1. Гемодинамічні проби:

а) вимірювання артеріального тиску (АТ) на обох руках у трьох статичних положеннях («лежачи на спині», «лежачи на боці», «сидячи»). За нормальних умов зміна статичного положення змінює систолічний тиск не більш як на 15 мм рт. ст., а діастол і чний залишається на попередніх цифрах або змінюється якнайбільше на 10 мм рт. ст. Більша амплітуда зміни АТ свідчить про лабільність гемодинаміки;

б) судинна асиметрія при вимірюванні АТ на обох руках більш як 10—15 мм рт. ст.

в) зменшення пульсового тиску до 30 мм рт. ст. і нижче;

г) збільшення АТ на 30-40% порівняно з вихідним рівнем.

2. Виявлення прихованих набряків:

а) триденне визначення добового діурезу, окремо нічного діурезу, ори однаковому фізичному і водному навантаженні. Рекомендується вагітній для виконання два рази на місяць, починаючи з 20 тижнів

вагітності. Підвищення нічного діурезу більш як на 75 мл свідчить про схильність до утворення набряків, а зниження добового діурезу більщ як на 150 мл може вказувати на приховані набряки;

б) проба Мак Клюра-Олдрича — до передпліччя або в голінь внутрішньошкірно вводиться 0,2 мл фізіологічного розчину і реєструється, за який час розсмоктується пухир. У нормі це становить близько 60 хв. При схильності до набряків пухир зникає (візуально і пальпаторно) менш як за 40 хв за рахунок підвищеної гідрофільності тканин внаслідок збільшення капілярного тиску;

в) позитивний симптом кільця;

г) збільшення окружності надп'ятково-гомілкового суглоба більщ як на 1 см протягом тижня, або збільшення окружності гомілки на 8—10% до вихідної величини;

г) щотижневе збільшення маси тіла, особливо після ЗО тижнів вагітності більш як на 400 г.

3. Оцінка периферичного кровотоку - Вагітна жінка піднімає над головою зігнуті у ліктьових суглобах руки і рівномірно стискує і розпускає кісті протягом 2—3 хв, після чого опускає руки з розпущеними кистями. Збліднення кістей, окремих пальців, виникнення болісності у кистях або парестезії свідчать про деяке порушення периферічного кровообігу.

4. Визначення часу Лі-Уайта До появи клінічної симптоматики пізніх гестозів має місце гіперкоагуляція периферичної крові, внаслідок чого скорочується час Лі-Уайта, який в нормі становить 6—8 хвилин.

5. Дослідження кількості тромбоцитів у динаміці Вона знижується за 2 тижні до виникнення клінічних симптомів гестозу.

Зовсім не обов'язково, щоб при кожному конкретному ступені тяжкості гестозу абсолютно всі показники були в указаних межах. Цілком достатнім для встановлення діагнозу того чи іншого ступеня тяжкості є наявність двох—трьох показників. Наприклад: при АТ 150/90 мм рт. ст., протеінурії 3,3 г/л, набряках нижніх кінцівок, кількості сечи 250 мл за 6 год, тромбоцитів 180 тис, гематокриті 40, креатинині 360 мкм/л, фібриногені В «++4» необхідно ставити діагноз нефропатії III ступеня. Якщо параметри тріади Цангемейстера вкладаються в ха­рактеристику гестозу 1 ступеня, а хоча б один з додаткових методів дослідження вказує на гестоз ІІІ ступеня, слід встановлювати діагноз гестозу II ступеня, але виключати при цьому відповідно гематологічну або ниркову патологію.

Лікування пізнього гестозу має відповідати наступним патогене­тичне обгрунтованим принципам: запобігання надмірного синтезу амінів шляхом утворення лікувально-охоронного режиму, ліквідація перифе­ричної вазоконстрикції, стабілізація капілярної проникненості, покра­щання реології крові, що призводить до відновлення ефективного кровотоку в мікроциркуляційних басейнах, ліквідації гіповолемії і постгіпоксичних метаболічних порушень; адекватне знеболювання, добір раціонального терміну і способу розродження з урахуванням стану ма­тері і плода, профілактика і лікування гіпоксії, профілактика ускладнень гестоза, поетапна реабілітація порушених функцій в організмі матері і новонародженого. Мати і новонароджена дитина потребують тривалого диспансерного догляду.

Терапію слід проводити під строгим контролем АТ до 4—6 разів на добу. У випадку нормалізації АТ дози і кількість спазмолітиків треба поступово знижувати, зменшити обсяг інфузіонної терапії, вітаміни вво­дити в/м або внутрішньо. Інфузійна терапія проводиться під динамічним контролем гематокриту, діурезу, ЦВТ. Загальна кількість рідини, що вводиться, не повинна перевищувати 1500 -1800мл/добу при нефропатії і 2000-2500 при еклампсії.

Орієнтовна схема лікування еклампсії та еклампсичної коми

1. Госпіталізація до реанімаційного акушерського відділення.

2. Масковий закисно-фторотановий наркоз на фоні нейтролепсії.

3. Увідний і базисний наркоз (застосовується натрію оксибутират у вигляді 20% розчину з розрахунком 60-80 мг/кг, 1% розчин гексеналу або тіопенталу натрію з розрахунку, 25 мг/кг).

4. Штучна вентиляція легенів у режимі помірної гіпервентиляції, 88 необхідністю — інтубація трахеї.

5. Катетеризація магістральної вени (вен), сечового міхура, вве­дення шлункового зсщду через носовий хід.

6. При вираженій неврологічній симптоматиці та підвищеному внутрішньочерепному тиску — діагностична і лікувальна люмбальна пункція.

7. Фармакологічна терапія як при нефропатії вагітних ПІ ступеня і прееклампсії

8. Інфузійна терапія під контролем ЦВТ, гематокриту і погодин­ного діурезу.

9. Оперативне розродження залежно від акушерської ситуації. При непідготовлених пологових шляхах — кесарський розтин.

РОЗГИНАЛЬНІ ВСТАВЛЕННЯ ГОЛІВКИ

Є 3 ступені розгинальних вставлень:

І - так зване передпологове вставлення, голівка проходять через пологовий канал прямим розміром, провідною точкою є велике тім'ячко;

II - лобне вставлення, характеризується більш значним розги­нанням голівки, яка проходить через пологовий канал великим косим розміром, провідною точкою є середина лобного шва;

III - лицеве вставлення. Голівка розігнута так сильно, що провідною точкою стає підборіддя. Через пологовий канал голівка про­ходить вертикальним розміром.

Кожний ступінь розгинання голівки має свої особливості біомеханізму пологів та їх клінічного перебігу. Пологи з розгинальними вставленнями голівки відбуваються у задньому виді.

Передньоголовне вставлення Ознаки для розпізнавання цього вставлення: