Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
&&& Лекція 20. Конституційний статус органів суду та прокуратури.doc
Скачиваний:
1
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
231 Кб
Скачать
☆

5. Конституційно-правовий статус Вищої Ради юстиції.

Вища рада юстиції діє згідно зі ст. 131 Конституції України, а правові основи її організації та діяльності визначено в Законі України „Про Вищу раду юстиції” від 15 січня 1998 р.

Вища рада юстиції є колегіальним, незалежним органом, відповідальним за формування високопрофесійного суддівського корпусу, здатного кваліфіковано, сумлінно та неупереджено здійснювати правосуддя на професійній основі, а також за прийняття рішень стосовно порушень суддями і прокурорами вимог щодо несумісності та в межах своєї компетенції про їхню дисциплінарну відповідальність.

Вища рада юстиції складається з 20 членів, а порядок її формування такий:

  • по три члени призначають Верховна Рада України, Президент України, з’їзд суддів України, з’їзд адвокатів України, з’їзд представників юридичних вищих навчальних закладів і наукових установ;

  • двох членів призначає всеукраїнська конференція працівників прокуратури.

При цьому на посаду члена Вищої ради юстиції може бути рекомендований громадянин України, не молодший 35 років і не старший 60 років, який проживає в Україні не менш як 10 останніх років, володіє державною мовою, має вищу юридичну освіту і стаж роботи в галузі права не менше 10 років.

За посадою до складу Вищої ради юстиції входять

  • Голова Верховного Суду України,

  • Міністр юстиції України,

  • Генеральний прокурор України.

Повноваження Вищої ради юстиції:

  • вносить подання Президентові України про призначення суддів на посади або про звільнення їх з посад;

  • розглядає справи та ухвалює рішення стосовно порушення суддями і прокурорами вимог щодо несумісності;

  • здійснює дисциплінарне провадження стосовно суддів Верховного Суду України і суддів вищих спеціалізованих судів;

  • розглядає скарги на рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності суддів апеляційних і місцевих судів, а також прокурорів.

Не можуть бути членами Вищої ради юстиції особи, визнані судом недієздатними або обмежено дієздатними, та особи, які мають незняту або непогашену судимість.

6. Прокуратура України в системі державних органів та її повноваження за Конституцією України

У державному механізмі України прокуратура виступає як самостійний інститут державного ладу, який реалізує покладені на нього Конституцією та законами України функції у взаємодії з іншими органами державної влади.

Термін «прокуратура» озна­чає державний орган, що здійснює нагляд за точним виконан­ням законів, законності й для притягнення до суду правопо­рушника.

У ряді країн прокуратура функціонує в системі органів ви­конавчої (Данія, Єгипет, Італія) та судової влади (Грузія, Литва та ін.) і навіть існує у вигляді органу, що підзвітний і підконтр­ольний вищим колегіальним державно-партійним органам держави (Китай, Куба, Північна Корея), або ж взагалі відсутня (Ватикан, Катар, Кувейт). Утім у переважній більшості країн світу, як і в Україні, прокуратура не відноситься до законодав­чої, виконавчої чи судової влади.

Прокуратура України – це єдина централізована систе­ма органів державної влади, які відповідно до Конституції та законів України здійснюють обвинувальну, представницьку, контрольно-наглядову та інші функції в державі.

Прокуратура України формується і діє відповідно до загальних засад, визначених Конституцією та законами України. Основни­ми принципами організації та діяльності органів прокуратури є принцип централізації системи органів прокуратури; принцип самостійності й незалежності прокуратури; принцип законності; принцип гласності: принцип колегіальності та єдиноначальства прокуратури тощо.

Систему органів прокуратури становлять: Генеральна проку­ратура України, прокуратури АРК, областей, міст Києва і Севас­тополя (на правах обласних), міські, районні, міжрайонні, інші прирівняні до них прокуратури, а також військові, транспортні, природоохоронні та інші спеціалізовані прокуратури.

Отже, систему органів прокуратури становлять територіаль­ні та спеціалізовані прокуратури.

Територіальні прокуратури створені та функціонують відповідно до адміністративно-те­риторіального устрою України, а спеціалізовані – за предмет­но-галузевим принципом і функціонують в окремих сферах життєдіяльності. На сучасному етапі система органів прокура­тури включає такі спеціалізовані прокуратури: військові, при­родоохоронні та прокуратури з нагляду за виконанням кримі­нально-виконавчого законодавства.

