- •3) Передумови реформ Ден Сяопіна
- •Причини підписання
- •Умови договору
- •1) Вступ сша у війну
- •2) Зовнішня політика срср в епоху "застою". Політика "розрядки"
- •2) Розпад срср
- •3)Реформи Хрущова
- •1)Причини приходу до влади у Франції народного фронту
- •2)Причини карибської кризи
- •3) 3.Радянсько-афганський конфлікт.
- •2) Виникнення та розгортання “холодної війни”
- •3) Об’єднання Німеччини
- •2) Напад Японії на Перл-Харбор I початок війни на Тихому океані
- •Історичні причини конфлікту (1858–1940)[ред. • ред. Код]
- •1) . Неп в срср (1921-1929 рр.)
- •2) Країни Африки та Близького Сходу
- •Передумови[ред. • ред. Код]
- •Закінчення війни, наслідки[ред. • ред. Код]
- •3) Нацистський "новий порядок" у Європі
- •3) Соціально-економічне та політичне становище Прибалтійських країн, Білорусі, Молдови, держав Закавказзя та Центральної Азії.
- •2) Ялтинська і Потсдамська конференції світ або продовження протистояння
- •Провідні ідеї італійського фашизму
- •Передумови[ред. • ред. Код]
- •1. Встановлення нацистської диктатури. А. Гітлер.
- •3) Розпад срср
- •Причини та передумови перебудови.
- •Реформа виборчої системи. Перший і другий з'їзди. Введення інституту президенства
- •2) Причини невдач радянських військ
- •Прорахунки вищого політичного керівництва срср про терміни нападу Німеччини
- •Причини та передумови перебудови.
- •Реформа виборчої системи. Перший і другий з'їзди. Введення інституту президенства
- •2) Зовнішня політика срср в епоху "застою". Політика "розрядки"
- •3) Рух за громадянські права афроамериканців у сша
- •2) Культ особи Мао Цзедуна.
- •3) Соціально-економічне та політичне становище Прибалтійських країн, Білорусі, Молдови, держав Закавказзя та Центральної Азії.
3) Рух за громадянські права афроамериканців у сша
Рух за громадянські права в США — громадянський рух в Сполучених Штатах Америки за рівні права громадян незалежно від кольору шкіри в 50-их та 60-их роках XX століття.
1950-60 роки — період посилення руху негрів США, що складали в кінці 50-х рр. 10% всього населення країни. В цей період негритянський рух став одним з найважливіших напрямків соціального протесту в США.
Ще в 1957 році в ході боротьби проти сегрегації в міському автотранспорті (кращі місця — білим, гірші — чорним) у південних штатах виникла «Конфедерація християнського керівництва Півдня» на чолі з Мартіном Лютером Кінгом, баптистським проповідником. На відміну від традиційних негритянських організацій, що обмежували свої дії юридичним захистом жертв антинегритянського терору, союз М.Кінга почав широко застосовувати масові дії в боротьбі проти расизму в США: бойкоти, марші, вуличні походи, часто діючи в союзі з білими організаціями — профспілками, студентськими організаціями і т. д.
У 1960-63 рр. в південних штатах США було проведено безліч масових «рейдів свободи» проти всіх форм расової дискримінації. 28 серпня 1963 р., по завершенню загальнонаціонального маршу учасників боротьби за цивільні права негрів, відбувся в Вашінгтоні біля меморіалу Лінкольна мітинг з участю 250 тис. чоловік. В цих подіях виявилася зросла єдність чорних та білих трудящих, що, на думку М.Кінга, була обов'язковою умовою успіху боротьби за свободу та рівність негрів.
