• грошова реформа 1961 р. - негативно вплинула на життєвий рівень населення -призвела до підвищення роздрібних цін на продукти і товари широкого вжит- ку

• 1954 Р.- розпочалося освоєння цілинних земель у Казахстані, на Сибіру, Уралі та Північному Кавказі

• 1958 р. -рішення про ліквідацію машинно-тракторних станцій (МТС)- машин- ний парк передали колгоспам- відсутність у колгоспах гаражів, ремонтної бази, фахівців негативно позначилася на використанні й збереженні техніки

• 1955-1959Р.Р.-широке впровадження посівів кукурудзи

• курс на ліквідацію особистих присадибних господарств

• в ересень 1953 р. на пленумі ЦК КПРС -центральне місце займало суттєве підвищення матеріальної зацікавленості трудівників села у збільшенні виробництва сільськогосподарської продукції, збільшення державних асигнувань на потреби села, поліпшення технічного і кадрового забезпечення села-з цією метою підвищувались заготівельні й закупівельні ціни на сільгосп продукцію

полегшило життя колгоспників -однак відчутно вдарило по бюджету містян (з1962 р.- підвищення роздрібних цін)

• скасовано обов’язкові поставки сільгосппродуктів із колгоспних дворів, удвічі знижені податки з присадибних господарств

• впровадження щомісячного авансування колгоспників на трудодні

• запровадження пенсійного забезпечення для колгоспників і видача їм паспор- тів

Реформи в соціальній сфері:

• пенсійна реформа 1956 р. підвищила середній розмір пенсій за віком (55-жінки,60-чоловіки) Пенсії почали виплачуватися і колгоспникам (1964)

• зросли асигнування на охорону здоров'я, освіту, скасовувалася плата за навчання в старших класах середніх шкіл, у середніх спеціальних і вищих навчальних закладах

• 1957Р.- масове житлове будівництво –«хрущовки»

• Тривалість робочого дня скоротилася до 7 год, а для працюючих у

Шістдесятництво – рух творчої молоді яка сповідувала оригінальну тематику, нові думки, відмінні від офіційних, і стала ядром духовної опозиції режиму в Україні в 60- х рр.

наприкінці 50-х - на початку 60-х років постало нове покоління борців за волю України - шістдесятники. Молоді творчі люди, занепокоєні долею рідної землі, відважилися на протест проти нищення української культури й мови, проти пере- кручень історії, проти брехні й пристосуванства, переслідувань за слово й думку, незаконних арештів та безпідставних вироків. У віршах, статтях, картинах, теат- ральних виставах, кінофільмах, лекціях вони зверталися до своїх співвітчизників з правди-вим і щирим словом про минуле й сьогодення України:

1960 Р. –київський клуб «Супутник» (голова- л.Танюк)

1962р.-львівський клуб «Пролісок» (голова - М. Косів) У клубах відбувалися літера- турні зустрічі, вечори пам'яті, театральні постановки, де молоді митці формували власний світогляд та світобачення своїх слухачів і читачів

Василь Симоненко-“Тиша й грім” 1964/65 рр. “Вино з троянд”, “Земне тяжіння”, “Подорож в країну навпаки”

Ліна Костенко“Проміння землі”, “Вітрила”, “Мандрівки серця”.

Іван Драч,

Василь Стус,

Іван Дзюба,

Євген Сверстюк,

Іван Світличний

Д.Павличко «Любов і ненависть» (1953), «Моя земля» (1955), «Бистрина» (1959), «Днина» (1960)

Микола Вінграновський

Художники Алла Горська, Панас Заливаха, Людмила Семикіна, Галина Севрук

Шістдесятники вдалися до розповсюдження "самвидаву" - офіційно не визнаної або забороненої літератури, яка поширювалася у від руки (або на друкарських машинках) перепи- саних копій.

Серед світоглядних засад шістдесятників слід виділити:   - лібералізм (культ свободи в усіх її виявах: свободи особистості, нації, свободи духу);  - гуманізм та антропоцентризм (культ людської особистості — центру Всесвіту);  - духовний демократизм (культ простої, звичайної людини-трудівника);  - духовний аристократизм (культ видатної творчої особистості);  - моралізм та етичний максималізм (культ моральності як абсолютного мірила людських вчинків);  - космізм (усвідомлення «планетарної причетності» людини як частинки Всесвіту до космічних процесів);  - активний патріотизм (любов до Батьківщини й рідного народу) і національна самосвідомість, сакральне сприйняття рідної мови та історичної пам'яті як оберегів нації;  - культурництво (відстоювання справжньої, високомайстерної культуротворчості).   До естетичних засад шістдесятників можна віднести:   -критику інакшістю — заперечення соцреалізму власною творчістю;  - естетичну незалежність, відстоювання свободи митця;  - єдність традицій (національних і світових) та новаторства;  - індивідуалізацію (посилення особистісного начала);  - інтелектуалізм, естетизм, елітарність. 

