12.9. Дешифрування флювіогляціальних відкладів

Флювіогляціальні відклади, що представлені головним чином пісками, складають зандрові поля, долини і ози. Зандрові рівнини відрізняються плоским рельєфом, іноді прорізаним улоговинами стоку, і зайняті сосновими борами. На МДЗ зандрові рівнини мають неясне мозаїчне, невизначено-плямисте зображення, обумовлене зміною лісів різного складу; переважають соснові бори (рис. 12.21, 12.22).

Рис. 12.21. Зандрова рівнина в межах Поліської низовини (Шацькі озера)	Рис. 12.22. Зандрова рівнина, вкрита лісом. Білорусь. АФЗ

Нечисленні струмки і дрібні річки течуть у вузьких, неглибоких долинах. В улоговинах стоку и на плоских вододілах розташовуються болота перехідного і верхового типу. Ґрунти на флювіогляціальних пісках розвинені слабо, тому орні угіддя, ґрунтові дороги і голення (відслонення) мають на АФЗ світло-сірий тон, а ступінь сільськогосподарського освоєння зандрових рівнин незначна.

Долинні зандри, що мають ті ж дешифрувальні ознаки що й площинні зандри, складають високі тераси в долинах рік нерідко зі слідами еолової переробки.

Ози – вузькі валоподібні звивисті гряди різної протяжності (рис. 12.23), ланцюги пагорбів (лінійно витягнуті або кільцевої форми), складені здебільшого пісками і здебільшого вкриті сосновими лісами.

Рис. 12.23. Озові гряди (1)

Зустрічаються переходи озових гряд у зандри (рис. 12.24)

Рис. 12.24. Озова гряда (1) що переходить в зандри (2)

Озерно-льодовикові відклади представлені шаруватими піщано-глинистими осадами озерного типу, рідше чистими пісками, що складають ками, що утворюють в рельєфі невисокі пагорби, які місцями зливаються в гряди і височини з горобкувато-западинним рельєфом. Структура зображення камів на МДЗ – крупномозаїчна за рахунок безпорядного чергування округлих і подовжених плям різних відтінків. Місцями ками зустрічаються разом з озами і озерними відкладами, утворюючи єдині озово-камово-озерні ландшафти.

12.10. Дешифрування морських відкладів

Морські відклади розвинені по берегах морів і океанів, де вони складають сучасні акумулятивні форми (коси, переспи, пляжі, бари тощо) і морські тераси різної висоти і віку. Сучасні морські відклади чітко дешифруються за положенням на морських берегах, характерним формам і світло-сірому тону зображення (рис. 12.18).

Відносно більш стародавні відклади мають темний тон, обумовлений ґрунтово-рослинним покривом.

Рис. 12.25. Морські утворення. Дельта р. Яни (по Г. В. Крутній). Морська тераса відділена уступом (берпитрихи) від прибережної частини (б). Серія острівних барів (а) оконтурює зовнішній край авандельти

12.11. Дешифрування еолових відкладів

Еолові відклади широко поширені в районах з арідним кліматом (пустелі, напівпустелі), а також по берегах морів, озер і рік зі скудним рослинним покривом. Еолові піски різняться за ступенем рухливості, будові рельєфу, характеру рослинного покриву. Широко поширені напівзакріплені бугристо-комірчасті і грядові піски. Незакріплені піски утворюють бархани, барханні цепи, дюни і деякі інші форми, характерні для пісків, що перевіваються (в закордонній літературі дюнами називають усі додатні еолові форми рельєфу, в тому числі і пустельні). Еолові відклади дешифруються за тоном зображення і формами рельєфу. В аридних областях широко розвинені еолові відклади з бугристими, комірчастими поверхнями (рис. 12.26) і рисунком ”застиглих хвиль” (рис. 12.27.).

Рис. 12.26. Піщана пустеля з барханним рельєфом. АФЗ. Бархани (1) утворюють грядові ланцюги (круті підвітряні схили їх темні, навітряні пологі – світлі). Безструктурними світлами плямами виділяються комірчасті піски (2)	Рис. 5.27. Дюнні ланцюги. Пустеля Наміб. Розташовані рядами дюнні ланцюги є витягнутими на великі відстані паралельно берегу Атлантичного океану