Закон (ст. 46) передбачає, що прокурорами і слідчими можуть призначатися громадяни України, які мають вищу юридичну освіту, необхідні ділові і моральні якості.

Особи, які не мають досвіду практичної роботи за спеціальністю, проходять в орга­нах прокуратури стажування строком до одного року. Порядок стажування визначається Генеральним прокурором України.

Військовими прокурорами і слідчими призначаються грома­дяни України з числа офіцерів, які проходять військову службу або перебувають у запасі й мають вищу юридичну освіту (ч. 1 ст. 46' Закону).

Особи, які вперше призначені на посади помічни­ків прокурорів, прокурорів управлінь, відділів, слідчих прокура­тури, складають „Присягу працівника прокуратури”. Процедура її прийняття визначається Генеральним прокурором України.

Особливі вимоги (віковий ценз, наявність визначеного стажу роботи) ставляться до осіб, які призначаються на посади керів­ників прокуратур.

  • Прокурором АРК, прокурорами областей та прирівняних до них, прокурорами міст Києва та Севастополя призначаються особи не молодші 30 років, які мають стаж ро­боти в органах прокуратури або на судових посадах не менше 7 років.

  • Міськими, районними і прирівняними до них прокурорами призначаються особи не молодші 25 років зі стажем роботи в органах прокуратури або на судових посадах не менше 3 років.

Триланкова система органів прокуратури.

  • вищу ланку прокурорської системи в Укра­їні складає Генеральна прокуратура України.

  • другу ланку сис­теми органів прокуратури утворюють прокуратури Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя, а також прирівняні до них спеціалізовані прокуратури (наприклад, вій­ськові прокуратури регіонів, військова прокуратура Чорномор­ського флоту і Військово-Морських сил України).

  • третю ланку прокурорської системи становлять міські, районні, міжрайонні, районні у містах та інші прирівняні до них прокуратури (напри­клад, військові прокуратури гарнізонів).

Очолює систему органів прокуратури з притаманними тільки йому повноваженнями Генеральний прокурор України, який призначається на посаду Президентом України за згодою Вер­ховної Ради України.

Генеральна прокуратура здійснює керівництво підпорядкова­ними прокуратурами і безпосередньо виконує особливо важливі завдання щодо здійснення нагляду за додержанням законів.

Генеральний прокурор України, який затверджує відповідно до чинного законодавства структуру Генеральної прокуратури України, має першого заступника і заступників.

У Генеральній прокуратурі України утворюється колегія як дорадчий орган при Генеральному прокуророві України у складі Генерального прокурора України (голова колегії), його першо­го заступника, заступників, прокурора АРК, інших керівних працівників органів прокуратури. Персональний склад колегії затверджується Верховною Радою України за поданням Гене­рального прокурора України.

У Генеральній прокуратурі є управління і відділи.

Керівники управлінь і відділів призначаються на посади Генеральним прокурором. Одночасно вони є його старшими помічниками та помічниками. Генеральний прокурор має також старших помічників та помічників з особливих до­ручень.

Функції прокуратури України яв­ляють собою основні напрямки і види діяльності цього органу.

Відповідно до ст. 121 Конституції України, прокуратура здій­снює такі функції:

  • підтримання державного обвинувачення в суді;

  • представництво інтересів громадян або держави в суді у випадках, визначених законом;

  • нагляд за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слід­ство;

  • нагляд за додержанням законів під час виконання судових рішень у кримінальних справах, а також під час застосування інших заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян.

Для виконання прокуратурою України своїх основних функ­цій чинне законодавство визначає повноваження прокурату­ри – права і обов'язки органів прокуратури, визначені Консти­туцією та законами України.

За своїм змістом повноваження прокуратури України можуть бути розділені на три основні групи:

  • повноваження у виявлен­ні порушень законів, причин порушень та умов, що їм сприяють;

  • повноваження, спрямовані на усунення порушень законів, причин та умов, що їм сприяють;

  • повноваження у притягненні порушників закону до відповідальності.

Визначені Конституцією України та Законом України «Про прокуратуру» від 5 листопада 1991 р. повноваження прокурора v виявленні порушень закону, причин та умов. що їм сприяють. усунення порушень закону, поновлення порушених прав гро­мадян та юридичних осіб. притягнення порушників закону до відповідальності реалізуються у формі актів, які містять вимоги прокурора.

