Розділ 2 фізико та економіко-географічні передумови формування причорноморського рекреаційного району україни

2.1. Фізико-географічна характеристика Причорноморського рекреаційного району

Причорноморський рекреаційний район займає південну частину України. До його складу входять Одеська, Миколаївська та Херсонська області з площею – 86,150 тис.км² (14,2% площі України), населення – 3,2 млн. осіб (7,4 % населення України).

У районі розвинутий рекреаційний комплекс, багатогалузева харчова промисловість, високотоварне сільське господарство з високою часткою посівів зернових, садів, виноградників, тютюну та ефіроолійних культур. Тут сконцентровано до 90 % українського виробництва вин. Значним є вклад регіону у виробництво морських та річкових суден, кукурудзозбиральних комбайнів, тракторних плугів, металорізальних верстатів, електродвигунів.

Причорноморський рекреаційний район має вихід до Чорного та Азовського морів, у цьому полягає своєрідність та унікальність його географічного положення. Район контактує на півночі з Центральним та Подільським районами, на північному сході – з Придніпровським. На заході район має вихід до державного кордону з Молдовою та Румунією і ці риси географічного положення досить активно використовується [18].

Причорноморський рекреаційний район має сприятливе фізико та економіко-географічне положення. Приморське положення зумовило розвиток курортно-туристичного господарства. Саме в цьому районі розташовуються найпотужніші українські порти (Іллічівськ, Одеса, Южний), що дозволяє району і Україні загалом, підтримувати контакти з 172 країнами світу. Придунайське розташування району дає змогу підтримувати дешеве річкове сполучення з багатьма європейськими країнами (Румунією, Болгарією, Угорщиною, Хорватією, Словаччиною та ін.). Позитивним є також існування поромної переправи з Болгарією та Грузією. Надзвичайна роль відводиться приморському положенню, завдяки якому Україна має вихід до багатьох світових туристичних ринків.

В рельєфі території виділяється Причорноморська низовина, її рельєф дещо змінюється на схід від долини Дніпра. Характерну особливість цієї частини Причорномор'я становить степова рівнина, підняття і пониження поверхні якої майже не помітні. В незайманому вигляді південний степ охороняється в ряді степових заповідників. Великий район на лівобережжі нижньої Наддніпрянщини вище Каховки характеризується поширенням летучих пісків. Зосереджені вони в межах другої тераси Дніпра і мають вигляд окремих локальних ділянок. Поклади пісків відзначаються великою різноманітністю еолово-акумуляційних та деструктивних форм і своєрідною рослинністю [18].

У південній частині, прилеглій до Перекопу, Причорноморська низина має цілком плоску поверхню. Там розміщений найбільший на території України безстічний район. Нерівності поверхні створюють де-не-де розмішені степові блюдця.

Ближче до Азовського моря розчленованість поверхні низини зростає. Невеликі степові річки течуть у широких долинах. У пониззях річки сильно розливаються і часом утворюють обширні лимани.

Західне й північно-західне Приазов'я характеризується загальним зниженням поверхні і значною розсіченістю берегів. Величезний район Сивашів утворює величезну кількість заток, проток, островів, які створюють своєрідні і неповторні краєвиди. Систему Сивашів від Азовського моря відокремлює вузька Арабатська стрілка, яку облюбували туристи.

Східну частину Причорноморської низини від Призов'я відмежовує широка долина р. Молочної і Молочний лиман. У долині Молочної і на берегах лиману добре розвинуті тераси. Серед них виділяється евксинська, або каспійська, тераса, що заходить в долину Молочної з узбережжя Азовського моря. На схід від долини Молочної характер приазовської частини низини змінюється. Вона з півдня обходить Приазовську височину і займає вузьку смугу вздовж узбережжя Азовського моря. На всьому її протязі межа Приазовської височини і узбережної низини яскраво виступає в рельєфі. Уступ набагато перевищує рівень низини. Він виположений, вкритий потужним плащем з делювіальних лесових суглинків і місцями розчленований балками, ярами [18].

В приазовській частині Причорноморської низини великих річок немає. В її межах протікають лише невеликі річки, що беруть початок на Приазовській височині та на Донецькому кряжі. Річки течуть у дуже широких долинах, по дну яких вони виписують круті меандри. У долинах річок добре виявлені три, включаючи заплаву, тераси. Верхня тераса відповідає рівню евксинської тераси, решта - нижчі.

Причорноморська низина на всьому протязі від Дунаю до Дону уривається до моря високими уступами. Море інтенсивно розмиває свої береги, активно просуваючись в бік суші. Руйнуванню берегів сприяють численні зсуви. У фізико-географічних особливостях узбережжя моря на схід від долини Дніпра значне місце займають коси. Вони мають вигляд вузьких піщаних насипів, що дуже далеко виступають у море. Усі коси Азовського моря, починаючи з Бердянської, мають серпоподібну форму. Звуженими і загостреними кінцями вони повернуті на захід, де розташовуються округлі затоки моря.

Клімат досліджуваної території характеризується певними контрастами і характеризується кількома типами від помірно теплого до субтропічного. Причорноморська низовина характеризуються помірно континентальним кліматом з теплим літом (середньомісячні липневі температури +21..+23°С) і помірною зимою (середньомісячні січневі температури -1...5°С). Опадів на рівнинах випадає від 330мм (Дніпровські піски, то є абсолютним мінімумом для України) до 450 мм. Часто бувають посухи, що супроводжуються суховіями та пиловими бурями, які завдають шкоди туристам під час екскурсій та маршрутів [18].

Гідрографічна мережа району характеризується найменшою щільністю в межах України, хоч тут і протікають такі великі ріки, як Дніпро, Дунай, Дністер та Південний Буг з притоками. Також в межах району розміщена південна частина Каховського водосховища; вздовж узбережжя є великі лимани (Дністровський, Бузький, Хаджибейський), які використовуються для рибопромислу. В степовому Криму багато солоних озер.

Багатий і різноманітний ґрунтовий покрив району. У північно-західній частині поширені опідзолені чорноземи. У решті частини степової зони поширені малогумусні чорноземи і темно-каштанові слабосолонцюваті грунти. В долинах Дунаю та Дніпра переважають лучно-болотні та мулувато-болотні грунти.

Велике значення в районі відіграє ропа та лікувальні грязі озер та лиманів, води яких містять солі натрію, хлору, брому. Серед таких слід згадати озера Сиваш, Лакське, Куяльницький і Хаджибейський лимани.

Таким чином, район в достатній мірі забезпечений високоефективними кліматичними (рекреаційним) та ґрунтовими ресурсами і відчуває дефіцит в водних, лісових ресурсах.