68.Визначте причини, хід та наслідки Карибської кризи 1962 р.

Кари́бська кри́за — надзвичайно напружене протистояння між Радянським Союзом і Сполученими Штатами відносно розміщення Радянським Союзом ядерних ракет на Кубі в жовтні 1962. Кубинці називають його «Жовтневою кризою» (ісп. Crisis de Octubre), в США поширена назва «Кубинська ракетна криза» (англ. Cuban missile crisis). 1962 року уряд Куби звернувся до СРСР з проханням надати їй військову допомогу, щоб захиститися від спроб США («Операція в Затоці Свиней») скинути уряд Фіделя Кастро. Лідер СРСР Микита Хрущов погодився надати цю допомогу. Він разом із керівництвом Радянського Союзу дійшов висновку, що найефективнішим способом захисту буде розміщення там ядерної зброї. Причиною такого рішення було й те, що навколо СРСР — у Туреччині й Італії — Сполучені Штати розмістили ракети з ядерними боєголовками, які могли досягати об'єктів на території СРСР за 5-10 хвилин. Радянські ж міжконтинентальні ракети території США — за 25 хвилин. Тому радянське керівництво не могло не скористатися нагодою змінити ситуацію на свою користь. Операція з перебазування на Кубу військовослужбовців, техніки, ядерного озброєння отримала назву «Анадир». Так називається місто на півночі РФ, а тоді — СРСР. Щоб збити з пантелику американців і їхніх союзників, було оголошено про військове навчання на Півночі. Удень у військових частинах вантажили лижі, зимовий одяг тощо. Щоб приховати проведення зовсім іншої операції, усіх переодягли в цивільний одяг, заборонили звертатися по-військовому. Транспортували солдатів і зброю в трюмах цивільних кораблів, на які задля маскування було навантажено сільськогосподарську техніку. Ніхто не знав, куди вони пливуть, навіть капітани суден, яким було дано наказ розпечатати секретні пакети лише в певному квадраті. На Кубі було розгорнуто всю наявну зброю, включно з ядерною. У відповідь президент США Джон Кеннеді оголосив морську блокаду острова Куба, яка передбачала обшук всіх кораблів, що прямували на острів, з метою недопущення туди радянських військ і зброї. Війська НАТО і країн Варшавського договору були переведені в стан постійної готовності. Таким чином світ підійшов до межі початку нової війни. 24 жовтня

69.Визначте тенденції політичного та соціально-економічного розвитку Японії у 1945 р. – на поч. Ххі ст. Японське “економічне диво”.

Після припинення воєнних дій на Далекому Сході та підписання Акта про безумовну капітуляцію Японії 2 вересня 1945 р. її територію окупували американські війська, що виступали від імені всіх союзних держав. Верховна влада в країні перейшла до рук американської окупаційної армії, яку очолював генерал Д. Макартур.Американська адміністрація зробила дуже багато для ліквідації японського мілітаризму та впровдження конституції, що набула чинності з 3 травня 1947 p., проведення прогресивних реформ, які усунули середньовічні пережитки та спрямували країну на шлях буржуазно-демократичиого розвитку. За новою конституцією влада імператора мата декларативний характер — її обмежили статусом «символа держави та єдності нації».Завдяки аграрній реформі 1946-1949 pp. у Японії було ліквідовано поміщицьке землеволодіння. Держава викупила в багатіїв і продала селянам 80 % усіх сільськогосподарських угідь. Отже, збільшився внутрішній ринок Японії. Крім того, серйозної структурної перебудови зазнала вся економічна система країни. Була успішно здійснена іі реформа податкової системи, системи освіти.Японія вийшла з війни зі зруйнованою промисловістю, зубожілим сільським господарством і практично не маючи запасів паливно-сировинних ресурсів (за винятком кам’яного вугілля), та вже наприкінці 1960-х років посіла друге місце в капіталістичному світі за обсягом промислового виробництва, а на початку 1970-х років — і за обсягом ВНП. Протягом 1955-1973 pp. темпи зростання японської економіки були найвищими у світі — майже 11 % на рік. Це явище отримало назву японського «економічного дива».Великого значення для розвитку Японії набули реформи, проведені під керівництвом американських окупаційних властей. Поза сумнівом, велике значення мало й те, що Японія не витрачала великі кошти па оборону. Витрати на «сили самооборони», які лише наприкінці 1960-х років зросли до 247 тис. військовослужбовців, не перевищували 1 % бюджету. Упродовж повоєнних років японські робітники працювали більше та значно інтенсивніше, аніж у багатьох інших країнах, за досить скромну винагороду. Лише наприкінці 1980-х років заробітна плата японців досягла рівня розвинених країн (19,5 доларів за годину в 1988 р.). Працелюбність і дисциплінованість стали традиційними в японському суспільстві, де мірилом людської гідності є не багатство, а сумлінне ставлення до праці та навчання. Правляча ліберально-демократична партія, як і країна в цілому, уміє пристосовуватися до нових умов.На зовнішньополітичній арені Японія прагне налагоджувати рівноправні та взаємовигідні відносини з усіма країнами світу. Її головним стратегічним партнером упродовж усіх повоєнних років залишаються США.