Головних варіантів виходу з цієї кризової, «межової» ситуації було всього три:   - дисидентство (від лат. dissidens незгодний) — активне інакодумство, відкрите протистояння тоталітарному режимові, цілковите неприйняття його псевдоідеалів і псевдоцінностей, опозиційна громадська діяльність — геройська самоофіра приречених на страту, свідомих своєї приреченості (В. Стус, І. Світличний, А. Горська.);  - «внутрішня еміграція»- самоізоляція у власному внутрішньому світі, втеча в мовчання (Л. Костенко, В. Шевчук, М. Коцюбинська);  - конформізм- намагання ціною моральних та ідейних поступок врятувати власне життя й кар'єру; пасивне сприйняття нав'язуваної ідеології, підпорядкування «правилам гри» тоталітаризму заради фізичного виживання (Д. Павличко, І. Драч, В. Коротич) 

Дисидентство – морально-політична опозиція до існуючого державного ладу, панівних у суспільстві ідей та цінностей.

1956р.- «Реалістичний робітничий гурток демократів» на Донбасі- планувало створити мережу нелегальних осередків, згодом об'єднаних у єдину демократичну партію, яка повинна була стати альтернативою КПРС і повести боротьбу за зміну суспільного ладу в СРСР

1958р.- в м. Івано-Франківську –«Об’єднана партія визволення України» (на чолі –Б.Гарматюк)- боролися за незалежність Укрвїни

1 959р.-Українська робітничо-селянська спілка (УРСС) –на чолі Л.Лук’яненко агітували за конституційний вихід України зі складу СРСР

Л. Лук’яненко

1961р. -у Львові підпільна організація “Український національний центр”

1961р.-Український національний комітет-у Львові

1964р.-Український національний фронт (Д.Квецько і З.Красівський)- «Відок­ремлення України від Росії, створення української са­мостійної держави в її етнографічних межах»

Культура УРСР в період «відлиги»

Галузі	Досягнення культури
Освіта	1958р.-Постанова ЦК «Про зміцнення зв’язку школи з життям…» 1959р.-закон про освіту: замість 7-річної-8-річна обов’язкова освіта 10-річні школи замінені 11-річними освоєння учнями однією з масових професій-виробниче навчання розширена мережа вечірньої та заочної освіти школи-інтернати для сиріт спеціалізовані школи з поглибленим вивченням певних предметів розширена система ПТУ положення про факультативність вивчення української мови посилюється ідеологізація суспільного життя, активізуються процеси русифікації -російська мова стала обов'язковою, а українська вивчалася за бажанням 1958 р. в газеті «Правда» з'явилася стаття М. Бажана й М. Рильського «В ім'я людини», у якій автори виступили проти фактичної факультативності викладання рідної мови лютий 1963р- наукова конференція з проблем культури української мови перетворилася на прилюдне засудження мовної політики керівної партії в Україні
Наука	в липні 1955 р. –врезультаті Пленуму ЦК- істотно збільшуються бюджет- ні витрати на науку 1960р.-Фізико-технічний інститут низьких температур в Харкові на чолі з І.Курчатовим-перший атомний реактор в Києві 1962 р -Інститут кібернетики-на чолі з академіком В.Глушковим 1961р.-перша ЕОМ «Дніпро» Інститут електрозварювання (під керівництвом Б. Патона) -ряд нових технологій і виводить на провідні позиції у світі Інститут механіки АН УРСР -створення міжконтинентальних ракет розвиток космонавтики :причетні до запуску штучного супутника Землі в жовтні 1957 р. й польоту в космос першої людини- Юрія Гагаріна. М. Амосов- запроваджено нові методи хірургічного лікування серцевих захворювань
Література	1955 р. стаття О. Довженка «Мистецтво живопису і сучасність» - заклик творити в дусі «розширеного трактування методу соціалістичного реалізму» поеми «Розстріляне безсмертя» та «Мазепа» В. Сосюри. У період хрущовської «відлиги» з'явилися романи «Дикий мед» Л. Первомайського та «Вир» Гр. Тютюнника, «Кров людська — не водиця» та «Хліб і сіль» М. Стельмаха. За роман «Тронка» О. Гончар був нагороджений Ленінською премією.
Музика	постанова ЦК КПРС від 28 травня 1958 року, що відкинула попередні відверто тенденційні звинувачення щодо опери В. Мураделі «Велика дружба» та творів українських композиторів К. Данькевича «Богдан Хмельницький» і Г. Жуковського «Від щирого серця». У документах зазначалося, що вади, помічені у творчості цих митців, не були «великими ідейними пороками». С. Людкевича, А. Кос-Анатольського, братів Г. і П. Майбород, А. Штогаренка. Величезну популярність в Україні мали композитори О. Білаш, А. Філіпенко та І. Шамо.
	Своїми працями в цей час істотно збагатили вітчизняну художню скарбницю М. Божій, М. Дерегус, В. Касіян, К. Трохименко, М. Бойчук. Декоративно-ужитковий напрям яскраво представляли праці К. Білокур та М. Приймаченко. Новими творчими здобутками засяяв у цей час талант прекрасної художниці Т. Яблонської. З нагоди відзначення 150-річчя від дня народження Тараса Шевченка в Москві споруджено пам'ятник Великому Кобзарю (автори М. Грисюк, Ю. Сінкевич, А. Фуженко). Того ж 1964 року у Львові відкрито пам'ятник І. Франку (автори В. Борисенко, Д. Крвавич, Е. Мисько та ін.). Оригінальні твори станкової скульптури створили М. Рябінін і В. Сколоздра («Олекса Довбуш»), Г. Петрашевич («Дитино моя») та інші митці.
Театр	блискуча гра справжніх майстрів сценічного мистецтва — А. Бучми, В. Добровольського. Ю. Лаврова, Н. Ужвій, Ю. Шумського. Умілими послідовниками творчих традицій Л. Курбаса стали режисери Г. Юра, М. Крушельницький, В. Скляренко

