3) Бойовий шлях легіону усс

У складі австрійської армії воювало з'єднання, створене українськими патріотами Галичини, - легіон Українських січових стрільців («усусів»). «Усуси» складали військову присягу на вірність імперії і на вірність Україні. Себе вони вважали першим підрозділом української армії, що формуватиметься у ході війни і своєю метою матиме боротьбу за незалежність України. Початок бойового шляху Січових стрільців припадає на 25 вересня 1914 р. У розпал Галицької битви вони захищали в Карпатських горах Ужоцький перевал, який атакувала дивізія кубанських козаків. Але справжнє бойове хрещення УСС пройшли у квітні 1915 р. у боях за гору Маківку поблизу Славська, коли російське командування кинуло проти стрільців кілька полків і артилерію. Контроль над горою забезпечував росіянам дальше просування на Захід, тому боротьба за неї була особливо жорстокою і кровопролитною. Кілька разів цей важливий пункт переходив з рук у руки. У бій було кинуто кавалерію донських козаків під командуванням генерала Каледіна. Саме в ці дні російський цар Микола II об'їжджав Галичину, і військове командування прагнуло будь-що порадувати його ще однією перемогою. Врешті, ціною великих жертв російським солдатам вдалося закріпитися на горі Маківці, але в цей час розпочався їх загальний відступ з Галичини.УСС брали участь у наступальних операціях 1915 р. У червні вони першими ввійшли в місто Галич, піднявши над містом жовто-синій український національний прапор. Славною і разом з тим трагічною віхою на бойовому шляху УСС стали виснажливі бої на горі Лисоні поблизу Тернополя, які «усуси» вели в серпні-вересні 1916 р. Січові стрільці потрапили в оточення, й вирватися з нього вдалося лише частині з них. Після поповнення полк УСС знову опинився в епіцентрі бойових дій.Австрійське й німецьке командування неодноразово відзначало героїзм «усусів», їхні високі моральні якості й навіть називало полк УСС «найкращим підрозділом усієї австро-угорської армії». В умовах наростання у військах австро-німецького блоку антивоєнних настроїв, непоодиноких випадків дезертирства бойова звитяга «усусів» була справді нетиповим явищем. В її основі лежав патріотизм Січових стрільців, їхнє переконання, що в цій війні вони віддають своє життя і проливають кров за світлу мету: відродження незалежної української держави і щасливе майбутнє народу. Але ставлення командування до «усусів» було дуже нерівне. Один з них згадував: «Під час боїв австрійським похвалам не було кінця, під час же затишшя на фронті австрійським зневагам теж не було кінця: тоді Українські січові стрільці бували для австрійців лише "рутенськими зрадниками"». Українські січові стрільці в жорстоких умовах світової війни знаходили час для громадської і національно-культурної роботи. Останні місяці життя Івана Франка ним опікувалися «усуси». Сини Івана Яковича Петро й Тарас одними з перших вступили до легіону і брали безпосередню участь у боях. Наприкінці травня 1916 р. делегація УСС прямо з окопів виїхала до Львова на похорон І. Франка, де їхній представник виступив з яскравою промовою. А коли наприкінці 1916 р. «усуси» перебували на переформуванні на Волині, то організували 46 початкових українських шкіл, де вчителями були рядові стрільці й офіцери.