Тема 13. Правові проблеми забезпечення використання та охорони земель житлової та громадської забудови (6 год.).

Правовий режим земель житлової та громадської забудови закріплюється ЗКУ (глава 6), Законами України «Про основи містобудування», «Про планування і забудову територій», «Про благоустрій населених пунктів» тощо. Відповідно до ст. 38 до земель житлової та громадської забудови (ЗЖГЗ) належать земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об'єктів загального користування. До земель даної категорії мають бути віднесені також землі, які відповідно до містобудівної документації підлягають забудові житловими, комунально-побутовими і соціально-культурними будівлями та спорудами, а також іншими об’єктами загального користування (Іванова Є.О.) Таким чином, категорія ЗЖГЗ характеризується двома показниками: 1) місцем розташування земельних ділянок – вони мають знаходитися в межах населених пунктів; 2) ціль використання земельних ділянок – для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об'єктів загального користування. Станом на 01.01.2006 площа земель у межах населених пунктів становила 7 332, 1 тис. га, тобто 12, % загальної площі земель України. Землі житлової та громадської забудови займають 1,7 млн. га. У межах населених пунктів крім ЗЖГЗ можуть знаходитися землі інших категорій. Земельні ділянки, які розташовані за межами населених пунктів відносяться до ЗЖГЗ. 80 Раціональне та ефективне використання ЗЖГЗ може бути здійснено шляхом вдосконалення їх правового режиму, який розглядається як система правових норм, що регулюють земельні відносини, які виникають, здійснюються, змінюються та припиняються у сфері приналежності, управління, використання і охорони земель в межах території населених пунктів при розміщенні житлової та громадської забудови, а також інших об'єктів загального користування з метою забезпечення сприятливого середовища життєдіяльності населення та сталого розвитку населених пунктів. Згідно зі ст. 39 використання ЗЖГЗ здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням державних стандартів і норм, регіональних та місцевих правил забудови. Містобудівна документація – це затверджені текстові та графічні матеріали якими регулюється планування, забудова та інше використання територій. Відповідно до ст. 40 ЗКУ громадянам України за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть передаватися безоплатно у власність або надаватися в оренду земельні ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і гаражного будівництва в межах норм, визначених Кодексом. Для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, в т.ч. присадибної ділянки громадянам України надається: - не більше 0,25 га у селах; - не більше 0, 15 га у смт; - не більше 0, 10 га у містах. Для будівництва індивідуальних гаражів – не більше 0,01 га. Понад норму безоплатної передачі громадяни можуть набувати у власність земельні ділянки для зазначених потреб за цивільно-правовими угодами. ТЕМА 14. Правові проблеми забезпечення використання та охорони земель лісогосподарського призначення 1. Ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місце розташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсів. Правовідносини, пов’язані з використанням земель л/г, регулюються, насамперед, ЗКУ, ЛКУ та іншими законодавчими актами. Земельне законодавство визначає загальні положення, які стосуються регулювання використання та охорони земель л/г, а лісове відображає специфіку регулювання цих відносин. 81 Згідно із ч.1 ст. 55 ЗКУ до земель л/г призначення належать землі л/г призначення належать землі, покриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства. Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЛКУ до земель л/г призначення належать лісові землі, на яких розташовані лісові ділянки, та нелісові, зайняті с/г угіддями, водами й болотами, спорудами, комунікаціями, малопродуктивними землями тощо, які надані в установленому порядку та використовуються для потреб лісового господарства. Земельна лісова ділянка – це земельна ділянка лісового фонду України з визначеними межами, яка надається для ведення лісового господарства або інших суспільних потреб відповідно до земельного законодавства. Станом на 2006 р. загальна площа земель лісового фонду становила 10, 8 млн. га, з яких вкрито лісовою рослинністю 9,5 млн. га, що становить 15, 7 % території України. Найбільше таких земель на Поліссі – майже 30 % і в Карпатах – 40 %. Найменше – у Степу – 5%, у Лісостепу – 14 %. Це нижче розрахунково-оптимального показника (21-22 %), який забезпечує збалансованість між лісовими, обсягами лісокористування та екологічними вимогами. Згідно зі ст. 56 ЗКУ землі л/г призначення можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. Передача земельних ділянок л/г призначення державної власності у комунальну власність і земельних ділянок комунальної власності у державну, провадиться у порядку, передбаченому ЗКУ для юридичних осіб. Виходячи з положень ст. 56 ЗКУ, у приватну власність можуть передаватися тільки замкнені земельні ділянки л/г призначення, тобто такі земельні ділянки л/г призначення, які відокремлені природними розривами та (або) юридично встановленими межами їх обсягів, тобто певною мірою ізольовані від основного масиву земель л/г призначення. Загальна площа – до 5 га у складі угідь селянських, фермерських та інших господарств ч. 2 ст. 56 ЗКУ). Однак, законом передбачена можливість набуття земельних ділянок лісового фонду від приватних власників (вторинне набуття), або набуття внаслідок зміни цільового призначення земельних ділянок приватної власності на землі лісового фонду (первинне набуття) – при створенні лісів. У ч. 3 ст. 56 ЗКУ наголошено, що «громадяни і юридичні особи в установленому порядку можуть набувати у власність земельні ділянки деградованих та малопродуктивних угідь для залісення. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування і державні органи приватизації відповідно до їх повноважень здійснюють продаж земельних ділянок державної чи комунальної власності громадянам або юридичним особам. Продаж земельних ділянок державної та комунальної власності громадянам та юридичним особам здійснюється на конкурентних засадах (аукціон) крім викупу земельних ділянок, на яких розташовані обєкти нерухомого майна, що є власністю покупців цих ділянок. 82