2.3 Аналіз ефективності експериментального дослідження та методичні рекомендації щодо підвищення рівня пізнавального інтересу молодших школярів

Після проведення формуючого експерименту нами була проведена

повторна діагностика на рівень сформованості пізнавальних інтересів у вигляді анкети для учнів(див. Додаток В)

Отримані дані показали, що рівень показників пізнавальних інтересів у дітей експериментальної та контрольної груп після проведення формують занять став різним. Рівень розвитку показників у дітей експериментальної групи став значно вищим, ніж у дітей контрольної групи, з якими не проводилося спеціальних занять. Оскілки для експериментальної групи дітей на уроках «Природознавства» використовували елементи ігрових технологій, а для контрольної групи не були задіяні дані елементи.

 Порівняння результатів рівня розвитку пізнавальних інтересів стосовно пізнавальних інтересів всередині кожної групи дітей, до проведення формуючого експерименту і після проведення формуючого експерименту, дозволяє зробити наступні висновки. У контрольній групі, де проводилися традиційні заняття не відбулося значних змін у рівні розвитку пізнавальних інтересів: кількість дітей з низьким з 30% дітей (6 чол.) До 29% дітей (3 чол.), Кількість дітей із середнім рівнем збільшилася з 66% дітей (13 чол.) до 80% дітей (12 чол.), кількість дітей з високим рівнем розвитку змістовного показника пізнавальних інтересів залишилося незмінним - 10% дітей (2 чол.). 

В експериментальній групі, проводилися заняття з використанням ігрових технологій відбулися істотні зміни в рівні розвитку когнітивної сфери пізнавальної активності. Низький рівень розвитку пізнавальних інтересів з 25% дітей (5 чол.) Зменшився до 1 чол. дітей (5%), середній рівень зменшився з 65% дітей (13 чол.) до 35% дітей (7 чол.), в той же час високий рівень розвитку пізнавальних інтересів зріс з 10% дітей (2 чол.) до 60% дітей (12 чол.).

  Порівняння результатів рівня розвитку  пізнавальних інтересів, до проведення формуючого експерименту і після проведення формуючого експерименту, дозволяє зробити наступні висновки.

У контрольній групі не відбулося значних змін у рівні розвитку пізнавальних інтересів: кількість дітей з низьким з 49% дітей (6 чол.) До 39% дітей (3 чол.), Кількість дітей із середнім рівнем збільшилася з 31% дітей (13 чол. ) до 41% дітей (12 чол.), кількість дітей з високим рівнем розвитку змістовного показника пізнавальних інтересів залишилося незмінним - 20% дітей (2 чол.). 

В експериментальній групі відбулися суттєві зміни у рівні розвитку пізнавальних інтересів. Низький рівень розвитку з 44% дітей (5 чол.) Зменшився до 1 чол. дітей (7%), середній рівень з 33% дітей (13 чол.) до 57% дітей (7 чол.), в той же час високий рівень розвитку пізнавальних інтересів зріс з 23% дітей (2 чол.) до 36% дітей (12 чол.).

  Порівняння результатів рівня розвитку пізнавальних інтересів стосовно емоційно-вольової сфери пізнавального інтересу всередині кожної групи дітей, до проведення формуючого експерименту і після проведення формуючого експерименту, дозволяє зробити наступні висновки. У контрольній групі не відбулося значних змін у рівні розвитку пізнавальних інтересів: кількість дітей з низьким з 65% дітей (6 чол.) До 22%дітей (3 чол.), Кількість дітей із середнім рівнем збільшилася з 33% дітей (13 чол. ) до 68% дітей (12 чол.), кількість дітей з високим рівнем розвитку емоційно-вольової сфери пізнавальних інтересів стало 10%.

  В експериментальній групі відбулися наступні зміни в рівні розвитку емоційно-вольової сфери пізнавальних інтересів. Низький рівень розвитку пізнавальних інтересів з 69% дітей (5 чол.) Зменшився до 1 чол. дітей (15%), середній рівень змінився з 31% дітей (13 чол.) до 45% дітей (7 чол.), в той же час високий рівень розвитку пізнавальних інтересів виріс до 40%.

