Тема 10. Правові проблеми забезпечення використання та охорони земель природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення 1

. Правовий режим земель ПЗФ закріплюється ЗКУ, законами України «Про природно-заповідний фонд», «Про охорону навколишнього природного середовища», «Про Загальнонаціональну програму формування національної екологічної мережі України на 2000 – 2015 роки» тощо. Під правовим режимом земель ПЗФ України слід розуміти встановлений правовими нормами порядок охорони земель, який передбачає збереження та відтворення, а також використання за цільовим призначенням земель різних форм власності, збереження та охорону прав усіх суб'єктів прав на ці землі, здійснення управління землями та забезпечення контролю за дотриманням законодавства, застосування відповідальності за його порушення. 75 Відповідно до ст. 43 ЗКУ землями ПЗФ є ділянки суші та водного простору з природними комплексами та об’єктами , що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об'єктів природно-заповідного фонду. Землі ПЗФ – це законодавчо визначені землі, що входять до складу однієї з категорій земель України і включені до національної екологічної мережі України, які є просторово операційним базисом для здійснення природоохоронних заходів стосовно особливо цінних природних комплексів та об'єктів, розташованих на них, і в той же час самі є об’єктами особливої охорони зі спеціальним правовим режимом збереження, відтворення та використання, що мають особливу екологічну, естетичну та рекреаційну цінність. За роки незалежності України загальна площа земель ПЗФ розширена більш ніж удвічі і складає 2757, 4 тис. га. Це становить 4, 57 % території України (що надзвичайно мало для підтримки екологічної рівноваги). Однак відповідно до програми формування національної екологічної мережі площа земель ПЗФ має бути збільшена до 6275 тис. га (10, 4 % території України). Частка земель ПЗФ у більшості країн Європи становить від 10 до 25 %. До складу земель ПЗФ, згідно зі ст. 44 ЗКУ, природні території та об'єкти (природні заповідники, національні природні парки, біосферні заповідники, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам’ятники природи, заповідні урочища), а також штучно створені об'єкти (ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки, парки-памятники садово-паркового мистецтва. До земель іншого природоохоронного призначення (ст. 46) відносяться земельні ділянки, у межах яких знаходяться природні об'єкти, що мають особливу наукову цінність, а також земельні ділянки водно-болотних угідь, що не віднесені до земель лісового та водного фонду. Відповідно до ч. 1 ст. 45. землі ПЗФ можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. Законодавець пішов хибним шляхом, не закріпивши чітку юридичну процедуру, умови та порядок перебування земель ПЗФ України у різних формах власності, декларувавши лише тільки саму можливість такого перебування. Але на найбільшу увагу заслуговує положення про доцільність легального закріплення такої форми власності суб'єктів на землі ПЗФ як приватна власність, при цьому виникає конкретизації впливу держави на власників з приводу забезпечення особливого режиму охорони, відтворення та використання цих земель, тому що їх на власний розсуд, а чітких виписаних правових норм ще й досі не існує.