Туристський потенціал та напрями розвитку туризму

в туристичному центрі «Южний» [37]

Таблиця 3.1.2

№	Вид туризму	Назва гостиничного і рекреаційного фонду	К-ть місць – 2010 році	К-ть місць – 2014 році
1.	Лікувальний, спортивний	Профілакторій порт «Южний»	100	300
2.	Рекреаційний (відпусковий), екологічний, спортивний	База відпочинку «Юний автодорожник»	300	500
3.	Діловий, конгресовий, пізнавальний	Готельний (відомчий) фонд міста Южного	200	500
4.	Екологічний, пізнавальний (культурний), спортивний	Культурно-оздоровчий комплекс	300	1000
5.	Зелений, екологічний	Садово-городні товариства на Тилігульському лимані «Дельта», «Портовик» та інші	500	20000
6.	Рекреаційний (відпусковий)	Курорт «Сичівка»	2000	5000
7.	Діловий, конгресовий	Оздоровчий комплекс «Чабанка» з аквапарком на 800 відвідувань щодобово	300	500
8.	Рекреаційний (відпусковий)	Система «Частная гостинница»	500	3000
9.	Рекреаційний (відпусковий)	Організовані майданчики для туристів	300	1000
10.	Рекреаційний (відпусковий), лікувальний	Курорти Коблево, Рибаківка, Морське	15000	40000
11.	Пізнавальний (культурний), екологічний, рекреаційний (відпусковий)	Курорт «Очаків»	5000	20000
12.	Рекреаційний (відпусковий), екологічний	Курорт «Скадовськ»	5000	10000

Другу позицію займають Білгород-Дністровський та Татарбунарський райони, що є найбільш перспективними для розвитку рекреаційного господарства. Вони знаходяться далеко від великих промислових центрів, мають всі умови для створення сучасних рекреаційних комплексів. До складу Білгород-Дністровського курортно-рекреаційного району входять курорти Сергіївка, Лебедівка, Білгород-Дністровський, Затока, які спеціалізуються на кліматолікуванні захворювань органів руху, нервової системи, органів дихання та оздоровчому відпочинку. Сергіївна розташована в 86 кілометрах від Одеси і є найбільшим приморським бальнеогрязьовим курортом на півдні Одеської області. Вона розташована на березі Шаболатського лиману та відділена вузькою піщаною косою від Чорного моря, яка є чудовим пляжем. Одним з основних лікувальних факторів курорту є клімат. Клімат зумовлений Чорним морем, лісопарковою зоною та степовими просторами, що підступають до курорту з півночі. Поєднання теплого степового повітря з морським є унікальним лікувальним фактором. Літо тепле, вологість знаходиться в зоні комфорту. Другий, не менш важливий, лікувальний фактор – вода Шаболатського лиману, яка з давніх пір використовувалася в оздоровчих цілях. Вода лиману є хлориднонатрієвомагнієвою водою і використовується для приготування різноманітних мінеральних ван. До комплексного лікування хвороб внутрішніх органів на курорті застосовують мінеральні води. Вода свердловини №2 відноситься до хлоридно-гідрокарбонатнонатрієвих вод та нагадує відомі мінеральні води «Куяльник» 4 та 5, «Горячий ключ» джерела №58, свердловини №2 курорту Саки. Вода свердловини 5М має малу мінералізацію та є відповідником відомих мінеральних вод Миргородсського типу. Велике значення для курорту Сергіївка мають величезні запаси (без домішків) лікувальної ілової грязі. Ілова грязь Шаболатського лиману – це чорна, місцями темно-сіра маса з запахом сірководню та аміаку, липка, пластична, має велику теплоємкість та малу теплопровідність. Окрім органічного «скелету» грязі, до її складу входить так званий колоїдний комплекс, який складається з мікроскопічних часток заліза, алюмінію, гумусу і т.д. За фізико-хімічними властивостями ілова лікувальна грязь Шаболатського лиману не тільки не поступається, а й перевершує за багатьма показниками грязі багатьох інших курортів. Так наприклад, скелетних часток розміром менше одного мікрону в грязі Шаболатського лиману знаходиться більше ніж в лікувальних грязях Хаджибейського, Куяльницького та інших лиманів. Наявність вище перерахованих лікувальних факторів на курорті Сергіївка дозволила досягнути високих терапевтичних результатів при лікуванні таких хвороб, як хвороби нервової системи, опорно-рухового апарату(хвороби суглобів та хребту), органів дихання нетуберкулезного характеру, органів травлення, кожні та дитячі хвороби. Багаті природні лікувальні фактори берегів Шаболатського лиману завоювали велике визнання. Сонце, море, лікувальні грязі, гарне медичне обслуговування, комфорт – все це ставить Сергіївку в ряд з найпопулярнішими климато-бальнеогрязявими курортами. Найближчим часом в пмт Сергіївка планують побудувати курортно-рекреаційний комплекс (аквапарк) «Лазурний», який обіцяє стати найбільшим в Україні. За попередніми оцінками, перша черга об'єкту буде здана до експлуатації вже наступного літа. Аквапарк, що розрахований на 4 тисячі відвідувань на добу, розташується на площі у 8 гектарів на косі між Будакським лиманом та морем. Проектна вартість парка складе близько 30 мільйонів євро. На даний час розглядаються варіанти кредитування будівництва комплексу банківськими структурами. Термін окупності проекту буде дорівнювати приблизно 3 експлуатаційним сезонам. Експерти також вважають, що будівництво комплексу «Лазурний» в Сергіївці повинно стати пілотним проектом активізації туристсько-екскурсійної діяльності в Одеській області [48].