Япо́нське економі́чне ди́во — явище стрімкого росту японської економіки з середини 1950-х років до нафтової кризи 1973 року. Передумови: 1)Японське "економічне диво" мало такі передумови: 2)закупівля ліцензій, патентів, використання нових технологій; 3)реформа податкової системи, запропонована американцем Доджем; 4)відносна дешевизна японської робочої сили; 5)відсутність значних військових витрат; 6)кредити США, великі замовлення під час воєн США в Кореї і В'єтнамі; 7)зниження цін на світових ринках на сировину і паливо та деякі інші.

70.Країни Південно-Східної під час Другої світової війни були окуповані Японією. Після поразки Японії в регіоні розгорнувся національно-визвольний рух. 2 вересня 1945 р. В'єтнам був проголошений демократичною республікою. В Індонезії до 1949 р. точилася війна з Нідерландами. Після періоду "ліберальної економіки" 1950- 1957 рр., який характеризувався нестабільністю господарського життя, Сукарно запровадив воєнний стан. Один із найтрагічніших періодів розвитку пройшла після війни Камбоджа. Після здобуття незалежності у 1954 р. там було відновлено монархію на чолі з принцом Сіануком. У 1970 р. у країні відбувся державний переворот і до влади прийшов уряд на чолі з генералом Лон Нолом. 

71.Азіатські тигри — це високорозвинені постіндустріальні країни, що мають високий рівень економічного розвитку. На

Тайвані одночасно функціонують урядові структури двох рівнів. Згідно з Конституцією, президент призначає прем’єр-міністра, що є главою Виконавчого юаню. Сінгапур - парламентська республіка. Виконавча влада належить Кабінету Міністрів на чолі з Прем’єр-міністром, а президент виконує більш представницьку роль. Гонконг на даний момент є спеціальним адміністративним районом Китаю. Гонконгом керує Головний міністр Адміністрації Гонконгу. Главою держави в

Південній Кореї є президент.

72.Відразу після війни економічне становище країн Латинської Америки було досить сприятливим - віддаленість від головних театрів війни, попит на сировину, промислові та сільськогосподарські товари. Особливістю післявоєнного економічного розвитку країн Латинської Америки стало створення і зміцнення в них державного сектору в промисловості. Наприкінці 50-х - на початку 60-х років починається новий етап соціально-економічного розвитку Латинської Америки. Певний вплив на соціально-економічний розвиток латиноамериканських країн мала політика США. 1961 р. президент Дж. Кеннеді запропонував цим державам об'єднатися в44Союз заради прогресу" для ліквідації злиднів та відсталості. Америка надала їм конкретну допомогу (20 млрд дол.) для реформування економіки, соціальної сфери.

