3.1 Аналіз умов праці і виявлення небезпечних і шкідливих виробничих факторів (ншвф) на електротехнічній дільниці підприємства

Технологічний процес технічного обслуговування, діагностування і планових ремонтів тролейбусів повинний відповідати загальним вимогам безпеки праці, згідно ГОСТ 12.3.002-75 "Процеси виробничі".

Загальні вимоги безпеки і забезпечувати повну безпеку виконання усіх виробничих процесів.

При проведенні технічного обслуговування, діагностування і планових ремонтів РС МЕТ забороняється використовувати несправне обладнання, пристосування, інструмент.

Виробничі ділянки з виділенням шкідливих речовин, пару, пилу (ковальсько-ресорний, зварювальний, малярський ділянки, деревообробки) повинні бути ізольовані від інших приміщень.

Приміщення для технічного обслуговування, діагностування, ремонту і збереження рухомого складу обладнають приточно-витяжною, а канави – проточною вентиляцією, вони не повинні захаращуватися сторонніми предметами.

Підлоги виробничих приміщень повинні бути рівними, стійкими до впливу агресивних речовин, які використовують у процесах технічного обслуговування, діагностування і ремонту тролейбусів, а також мати ухили для забезпечення стоку рідин.

Робочі місця в приміщеннях з холодною підлогою (цементний, асфальтобетонний, клінкерний і т.п.) повинні бути укомплектовані дерев’яними підніжними гратами.

Застосування легкозаймистих рідин (речовин), а також скупчення у робочих місць промасленого дрантя дозволяє віднести роботи вироблювані на дільниці до розряду вогнебезпечних. В результаті сказаного вище можна зробити висновок, що на електротехнічній дільниці КП «Тролейбусне депо

№ 3» м. Харкова були виявлені наступні НШВФ [13]:

1) Фізичні:

- підвищена напруга у контактній мережі і використовувана для живлення технологічного устаткування, замикання якого може відбутися через тіло людини;

- підвищена чи знижена температура повітря робочої зони;

- підвищена чи знижена рухливість повітря;

- недостатня освітленість робочої зони;

- машини, що рухаються, та механізми;

- вироби, що пересуваються, заготівки, матеріали;

- відсутність чи недостача природнього світла;

- гострі кромки, задирки і шорсткість на поверхнях заготівок, деталей, інструментів, устаткування.

- підвищена напруга в електричному колі, замикання якого може відбутися крізь тіло людини.

2) Хімічні:

2.1 За характером впливу на організм людини:

- сенсибілізуючі.

2.2 За шляхом проникнення в організм людини:

- через дихальні шляхи;

- через шкірний покрив.

3) Біологічні:

- мікроорганізми (бактерії, віруси).

4) Психофізіологічні:

- фізичні перевантаження;

- нервово-психічні перевантаження.

5.1.2.1 Параметри мікроклімату

З метою збереження здоров’я працюючих у робочій зоні виробничих приміщень, де проводиться технічне обслуговування, діагностування та ремонт, повинні підтримуватися необхідний температурний режим, оптимальна вологість і швидкість руху повітря з обліком тепловиділення, ваги виконуваної роботи і сезону року.

Температура в теплий період року не повинна перевищувати: при легких роботах 22-25 ˚С, роботах середньої ваги 20-23 ˚С, важких – 18-21 ˚С; у холодний і перехідний періоди року: при легких роботах – 20-23 ˚С, роботах середньої ваги 17-20 ˚С, важких – 16-18 ˚С [18].

Відносна вологість повітря в робочих зонах – 60-40 %.

Швидкість руху повітря в теплий період року: при легких роботах – не більш 0,2 м/с, роботах середньої ваги –0.3-0.4 м/с, важких –0,5 м/с, у холодний і перехідний періоди року: при легких роботах не більш 0,2 м/с, роботах середньої ваги – 0,2-0,3 м/с, важких –0,3 м/с

Для підтримки оптимальних параметрів повітряного середовища виробничі, допоміжні й адміністративно-побутові приміщення цеху технічного обслуговування РС обладнаються системами центрального опалення і проточно-витяжною вентиляцією.

В якості теплоносія в системах опалення дозволяється використовувати перегріту воду (150 ˚С) і пару.

Відповідно до вимог [18] розрахункова температура повітря в приміщеннях для збереження РС складає 5 ˚С, у приміщеннях для технічного обслуговування, діагностування і ремонту – 16 ˚С, у приміщеннях складів шин, мастильних матеріалів, лакофарбових матеріалів, хімікатів, обтиральних матеріалів, агрегатів і деталей – 10 ˚С.

Приміщення для технічного обслуговування, діагностування і ремонту рухомого складу обладнають системами загальнобмінної і місцевої вентиляції. Варто передбачити загальнобмінну вентиляцію за наступною схемою: витяжка повітря з верхньої зони над тупиковими посадами і торцями потокових ліній; приплив повітря в робочу зону й у робочі оглядові канави. Подача повітря в робочі канави – 125 м³ /год., швидкість випуску повітря з проточних отворів під кутом 45⁰ до площини підлоги канави-2,0-2,5 м/с, температура подаваного повітря в холодний період року – не нижче 16 ˚С і вище 25˚С.

В опалювальних виробничих приміщеннях, а також у приміщеннях зі значним тепловиділенням, де площа підлоги на кожного працюючого складає від 50 до 100 м³ у холодний і перехідний періоди року допускається зниження температури повітря поза постійними робочими місцями: до 12 ˚С при легких роботах, 10 ˚С – при роботах середньої ваги і до 8 ˚С – важких роботах. На робочих місцях при будь-яких умовах необхідно підтримувати нормовані умови праці в холодний і перехідний періоди року.

3.3.5 Заходи пожежної безпеки

Згідно з ГОСТ 12.1.033-81 “ССБТ. Пожежна безпека. Терміни і визначення” [19], пожежна безпека – стан об’єкта, при якому з встановленою імовірністю виключається можливість виникнення і розвитку пожежі та впливу на людей небезпечних факторів пожежі, а також забезпечується захист матеріальних цінностей.

Основні причини виникнення і розвитку пожеж:

• застосування та експлуатація приладів і устаткування з низьким протипожежним захистом;

• використання при будівництві у ряді випадків матеріалів, що не відповідають вимогам пожежної безпеки;

• відсутність на багатьох об’єктах, а також у підрозділах пожежної охорони ефективних засобів боротьби з вогнем.

На підприємствах міського електротранспорту широко використовуються легкозаймисті продукти, пожежонебезпечні речовини і матеріали ( бензин, газ, ацетон, бензол, дизельне паливо, мастила, ацетилен, лісоматеріали та інші). Усі приміщення підприємства класифікуються по вибуховій і пожежній небезпеці у відповідності зі СНиП ІІ 09.02-85 і переліком категорій виробництв по вибуховий, вибухово- пожежної небезпеки, класів вибухонебезпечних та пожежонебезпечних зон за правилами пристрою електроустановок.

Згідно СНиП ІІ 2.01.02-84 [17], по займистості виділяють три групи будівельних матеріалів і конструкцій: неспалені, важко спалені і спалені.

Неспалені матеріали при впливі вогню чи високої температури не запалюються, не жевріють і не обвуглюються (бетон, залізобетон, силікатна і глиняна ценга, метали та інші неорганічні матеріали).

Важко спалені матеріали при впливі вогню високої температури можуть запалюватись, жевріти та продовжувати горіти чи жевріти тількі при наявності джерела запалення, а після його видалення горіння і тління припиняються (лінолеум, фібролітові плити, глиняна ценга ті інші).

Спалені матеріали при впливі чи вогню високої температури можуть запалюватись, жевріти та продовжувати горіти чи жевріти після видалення джерела запалення ( лісоматеріали, бітуми, толь, руберойд, повсть та інші).

У залежності від вогнестійкості розрізняють будинки і спорудження п’яти ступенів займистості. Мінімальні межі вогнестійкості будівельних конструкцій повинні відповідати необхідного ступеня вогнестійкості будинків і споруджень.

Ступень вогнестійкості одноповерхових будинків (чи їх частин) для збереження та технічного обслуговування РС визначається відповідно до таблиці 5.1.

