Висновки

Таким чином, італійська школа політичної соціології внесла істотний внесок у розвиток не тільки політичної науки, але й інших областей суспільствознавства (наприклад, філософії історії, соціології, правознавства, соціальної психології та ін).

Згодом концепція елітизму знайшла як прихильників, так і критиків. Противники вказували на несумісність її з ідеями демократії і самоврядування. Вони вважали теорію помилковою, яка не визнає самостійної ролі особи в політиці, здатності мас впливати на владу, критикували за надмірний психологізм в інтерпретації мотивів політичної поведінки і причин політичної нерівності в суспільстві. Однак послідовники концепції елітизму поглиблювали та розвивали основні положення теорії в нових соціальних умовах. Політична еліта - це реальність сьогоднішнього, і ймовірно, завтрашнього етапів розвитку цивілізації. Існування політичної еліти зумовлене дією таких основних чинників:

1. психологічною і соціальною нерівністю людей, їх неоднаковими здібностями, можливостями і бажанням брати участь у політиці;

2. високою суспільною значущістю управлінської праці та його відповідним стимулюванням;

3. широкими можливостями використання управлінської діяльності для отримання різного роду соціальних привілеїв. Відомо, що політико-управлінська праця прямо пов'язаний з розподілом цінностей і ресурсів;

4. практичною неможливістю здійснення всеосяжного контролю за політичними керівниками;

5. політичною пасивністю широких мас населення, головні життєві інтереси яких зазвичай лежать поза сферою політики.

Висновки Міхельса продовжують зберігати свою актуальність. Не без підстав вони використовувалися в критиці партійних структур адміністративно-командної системи з її тенденцією до бюрократизації та олігархізації. Незважаючи на те, що "залізний закон олігархії" спрощує складний механізм прямого і зворотного зв'язку між базою і керівництвом, як і інші проблеми, теорія олігархізації політичних партій концептуально підживлює пізніші численні емпіричні дослідження в цій області.

Список використаних джерел

1. А. В. Соловйов //Політологія М.,2001.

2. В. С. Нерсесянц // Історія правових і політичних вчень М.,1995

3. Р.Н. Смирнов, Е. Л. Петренко, В. Р. Сироткін// Політологія підручник М.,2006.

4. Моска. Р.//Соціологічні дослідження№10 М.,1994

5. Політологія // Енциклопедичний словник М.,1993

6. Пугачов В. П., Соловйов А. В.// Введення в політологію. М.., 1995.

7. Р. Міхельс. //Соціологія політичних партій в умовах демократії . Діалог, 1991, №3.

8. Р.К. Ашин, Є.В.Охотський, Курс елітології, М., «Спортакадемпресс», 1999 р., с. 41-42

9. Р. Т. Мухаев // Політологія М.,2008.

10. Історія політичних і правових вчень: підручник під редакцією О.Е.Лейста

11. Буржуазна соціологія на кінець 20 століття під редакцією Ст.Н. Іванова