продаж нерухомості, поштові по­слуги, фінансові операції.

Для розважальних закладів передбачено підвищені податкові став­ки — від 5 до 20%.

Податками обкладається нерухоме майно та його перехід від од­ного власника до іншого. У останньому випадку ставка податку може бути дуже високою — від ЗО до 60%.

Деякі особливості доходів населення КНР та їх оподаткування

Для КНР в останні 20 років характерне постійне зростання доходів населення. Так, середньодушовий дохід міських^ сімей збільшився з 5160 юанів у 1997 р. до 7703 юанів у 2002 р. Його середньорічний приріст в ці роки становив 8,6%. Чистий середньодушовий дохід сільських сімей збільшився з 2090 юанів у 1997 р. до 2476 юанів у 2002 р.

Ще п'ятнадцять років тому найпрестижнішою покупкою для ки­тайської сім'ї був кольоровий телевізор, а «бути на колесах» означало володіння велосипедом. Та все це вже в минулому. Економічні ре­форми, що проводилися в Китаї протягом останніх 25 років, привели до народження середнього класу. Дедалі більше китайців досягають заповітного порога щорічного доходу, який дозволяє купити автомо­біль, — чотири тисячі доларів. Більшість цих щасливчиків живуть одинаками у перенаселених індустріальних містах, де мода на авто­мобілі викликала справжній бум заміської забудови.

В залежності від роду діяльності і суми доходу населення сплачує індивідуальний прибутковий податок (за китайською термінологією)

166

РОЗДІЛ 9

Фінанси КНР

167

в розмірі від 3% до 10%, а також прогресивний прибутковий податок: 20% при доході менше 50 000 юанів за рік, до 40% при доході понад 1 000 000 юанів за рік.

Прибутковий податок нараховується лише на суми доходу, що перевищують 1200 доларів на рік. Якщо врахувати, що ця сума втричі перевищує середню заробітну плату і на порядок вища від реаль­них доходів більшості селян та найманих робітників, то виявиться, що всього податки доводиться сплачувати не більше 5 відсоткам 1,3-мільярдного населення країни.

У 1980 р. податкова адміністрація Китаю, збираючи зі своїх гро­мадян суму, еквівалентну 19 тис. доларів на рік, явно пишалася своїми успіхами. А вже 2001 p., зібравши понад 12 млрд доларів податків, дійшла висновку, що, як мінімум, стільки ж «новим китай­цям» вдалося приховати від пильного ока податкових поліцейських. Саме тому з серпня 2001 р. було оголошено справжню війну тим багатим китайцям, які не хочуть платити податки державі. У мас­штабах усієї країни було складено списки найуспішніших представ­ників шоу-бізнесу, спортсменів, підприємців, юристів, бухгалтерів та іноземців. У результаті виявилося, що із 50-ти найбагатших людей Китаю з податковими службами розплатилося лише четверо. Тож уже літом 2001 р. охоронці податкового порядку перейшли до «во­єнних» дій: зірка китайського кіно, символ успіху нової китайської економіки Лю Сяонінь перед величезним зібранням журналістів була виведена з дому в наручниках саме за несплату податків.