4.2 Загальна кількість стійл в депо

0,63+0,66+1,9+1,7+1+1=7 Од (4.5)

де N_{ст кмб} – додаткове стійло для заміни колісомоторних блоків;

N_{ст ппр} – додаткове стійло для обслуговування локомотивів, що знаходяться на позапланових ремонтах.

Приймаю .

4.3 Визначення основних розмірів депо.

Розміри локомотивного депо:

Довжина – 108 м;

Ширина – 72 м

Довжина стійла цеху підйомочного ремонту ПР-3 – 54м

Довжина стійла цеху малого періодичного ремонту та ТО – 64м

5.Розрахунок штату локомотивного депо.

5.1 Вибір та обґрунтування методу ремонту локомотивів.

Передовими підприємствами використовується агрегатний метод ремонту локомотивів, при яких ремонт виконується шляхом заміни несправних агрегатів, вузлів та деталей заздалегідь відремонтованими або новими. При цьому розборочно-складальні роботи окремі від робіт по ремонту, заготовки та випробуванню деталей та вузлів.

Скорочується тривалість простою локомотиву в ремонті, яке визначається часом, використаним на демонтаж і монтаж замінних вузлів і деталей, та їх випробування в зібраному виді.

Основною умовою для впровадження агрегатного методу ремонту є взаємозамінність однойменних деталей та вузлів локомотивів однієї серії. Якщо дизель-генераторна установка на тепловозі або іншому дизельному локомотиві також являється змінним вузлом, то метод ремонту зі зміни даної установки називається крупно агрегатним.

Доцільність застосування того чи іншого способу організації технологічного процесу залежить від числа локомотивів в хазяйстві, періодичність їх обслуговування, трудомісткість робіт, виконуваних на ремонтному місці і числа робочих, одночасно приймаючих участь у виконанні робіт.

Із застосовуваних на практиці залізничного транспорту трьох видів технологія виконання ремонтів рухомого складу найбільш прогресивним являється поточна і стаціонарно-поточна, а використовувана в депо промислового транспорту – стаціонарна технологія недосконала і призводить до збільшеного простою об’єкта в ремонті.

Поточна технологія характеризується використанням складальних і ремонтних поточних ліній, що представляють собою ряд робочих позицій(робочих місць), де виробляються встановленні розбірно-збірні або ремонтні операції. Робочі місця оснащенні відповідним обладнанням, пристосуваннями, інструментом, забезпечені деталями і вузлами для збірки виробу. Слідувально, при поточній технології ремонтні бригади знаходяться на гарно обладнаних робочих місцях і оброблюють об’єкти зборки чи ремонту, що проходять один за одним. При поточній технології кожна норма часу є директивною, що забезпечую обов’язковий випуск одиниці, продукції, за певну одиницю часу. Режим виробництва, що характеризується кількістю робочих днів в рік, робочих змін на добу і їх тривалість, повинен забезпечувати

безперебійну підпитку потоку, для чого вимагається наявність локомотивів, що очікують ремонту або обслуговування. Для виконання випадкових робіт передбачаються спеціальні опрацьовувані позиції поза поточною лінією. Крім того, поточна технологія потребує сталості об’єму робіт, об’єктів що ремонтуються та однорідності їх типів на кожній поточній лінії.

У тих випадках, коли переміщення об’єкту ремонту затруднене або недопустимо по яким-небудь міркуванням, застосовується стаціонарно-поточна технологія, при якій всі ремонтуємі об’єкти розставляються на постійні місця, як і при стаціонарній технології. Однак при цьому способі ремонту комплексна бригада розбивається на спеціалізовані групи, котрі через деякі проміжки часу по заздалегідь встановленому графіку переходять від об’єкта до об’єкта, виконуючи покладений групі об’єм робіт на кожному локомотиві. Так в ряді депо МПС виконується поточний ремонт тепловозів ТР-2, а також ремонт дизелів.