  Порівняння результатів рівня розвитку пізнавальних інтересів стосовно дієво-практичної сфери пізнавального інтересу до проведення формуючого експерименту і після проведення формуючого експерименту, дозволяє зробити наступні висновки. У контрольній групі значних змін у рівні розвитку дієво-практичної сфери пізнавальних інтересів: кількість дітей з низьким з 32% дітей (6 чол.) До 40% дітей (3 чол.), Кількість дітей із середнім рівнем змінилося з 58% дітей (13 чол.) до 50% дітей (12 чол.), кількість дітей з високим рівнем розвитку змістовного показника пізнавальних інтересів залишилося незмінним - 10% дітей (2 чол.). 

В експериментальній групі відбулися зміни в рівні розвитку дієво-практичної сфери пізнавальних інтересів. Низький рівень розвитку пізнавальних інтересів з 25% дітей (5 чол.) Зменшився до 1 чол. дітей (6%), середній рівень зменшився з 53% дітей (13 чол.) до 34% дітей (7 чол.), в той же час високий рівень зріс з 22% дітей (2 чол.) до 70% дітей (12 чол.).  Поряд з цим можна відзначити і деякі психологічні особливості пізнавальних інтересів, що з'явилися у дітей експериментальної групи після проведення формуючого експерименту. Практично у всіх дітей явно виросла ініціативність у пошуку нових способів поводження з пропонованим об'єктом.  Отримані нами дані дозволяють зробити наступні висновки.  Після проведення формуючого експерименту рівень розвитку пізнавальних інтересів дітей експериментальної та контрольної груп став значно відрізнятися. У дітей експериментальної групи рівень пізнавальних інтересів значно зріс, у той час, як у дітей контрольної групи залишилися без змін.  Побудова занять із застосуванням ігрових технологій з метою підтримки пізнавальної ініціативи дитини, веде до розвитку його пізнавальних інтересів.  Найбільш адекватними для розвитку всіх компонентів пізнавальних інтересів є заняття з ситуаціями, в яких дорослий показує дитині різні способи поводження з матеріалом і стимулює його до пошуку нових можливостей дії.

  До кінця експерименту емоційна залученість і ініціативність піддослідних зросла в півтора рази, а цілеспрямованість - більш ніж в 2 рази.  Результати показали, що під час контрольного експерименту діти проявили більше емоційної залученості та ініціативності. В експериментальній групі значно збільшилася кількість питань. Близько половини дітей задали від 2 до 4 питань.

Проведений експеримент дозволяє зробити висновок, що пізнавальні інтереси мають свою зону найближчого розвитку і формуються під впливом вчителя під час проведення заняття з використанням ігрових технологій.  Таким чином, використовуючи ігрові технології на заняттях у початковій школі, можна цілеспрямовано розвивати пізнавальні інтереси у дітей молодшого шкільного віку. Результати діагностики формування пізнавальних інтересів у дітей представлені в таблиці 3.

Таблиця 3. Розподіл дітей експериментальної (ЕГ) та контрольної (КГ) груп за рівнями пізнавальних інтересів (%) 

Критерії і показники	Контрольний етап
Когнітивний (наявність пізнавальних питань, емоційна залученість дитини у діяльність)	Низький рівень	Середній рівень	Високий рівень
КГ	30%	65%	5%
ЕК	25%	65%	10%
мотиваційний (створення ситуацій успіху і радості, цілеспрямованість діяльності, її завершеність)	Низький рівень	Середній рівень	Високий рівень
КГ	49%	31%	20%
ЕК	44%	33%	23%
емоційно-вольової (прояв позитивних емоцій у процесі діяльності; тривалість і стійкість інтересу до вирішення пізнавальних завдань)	Низький рівень	Середній рівень	Високий рівень
КГ	65%	33%	2%
ЕК	69%	31%	-
дієво-практичний (ініціативність у пізнанні; прояв рівнів пізнавальної діяльності та наполегливості, ступінь ініціативності дитини)	Низький рівень	Середній рівень	Високий рівень
КГ	32%	58%	10%
ЕК	25%	53%	22%

Дані таблиці вказують на значні позитивні зміни в рівнях розвитку пізнавальних інтересів в експериментальній групі порівняно з контрольною. Результати дослідження представлені у таблиці 4.

