2. Конституційні засади здійснення правосуддя.

Принципи здійснення правосуддя – це закріплені Конституцією України або такі, що випливають з її норм основоположні правові ідеї, які визначають організацію й діяльність державних органів, які здійснюють судову владу.

Конституція у ст. 129 встановлює ряд основних засад здій­снення правосуддя в Україні:

• законність;

• рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом;

• забезпечення доведеності вини;

• змагальність сторін судового процесу та свобода в наданні ними суду доказів;

• підтримання державного обвинувачення в суді прокурором;

• забезпечення обвинуваченому права на захист;

• гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами;

• забезпечення можливості оскарження рішення суду;

• обов’язковість судових рішень.

Усі принципи судочинства України умовно можна поділити на три групи:

1) загальні конституційні принципи правосуддя;

2) спеціальні міжгалузеві принципи, що визначають загальні засади судоустрою і правового статусу суддів судів загальної юрисдикції;

3) галузеві принципи цивільного, господарського, адміністративного та кримінального судочинства.

Перша група принципів визначає загальні засади здійснен­ня правосуддя в Україні та реалізації права людини і громадяни­на на судовий захист своїх прав. свобод і законних інтересів.

Первинним принципом національного судочинства є принцип законності судочинства, зміст якого передбачає неухильне до­тримання судами загальної юрисдикції Конституції та законів України під час здійснення ними цивільного, господарського, адміністративного та кримінального судочинства. На відміну від країн з англосаксонською правовою системою, судові прецеден­ти не можуть бути джерелом судочинства в Україні, за винятком рішень міжнародних судів.

Одним з основних принципів судочинства в Україні є принцип здійснення правосуддя виключно судами, що забороняє делегу­вати функції судів, а також їх привласнення іншими органами чи посадовими особами. Особи, які незаконно взяли на себе виконання функцій суду, несуть передбачену законом відпові­дальність.

До того ж не всі відомі у світі види судів можуть здійснювати правосуддя в Україні. Так. ч. 5 ст. 125 Закону України заборо­няє створення надзвичайних та особливих судів як таких, що за своєю правовою природою суперечать закладеним в Осно­вному Законі вимогам. До надзвичайних та особливих судів не можуть бути віднесені військові суди, що існують в системі судів загальної юрисдикції, оскільки вони лише на місцевому та апеляційному рівнях відокремлені від загальних судів.

Важливим принципом судочинства, що розвиває положення статей 5 і 38 Конституції України про народний суверенітет і право громадян України на участь в управлінні державними справами, є принцип безпосередньої участі народу у здійсненні правосуддя. Цей принцип реалізується шляхом участі народних засідателів і присяжних в діяльності судів загальної юрисдикції.

Одним із наріжних принципів судочинства в Україні є прин­цип гарантованості права на судовий захист. Він належить до загальних принципів конституційного права. Так, ст. 8 Консти­туції України декларує: „Звернення до суду для захисту консти­туційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується”, – а ст. 55 Основного Закону гарантує кожному право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Закон про судоустрій деталізує цей принцип і гарантує захист прав, свобод і законних інтересів незалежним і неупередженим судом, утвореним відповідно до закону. Ніхто не може бути по­збавлений права на розгляд його справи у суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом. Угоди про відмову у зверненні за захистом до суду є недійсними (ст. 6).

До того ж Закон України „Про судоустрій та статус суддів” розширює дію цього принципу за колом суб'єктів. Окрім громадян України, право на судовий захист гарантується іноземцям, особам без громадянства, а також юридичним особам.

Ще одним фундаментальним принципом вітчизняного судо­чинства є принцип рівності перед законом і судом, який перед­бачає рівність перед зазначеними інстанціями всіх учасників судового процесу незалежно від статі, раси, кольору шкіри, мови. політичних, релігійних та інших переконань, національного чи соціального походження, майнового стану, роду і характеру за­нять, місця проживання та інших обставин. Зазначений прин­цип є похідним від загального конституційного принципу рівно­сті громадян перед законом і рівності їх конституційних прав і свобод (ст. 24 Конституції України).

Похідними від загальних принципів конституційного пра­ва є й такі принципи національного судочинства, як принцип правової допомоги під час вирішення справ у судах і принцип гласності.