Найважливішим результатом піднесення негритянського руху було прийняття в 1964-65 рр. актів про громадянські права негрів. Але якими б не були ці важливі закони, вони мало що змінили в реальному економічному становищі негритянського населення. Тому в середині 60-х рр. почався новий етап в розвитку негритянського руху, який відрізнявся крайньою жорстокістю боротьби, повстаннями в чорних гетто багатьох міст Півночі. В ході цих виступів виникли нові радикальні негритянські організації, які виступили проти курсу на ненасильницькі масові дії, що здійснювалися Конференцією християнського керівництва. Найпопулярнішою серед цих нових організацій стала партія «Чорні пантери», що виникли в 1966 р. На цьому новому етапі руху деякі учасники боротьби за рівноправність негрів почали доходити висновку про відповідальність капіталістичної системи за лиха чорного населення Америки. Однак радикальному негритянському протесту другої половини 60-х років були притаманні серйозні слабості. Склавши важливу частину «нового лівого руху», «Чорні пантери» та інші радикальні негритянські організації зазнали сильного впливу ідей ультралівого радикалізму. Це неминуче вело до екстремістських анархістських дій, до сепаратизму та чорного расизму, до послаблення зв'язків чорних та білих громадян. Тим не менше радикальні негритянські організації відіграли важливу роль в політичному житті США. Вони взяли активну участь в антивоєнному русі. Радикальні групи значно вплинули на позицію Конференції християнського керівництва на Півдні, що застосувала такі нові засоби боротьби, як єдині дії зі страйкуючими робітниками. Але це викликало новий вибух переслідувань з боку расистів. В квітні 1968 р. в Мемфісі (Теннессі) від кулі найманого вбивці загинув Мартін Лютер Кінг. В цей же час почалася кампанія жорстоких переслідувань лідерів «Чорних пантер». Активну участь в ній взяли і репресивні органи федерального уряду. Загибель М.Кінга не була марною. Підсумком його діяльності стала законодавча заборона всіх видів расової дискримінації.
Білет 29
1) У ніч з 29 на 30 червня 1933 р. була вчинена розправа над опозицією всередині нацистської партії. Ці події ввійшли в історію як «ніч довгих ножів». А.Гітлер знищив майже 2 тис. своїх противників.
Економічна політика:
Уряд здійснював контроль над усіма галузями економіки, зовнішньою торгівлею, валютними фондами.
Розвиток економіки здійснювався на основі чотирирічного плану, який був проголошений у 1936 р. і повинен був підготувати до війни економіку й армію.
Швидкими темпами розвивалася важка промисловість, яка була основою розвитку військової промисловості.
80% усіх інвестицій направлялося у важку промисловість.
Уся економіка Німеччини була поставлена військові рейки.
Висновок: економічна політика Німеччини була спрямована на підготовку до війни.
Аграрна політика.
1. Правом володіти землею нацисти наділяли лише німців «арійського походження», які зможуть довести документально чистоту своєї «арійської» крові щонайраніше від 1800 року. Такий господар міг одержати звання «бауера» з великими пільгами до нього.
Соціальна політика.
1. Було ліквідовано систему колективних договорів.
2. Із зростанням військового виробництва зменшувалося безробіття.
3. Із 1938 р. примусова трудова повинність поширювалася на все населення Німеччини.
4. Політика щодо сім’ї визначалася необхідністю заохочування
народжуваності - було встановлено офіційну державну відзнаку «Хрест Матері» трьох ступенів: золотий – за народження 8 дітей; срібний – 6 дітей; бронзовий – 4 дітей.
Ідеологічна робота.
Було створено спеціальне міністерство пропаганди на чолі з
Й. Геббельсом.
2. Молодь виховували в мілітаристсько-расистському дусі в нацистських організаціях «Гітлер-югенд» та численних «військово-спортивних» таборах.
3. Газети, радіо, кіно, театр, література й музика повинні були вихваляти
А. Гітлера та його режим. Було встановлено жорстоку цензуру над усіма німецькими виданнями виданнями, з бібліотек вилучалися і спалювалися неугодні нацистам книги.
4. У школах і університетах більше годин відводилося на вивчення військової справи.
5. Й.Геббельс приділяв значну увагу пропаганді засобами радіо й тому кількість радіоприймачів у країні зросла з 4,5 до 16 млн. Нацистська кіноіндустрія щороку випускала на екрани близько 100 стрічок, які вихваляли диктатуру.