Таблиця 4. Розвиток пізнавальних інтересів за підсумками експерименту 

Критерії і показники	Констатуючий етап			Контрольний етап
пізнавальних питань, емоційна залученість дитини у діяльність)	Низький рівень	Середній рівень	Високий рівень	Низький рівень	Середній рівень	Високий рівень
КГ	30%	65%	5%	29%	66%	5%
ЕК	25%	65%	10%	5%	35%	60%
мотиваційний (створення ситуацій успіху і радості, цілеспрямованість діяльності, її завершеність)	Низький рівень	Середній рівень	Високий рівень	Низький рівень	Середній рівень	Високий рівень
КГ	49%	31%	20%	39%	41%	20%
ЕК	44%	33%	23%	7%	57%	36%
емоційно-вольової (прояв позитивних емоцій у процесі діяльності; тривалість і стійкість інтересу до вирішення пізнавальних завдань)	Низький рівень	Середній рівень	Високий рівень	Низький рівень	Середній рівень	Високий рівень
КГ	65%	33%	2%	22%	68%	10%
ЕК	69%	31%	-	15%	45%	40%
дієво-практичний (ініціативність у пізнанні; прояв рівнів пізнавальної діяльності та наполегливості, ступінь ініціативності дитини)	Низький рівень	Середній рівень	Високий рівень	Низький рівень	Середній рівень	Високий рівень
КГ	32%	58%	10%	40%	50%	10%
ЕК	25%	53%	22%	6%	24%	70%

  Отже, результати дослідження переконують у значимості організації та проведення занять з використанням ігрових технологій як засобу розвитку пізнавальних інтересів дітей. Таким чином, оцінка результатів свідчить про те, що розроблені заняття для формування пізнавальних інтересів молодших школярів є ефективними. 

У ході цілеспрямованої роботи по впровадженню ігор у процес навчання на уроках у більшості учнів відзначено зростання, розширення і поглиблення пізнавальних інтересів, бажання і здатність вчитися.

  Поліпшенню результатів сприяло впровадження у процес навчання ігрових методик. Відбір ігрового матеріалу здійснювався на основі істотних ознак даного поняття. Заняття будувалися таким чином, щоб різні аспекти знань отримували логічно послідовний розвиток.

 Експериментально доведено, що такі елементи пізнавального інтересу, як прагнення долати труднощі при виконанні завдань, пошук шляхів вирішення завдань, концентрація уваги на об'єкті діяльності, захопленість, активність, самостійність при застосуванні ігрових методик в процесі навчання формуються набагато швидше.

Таким чином, аналіз отриманих результатів достовірно показує, що заняття з використанням ігрових технологій, розроблені нами, є ефективним засобом розвитку пізнавальних інтересів молодших школярів.Отже, результати навчання в експериментальній групі значно вищі, ніж у контрольній. Підвищився рівень пізнавального інтересу та якісна характеристика навчальної діяльності.

  Висновки до другого розділу

На основі аналізу матеріалів констатувального експерименту розроблена методика формувального експерименту, яка проводилась на уроках природознавства. Нами використовувалися різні способи ігрової діяльності молодших школярів.

У процесі експериментального дослідження проводилися контрольні рівні сформованості пізнавального інтересу і навчальних досягнень учнів.

Отже, результати експериментального дослідження підтвердили правильність сформульованої нами гіпотези дослідження.

Найефективнішими є ті уроки природознавства, на яких використовують ігрові технології, збагачують їх знахідками своїх творчих пошуків.

У процесі гри в учнів виробляється звичка зосереджуватися, самостійно думати, розвивати увагу, підвищується пізнавальний інтерес.

Дидактична гра - це практична групова вправа з вироблення оптимальних рішень, застосування методів і прийомів у штучно створених умовах, що відтворюють реальну обстановку. Під час гри в учня виникає мотив, суть якого полягає в тому, щоб успішно виконати взяту на себе роль. Отже, система дій у грі виступає як мета пізнання і стає безпосереднім змістом свідомості школяра.