Акти. які виражають повноваження прокурора, можуть бути у формі вимоги (пункти 1. 2, 3 ч. 1 ст. 20 Закону): протесту (п. 1 ч. 2 ст. 20 Закону): повістки (п. 4 ч. 1 ст. 20. ч. 1 ст. 28 Зако­ну): припису (п. 4 ч. 2 ст. 20. ст. 22 Закону): подання (пункти 2, 5 ч. 2 ст. 20. ст. 23 Закону): заяви до суду (п. 6 ч. 2 ст. 20 Закону); постанови (п. З ч. 2 ст. 20 Закону) тощо.

Основними вимогами до цих актів є: своєчасність, точність і достовірність фактів, що наведені в них; юридична обґрунтова­ність та вичерпне вмотивування, правильність вибору адресата. Крім того, у протесті, поданні, приписі або постанові прокурора обов'язково зазначається, ким і яке положення закону пору­шено. у чому полягає порушення та що і в який строк посадова особа або орган мають вжити до його усунення (ст. 25 Закону).

За своїми юридичними влас­тивостями акти органів прокуратури поділяються на: загально-наглядові та процесуальні акти.

До загальнонаглядових актів органів прокуратури відно­сяться протести, приписи, подання і постанови. Ці акти при­ймаються й реалізуються у процесі здійснення прокурорами функцій нагляду за додержанням і застосуванням законів дер­жавними органами, підприємствами, установами, організація­ми усіх форм власності, а також посадовими особами і громадя­нами; реалізації функції нагляду за додержанням прав і свобод людини і громадянина, додержанням законів з цих питань ор­ганами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування. їх посадовими і службовими особами. Зазначені акти мають на меті запобігання порушенню законів, а у разі здійснення такого порушення – усунення як самого порушення закону, так і його негативних наслідків.

До процесуальних актів органів прокуратури належать постанови, протоколи, касаційні та окремі подання, вказівки і доручення слідчому та органам дізнання тощо. Ці акти при­ймаються й реалізуються прокурорами у процесі здійснення ними функцій нагляду за дотриманням законів органами, які ведуть боротьбу із злочинністю та іншими правопорушеннями із застосуванням оперативно -розшукової діяльності, функції роз­слідування кримінальних справ та під час розгляду цивільних і господарських спорів, а також адміністративних справ.

Для кожного виду актів органів прокуратури існують спеці­альні умови його застосування, тобто правовий режим акта прокуратури. Так, у разі відхилення протесту або ухилення від його розгляду прокурор може звернутися із заявою до суду про визнання акта чи дії незаконними. Наприклад, протест на акт, що суперечить закону, приноситься прокурором, його заступником до органу, який його видав, або до вищестоящого органу. У такому ж порядку приноситься протест на незаконні рішення чи дії посадової особи. У протесті прокурор ставить пи­тання про скасування акта або приведення його у відповідність із законом, а також припинення незаконної дії посадової особи, поновлення порушеного права. Протест прокурора зупиняє дію опротестованого акта і підлягає обов'язковому розгляду відпо­відним органом або посадовою особою у 10-денний строк після його надходження. Про наслідки розгляду протесту в цей же строк повідомляється прокурору.

Установивши, що опротестований прокурорський акт орга­ну, рішення або дія посадової особи не відповідають вимогам закону, суддя постановляє рішення про задоволення вимог за­явника, визнання акта органу (рішення чи дії посадової особи) незаконними та про його скасування. Якщо буде встановлено, що опротестований акт, рішення або дія посадової особи не су­перечать вимогам закону, суддя постановляє рішення про від­мову у задоволенні заяви.

Прокурор також має право в необхідних випадках давати доручення керівникам органів досудового слідства, дізнання, внутрішніх справ, національної безпеки, податкової служби, митної служби проведення у підвідомчих їм підрозділах переві­рок із метою усунення порушень закону та забезпечення повного розкриття діянь, що містять ознаки злочину.

Прокурор також дає згоду або подає до суду подання про про­ведення обшуку житла чи іншого володіння, про виїмку докумен­тів, що становлять державну та/або банківську таємницю, про накладання арешту на кореспонденцію і зняття інформації з ка­налів зв'язку; про огляд і виїмку кореспонденції та дослідження інформації, знятої з каналів зв'язку, та в інших випадках, перед­бачених у Кримінально-процесуальному кодексі України.

При цьому рішення прокурора, які обмежують права грома­дян, можуть бути оскаржені в суді (розділ II Конституції Украї­ни).

28