Зокрема, принцип правової допомоги під час вирішення справ у судах гарантує надання допомоги під час вирішення справ у судах України. З цією метою в нашій державі діє адвока­тура, правовий статус якої врегульовано Законом України „Про адвокатуру”. У випадках, передбачених за­коном, правову допомогу надають також інші особи.

Закон України закріплює пра­во кожного користуватися правовою допомогою під час вирішен­ня його справи у суді. Це право сприяє кваліфікованому захисту інтересів учасників судового процесу.

Принцип гласності судочинства передбачає, що розгляд справ в судах відбувається відкрито, крім випадків, передбачених про­цесуальним законом (закриті судові засідання). Реалізація цього принципу також допускає проведення в залі судового засідання фото- і кінозйомки, теле-, відео-, звукозапису із застосуванням стаціонарної апаратури, а також транслювання судового засі­дання з дозволу суду, в порядку, встановленому процесуальним законодавством України.

Принцип обов'язковості судових рішень передбачає, що рі­шення, які набрали законної сили, є обов'язковими до виконан­ня усіма органами державної влади, органами місцевого само­врядування, їх посадовими і службовими особами, об'єднаннями громадян та іншими організаціями, громадянами та юридич­ними особами на всій території України. Обов'язковість ура­хування (преюдиціальність) судових рішень для інших судів, органів прокуратури, слідства, дізнання визначається чинним процесуальним законодавством.

Невиконання судових рішень має наслідком настання перед­баченої законом відповідальності – кримінальної, адміністра­тивної, цивільної і дисциплінарної.

Друга група принципів судочинства стосується засад ві­тчизняного судоустрою і судочинства та правового статусу суддів судів загальної юрисдикції.

Фундаментальним міжгалузевим принципом судочинства в Україні є принцип самостійності судів і незалежності суддів, який передбачає, що суди загальної юрисдикції в Україні є са­мостійними, а судді під час здійснення правосуддя незалежні від будь-якого впливу, нікому не підзвітні й підкоряються лише закону.

Гарантії самостійності судів і незалежності суддів забезпечуються: особливим порядком призначення, обрання, притягнення до відповідальності та звільнення суддів; незмінюваністю суддів та їх недоторканістю; порядком здійснення судочинства, вста­новленим процесуальним законом, таємницею постановлення судового рішення; забороною втручання у здійснення право­суддя; відповідальністю за неповагу до суду чи судді; особливим порядком фінансування та організаційного забезпечення діяль­ності судів; належним матеріальним і соціальним забезпеченням суддів: функціонуванням органів суддівського самоврядування; визначеними законом засобами забезпечення особистої безпеки суддів, їх сімей, майна, а також іншими засобами їх правового захисту.

Фактично принцип самостійності судів і незалежності суддів визначає загальні засади і сутність конституційно-правового статусу судів і суддів судів загальної юрисдикції в Україні.

В основу правового статусу судів загальної юрисдикції, по­ряд з принципом самостійності судів, покладено принцип територіальності і спеціалізації судів, що є основою формування їх системи.

Зокрема, принцип територіальності означає, що під час утво­рення Президентом України судів загальної юрисдикції врахову­ється місцезнаходження і статус утворюваного суду. Підставами для утворення чи ліквідації суду є зміна адміністративно-тери­торіального устрою тощо.

Принцип спеціалізації судів передбачає, що відповідно до Конституції України в системі судів загальної юрисдикції утво­рюються загальні та спеціалізовані суди окремих судових юрис­дикцій (господарські, адміністративні та інші), а в судах різних судових юрисдикцій може запроваджуватися спеціалізація суд­дів з розгляду конкретних категорій справ даної юрисдикції.

До принципів судоустрою також відноситься принцип гарантованості суддівського самоврядування. Зміст суддівсько­го самоврядування визначається його нормативне закріплени­ми завданнями: 1) забезпечення організаційної єдності функціо­нування органів судової влади; 2) зміцнення незалежності судів і суддів, захист від втручання в їхню діяльність; 3) участь у визна­ченні потреб кадрового, фінансового, матеріально-технічного та іншого забезпечення судів та контроль за дотриманням вста­новлених нормативів зазначеного забезпечення; 4) погодження призначення суддів на посади в судах загальної юрисдикції й обрання до кваліфікаційних комісій суддів: 5) заохочення суддів і працівників апарату судів: 6) здійснення контролю за організаці­єю діяльності судів та інших структур у системі судової влади.

