1.2. Стан та перспективи розвитку інвестиційного процесу в Україні
На сучасному етапі розвитку Україна, внаслідок трансформаційних процесів у минулому, переживає період нестабільності і встановлення економічної, правової і соціальної структур. Будь-які зміни подібного характеру не проходять без значних витрат ресурсів, а зміни в масштабі цілої країни мають потребу в залученні капіталів колосального масштабу. На жаль, національна економіка не може забезпечити достатній рівень інвестування. Внутрішні інвестиції гальмуються нерозвинутістю вітчизняного фондового ринку, а також станом банківської системи України [6]. Щодо зовнішніх інвестицій, то країна не є інвестиційно привабливою.
Аналіз динаміки капітальних інвестицій протягом 2004 – 2010 років показав, що щорічні обсяги капітальних інвестиційних вкладень в економіку України збільшилися в 5,8 раза, що, порівняно з рівнем інфляції за даний період (близько 112 %), свідчить про реальну активізацію інвестиційних процесів. У середньому за даний період щорічні темпи приросту капітальних інвестицій становили 34,7 %. Починаючи з 2010 року обсяги капітальних інвестицій почали знижуватись і досягли в 2011 році 192 878 млн грн, збільшившись у 2012 році на 23, 2 % (рис. 1) [7].
Залучення іноземних інвестиційних ресурсів є досить актуальними вже протягом довгого періоду. Незважаючи на це, ситуація із зовнішніми капіталовкладеннями теж складається не кращим чином – унаслідок не найсприятливішого інвестиційного клімату і нестабільністю законодавства. Хоча спостерігається тенденція до збільшення обсягів зовнішніх інвестиційних потоків, усе одно країна відчуває їх нестачу [8].
Рис. 1.3. Динаміка капітальних інвестицій в Україні в 2004 – 2012 рр.
Іноземний капітал може внести в країну досягнення науково-технічного прогресу і передовий досвід управління. Приплив закордонних капіталовкладень життєво важливий для досягнення середньострокових цілей, таких, як вихід із сучасного кризового стану, початковий підйом економіки. При цьому, природно, українські суспільні інтереси не збігаються з інтересами іноземних інвесторів, отже, важливо залучити капітали так, щоб не позбавити їхніх власників власних мотивацій, одночасно направляючи дії останніх на благо суспільних цілей [8].
На практиці виділяють такі основні форми інвестування [8]:
реальні інвестиції (переміщення капіталу в промисловість, торгівлю, сферу послуг – безпосередньо в підприємства);
фінансові інвестиції (інвестиції в іноземні акції, облігації та інші цінні папери).
Динаміка залучення прямих іноземних інвестицій, зображена на рис. 2, показує, що протягом періоду 2005 – 2012 рр. об'єми прямих іноземних інвестицій зростали [7]. Дані інвестиції в Україну сприяли: прискоренню економічного і технічного прогресу, впровадженню нових форм управління, оновленню та модернізації виробничого апарату, активізації конкуренції, розвитку малого та середнього бізнесу, підготовці кадрів, що відповідають вимогам ринкової економіки, розширенню експортного потенціалу країни, створенню нових робочих місць, підвищенню рівня зайнятості, зняттю соціальної напруженості, підвищенню конкурентоспроможності вітчизняного виробництва, вирішенню проблем реформування економіки [7].
Рис. 1.4. Динаміка об'ємів прямих іноземних інвестицій в економіку України в 2005 – 2012 рр.
Як показує досвід західних країн, надходження іноземних інвестицій сприяє розвитку економіки країни, оздоровленню платіжного балансу за рахунок поточних операцій, технологічному оздоровленню економіки і зростанню досягнень науково-технічного прогресу.
Таким чином, для створення сприятливого інвестиційного клімату необхідні визначеність, у першу чергу, у законодавчій та економічній сферах, а також тривалий період часу, що буде сприяти розвитку міжнародного інвестиційного співробітництва, збільшенню припливу інвестицій через кордон та їх ефективному використанню.