Білгород-Дністровський – одне з найдавніших міст світу, де часто змінювалося населення – і часто змінювало назву поселення. Білгород був і Аккерманом, і Офіуссою, і Тірасом, і Ак-Лібо, і Четатя-Албе, і Фегер-варом. Майже на всіх мовах у назві так чи інакше фігурувало слово «білий». У давнину тут проходили найважливіші торгові шляхи із Захода на Схід та навпаки. Твердиня збудована на залишках античного міста Тіри, де ведуться перманентні розкопки. Будували фортпост протягом двохсот років, приклали до цього руку і молдавани, і генуезці, і турки. Праця стількох народів дала свої плоди: фортеця була надміцним військово-технічним комплексом. Збудована на високому скелястому березі Дністровського лиману з місцевого каменю – вапняка. У плані це неправильний багатокутник площею більш як 9 га. Довжина оборонних стін – близько 2,5 км, висота башт на мурів – від 5 до 15 метрів, товщина від 1.5 до 5 м. З боку Дністра, з півночі, немає рову, а з інших трьох боків він є. Колись цей 14-метровий штучний канал заповнювався водою – і фортеця ставала тим більш неприступною. Глибина рову спочатку була 22 метри. Внутрішніми оборонними стінами фортеця розділена на 4 двори. Найбільше туристам подобається найстаріша частина (ХІІІст.), яку називають Цитаделлю. Це своєрідна фортеця в фортеці. Коли інші частини твердині підкорялися ворогу, тут ще довго можна було підтримувати оборону. Саме у цій частині замку мешкав комендант фортеці, містились військові штаби, тут же були й гареми. Прямокутна у плані, з кутовими циліндричними баштами, цитадель була однаково неприступна з усіх боків. Місцеві ексурсоводи розказують про золоті скарби, залишені тут турками, про чудовий водогін, про перебування тут О. Пушкіна, Лесі Українки, І. Нечуй-Левицького, К. Паустовського, А. Міцкевича та В. Катаєва. А одна з башт носить ім'я великого вигнанця античності – Овідія. Цивільний (громадянський) двір призначений був захищати населення міста під час облог. Тут є залишки мінарету від турецької мечеті, археологи тут же відкрили фундамент християнського храму ХІІ - ХІІІ ст. Гарнізонний двір містив казарми, конюшні та склади боєприпасів. Господарський двір зараз майже цілком знищений. Стіни фортеці були укріплені рекордним числом башт – їх було 34, круглих, циліндричних, восьмигранні в плані, з глибокими пивницями, з шатровими дахами. Звичайно, не всі збереглися до наших часів. Кожна з башт мала своє призначення, звідси й їх назви: Темниця, Комендантська, Скарбниця. Вхід до фортеці оберігали міцні Кілійські ворота з підйомним мостом та двома решітками-герсами. Фортеця позбавилась свого стратегічного значення, в 1896 р. її оголошують історико-архітектурним пам'ятником. Зараз тут багато сувенірів, відпочиваючих також. Найкращий вид для знімкування – з боку лиману. Окрім форетці, місто славиться своїми храмами, є серед них навіть один підземний [4,48].