Загальні принципи судочинства також поширюються на пра­вовий статус суддів судів загальної юрисдикції.

Правовий статус судді судів загальної юрисдикції є сукуп­ністю юридичних елементів (правосуб'єктність судді, його пра­ва та обов'язки, функції, відповідальність, гарантії діяльності), що визначають сутність і зміст діяльності судді суду загальної юрисдикції відповідно до чинного законодавства.

Правовий статус суддів ґрунтується на принципах незалеж­ності. недоторканості, незмінюваності суддів, їх соціального і правового захисту.

Зокрема, судді судів загальної юрисдикції є незалежними від будь-якого впливу, нікому не підзвітні й підпорядковуються лише закону; їх недоторканість гарантується Конституцією та Зако­ном України „Про статус суддів” та іншими правовими актами; професійні судді обіймають посади безстрокове і перебувають на посаді до досягнення 65 років; соціальний і правовий захист суддів гарантується Конституцією та Законом України «Про ста­тус суддів» тощо.

Принцип змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості є од­ним із основоположних принципів судочинства у всіх сферах судових юрисдикцій. Для змагального типу судового процесу властиве розмежування процесуальних функцій сторін та не­залежного від інтересів цих сторін суду, наявність протилежних сторін судового процесу та участь сторін у дослідженні доказів. Зазначений принцип деталізується в галузевому процесуально­му законодавстві як щодо учасників судового процесу, так і щодо їх функцій та порядку дослідження доказів сторін.

Принцип забезпечення апеляційного та касаційного оскар­ження рішення суду є одним з елементів правового захисту учас­ників судового процесу. Він забезпечується інстанційною побу­довою судової системи судів загальної юрисдикції України, яка передбачає повне чи часткове оскарження рішень суду першої інстанції, що не набрали (апеляція) або набрали (касація) за­конної сили у вищих судах. При цьому суд апеляційної інстанції вирішує питання факту і права, а суд касаційної інстанції – ви­ключно права.

Принцип здійснення судового провадження державною мо­вою, але дозволяється і регіональною мовою та мовою національних меншин України

Третю групу принципів становлять галузеві принципи судо­чинства, тобто загальні засади судочинства, що властиві тільки окремим видам судочинства або найбільш повно виявляють­ся в галузевій юрисдикції. Для кожного виду судочинства (ци­вільного. господарського, адміністративного та кримінального) властиві свої системи принципів, що закріплюються в Консти­туції, законах України і, зокрема, відповідних процесуальних кодексах – Цивільному процесуальному кодексі (набув чиннос­ті 1 вересня 2005р.), Господарському процесуальному кодексі, Кодексі адміністративного судочинства України, Кримінально-процесуальному кодексі України.

При цьому в Конституції України визначаються, в першу чер­гу. принципи кримінального судочинства, що є логічним з огляду на суспільну небезпечність злочинів і важливість здійснення справедливого, неупередженого і професійного судочинства у цій сфері юрисдикції.

У статті 129 Конституції України закріплюється принцип за­безпечення доведеності вини (принцип презумпції невинуватос­ті), що захищає права і законні інтереси суб'єктів кримінального процесу, обумовлює зміст підсумкових рішень суду. Зміст цього принципу полягає в тому, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути підданою кримінальному по­каранню, доки її вину не буде доведено у законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Доведення вини особи у суді покладається на прокурора, що логічно обумовлює інший важливий конституційний принцип кримінального су­дочинства – принцип підтримання державного обвинувачення в суді прокурором.

Цей принцип визначає напрямки діяльності прокурора як представника держави через свої публічно-правові обов'язки та його роль у судовому процесі. Ця функція є розвитком кримі­нального переслідування, яке здійснюється прокурором на досудовому розслідуванні. Принцип підтримання державного об­винувачення в суді прокурором впливає на побудову усіх судових стадій кримінального процесу і є специфічним продовженням загальногалузевого принципу змагальності судового процесу.

Спеціальні принципи цивільного, господарського, адміністративного та кримінального судочинства закріплюються у відповідних процесуальних галузевих кодексах.