Якщо спочатку учень зацікавиться лише грою, то дуже швидко його вже цікавитиме пов'язаний з нею матеріал, в нього виникне потреба вивчити, зрозуміти, запам'ятати цей матеріал, тобто він почне готуватися до участі в грі. Гра дає змогу легко привернути увагу й тривалий час підтримувати в учнів інтерес до тих важливих і складних предметів, властивостей і явищ, на яких у звичайних умовах зосередити увагу не завжди вдається.

Спираючись на педагогічні дослідження В. Краєвського, І. Лернера, М. Скаткіна, Г. Щукіної та ін. стосовно визначення критеріїв ефективності навчальної діяльності учнів, основні положення педагогічної науки щодо визначення результативності навчальної діяльності молодших школярів (Т. Байбара, І. Бех, Н. Бібік, Ю. Бабанський, М. Вашуленко, Я. Кодлюк, Л. Любарська, О. Савченко та ін.) та враховуючи вікові особливості учнів початкової школи (Л. Богуславська, С. Гончаренко, Л. Кондратенко, Н. Кудикіна та ін.), ми зосередили експериментальне дослідження на аналізі впливу ігрових технологій на рівень навчальних досягнень школярів та якість їх знань (оперативність і дієвість), а також рівень пізнавального інтересу.

На констатувальному етапі експерименту за результатами проведеної роботи було визначено рівень сформованості в учнів досліджуваних якостей знань (оперативності й дієвості), рівень навчальних досягнень школярів та рівень їх пізнавального інтересу.

На формувальному етапі експерименту у контрольної групи організація навчального процесу здійснювалась традиційним шляхом, в експериментальній групі опанування змістом навчального матеріалу, відпрацювання вмінь та навичок було організовано за допомогою ігор.

Дидактичні ігри на уроках природознавства можна використовувати для ознайомлення дітей з новим матеріалом та для його закріплення, для повторення раніше набутих уявлень і понять, для повнішого і глибшого їх осмисленого засвоєння, формування графічних умінь та навичок, розвитку основних прийомів мислення, розширення кругозору.

Використання гри дає можливість навчатися у більш легкій, невимушеній формі. Вони сприяють розвитку у дітей спостережливості, вчать порівнювати, аналізувати, робити висновки, узагальнення. Завдяки ігровим формам занять вдається залучити пасивних учнів до систематичної розумової праці, дати змогу дитині відчути успіх, повірити в свої сили.

ВИСНОВКИ Отже ми прийшли до висновку, що потреба людини у грі ніколи не зникне. Для дитини цінність гри полягає не тільки в тому, що вона дає їй можливість як загального, так і фізичного, духовного зростання, а й у плані підготовки до різних сфер життя. Використання ігрової навчальної технології, особливо в молодшому шкільному віці, наділене ще й дослідницьким змістом, який дає змогу моделювати все те, що існує поза грою. Саме через гру дитина швидше знайомиться з правилами та нормами спілкування з оточенням – із світом природи, з людьми; швидше опановує навички і звички культурної поведінки.

Впровадження ігрових технологій виправдане й психологічно: у грі дитина безтурботна, психологічно розкута і більш, здатна на повне вираження свого індивідуального "Я". Важливим стає таке завдання для вчителів початкових класів та вихователів: дати можливість кожній дитині через гру самовиразитися, самореалізуватися як у процесі навчання так і в позаурочний час.

У процесі ігрової діяльності молодших школярів необхідно враховувати такі психологічні особливості, як увага, мислення, пам’ять, сприймання, уява. Ці особливості сприятимуть підвищенню навчальних досягнень молодших школярів.

Гра є найбільш доступним для дітей видом діяльності, способом переробки отриманих із навколишнього світу вражень, знань, тому вона відіграє велике значення в психічному розвитку дитини.