73.На виборах 1972 р. Р. Ніксон здобув переконливу перемогу над демократом Макговерном. Одначе проведення виборів і початок другого терміну президентства Ніксона відбувалися на хвилі найбільшої в повоєнній історії політичної кризи — "Уотергейту". Ця криза стала наслідком посилення політичного протистояння в країні. В червні 1972 р. під час передвиборної кампанії люди зі штабу республіканської партії були заарештовані демократичної партії. У них було знайдено апаратуру для підслуховування. У 1973 р. юридичний комітет палати представників конгресу США звинуватив президента Р. Ніксона у причетності до цієї оборудки, а також у зловживанні владою, і порушив питання про відставку президента. В серпні 1974 р. Ніксон визнав, що перешкоджав розслідуванню "Уотергейтської справи" з політичних міркувань, і зробив заяву про свою відставку. Посаду президента обійняв віце-президент Джералд Форд

74. Прийшовши до влади, адміністрація Рейгана стала проводити жорсткий курс, спрямований на посиленні ролі США у світі, на протидію СРСР. Після розпаду СРСР Сполучені Штати визнали нові незалежні держави і встановили з ними дипломатичні відносини . Країна стала найбільшою економічною державою після Другої світової війни. Протягом декількох десятиріч США займали лідируюче положення в світі за темпами економічного зростання, продуктивності праці і обсягах виробництва.

75. Під час обох світових війн Канада виступала на боці Англії. Важливим компонентом політичного життя Канади є двопартійна система: Консервативна, яка з 50-х років прийняла назву Прогресивно-консервативної, та Ліберальна партії змінюють одна одну при владі та не мають кардинальних відмінностей. 1949 р. США і Канада підписали угоду про військове співробітництво. 31949 р. Канада - член НАТО. 1950-1953 рр. під прапором ООН канадські солдати брали участь у корейській війні на боці США і Південної Кореї. 1958 р. Канада уклала з США угоду про створення Об'єднаного командування протиповітряної оборони Північноамериканського континенту (НОРАД). З початку 60-х років у центр політичного життя Канади висунулася проблема збереження національно-державної єдності країни, загроза якій постала внаслідок активізації національного руху франкоканадців, переважна більшість яких (85 %) зосереджена у провінції Квебек. Тому франкоканадська проблема стала передусім "проблемою Квебеку". Причина - соціально-економічна і політична нерівноправність канадців французького походження і провінції Квебек у системі загальноканадської держави.

76. Розвиток українсько-канадських відносин дав новий поштовх діяльності найбільшого об'єднання українських політичних, громадських, культурних організацій та церков - Конгресу українців Канади (КУК), а також Товариству об'єднаних українських канадців (ТОУК). Осередками культурного розвитку українців у Канаді є різноманітні культурно-освітні організації. Найбільша з них - Українська фундація імені Тараса Шевченка, заснована у Вінніпезі в 1936 р. З проголошенням незалежності України українська діаспора Канади надає різноманітну підтримку і серйозну допомогу становленню і розбудові своєї етнічної батьківщини. За даними останнього перепису населення, що пройшов у 2006 році, в Канаді проживає 1 209 085 осіб українського походження. Українці складають 3,87% від загального населення країни та є сьомою національною меншиною Канади.

77. Закінчення Другої світової війни Італія зустріла в стані економічної розрухи: у війні загинуло 450 тис. осіб, 3 млн залишилось без житла, рівень промислового виробництва 1945 р. скоротився більш як у 2 рази за довоєнний; безробіття і нестатки значної частини населення стали супутниками італійського життя. Вибори до італійського парламенту в квітні 1948 р. принесли перемогу християнським демократам, які сформували уряд на чолі з де Гаспері, який залишався на цій посаді до 1953 р. До початку 60-х років внутрішню і зовнішню політику Італії формувала центристська коаліція партій на чолі з ХДП. Перша половина 90-х років стала для Італії періодом економічного сповільнення: відбувається деяке скорочення промислового виробництва, зросло безробіття до 12 %. Бюджет 1997 р. передбачав зростання податків на прибутки і скорочення видатків, щоб скоротити дефіцит бюджету. У травні 2001 р. на парламентських виборах переміг блок С. Берлусконі "Вперед, Італіє". Після того як Україна стала незалежною суверенною державою, між двома країнами встановились дружні відносини. 1992 р. Італія визнала суверенітет України, у цьому ж році вона відкрила в Києві посольство.

