12.3. Дешифрування гравітаційних обвальних і обсипних утворень

Гравітаційні обвальні і обсипні утворення (рис. 12.3), широко поширені на гірських територіях, опізнюються в МДЗ по їх положенню у підніж крутих схилів.

Рис. 12.3. Обвальні і обсипні утворення на АФЗ (за Н. В. Макаровою і Т. В. Сухановою): а – обвальні маси (ОМ), стрілками показаний схил, з якого відбувся обвал; б – обводнені деревовидні осипи, що постачають матеріал для камінних потоків (2)

Обвали дешифруються в тих випадках, коли вони займають значну площу. Розізнаються обвали за точковою або дрібно плямистою світлою поверхнею з різкою верхньою границею, нижче якої розташовується обвальний конус, що простягається до підніжжя схилу. Рельєф молодих обвальних мас хаотично бугристий, горбкуватий. Крупні обвали можуть перекривати долини річок і бути причиною появи озер. Осипи, що складаються з обламків гірських мас, що скачуються по схилу і відкладаються у їх підніжжя, виділяються зазвичай світлим тоном, відсутністю рослинності на них і формою конуса з вершиною, оберненою вгору по схилу. У стародавніх осипах конуси більш пологі, задерновані і тому більш темні. На схилах розвинені обсипні лотки – шляхи транспортування уламкового матеріалу. В гористих районах Крайньої Півночі кам’яні осипи нерідко суцільно вкривають схили.

12.4. Дешифрування зсувів

Зсувні накопичення складають зсуви – геологічні тіла, які утворюються в результаті зміщення по схилах без втрати контакту з ними під дією сили тяжіння при участі поверхневої або підземної води. Зсуви є найбільш характерними для областей гумідного клімату як гірських, так і рівнинних областей. Вони утворюються на схилах річкових долин, ярів, берегів озер, морів. Розізнаються зсуви за зсувними цирками і зсувними тріщинами, які утворюються на початковій стадії формування зсуву і поступово відчленовують зсувне тіло; площинами зриву, тиловим пониженням – западинам, що утворюються за рахунок закидання зсувів у бік схилу і найчастіше заболоченим (рис. 12.4); валам, що утворюються у підніжжя схилу зсувними масами, а також за наявністю ”п’яного лісу” і деформацій в спорудах, що знаходяться в зоні впливу зсувного процесу; порушенню в заляганні гірських порід у тілі зсуву тощо.



Рис. 12.4. Зсуви на аерофотознімках

Класифікація зсувів представлена на рис. 12.5. включає зсуви ковзання, які пов’язані з різними за складом, віком і генезисом скальними і напівскальними породами, сильно дислокованими або які залягають моноклінально (їх утворенню найчастіше сприяють землетруси, рис. 12.6); зсуви видавлювання, які характерні для платформних територій із глинистими породами, що залягають субгоризонтально; зсуви течії (зсуви-потоки) зазвичай глетчеровидної форми з повною або частковою втратою первинної структури порід; зсуви просідання, що зустрічаються в областях розвитку лесових порід, які при зволоженні набувають здатність лавинного руйнування первинної структури, що супроводжуються просадними явищами і зміщеннями у вигляді окремих блоків, які при русі руйнуються і переходять у земляні потоки; зсуви розріджені, які характерні для областей розвитку молодих глинистих відкладів переважно морського генезису і які відрізняються здатністю раптового розрідження і переходу в поточний стан.