Головна мета всієї педагогічної системи - це виховання здорової, всебічно розвиненої та гармонійної особистості. Одним з головних завдань початкової школи є завдання навчити дитину спілкуватися зі своїми однолітками, вступати у взаємовигідну взаємодію з ними, привчати учнів мислити, самостійно приймати рішення, формувати вміння аналізувати та синтезувати зібрану інформацію. Також важливо виховати дитину, яка зможе легко адаптуватися в суспільстві, бути корисною своїй державі. Щоб виконати ці завдання вчителю, треба використовувати різні методи та форми організації навчального процесу. Однією із таких технологій організації навчання є ігрова технологія. Вона дає змогу виходити за межі освоєного, набувати нових знань, самоудосконалюватися, творити власну особистість. Головна мета ігрової технології – засвоєння найрізноманітнішого пізнавального змісту.

Отже, ігрова навчальна технологія – це системний, заснований на діяльнісному підході спосіб організації діяльності учнів початкової школи, який передбачає системність педагогічних впливів з метою оптимізації навально-виховного процесу.

Аналіз передового педагогічного досвіду роботи вчителів початкових класів, навчально-методичної літератури для вчителів показав, що проблема використання ігрових технологій з метою підвищення ефективності навчального процесу у початковій школи знайшла в основному належне відображення.

Реалізація на практиці ігрових технологій сприяє підвищенню пізнавального інтересу, ефективності навчального процесу, підтримує активний стан школярів на всіх етапах навчального пізнання, покращує результативність навчальних досягнень.

Нами було доведено, що організація уроку із системним використанням ігрових навчальних технологій як методу навчання не тільки формує пізнавальний інтерес учнів, а й сприяє покращенню ефективності засвоєння знань.

У результаті роботи нами було розглянуто поняття «пізнавальний інтерес» у психолого-педагогічній літературі, визначено особливості розвитку пізнавальних інтересів молодших школярів, виявлено роль ігрових технологій у розвитку пізнавальних інтересів у дітей молодшого шкільного віку.  Формуючий етап експерименту дозволив нам провести ряд занять з розвитку пізнавальних інтересів учнів. На заняттях цього етапу ми застосували різні форми ігрової діяльності, розробили спеціальні вправи із застосуванням ігрових ситуацій.(див.Додаток Г, Ґ, Д)

  Контрольний етап підтвердив ефективність розроблених нами занять з розвитку пізнавальних інтересів молодших школярів. Дані контрольного етапу показали, що вивчений у процесі ігрової діяльності матеріал забувається учнями у меншій мірі і повільніше, ніж матеріал, при вивченні якого гра не використовувалася. Це пояснюється, перш за все, тим, що в грі органічно поєднується цікавість, що робить процес пізнання доступним і захоплюючим для школярів, і діяльність, завдяки участі якої в процесі навчання, засвоєння знань стає більш якісним і міцним.

Таким чином, завдання, поставлені на початку роботи, були вирішені, мета дослідження досягнута, гіпотеза підтверджена

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Актуальні питання формування інтересу в навчанні / Под ред. Г.І. Щукіної. - М.: Просвещение, 1984 .- С.34.

2. Амонашвілі Ш. Пізнавальні  можливості  дитини. // Завуч. -2001-, № 28 (жовтень) с. 11-12.

3. Анікєєва Н.П. Виховання грою [Текст] / Н.П. Анікєєва. - М.: Просвещение, 1987 .- 334 с.

4. Байбара Т.М. Методика навчання природознавства в початковий класах. //  Навчальний посібник. - К.: Веселка, 1998.

5. Барташнікова І.А. Вчися граючи [Текст] / І.А. Барташнікова,

О. О. Барташніков. - Харків, 1997 .- С.45. 

6. Брунер Дж. Психологія пізнання [Текст] / Д. Брунер. - М.: Просвещение, 1977 .- С.423.

7. Ватаманюк Г. Інтелектуальна гра  як засіб навчально-пізнавальної діяльності  старших дошкільників і молодших школярів. // Початкова школа.- 2008- № 06 с.40-44.

8. Виготський Л.С. Психологія пізнання // Л.С. Виготський. - М.: Просвещение, 1977 .- С.127. 

9.  Використання дослідів на уроках природознавства в початковій школі // упоряд.: Л. Македонова, В. Неклеса, Р. Шиян / за заг. ред. О.В. Стребної. // Тернопіль: Мандрівець, -2012. - 128 с. 43.

10. Вікова та педагогічна психологія / / За ред. М.В. Гамезо. М., Просвітництво, 1984 - С.446. 