78. У грудні 1989 р. було піднято питання про об’єднання двох Німеччин. Спочатку керівництво НДР вважало, що цей процес буде тривалим. Але вибори 1990 р. дали перемогу ХДС, яка виступала за негайне об’єднання Німеччини на основі закріпленої у конституції ФРН схеми входження земель на сході у федерацію. Після об’єднання ФРН стала повноправним членом світового співтовариства. Поставлено питання про надання ФРН місця в Раді Безпеки ООН. У Європі ФРН стала найбільш населеною країною (80 млн. осіб) з могутнім економічним потенціалом.

79. Господарська реформа 1948 р. переросла в економічні реформи 1948-1956 рр., які вивели економіку ФРН на третє місце у світі. Економічні перетворення і результати, які вони дали, отримали назву "Німецьке економічне диво". Причини швидкого економічного розвитку ФРН: солідні стартові можливості, солідна промислова база, сучасне устаткування; компетентне керівництво реформами; гнучка податкова і кредитна політика, значні іноземні інвестиції (за планом Маршалла – 50 млрд. дойчмарок); організованість нації; жорстка експлуатація робочої сили (робочий тиждень 62 години, заробітна плата 65% довоєнної); підтримка економіки з боку держави (довгострокові кредити, 30% акцій підприємств належало державі); відсутність військових видатків до 1955 р., присутність іноземних військ.

7 жовтня 1949 р. в радянській зоні окупації було проголошено Німецьку Демократичну Республіку (НДР). На відміну від ФРН, НДР стала унітарною державою. Колишні земельні органи самоврядування були ліквідовані. Великою проблемою для НДР була проблема Західного Берліну. Західний Берлін був відкритим анклавом ринкової економіки у центрі планової і цим користувалися мешканці Західного Берліну (2 млн. осіб), скуповуючи дешеві продовольчі й інші товари. У 60-ті роки економічний розвиток НДР прискорився. Значною мірою це пояснюється проведенням економічних реформ 1963 р. На початку 60-х років було завершено створення металургійної і паливно-енергетичної бази, хімічної і електротехнічної промисловості.

80. Після смерті Г. Георгіу-Дежа (березень 1965) новим лідером партії був обраний Н. Чаушеску. У першу чергу була підтверджена значимість концепції «національного комунізму» як визначального напряму в діяльності партії: РРП була перей­менована в Румунську комуністичну партію (РКП), а РНР — в Соціалістичну Республіку Румунію (СРР). Новий партійний лідер підтвердив, що «особливий курс» триватиме, а неза­лежність та суверенітет будуть відстоюватися. На початку своєї діяльності Н. Чаушеску здобув популярність завдяки досить сприятливій економічній ситуації в країні. Граючи на національних почуттях та спираючись на певні успіхи, досяг­нуті шляхом форсованої експлуатації екстенсивних факторів роз­витку, Н. Чаушеску досяг практично цілковитої довіри румунів. Популярності додала йому й різка зміна політики щодо інтелігенції. Уже в 1965 р. новий лідер заявив про необхідність вільного обговорення питань, пов'язаних з національною історією, розвитком культури та мистецтва, що після тривалого періоду цькування представників творчої інтелігенції сприйма­лося як докорінний переворот у політиці РКП. У країні фактично декларувалася свобода творчості, необхідність для митців спи­ратися на весь багаж світової культури. Політика маневрування між Сходом і Заходом забезпечу­вала надійність особистої влади Н. Чаушеску та демонструвала радянському керівництву, що на Румунію неможливо здійсню­вати збройний або політичний тиск.

81. Нова конституція 1974 р. істотно розширила права союзних республік і автономних країв, поглибила всю систему самоврядування. Основним, як і в попередні часи, стало протиріччя між хорватським і сербським етнічними кланами. Федеральне керівництво на чолі з Тіто, помітивши ці тенденції, визнало найбільш небезпечним сербський клан і завдало по ньому випереджувального удару. Після зміщення 1966 р. з усіх посад А. Ранковича розпочалася боротьба за ліквідацію переважання сербів у федеральних органах влади. Наслідком стало різке пожвавлення націоналістичних течій у Косово, серед албанців і у Хорватії. 1968-1971 рр. були позначені національними виступами в Косово, демонстраціями белградських студентів, загостренням ситуації у Хорватії.

82. 29 листопада 1947 року ООН оголосила резолюцію про утворення на території Палестини двох держав: єврейської і арабської. Місто Єрусалим оголошувалося міжнародною зоною. У таких складних умовах ВБ вирішила достроково вивести свої війська – до 14 травня 1948 року. Того ж дня була проголошена держава Ізраїль. Палестинці не зуміли створити своєї держави через відсутність політичних структур. Сусідні арабські країни не визнали державу Ізраїль і відразу оголосили їй війну. 15 травня 1948 року їхні об’єднані сили розпочали воєнні дії. Однак сили оборони Ізраїлю зупинили агресорів. Міжнародна спільнота активно сприяє врегулюванню близькосхідного конфлікту.

83. Війна та окупація нанесли великі руйнування економіці Франції. В 1944 рр. об’єм промислового виробництва впав до 38%, сільськогосподарського – до 60%. Зовнішня торгівля була згорнута, фінансова система знаходилась в комі. 1948 р. рівень промислового виробництва перевищив довоєнний рівень, в 1950 р. сільське господарство перевищило рівень 1939 р. і було відмінено карткову систему. Швидко розвивається державно-монополістична модель економіки. Франція прийняла план Маршала. В травні 1950 р. міністр закордонних справ запропонував створити організацію Єдиний Ринок (Європе2ське об’єднання вугілля та сталі). В 1947 р. генерал Шарль де Голль створив організацію “Об’єднання французького народу” (РПФ). Починаючи з 1958 р. в країні відбувається ріст промисловості, зростає технічне озброєння промисловості. Уряд створив атомну і ракетну промисловість. На початку 60-х р. Франція виходить з НАТО. Франція є однією з провідних країн західних держав.

84. З перших місяців окупації України ворог відчував величезну силу народного опору. Почали створюватись партизанські загони та антифашистське підпілля. У червні 1942 р. було створено Український штаб партизанського руху, що став керівним органом збройної боротьби партизанів проти німецько-фашистських загарбників. Українці брали активну участь у Русі Опору народів Європи. 29 червня 1941 ЦК ВКП(б) видав наказ організувати партійне підпілля на окупованій німцями території, щоб пізніше розгорнути з нього партизанський рух. В Україні у 1941–1942 роках таке підпілля вдалося створити лише у деяких містах, бо навіть більшість членів КПУ відмовилися від покладеного на них доручення і з приходом німців легалізувалися. Перші радянські загони партизанів з'явились наприкінці 1941 року під Черніговом, Сумами та Брянськом під керівництвом Миколи Попудренка та Сидора Ковпака.

85. Перебудо́ва (рос. перестройка) — загальна назва сукупності політичних і економічних реформ, що проводилися в СРСР у 1985—1991 роках. Складові частини Перебудови: у внутрішньополітичній сфері — демократизація суспільного життя; в економіці — введення елементів ринкових відносин; у зовнішній політиці — відмова від надмірної критики так званого капіталістичного ладу, значне поліпшення відносин зі США та демократичними країнами Західної Європи, визнання загальнолюдських цінностей і глобальних проблем. До початку 1990-х років Перебудова призвела до загострення кризи в усіх сферах життя суспільства, що спричинило ліквідацію влади КПРС і розпад СРСР. Причини: Стагнація в економіці, наростання науково-технічного відставання від Заходу, провали в соціальній сфері, Апатія та негативні явища в духовній сфері суспільства, Прихід до керівництва країни молодих політиків (М. С. Горбачов, М. І. Рижков, О. М. Яковлєв, Е. А. Шеварнадзе), які не тільки прагнули зміцнити власну владу, а й виступали за оновлення держави та суспільства. Припинення існування СРСР 26 грудня 1991 року.

1

2

3