- •7. Накладання повязки при відкритому пневмотораксі
- •8/10. Пункція і дренування плевральної порожнини.
- •1. Діагностичні:
- •9. Плевральна пункція (торакоцентез)
- •11. Пункція перикарду
- •12. Пункція серця
- •13.Бужування стравоходу
- •14 Непрямий масаж серця.
- •17. Катетеризація сечового міхура
- •18.Шийна ваго симпатична блокада
- •19. Накладання тугої повязки
- •20. Джгут.
- •21. Притискання артерій
- •22.Переливання крові
- •5.3. Клініко-біологічна проба на сумісність
- •23. Хірургічна обробка ран
- •25.Промивання шлунку
- •26. Шийний комірець
- •27.Крікотіреоїдотомія
9. Плевральна пункція (торакоцентез)
Плевральну пункцію застосовують у разі накопичення ексудату, крові, гною, повітря в порожнині плеври. Для діагностичної пункції використовують шприц місткістю 20 мл, голку завдовжки 8—10 см діаметром 1—1,2 мм, затискач, стерильні пробірки. Інструментарій стерилізують, руки обробляють, як перед виконанням операції. Хворого садять на стілець обличчям до його спинки. Руки й голову хворий має покласти на спинку стільця. Після анестезії шкіри і підшкірної жирової клітковини 0,5 % розчином новокаїну їх проколюють голкою з надягненою на канюлю гумовою трубкою, останню перетискують затискачем, у сьомому-восьмому міжребрових проміжках по задньо-аксилярній або лопатковій лінії, по верхньому краю ребра. Раптовий біль свідчить про прокол пристінкової плеври. До трубки під'єднують шприц, відкривають затискач, відсмоктують вміст плевральної порожнини, перекривають трубку, щоб у плевральну порожнину не потрапило повітря, від'єднують шприц і виливають його вміст у пробірку. За необхідності відсмоктування повторюють. Після виймання голки місце пункції змащують йодонатом (йодопіроном, 5 % розчином йоду), амосептом чи клеєм БФ-6 або накладають стерильну наклейку. Краї пробірок проводять над вогнем, закривають їх стерильними корками і відправляють до лабораторії.
Лікувальний торакоцентез застосовують для аспірації вмісту плевральної порожнини. Для видалення повітря прокол виконують у другому міжребровому проміжку по середньоключичній лінії, для видалення рідини — так само, як описано вище. Після пункції голку з'єднують із системою сполучених судин (мал. 9) або з іншим відсмоктувальним пристроєм.
11. Пункція перикарду
Показання: тампонада серця. Техніка виконання: пункція порожнини перикарда виконується під місцевою анестезією сидячи або напівсидячи. Завдяки цьому серце виявляється на поверхні рідини і при пункції в точці Ларрея зменшується небезпека його поранення. Найбільш розповсюдженими і безпечними є точка Ларрея - ліворуч між хрящем VII ребра та мечоподібним відростком і точка Марфана - у верхівки мечоподібного відростка. Анестезію шкіри виконують тонкою голкою 0,25-0,5% розчином ново-каїну. Для пункції перикарда застосовується голка великого діаметра, довжи-ною 8-10 см, приєднана до шприца обсягом 10-20 см3. Після проходження шкіри, голку просувають на глибину 1,5 см, постійно вводячи новокаїн, після цього, постійно підтримуючи розрідження в шприці, спрямовують вверх і вглиб на 2-3 см. При проколі діафрагми з'являється відчуття проходження голки через щільну тканину, після чого голка влучає в порожнину перикарда. В цей момент необхідно підтягнути поршень шприца на себе; якщо в шприц нічого не надходить, вводиться 1 -2 мл новокаїну і проводиться аспірація. В нормі з порожнини перикарда в шприц надходить невелика кількість світло-жовтої серозної рідини. При отриманні крові необхідно провести пробу Ревілуа-Грегуара. Для виконання пункції можна використати і інші точки - безпосередньо ліворуч від грудини в IV міжреберному проміжку (точка Пирогова - Караваєва), в V міжреберному проміжку (точка Делорма - Маньона), в VI міжреберному проміжку (точка Войнича-Сяноженского), праворуч від грудини в IV міжреберному проміжку (точка Шапошникова). При кровотечі, що подовжується з поранення серця і великій вірогідності його тампонади краще виконати дренування порожнини перикарди. Для цього по голці вводиться провідник, шкіра надрізується скальпелем і по провіднику в порожнину перикарда проводиться катетер, який фіксується швами до шкіри. Можливі ускладнення: пошкодження серця, кровотеча, повітряна емболія, порушення ритму серця, гемоторакс або пневмоторакс, інфікування порожнини перикарда.
|