11. . Газман О.С. У школу - з грою [Текст] / О.С. Газман. - М.: Просвещение, 1991 .- 334. 

12. Гільберг Т., Т. Сак. Навчально-дослідницька діяльність на уроках природознавства. Учитель початкової школи. – 2014-, №7-8 , с.15-17.

13. Груша Н., Ліуш Г. Казка як засіб формування морального здоров’я дитини// Формування культури здоров’я шляхом зоров’я збережувальних освітніх технологій. Практикум для вчителів. За редакцією ЗагрійчукЛ.М., Слободян Г.Д. –Івано-Франківськ. - 2014.- с.43.

14. Дейкіна А.Ю. Пізнавальний інтерес: сутність і проблеми вивчення / /

О.Ю. Дейкіна .- М.: Просвещение, 2002 .- с.345. 

15. Ельконін Д. Психологія гри. М., - 1978-, с.6.

16. Зайцева І.О. Формування пізнавального інтересу до навчання як засіб розвитку креативних здібностей особистості [Текст] / І. А. Зайцева. - Ноябрьск, 2005 .- С.12-24. 

17. Інноваційні технології в початковій школі. // – К. : Шк. світ, І-66- 2008, – с.45-57.

18. Крисько В.Г. Социальнаяпсихология: Словарь – справочник. – Мн.:Харвей, М.: АСТ, - 2001.- с. 138-139.

19. Лупінович С.М. Навчаємося залюбки формування мотивації до навчання в учнів молодших класів. // Харків. Основа.- 2009- с.57.

20. Майборода В. Виховання пізнавальних інтересів молодших школярів // Початкова школа – 1998 - № 6 – с. 7-10.

21. Маркова А.К. Формування мотивації навчання у шкільному віці: Посібник для вчителя [Текст] / А.К. Маркова. - М.: Просвещение, 1983. - 96 с.

22. Мельниченко Т.Л. Формування пізнавальної активності молодшого школяра на уроках у початкових класах // Таврійський вісник освіти. – 2012 - №2 (38)

23. Морозова, Н.Г. Вчителю про пізнавальному інтересі // Н. Г. Морозова / / Психологія і педагогіка.-1979 .- № 2 .- С. 5. 25.

24. Навчальні програми для загальноосвітніх навчальних закладів із навчанням українською мовою. 1-4 класи. // - К.: Видавничий дім «Освіта», -2011-. с.186-203. 

25. Назаренко А. А. Ми прийшли до школи. // Харків. Ранок. -2003- . с. 49-51.

26. Підкасистий П.І. Технологія гри в навчанні і розвитку [Текст] / П.І. Підкасистий, Ж.С. Хайдаров. - М.: РПА, 1996 .- С.80. 

27. Подд'яков М.М. Відкриття нової провідної діяльності // Педагогічний вісник. – 1997, - №1, - с.6.

28. Раєвська І.М. Дослідницька діяльність як засіб активізації пізнавального інтересу молодшого школяра / І.М. Раєвська // Таврійський вісник освіти. – 2011-. №4. с.31-36.

29. Савченко О.Я.   Сучасний урок у початкових класах. //К.: Магістр - 2007 -,

с. 255

30. Сухомлинський В.А. Вибрані педагогічні твори. - М.: Педагогіка, 1980. - Т.2. –с. 346 .

31. Харитонюк Н. Багатства рідної землі // Учитель початкової школи.-2014.-№10.-с.37-39.

32. Шамова Т.І.  Активізація уміння школярів // М. : Знання 1969р. с. 58.

33. Щукіна Г.І. Педагогічні проблеми формування пізнавальних інтересів учнів [Текст] / Г.І. Щукіна .- М.: Просвещение, 1988 .- С.334.

34.   Щукіна Г.І. Педагогічні проблеми формування пізнавальних інтересів учнів [Текст] / Г.І. Щукіна. - М.: Педагогіка, 1988. - 208 с.

35. Щукіна Г.І. Методи вивчення і формування пізнавальних інтересів учнів [Текст] / Г.І. Щукіна. - М.: Педагогіка, 1971. - 358 с.