Після посухи 1963 р. виникла продовольча криза, населення було на межі голоду. З цього часу Радянський Союз почав закуповувати зерно за кордоном, були введені картки на хліб. Невдоволення народу зростало.

У цих умовах з ініціативи найближчого оточення М.Хрущова, у т.ч. М.Підгорного і П.Шелеста, пленум ЦК КПРС (жовтень 1964 р.) звільнив М.Хрущова з посади першого секретаря ЦК КПРС та Голови Ради Міністрів СРСР. Першим секретарем ЦК КПРС був обраний Л.І. Брежнєв.

Реформи М.Хрущова мали багато позитивних моментів, але внаслідок своєї половинчатості і непослідовності кардинальних змін в економіці та інших сферах суспільного життя не відбулося. Серія соціально-економічних програм була науково необґрунтованою і нерідко межувала з авантюризмом

Україна в період «застою» (1964-1985)

У період брежнєвського керівництва (1964 - 1982рр.) в суспільно-політичному житті робилось все щоб зберегти існуючий режим, не втратити спадкоємності з владними інститутами попередніх десятиріч. Головними елементами цієї спадкоємності були: ігнорування принципу розподілу влади, збереження декоративного характеру органів народного самоуправління, зміцнення політичного монополізму КПРС.

Курс на “стабілізацію” і закритість існуючого режиму особливо посилився після серпневого втручання у внутрішні справи Чехословаччини 1968р.

Ознаки цього курсу:

1. Підміна справжнього народовладдя формальним представництвом будівників у радах, обмеження їхньої реальної влади. З одного боку, невпинно зростає кількість народних обранців у владних структурах, а з іншого вибори проходять безальтернативно.

2. Зростання масштабів бюрократичного апарату ,узурпація значної частини законодавчих функцій виконавчою владою. Управлінській апарат країни у 80-х рр. збільшився до 18 млн. чол.

3. Зведення нанівець самостійності громадських організацій, їхнє фактичне одержавлення.

4. Згортання гласності. У 1960р в Україні виходило 3280 газет, а в 1985 – лише 1799. Різко зменшилася кількість місцевих районних газет.

5. Фактичне перетворення КПРС на стержень державної структури і зосередження у її руках усієї повноти влади.

КПУ у брежнєвській період очолювали два лідери, які оборювали різні моделі розвитку республіки П.Шелест (1963 – 1972рр) – автомізаційну, В. Щербицький (1972-1989рр) – централістську, орієнтовану на центр.

Інтенсивно йшов процес злиття функцій партійного і державного апарату, підміни держави та її органів партією. У 1985р. комуністи становили 68,5% складу народних депутатів ВР УРСР, а в 1987р. – 43,7% складу місцевих Рад республіки. Конституція 1977р. – проголосила КПРС “ядром політичної системи суспільства”. КПРС намагалася домінувати у кожній сфері суспільного життя. Відбувається кількісне зростання партійних лав (з 1964р до 1985р КПУ виросла майже вдвічі).

Курс на стабільність практично сприяв незмінності кадрів. Так політичне життя в країні дедалі більше набуває закритого характеру, наростає відчуження партії від народу, посилюється ідеологічний диктат.

Період кризи радянської системи («Застій»)

1964-1985рр.