Таблиця 5.1 – Ступінь вогнестійкості одноповерхових будинків

Будівельні конструкції	Межа вогнестійкості, год., при ступені вогнестійкості будинку
	І	ІІ	ІІІ	ІV
Несучі стіни, стіни сходових кліток, колони	2,5 НС	2,0 НС	2,0 НС	0,5 ТС
Зовнішні стіни з начіпних панелей	0,5 НС	0,25 НС, ТС	0,25 НС, ТС	0,25 ТС,З
Внутрішні несучі стіни (перегородки)	0,5 НС	0,25 НС	0,25 НС	0,25 ТС,С
Сходові площадки, ступені, балки і марші в сходових клітках	1,0 НС	1,0 НС	1,0 НС	0,25 ТС
Плити, настили та інші несучі конструкції міжповерхових і горищних перекриттів	1,4 НС	0,75 НС	0,75 ТС	0,25 ТС,С
Плити, настили та інші несучі конструкції покрить	0,5 НС	0,25 НС	Не нормується

Для підвищення протипожежної стійкості та попередження поширення вогню по будинку використовують спеціальні перешкоди: неспалені перекриття і протипожежні стіни (брандмауери). Для обмеження поширення вогню по вертикалі міжповерхові перекриття виконують неспаленими – зі сталевих балок з неспаленим чи заповненням залізобетоном. Двері, ворота, даху люків ті вікна в протипожежних перешкодах повинні бути неспаленими чи важко спаленими з межею вогнестійкості не менш 1,5 годин.

У приміщеннях для збереження, технічного обслуговування та ремонту рухомого складу забороняється:

• захаращувати проїзди, проходи і виходи з приміщень, а також під’їзди і підходи до джерелами води, місцям розташування пожежного інвентарю та устаткування матеріалами, агрегатами, тарою та інші;

• користатися відкритим вогнем, паяльними лампами та переносними зварювальними апаратами;

• мити деталі бензином і газом;

• зберігати запас легкозаймистих і пальних рідин, що перевищує необхідний для роботи протягом зміни. Збереження їх допускається тільки в небиткому, щільно закритому посуду, у металевих шафах чи шухлядах, які щільно закриваються;

• зберігати в загальних коморах фарби, лаки, кисті і карбід кальцію (фарби і лаки повинні міститися окремо від кислот і карбіду кальцію).

На підприємствах МЕТ для ліквідації невеликих загорянь застосовують первинні засоби пожежогасіння: ручні і пересувні пінні та вуглекислотні вогнегасники, пісок, повстини, азбестові покривала, воду. За справність і комплектність пожежного інвентарю і первинних засобів пожежогасіння, що знаходяться у виробничих приміщеннях, складах, несуть відповідальність начальники цехів та майстри ділянок, закріплені наказом по підприємству як особи відповідальні за протипожежний стан об’єкта.

Використання пожежного інвентарю та устаткування в інших цілях забороняється.

Пожежні крани у всіх приміщеннях оснащуються рукавами і стовбурами, укладеними у шафки, що повинні бути закриті та опломбовані, а пожежні рукави – приєднані до кранів і стовбурів.

Вогнегасник повинен бути підвішений (чи встановлений) на такій висоті, щоб будь-яка людина могла вільно, легко і швидко зняти його у випадку потреби (але не вище 1,5 м від підлоги до днища вогнегасника).

Крім того, у зазначених приміщеннях повинні бути встановлені шухляди з сухим, просіяним піском з розрахунку одні шухляда місткістю 0,5 м² на 100 м² площі, але не менш одного в кожному окремому приміщенні. У кожної шухляді з піском завжди повинна знаходитися лопата (совок).

Для безпеки пересування робітників та зручності транспортування вантажів у цехах входи, виходи, в’їзди і виїзди повинні бути роздільними. На випадок пожежі передбачають додаткові евакуаційні виходи. Двері цих виходів повинні відкриватися назовні. Безпосередній вихід назовні повинен мати наступні виробничі і складські приміщення: ковальські, зварювальні і вулканізаційні відділення при площі їх більш 100 м² ; акумуляторна при площі приміщення більш 25 м² ; склад олій і обтиральних матеріалів при площі приміщення більш 50 м² ; склад легкозаймистих матеріалів, а також малярне (незалежно від площі приміщення).

До організаційно-технічних заходів по забезпеченню пожежної безпеки відносяться розробка заходів щодо дій адміністрації, робітників і службовців на випадок виникнення пожежі.